3.1. Неформальні методи:

1. Методи «мозкової атаки». Методи даного типу мають основну мету - пошук нових ідей, їх широке обговорення і конструктивну критику. Основна гіпотеза полягає в припущенні, що серед великого числа ідей є, щонайменше, декілька хороших.

Метод «мозкової атаки» (brainstorming) складається з кількох етапів. На першому з них формується група провідних фахів­ців з галузі, для якої необхідно розв’язати певну проблему, яка спеціальне завдання (наприклад, винахідницьке з технології судно­будівництва) «перекладає» на звичайну, зрозумілу для нефахівців — «дилетантів» буденну мову.

 На другому етапі формується й інструктується група учасників «мозкової атаки» з так званих дилетантів.

 На третьому етапі проводиться сеанс «мозкової атаки» з чіткою і точною фіксацією всіх пропозицій щодо розв’я­зання завдання.

 На четвертому етапі знов включається група фахівців для селекції пропозицій, які пролунали від нефахівців.

На п’ятому етапі проводиться спільне (за участю груп генерації та селекції) обговорення відібраних на попередньому етапі ідей.

На шостому етапі група фахівців розробляє робочі рекомендації за підсумками «мозкової атаки».

Сеанс «мозкового штурму» проводиться за певними правилами: по-перше, це правило безумовної підтримки будь-якої ідеї, навіть нікчемної або «божевільної»; по-друге, це правило «віднесеної за часом критики» (тобто критика, відбір найбільш плідних ідей проводиться фахівцями на четвертому етапі «мозкового штурму» без присутності генераторів ідей, тобто таким чином досягається мета критичного ставлення до ідей, а не до їхніх носіїв); по-третє, правило обмеження часу генерації ідей нефахівцями (за межами двох годин «мозковий штурм» стає непродуктивним унаслідок втоми його учасників); по-четверте, правило колективної інтелектуальної власності на відкриття і винаходи, отримані в процесі «мозкового штурму» (тобто навіть якщо використана лише одна ідея одного з учасників «мозкового штур­му», авторство цієї ідеї належатиме всім, хто брав у ньому участь); по-п’яте, правило оптимальної кількості учасників «мозкового штурму» (кожна група, генерації ідей і селекції, повинна складатися з 6-12 осіб.

При всій простоті методу такі обговорення дають непогані результати.

2. Методи експертних оцінок. Основа цих методів - різні форми експертного опитування з подальшим оцінюванням і вибором найкращого варіанту. Можливість використання експертних оцінок, обгрунтування їх об'єктивності базується на тому, що невідома характеристика досліджуваного явища описується як випадкова величина, законом розподілу якої є індивідуальна оцінка експерта про достовірність і значущість тієї або іншої події. При цьому передбачається, що дійсне значення досліджуваної характеристики знаходиться усередині діапазону оцінок, отриманих від групи експертів і що узагальнена колективна думка є достовірною.

Експерт – висококваліфікований спеціаліст, що знає особливості формування і розвитку об'єктів, і здатний дати достатньо надійні кількісні оцінки. Етапи експертизи:

1.  формування мети;

2.  розробка процедури експертизи;

3.  формування групи експертів;

4.  опитування;

5.  аналіз і обробка інформації.

Найбільш спірним моментом в даних методиках є встановлення вагових коефіцієнтів по висловлюваних експертами оцінках і приведення суперечливих оцінок до деякої середньої величини. Дана група методів знаходить широке застосування в соціально-економічних дослідженнях.

При обробці матеріалів колективної експертної оцінки використовуються методи теорії рангової кореляції. Для кількісної оцінки міри узгодженості думок експертів застосовується коефіцієнт конкордації, який дозволяє оцінити, наскільки погоджені між собою ряди переваги, побудовані кожним експертом. Для наочності представлення міри узгодженості думок двох будь-яких експертів служить коефіцієнт парної рангової кореляції. Тип використовуваних процедур експертизи залежить від завдання оцінювання. До найбільш використовуваних процедур експертних вимірювань відносяться:

 •      ранжування;

 •      парне порівняння;

 •      множинні порівняння;

 •      безпосередня оцінка;

• класифікація;

Ранжування – процедура впорядкування деякої сукупності однорідних понять, які можна порівняти по певних властивостях в порядку зростання чи спадання їх переваги. Результатом є назначені експертом деякі числові оцінки для властивостей об’єктів.

Прикладом проведення ранжування властивостей об’єктів одним експертом є табл. 1.

Таблиця 1

№	Параметр	Вага	Об’єкт 1	Об’єкт 2	…	Об’єкт n
1		В1	Б1,1	Б1,2
2		В2	Б2,1	…
…		…			…
M		Вm				Бm,n
Сума		1	Е1	Е2	…	Е n

 

де Об’єкт1, …, Об’єкт n - об’єкти для порівняння (продукція, послуги, стратегії розвитку, які треба впорядкувати), максимальна кількість об’єктів 7±2;

- Параметр – параметри за якими оцінюються Об’єкти (напр. ціна, якість, надійність, зовнішній вигляд….) кількість параметрів слід вибирати від 4 до 7, більше ускладнює точність оцінювання;

- Вага – вагові коефіцієнти між параметрами, визначають більш пріоритетні параметри Об’єкту. Коефіцієнт кожного параметру варіюється від 0,3 до 0.015 і в сумі дорівнюють 1.

- Б1,1 … Бm,n – виставлені експертом бали кожному з об’єктів по всіх параметрах;

- Е1…Е n – експертна оцінка кожного об’єкту – дорівнює сумі оцінок по кожному параметру даного об’єкта помноженої на ваговий коефіцієнт параметра, наприклад Е1= Б1,1* В1+ Б2,1* В2 + …+ Бm,1* Вm.

На основі результатів таблиці кожному об’єкту присвоюється ранг від 1 до n в порядку зростання величини експертної оцінки Е.

Метод парного порівняння застосовується при груповому експертному порівнянні, коли ранжування не має сенсу або ускладнене через велику кількість даних і полягає у порівнянні між собою всіх можливих пар об’єктів. Результати парного порівняння представляються у вигляді матриці парних порівнянь.

	Об’єкт 1	Об’єкт 2	…	Об’єкт n	Сума
Об’єкт 1	1	P1,2			Е1
Об’єкт 2	P2,1	1			Е2
…			1		…
Об’єкт n				1

Якщо Об’єкт і > Об’єкт j, то у відповідній клітинці матриці ставимо Pi,j = 1. Якщо Об’єкт і < Об’єкт j, то ставимо Pi,j = 0. По діагоналі таблиці будуть розміщені 1 (приклад – турнірна таблиця).

Кожен з експертів подає свою таблицю, на основі яких складають групову матрицю додаючи оцінки експертів по кожному об’єкту. Матриця, яка найкраще узгоджується з матрицями всіх окремих експертів називається медіанною. Сумарна оцінка об’єкта Е – дорівнює сумі всіх оцінок у відповідному рядку таблиці.

Безпосереднє оцінювання. На відміну від ранжирування, яке дає лише порядкову шкалу порівняння альтернатив, безпосереднє оцінювання є процедурою, в якій альтернативам ставляться числові оцінки, що відображують умовні категорії їх якості (наприклад, бали). При цьому рівним за якістю альтернативам ставляться у відповідність однакові числа. Застосування цього методу вимагає високої кваліфікації і високої відповідальності експертів, тому рідко застосовується.

Класифікація є процесом розбиття множини альтернатив, що підлягають впорядкуванню або систематизації, на класи по тих або інших ознаках. При цьому класи і їх ознаки можуть бути визначені заздалегідь або в процесі класифікації.

Для кількісної оцінки міри узгодженості думок експертів застосовується коефіцієнт конкордації 0<W<1, який дозволяє оцінити, наскільки погоджені між собою ряди переваг, побудовані кожним експертом.

Нехай внаслідок експертизи сформована таблиця рангів R для m об’єктів n=4 експертами:

Об’єкт	Експерт					d
	1	2	3	n=4
1	R11	R12	R13	R14
2	R21
…	…			…
M	Rm1			Rm4
Сума					S	-	D

Розрахуємо:

 - загальний ранг по кожному об’єкту,

 - середнє значення сум рангів всіх об’єктів,

 – загальна сума всіх рангів.

 - відхилення рангу об’єкта від середнього,

 - сума квадратів відхилень.

Тоді коефіцієнт конкордації:

Якщо W=1 – повна узгодженість думок експертів. Якщо W=0,7…0,8 достовірність оцінки вважається хорошою.

Якщо характер аналізованої інформації такий, що доцільно отримати чисельні оцінки об'єктів, то можна використовувати який-небудь метод чисельної оцінки, починаючи від безпосередніх чисельних оцінок і кінчаючи тоншими методами Терстоуна і фон Неймана-Моргенштерна.

Слід зауважити, що необхідно, щоб експерти не просто заповнили таблиці опитувань, а виконали декілька кругів заповнення і обговорення отриманих параметрів, при якому експерти обміняються думками. Інакше думка єдиного експерта, що знає щось дуже важливе і потрібне (наприклад - ніколи не купувати машини 2005-го року, коли був потоп в Європі) не буде врахована.

3. Метод «Дельфі». Спочатку метод "Дельфі" був запропонований як одна з процедур при проведенні мозкової атаки і повинен допомогти понизити вплив психологічних чинників і підвищити об'єктивність оцінок експертів. Потім метод став використовуватися самостійно. Його основа - зворотний зв'язок, ознайомлення експертів з результатами попереднього туру і облік цих результатів при оцінці значущості експертів.

4. Діагностичними методами є прийоми обстеження системи, її підсистем з метою удосконалення форм і методів її роботи. Діагностичні методи застосовуються на етапі діагностики обстежуваного об'єкту і можуть застосовуватися також і на інших етапах для здобуття необхідної інформації, зокрема, на етапі формулювання проблеми, етапі аналізу структури системи. Мета використання діагностичних методів – це встановлення і вивчення ознак, що характеризують стан систем для передбачення можливих відхилень і запобігання порушенню нормального режиму функціонування системи.

5. Морфологічні методи. Основна ідея морфологічних методів – систематично знаходити всі можливі варіанти вирішення проблеми або реалізації системи шляхом комбінування виділених елементів або ознак. Найбільшого поширення знайшов метод морфологічного ящика (ММЯ). Ідея ММЯ полягає в тому, щоб визначити всі можливі параметри, від яких може залежати вирішення проблеми, представити їх у вигляді матриць-рядків, а потім визначити в цьому морфологічному матриці-ящику всі можливі поєднання параметрів по одному з кожного рядка. Отримані таким чином варіанти можуть знову піддаватися оцінці і аналізу в цілях вибору найкращого. Морфологічний ящик може бути не лише двовимірним.

Алгоритм побудови морфоящика і отримання нової системи:

1. Вибрати цікаву для нас систему, визначити, що від неї вимагається (визначення мети).

2. Визначити суттєві складові та властивості цієї системи (елементи, функції і т.п.), тим самим отримати набір осей морфоящика. Оформити їх у вигляді таблиці.

3. Визначити можливі варіанти (можливі прояви) істотних складових, виявлених у пункті 2, та внести їх до осі морфоящика.

4. Вибрати поєднання. На основі обраних сполучень .описати нову систему (ситуацію).

5. Представити отримані результати.

Ф. Цвіккі, що застосував у тридцяті роки морфологічний підхід до вирішення астрофізичних проблем і передбачив існування нейтронних зірок. Більш того, коли в роки війни його привернули до американських військових розробок ракет, Цвіккі отримав 576 варіантів ракетного двигуна, серед яких були и секретні німецькі літак-снаряд "Фау-1" и ракета "Фау-2".

6. Метод дерева цілей. Термін «дерево цілей» має на увазі використання ієрархічної структури, отриманої шляхом розділення загальної мети на підцілі, а їх у свою чергу, на детальніші складові, при цьому головну ціль розміщують на найвищому рівні. Деревом цілей є зв'язний граф, вершини якого інтерпретуються як цілі, а ребра або дуги як зв'язки між цілями. Основною вимогою до дерева цілей є відсутність циклів.

Перевагою цього методу є те, що він уможливлює поділ складного завдання, яке важко формалізувати, на сукупність простіших завдань, для розв’язання яких існують перевірені прийоми і методи.

Рис. 1. Граф дерева цілей

 

Сфера застосування дерева цілей в даний час широка, але всі завдання, що вирішуються цим апаратом можуть бути об'єднані в наступні три класи:

-         Опис даних: Дерева рішень дозволяють зберігати інформацію про дані в компактній формі.

-         Класифікація: Дерева рішень відмінно справляються із завданнями класифікації, тобто віднесення об'єктів до одного із заздалегідь відомих класів. Цільова змінна повинна мати дискретні значення.

-         Регресія: Якщо цільова змінна має неперервні значення, дерева рішень дозволяють встановити залежність цільової змінної від незалежних (вхідних) змінних. Наприклад, до цього класу відносяться завдання чисельного прогнозування (передбачення значень цільової змінної).