1. Правові основи соціальної роботи.
2. Міжнародні правові стандарти у сфері соціального
забезпечення.
Основні поняття і категорії: соціальне
піклування, соціальне страхування, соціальний розвиток, «Загальна декларація
прав людини», «Конвенція про права дитини», «Міжнародна конвенція щодо
ліквідації всіх форм расової дискримінації», «Міжнародні пакти з прав людини».
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1.
Вступ
до соціальної роботи : навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів / Т. В. Семигіна [та ін.]. – К.
: Акадевидав, 2005. – 304
с.
2.
Ковчина І.М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем
[Текст] : навч.- метод. посібник / І. М. Ковчина ; заг. ред. А. Й. Капська ; Ліга соціальних працівників м. Києва, Соціальна
служба для молоді м. Києва. – К. : [б.в.], 2001. – 95
с.
3.
Кубіцький С. Історія соціальної роботи в зарубіжних країнах /
С. Кубіцький. – К.: ДАКККіМ,
2009. – 298 с.
4.
Поліщук
В. А. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А.
Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. –
256 с.
5.
Социальная
работа : учеб. пособие / В. Д. Альперович [и др.] – Ростов н/Д : Феникс,
2006. – 480 с.
6.
Фурман А.В., Підгурська М.В. Історія соціальної роботи: [навчальний
посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. –
Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.
ДОДАТКОВА
1. Костина Е. История
социальной работы / Е. Костина. – Владивосток : Издательство Дальневосточного
университета, 2004. – 110 с.
2. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
3. Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.].
– М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. – (Серия «Высшее образование»).
4. Социальная работа : учеб. пособие / В. Д. Альперович [и др.] – Ростов н/Д : Феникс, 2006. – 480
с.
Методичні
рекомендації
У першому питанні слід зазначити, що законодавчу базу
соціальної роботи в Україні становлять такі міжнародні документи, як Загальна
декларація прав людини (ООН, 10 грудня 1948 p.), Міжнародний пакт про цивільні
і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
(Нью-Йорк, 19 грудня 1966 p.).
У Загальній декларації прав людини (ст. 22)
наголошується, що «кожен як член суспільства має право на соціальне
забезпечення, а також на здійснення економічних, соціальних і культурних прав,
необхідних для його гідності й вільного розвитку його особистості, за допомогою
національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до організації
і ресурсів кожної держави». У Загальній декларації прав людини зазначається, що
кожен має право на працю, вільний вибір виду зайнятості, відпочинок і дозвілля,
включаючи розумне обмеження робочої години; на життєвий рівень, необхідний для
підтримання здоров'я і добробуту свого народу і своєї сім'ї, та інші права і
свободи.
У Міжнародному пакті про цивільні і політичні права
зазначається, що «держави, які беруть участь у пакті, беруть до уваги, що
відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації Об'єднаних Націй,
визнання гідності, властивої усім членам людської спільноти, і рівних і
невід'ємних прав їх є основою волі, справедливості і загального світу».
Особлива увага у Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права приділяється гарантії права на працю, соціальне
забезпечення, охорону дітей і жінок, захист від бідності і голоду. У ст. 6
зазначається: «Заходи, що повинні бути вжиті державами, що беруть участь у
цьому Пакті, з метою повного здійснення цього права (на працю), включають
програми технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення
неухильного економічного, соціального і культурного розвитку і повної
виробничої зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні й економічні
свободи людини».
Потреба у міжнародно-правових стандартах у сфері
соціального забезпечення вперше постала наприкінці ХІХ ст., коли індустріальні
країни почали приймати трудове законодавство, яке підняло вартість праці, що
мало наслідком погіршення конкуруючої спроможності тих країн, які не мали
трудового законодавства. Економічна необхідність змусила їх прийняти перші
конвенції, у яких держави давали зобов’язання іншим державам стосовно прав
своїх власних громадян.
До міжнародних правових стандартів у сфері соціального
забезпечення можна віднести наступні:
1. Розуміння універсальності прав людини.
2. Право на працю – одне з основних, фундаментальних
між-народно-правових стандартів. Його реалізація важлива не тільки для надання
заробітку людині, але також для її особистого розвитку та мирного розвитку
суспільства, у якому вона живе.
3. Право на освіту. У ньому можна виділити 2 основних
виміри: соціальний та вимір свободи. Соціальний вимір потребує від держави надати
усім своїм громадянам можливість отримання різних форм освіти та роботи їх
доступними. Ця доступність має зростати шляхом введення в дію різних форм
вільної освіти.
4. Принцип відсутності дискримінації.
Вимір свободи означає особисту свободу осіб або їхніх
батьків чи опікунів обирати освіту установи, що відповідають їх освітнім
стандартам або релігійним переконанням.
КОНТРОЛЬНІ
ПИТАННЯ
1. Назвіть передумови створення міжнародних правових
актів у сфері соціального захисту.
2. Які особливості міжнародних правових актів у сфері
соціального захисту?
3. Назвіть міжнародні організації, що займаються
інтеграційною політикою у соціальній сфері.
4. У чому суть інтеграційної політики у соціальній сфері?
5. Які неурядові організації займаються розробкою та
інтеграційною політикою у сфері соціальної роботи і соціальної освіти?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Основні підходи та моделі соціальної підтримки
населення у світі.
2. Спільне та відмінне між європейською та американською
системами соціального захисту.
3. Міжнародні документи у галузі соціальної роботи.
4. Міжнародні організації у галузі соціальної роботи.
5. Зміст Декларації прав дитини.
6. Основні положення Конвенції ООН про права дитини.
7. Основні положення Європейської соціальної хартії.
8. Основні положення Загальної декларації про права
людини.
9. Зміст міжнародних пактів про громадянські і політичні
права та про економічні, соціальні та культурні права.
10. Міжнародні конвенції про права жінок.