1.Час і причини аварії на
ЧАЕС.
2.Особливості та
періодизація радіаційної ситуації під час аварії з точки зору
АПК
3.Об'єкт
«Укриття»
3.Радіаційна ситуація на території Волинської
області
1.Час і причини аварії на
ЧАЕС.
На 4 блоці Чорнобильської АЕС
Потужність ядерної установки різко виросла,
що призвело до її руйнування і викиду частини радіоактивних продуктів в
атмосферу. Аварія призвела до руйнування активної зони реактора і повного
руйнування системи його охолодження.
Різних пояснень причин
Чорнобильської аварії є дуже багато. Їх вже набралося понад 100. А науково -
обґрунтованих всього дві. Перша з
них з'явилася в серпні 1986 р. Суть її зводиться до того, що в ніч на
Окрім цього, були вказані деякі
особливості конструкції реактора РБМК, які «допомогли» персоналу довести крупну
аварію до розмірів катастрофи. Зокрема: «Розробники реакторної установки не
передбачили створення захисних систем безпеки, здатних запобігти аварії при
наборі навмисних відключень технічних засобів захисту і порушень регламенту
експлуатації, що мав місце, оскільки вважали за неможливе таке поєднання подій».
І з розробниками не можна не погодитися, бо навмисно «відключати» і «порушувати»
означає рити собі могилу. І на
закінчення робиться висновок, що «першопричиною аварії виявилося украй
малоймовірне поєднання порушень порядку і режиму експлуатації, допущених
персоналом енергоблока».
У 1991 р. друга державна комісія, утворена
Держатомнаглядом, яка складалася в основному із спеціалістів - атомників, дала інше пояснення причин
Чорнобильської аварії. Його суть зводилася до того, що у реактора 4-го блоку є
деякі «конструкційні недоліки», які «допомогли» черговій зміні довести реактор
до вибуху. Як головні з них зазвичай приводять позитивний коефіцієнт
реактивності за паром і наявність довгих (до 1 м) графітових витіснювачів
води на кінцях управляючих стрижнів. Останні поглинають нейтрони гірше, ніж
вода, тому їх одночасне введення у активну зону після натиснення кнопки АЗ-5,
витіснивши воду з каналів СУЗ, внесло таку додаткову позитивну реактивність,
що 6...8 управляючих
стрижнів, вже не змогли її
компенсувати. У реакторі розпочалася некерована ланцюгова реакція, яка і
привела до теплового
вибуху.
При цьому початковою подією аварії вважається
натиснення кнопки АЗ-5, яке викликало рух стрижнів вниз. Витіснення води з
нижніх ділянок каналів СУЗ привело до зростання потоку нейтронів в нижній
частині активної зони. Локальні теплові навантаження на тепловиділяючі
елементи досягли величин, що
перевищують межі їх механічної міцності. Руйнування декількох цирконієвих
оболонок тепловиділяючих елементів призвело до часткового відриву верхньої
захисної плити реактора від кожуха. Це спричинило до масового розриву
технологічних каналів і заклинювання всіх стрижнів СУЗ, які до цього моменту
пройшли приблизно половину шляху до нижнього кінцевого положення.
Кнопка АЗ-5 – це кнопка аварійного заглушування
реактора. Її натискають у самому крайньому випадку, коли в реакторі починає
розвиватися який-небудь аварійний процес, зупинити який іншими засобами не
можна. Але з матеріалів видно, що особливих причин натискати кнопку АЗ-5 не
було, оскільки не було відмічено жодного аварійного
процесу.
Отже, у аварії винні учені і проектувальники, які
створили і спроектували такий реактор і графітові витіснювачі, а черговий
персонал тут ні причому.
У 1996 р. третя державна комісія, в якій теж
тон задавали експлуатаційники, проаналізувавши накопичені матеріали, підтвердили
висновки другої комісії.
Внаслідок аварії на 4-му блоці ЧАЕС були знищені
бар'єри та системи безпеки, які захищали навколишнє середовище від
радіонуклідів, що містилися в опроміненому паливі. Викид активності із
зруйнованого реактора на рівні мільйонів Кюрі на добу тривав протягом десяти
днів — з 26 квітня по 6 травня 1986 р.. Згодом рівень викидів знизився у тисячі
разів і надалі поступово зменшувався. В літературі цей проміжок часу одержав
назву активної стадії аварії.
Урядова
комісія, що почала працювати в Чорнобилі у другій половині дня 26 квітня,
виділила три головні види загрози, які на той момент були пов'язані з ядерним
паливом у зруйнованому реакторі, — ядерну небезпеку, теплову і радіаційну.
Ядерна небезпека. Головне побоювання викликав той факт, що у
реакторі міг залишитися непошкодженим великий кластер уран-графітової кладки.
Вже перші розрахунки, виконані до початку травня 1986 р. показали, що за
відсутності води і поглинаючих стрижнів може виникнути самопідтримувана
ланцюгова реакція (СЛР). Згодом з'ясувалося, що в кластері, який має понад 154
канали (~1/10 частина кладки), також може виникнути СЛР, якщо з якихось причин у
ньому немає поглинаючих стрижнів.
Теплова небезпека. Згідно з першим припущенням частина ядерного
палива могла потрапити на нижню плиту реактора — схему «ОР». Теплова небезпека,
або так званий китайський синдром (поширений вираз, запозичений з кінофільму з
такою назвою), полягала в тому, що розжарене паливо могло поступово пропалити
схему «ОР» і далі — перекриття нижніх приміщень реакторного відділення. Крім
того, радіоактивність могла потрапити у ґрунтові води та забруднити їх. Перші
розрахунки таких процесів були зроблені в «Курчатовському інституті» і дали
маловтішні результати — «синдром» міг стати реальністю.
Радіаційна небезпека була пов'язана передусім з тривалим безупинним
викидом активності із зруйнованого реактора, переважно внаслідок горіння
графіту.
На своєму першому засіданні (вночі з 26 на 27
квітня) Урядова комісія прийняла рішення скинути з вертольотів у відкриту шахту
реактора різні матеріали для локалізації аварії. Частина з них (сполуки бору,
зокрема B4C) складалася з нейтронних поглиначів і мала забезпечити
ядерну безпеку. Інші (глина, пісок, доломіт) призначалися для створення
фільтруючого шару і зменшення радіаційного викиду. Крім того, доломіт
CaMg[CO3]2, потрапляючи у зону високих температур, мав
розкладатися та утворювати вуглекислий газ, що міг би забезпечити «газове
перекриття» — «відібрати» у графіту кисень, який горів. Нарешті, свинець мав
прийняти на себе тепло, що виділялося, розтопитися і запобігти розвиткові
«китайського синдрому».
Викид
радіонуклідів за межі блоку представляв собою розтягнутий в часі процес,
який складався з декількох стадій:
1 стадія – викид диспергованого палива з реактора
(склад – таки же як і паливо + йод, телур, цезій, благородні
метали);
2 стадія – (26 квітня – 2 травня) – потужність викиду
зменшилась із-за міроприємств, які проводились, викид здійснювався потоком
гарячого повітря і продуктами горіння графіту (склад
подібний);
3 стадія – характеризується швидким наростанням
потужності виходу продуктів поділу за межі реакторного блоку, наростання
температури >1700 К (склад подібний + летючі
радіонукліди);
4 стадія – (після 6 травня)
характеризується швидким зниженням викидів через втручання людини, утворення
важкоплавких сполук продуктів поділу в резудьтаті взаємодії їх з введеними
матеріалами.
Сумарний викид продуктів поділу ~50 МКі (1,85 *10 18 Бк), що
відповідає 3,5% загальної кількості палива в реакторі. За офіційними даними в
атмосферу було викинуто 64 кг високорадіоактивних речовин (450 типів
радіонуклідів). Із загального радіоактивного викиду від аварії на ЧАЕС в Україну
орієнтовно потрапило 25%, в Білорусь – 70, Росію та інші країни – 5%
радіонуклідів. З них основну кількість становили короткоживучі ізотопи йоду
(80-90% радіоактивності в перші дні). Поступово радіоактивність знижувалась,
короткоживучі радіонуклди розпались, а тому в наш час основними забруднювачами довкілля є цезій – 137, стронцій - 90).Для
порівняння, під час вибуху атомної бомби в Хіросімі було викинуто 740 г(табл.
1).
Вимірювання гамма-фону, проведені
з геліокоптерів, показали, що інтенсивність фону близько центру реактора
становила більше 104 Р/год .
Пізніше, для попередження викиду радіонуклідів з пошкодженого реактора в
навколишнє середовище з бетону і металу було збудовано саркофаг “Укриття”
.
2.Особливості та
періодизація радіаційної ситуації
під час аварії з точки зору
АПК
Аварійний викид
радіонуклідів з точки зору агропромислового комплексу (АПК) відбувся в критичний
період. В кінці квітня сільськогосподарські тварини в районі аварії були
переведені на пасовищне утримання. Закінчилась посівна основних ярих культур,
овочів, посадка картоплі; була добре розвинута надземна маса озимих культур, які використовувались в
якості зелених кормів. Таким чином виникла загроза йодного забруднення молока і
ряду овочевих культур, а також – аерального забруднення сумішшю радіонуклідів
с/г рослин.
Вкрай загрозливий стан в АПК склався на забруднених територіях в липні 1996
року. На полях площею ~0,5 млн. га дозрівав високий врожай близько 20 різних
культур. Враховуючи переважно повітряний характер забруднення (значно
інтенсивніший, ніж при грунтовому шляху забруднення) вміст радіонуклідів у
врожаї був дуже високий, тому більша його частина потребувала сортування,
спеціальних умов переробки або взагалі –знищенню. На жаль, дані заходи майже не
проводились.
При радіаційних аваріях з
викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище в зв’язку із забрудненням
сільськогосподарських угідь прийнято виділяти декілька періодів в розвитку
радіаційної ситуації, які розрізняються по міроприємствах, що проводяться з
метою забезпечення мінімального забруднення продукції.
При викидах суміші свіжих продуктів радіаційного поділу при аваріях перший період називається періодом йодової
небезпеки. Головним фактором, який визначає характер захисних міроприємств,
є наявність короткоживучих радіонуклідів 131І. Якщо радіонукліди
попадають на пасовище, то йод швидко включається в трофічні ланцюги міграції і
дуже інтенсивно переходить в молоко. Аналогічно він надходить з повітрям в
організм людини і накопичується в щитовидній залозі. Період продовжується
декілька місяців, але особлива небезпека – в перші два –три тижні. Через 2
місяці після разового викиду його кількість знижується майже в 250 разів.
Головні міроприємства – переведення корів на стійлове утримання, чистті корми і
виключення з раціону харчування молока.
Другий період – період
позакореневого забруднення рослин і наступного включення затриманих на наземній
фітомасі радіоактивних речовин в сільськогосподарські ланки міграції.
Інтенсивність перенесення радіонуклідів в ланцюгу викиди – рослини – тварини досить
висока. Даний період триває перший вегетаційний період.
Третій період
розпочинається з другого вегетаційного періоду після викиду радіоактивних
речовин. Основним механізмом залучення радіонуклідів в сільськогосподарські
ланки міграції стає кореневе їх засвоєння рослинами з грунту. Тривалість даного
періоду може бути досить довгою, особливо, якщо в суміші радіонуклідів містяться
такі довгоживучі нукліди, як
90Sr, 137Cs, 239Pu і ін.
Отже, аварія на ЧАЕС є самою найбільшою в історії світової ядерної
енергетики. Її можна назвати глобальною катастрофою ХХ століття. Про глобальний
її характер свідчить навіть той факт, що після викиду значна частина
радіонуклідів (34% 131І
і 56% 137Сs) перемістилась за межі СРСР, що призвело до забруднення
територій і с/г продукції в багатьох країнах світу – особливо Західної
Європи.
3.Об'єкт
«Укриття»
Ідея створення об'єкта «Укриття», який мав закрити
зруйнований блок, одразу викликала гарячі дискусії, що тривають і досі. Спершу
розглядалося 18 проектів захисної споруди. Їх можна умовно поділити на дві
групи. До першої — належать ті, де пропонувалося навколо четвертого блока звести
повністю незалежну герметичну будівлю величезних розмірів або арку з просвітом
230 м, або купол з просвітом до 120 м. (До речі, через кілька років, коли на
міжнародному конкурсі обговорювалися проекти «Укриття-2», ідеї, що висувалися,
нагадували ті перші пропозиції.).
Друга група проектів для створення захисної
оболонки пропонувала максимально використати стіни, що збереглися, та інші
конструкції зруйнованого блока. На ці конструкції мали спиратися нові стіни і
дах.
Попередні оцінки і техніко-економічні розрахунки
показали, що роботи з втілення першого варіанта триватимуть 1,5—2 роки і
потребуватимуть величезних витрат. Тим часом другий проект можна було
реалізувати за кілька місяців і за істотно менших витрат.
Обрали другий варіант. Проектування і будівництво «Укриття» були
закінчені за 6 місяців. Це безпрецедентний у світовій практиці термін такого
масштабного будівництва. Але проект мав серйозні вади. Йдеться передусім
про: відсутність будь-якої інформації про міцність старих конструкцій, на які
спиралися нові, необхідність застосовувати дистанційні методи бетонування,
неможливість у деяких випадках використати зварювання тощо. Всі труднощі
виникали через величезні радіаційні поля поблизу зруйнованого блока. Вони ж,
врешті-решт, стали причиною двох істотних недоліків конструкції. Перший —
невизначеність міцності опор, які підтримують основні, несучі балки «Укриття».
Другий — негерметичність конструкції (загальна площа щілин на даху і стінах
об'єкта після завершення будівництва становила ~ 1000 м2).
Незважаючи на додаткові роботи задля зміцнення
конструкцій «Укриття», вже у 1989 р. стало ясно, що воно не може вважатися
об'єктом, безпека якого гарантована на десятки років. З'явилася пропозиція про
створення «Укриття-2». На наукових конференціях та в широкій пресі почали
висловлюватися думки, що будівництво першого об'єкта було марним, а з
урахуванням гігантських дозових і фінансових витрат — навіть шкідливим заходом.
Мовляв, не треба було нічого робити, а зачекати 10—20 років, розробляючи техніку
і технологію, а згодом розібрати 4-й блок і поховати паливо. Висловлювалась і
прямо протилежна думка: що слід було одразу побудувати величезну, абсолютно
герметичну і безпечну споруду, тобто реалізувати перший варіант.
Після аварії 4-й блок перетворився на відкрите
джерело радіонуклідів величезної активності. На поверхню розвалу реактора, на
зруйновані конструкції, дах, на зовнішню поверхню будівель і майданчик навколо
блока потрапило безліч викинутих фрагментів активної зони та паливного пилу.
Згідно з пізнішими оцінками тільки на поверхні розвалу зосередилося 5—10 т
паливного пилу. Через десять днів після аварії його активність становила ~50
мільйонів Кюрі. З відкритого джерела такої потужності вітер швидко розніс би
високоактивну речовину на далеку відстань. Тоді ні про який пуск 1-го, 2-го і
тим більше 3-го блока не могло б бути і мови.
Щорічно на територію ЧАЕС випадає близько 600 мм
опадів. Ця вода просочується крізь матеріали відкритого джерела і,
перетворившись на радіоактивну, рано чи пізно має потрапити у ґрунт. За дуже
приблизними оцінками, це ~ 10 тисяч кубометрів води на рік. Про будь-яке
керування цими водяними потоками годі й говорити.
Спорудження «Укриття»
поставило бар'єри для вторинної міграції радіонуклідів та інтенсивного
забруднення навколишнього середовища, дало змогу здійснити роботи з відновлення
діяльності ЧАЕС і знизити дозові навантаження на людей, які працювали на станції
та в Зоні. Можна наводити ще
додаткові аргументи, які доводять необхідність максимально швидкого спорудження
«Укриття».
Поглянемо тепер на проблему з іншого боку й
оцінимо, наскільки успішно ця споруда виконувала свої завдання за минулі 20
років.
Головна мета створення «Укриття» — обмежити вплив
зруйнованого блока на навколишнє середовище, зробити так, щоб вихід
радіоактивних речовин за межі об'єкта не перевищував допустимих норм. Тому
контроль за станом «Укриття» включає в себе вимірювання цілого ряду параметрів:
— максимальної
експозиційної дози гамма-випромінювання на території проммайданчика;
— об'ємної
активності альфа- і бета-аерозолів у повітрі на майданчику (за допомогою
аспіраційних іонних установок);
— активності
газо-аерозольних викидів в атмосферу через «байпас» витяжної вентсистеми об'єкта
«Укриття»;
—
об'ємної
активності та радіонуклідного складу ґрунтових вод на майданчику;
—
виносу
активних аерозолів через нещільності в даху об'єкта.
Вимірювання цих параметрів протягом ~ 15 років
свідчить про те, що «Укриття» не справляє значного негативного впливу на
навколишнє середовище. Це підтверджує хоча б динаміка забруднення повітря
альфа-аерозолями на його майданчику протягом 1989—2000 років. З 1990 р. їх
концентрація не перевищує допустимого рівня. Вона істотно зменшилася після
початку роботи системи пилопригнічення, встановленої під дахом «Укриття» у
Центральній залі. В останні роки концентрація трохи зросла внаслідок розгортання
робіт навколо об'єкта, але залишається значно нижчою за допустиму.
У зоні відчуження проводяться такі
роботи:
·
перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно
безпечну систему;
·
санітарні та протипожежні заходи в лісах та
на полях;
·
медико-санітарне забезпечення працюючих у
зоні відчуження;
·
захоронення радіоактивних відходів;
·
водоохоронні заходи;
·
забезпечення та експлуатація інфраструктури
зони відчуження;
·
науковий
супровід робіт та науково-дослідна діяльність.
Департамент зони організовує та координує
проведення всіх заходів на його території. Нині у зоні відчуження зосереджено
більш як 800 пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів загальним
обсягом близько 1 млн. кубічних метрів та сумарною активністю 380 тис. Кі.
Роботами щодо поводження з радіоактивними відходами займаються державні
підприємства "Комплекс" і "Техноцентр", до складу яких входять комплекс з
переробки і захоронення радіоактивних відходів "Вектор", пункти захоронення РАВ
"Буряківка", "Підлісний", "Комплексний". В зоні також розташовані два майданчики
радіоактивної техніки, що використовувалася під час ліквідації наслідків
катастрофи у 1986 - 1987 роках.
Велику стурбованість викликала можливість
потрапляння у ґрунт високоактивної води. Як уже говорилось, «Укриття» не є
герметичним об'єктом. Завдяки роботам з його герметизації, проведеним в останні
роки, площа щілин значно зменшилась, але вода під час опадів усе ще проникає
всередину споруди. Шляхи її переміщення і накопичення детально досліджувались у
МНТЦ «Укриття». Останні дані свідчать, що основна частина блочних вод перетікає
на 3-й блок і разом з його водою надходить на переробку (Контроль накопления..., 2000). Друге
джерело вологи — її конденсація всередині об'єкта внаслідок коливань температури
та вологості повітря. Величина похибок, наявних як в оцінках надходження води в
об'єкт, так і в замірах її витоку, велика. Отже, існує можливість інших, поки що
неконтрольованих витоків води за межі реакторного блока. Однак їх не може бути
багато.
Можна сказати, що весь час «Укриття» виконувало ті
завдання, заради вирішення яких воно створювалось. Адже велася постійна робота з
дослідження, моніторингу і технічного обслуговування об'єкта. Реалізувалися і
досить масштабні заходи з підвищення його безпеки. Зокрема, зміцнювалися
будівельні конструкції машзали і деаераторної етажерки; створювались системи
пилопригнічення; здійснювались операції для герметизації об'єкта; відкачувалась
вода з нижніх приміщень машинної зали; зміцнювалася вентиляційна труба 3-го і
4-го блоків тощо.
На жаль, всі ці заходи не могли гарантувати
безпечного стану об'єкта навіть у найближчі роки. Тому з 1998 р. за підтримки
світової спільноти розпочалися роботи з кардинального перетворення «Укриття».
Очевидно, основним їх етапом буде зведення «Укриття-2». Отже, може реалізуватися
перший варіант будівництва об'єкта, який обговорювався ще в 1986 р.
Реалізація проекту SIP (плану здійснення
заходів), розпочалася весною 1998
року. Цей глобальний проект розроблено міжнародною групою експертів із
Євросоюзу, України, Японії, США. План передбачає досягнення п'яти основних
цілей: зменшення вірогідності обвалення "Укриття"; зменшення наслідків
обвалення; підвищення ядерної безпеки; підвищення безпеки персоналу та
навколишнього природного середовища; обґрунтування і довгострокову стратегію
перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну
систему.
Створення нової оболонки для зруйнованого 4-го
блока ЧАЕС буде гарантувати його
безпеку для навколишнього середовища щонайменше на 100 років, і при цьому
розробляється стратегія вилучення палива, радіоактивних матеріалів та
контрольованого їх поховання згідно з існуючими нормами. Обидва завдання
винятково складні, масштабні і не мають аналогів у світовій практиці.
Ускладнюються вони ще й через численні невизначеності, які досі існують, і які
не вдається усунути через існування високих радіаційних полів і брак знань.
Одним з таких «дефіцитів знань» є проблема палива, що залишилось у блоці.
4.Радіаційна ситуація на території Волинської
області
Радіоактивного забруднення в Україні в результаті аварії на ЧАЕС і
подальшого поширення радіонуклідів зазнали 5млн., в т.ч. - 3,5 млн. га
сільськогосподарських угідь, в тому числі майже 2 млн. га ріллі. Забруднено
більше 1,5 млн. га лісів і садів, а також понад 1000 населених пунктів. Через
високий рівень радіоактивності грунтів із земельного обороту виведено 123 тис.
га угідь.
Західний слід випадів, що сформувався внаслідок аварії на ЧАЕС, пройшов
по північній частині Волинської області, де піддались радіаційному забрудненню
Маневицький, Любешівський , Камінь-Каширський, а також - частково Ковельський, Ківерцівський і
Рожищенський райони. Переважна більшість грунтів має забруднення 90Sr
і 137Cs до 1 Кі/км2, що становить 95% від всіх забруднених
земель. Забруднення сільськогосподарських угідь Волинської області показано в
таблиці 2.
Вивчення радіаційної ситуації в Західному Поліссі показує, що цей регіон
відрізняється надзвичайно високим надходженням нуклідів в рослини, що значно
ускладнює радіоекологічну ситуацію, яка в свою чергу впливає на
медико-біологічний стан людей. В умовах області 90-95% сумарної еквівалентної
дози опромінення населення контрольованої зони одержує від споживання
забруднених вище допустимих рівнів радіонуклідами продуктів харчування: молока,
м’яса, ягід та грибів.
Діяльність,спрямована на подолання наслідків аварії на ЧАЕС, унікальна за
своїм характером і не має аналогів у світовій практиці. Вона охоплює
розв’язання організаційних,
медичних, економічних, соціально-правових, науково-технічних та інших проблем.
Проблеми вивчення і контролю радіаційної ситуації на забруднених радіонуклідами територіях понині
залишається актуальними, оскільки
довгоживучі радіонукліди увійшли в біологічний цикл рослин, людей і тварин. Не
втратили свого значення і радіаційно-гігієнічні наслідки
аварії.
Відділом медичних проблем протирадіаційного захисту населення обласної
санепідстанції та лабораторією математичних моделей і радіаційного прогнозування
дозиметрії і радіаційної гігієни проведено дозиметричну паспортизацію 165 населених пунктів К.-Каширського,
Любешівського, Маневицького районів області. Крім радіологічної характеристики
об’єктів навколишнього середовища та продуктів харчування, проведено аналіз
індивідуальних доз зовнішнього і внутрішнього опромінення
населення.
За результатами проведених досліджень по уточненню радіоактивного стану
на території області було встановлено, що загальна площа території області зі
щільністю забруднення цезієм-137 від 1 до 5 Кі/км.2 складає 75 тис.
га,площа лісових масивів господарств щільністю забруднення цезієм-137 від 1 до 5
Кі/км2. складає 15322 га,загальна площа лісів державного лісового
фонду із забрудненням радіонуклідами вище 1 кІ/км2 складає 44420 га. Тому
складною залишається ситуація на забруднених територіях К.-Каширського,
Любешівського, Маневицького районів.
Основними радіонуклідами,
підвищений вміст яких після аварії на ЧАЕС зумовлює радіоактивне
забруднення, є цезій-137, стронцій-90. Дані радіонукліди характеризуються досить
значним періодом напіврозпаду (28-30років), відносно високою міграційною
активністю в ланцюгу "грунт-рослина-тварина-людина" та здатністю до значного
накопичення в сільськогосподарській продукції.
За результатами дозиметричної паспортизації,згідно "Програми робіт по
уточненню радіаційного стану на території Волинської області на протязі
1996-1999 років проводились дослідження молока в 47 населених пунктах
Любешівського, 55 – Маневицького, 65 - Камінь-Каширського районів. В 1999
році в порівнянні з 1990 роком
відмічається зниження вмісту цезію в молоці корів індивідуального
сектору в середньому в 1,5 раза.
Основним джерелом внутрішнього опромінення населення на забруднених
територіях є харчові продукти місцевого виробництва, їх споживаня сприяє
накопиченню радіонуклідів в організмі і формуванню рівнів внутрішнього
опромінення вище допустимого рівня. З року в рік відмічається велика кількість
осіб з перевищенням контрольних рівнів дози внутрішнього опромінення, як
дитячого, так і дорослого населення. Сьогодні основний вплив на здоров’я
населення справляють стронцій-90 та
цезій-137,які потрапляють до організму з продуктами харчування. Радіологічними
підрозділами санітарно-епідеміологічної служби області в 1998 році виявлено 3562
зразки харчових продуктів з перевищенням допустимих рівнів і 3790 з перевищенням контрольних
рівнів. Крім того, критичними продуктами для населення Полісся є гриби та
дикоростучі ягоди.
Незадовільне забезпечення чистими кормами худоби індивідуального сектору
та розробка і втілення заходів,
спрямованих на зниження забрудненя
молока, призводять до формування
високих дозових навантажень населення, і як наслідок,- росту
захворюваності. Характерно, що такі захворювання серед дитячого населення,як новоутворення, залізодефіцитні анемії,
психічні розлади, хвороби периферійної нервової системи, хвороби кровообігу,
органів дихання, вроджені аномалії за останні роки виросли і тримаються на досить високих
рівнях. Мало того, не відмічається і
тенденції щодо їх зменшення.
Складний екологічний стан на території Волинської області зумовлений в
першу чергу, радіаційним забрудненням, яке утворилося в результаті аварії на
Чорнобильській АЕС та продовжує
посилюватися внаслідок функціонування Рівненської АЕС
(м.Кузнецовськ).
Слід зазначити, що перед будівництвом Рівненської АЕС, стаціонарні спостереження проводились здебільшого у
Володимирецькому районі Рівненщини, що ускладнює оцінку ситуації на прилеглій
Волинській території. Вже тоді, дослідниками було зазначено, що існує певна
вірогідність попадання викидів АЕС до грунту і на поверхню рослин цієї
місцевості. Цей негативний прогноз спеціалістів пізніше цілком підтвердився.
Спеціалісти передбачили вплив викидів у бік Володимирецького району, однак
східні та північні вітри складають
в регіоні близько 43% , тобто майже половина цих викидів поступає на територію
Волинської області.
Територія Маневицького району , що є прилеглою до зони РАЕС, є сильно
залісненою. Населення її живе, в основному, за рахунок продуктів тваринництва і
лісового господарства. Тому надходження йоду та інших радіоактивних викидів до
організму дітей через молоко корів - один з найнебезпечніших екологічних
показників цієї зони.
Усі ці показники свідчать про напружену радіологічну ситуацію в регіоні.
Тому, подальше наростання радіаційної потужності на цій території загрожує
існуванню людей.
Перевірка населення на вміст радіонуклідів показала, що навіть люди
старшого віку, які прожили все життя в умовах
відсутності радіації лісистого поліського краю, тепер отримали значну дозу цих
елементів
Якщо підвести підсумок,т о можна відзначити критичну ситуацію на Поліссі,
яка виникла після аварії на Чорнобильській АЕС і надзвичайно ускладнила
екологічну ситуацію в регіоні. Тому розбудова атомної станції в Рівненській
області вже з самого початку показувала загрозу існування людини в цих поліських
районах.
З часу будівництва Рівненської АЕС екологічна ситуація на території Маневицького району суттєво
змінилась в гіршу сторону. Наприклад, у 1996 р. потужність викидів забруднюючих речовин в атмосферу
складала близько 1,4 тис.т. Серед цих викидів –сірчаний ангідрид (0,6), оксид
вуглецю(0,4) тощо.Лише силами охорони довкілля вдалося тоді виконати роботи по
вловленню понад 1,0 тис.т. викидів.
На території інших населених пунктів Маневицького району, які не ввійшли
до зони радіоактивного забруднення, щільність забруднення грунту цезієм-137
знаходилась в межах 0,1-1,0-Кі/км.кв.
Після аварій на ЧАЕС рівні
зовнішнього гама – фону в
динаміці по району становили:
1986р.з 28.04 по 03.05 – від 700 до 1200
мікрорентген/год
04.05-10.05-від
300 до 400 мікрорентген/год через місяць після аварії –40
мікрорентген/год
1987р. від 14-18
мікрорентген/год.
1989р. від 13 до 16
мікрорентген/год.
1990р. від 13 до 16 мікрорентген
/год.
Як і в попередні роки, в Маневицькому районі проводиться постійний
систематичний контроль за вмістом радіонуклідів у продуктах харчування.
Радіологічна лабораторія
Маневицької СЕС за час роботи з 17.09.1990 року провела визначення вмісту
радіонуклідів в 17 тисячах проб. Підвищений вміст радіонуклідів був визначений в
2026 пробах, що становить –12%. В харчових продуктів; проводились аналізи по
визначенню вмісту радіонуклідів у молоці,
картоплі, грибах, м"ясі..У молоці підвищений рівень було визначено в 16,3% ,
проб, у грибах-18% проб, у м"ясі- 9,3% проб (від загальної
кількості проб).
Відділом
радіаційної гігієни обласної санепідстанції проводиться дозиметрична
паспортизація 167 населених пунктів Камінь-Каширського, Любешівського,
Маневицького районів області з загальною чисельністю населення – 141260чол., з
них – 44839 дітей.
Зросла зараженість радіонуклідами грунту. Загальне забруднення с/г угідь
по району становить 34685 га. Кількість земель із щільністю забруднення
радіонуклідами від 1 до 5 Кі/км 2 становить 5246
га.
Перевищення контрольних рівнів вмісту радіоцезію в організмі людей за
1995-1996рр. у 87 населених пунктах становить від 1 до 52 випадків (для дорослих
КР-14800 Бк/орг. і дітей КР-800Бк/орг.). Лише протягом 1996 року перевищення КР
разом по зоні виявлено у 725 осіб, з них 303 в дорослих та 422 – в дітей. В тому числі в Маневицькому
районі із 2986 обстежених осіб у 145 (51 дорослих і 94 дітей) вміст радіоцезію в
організмі перевищує контрольні рівні.