1.
Соціальна робота з жінками, що зазнали
насильства.
2.
Соціальна робота в пенітенціарній системі.
3.
Соціальна робота з особами, що мають різні
види залежності (алкогольна, наркотична, ігрова тощо).
Основні поняття і категорії: соціальна
робота, соціальна служба, супервізія, соціальні
відносини, соціальна практика, соціальні зв’язки, соціальні механізми,
соціальна діяльність, соціальні проблеми, пенітенціарна система, насильство,
залежність.
1. Соціальна робота з жінками, що зазнали насильства.
Останнім часом в Україні активізувалася робота з
попередження насильства стосовно жінок як на державному рівні, так і зусиллями
громадських організацій. В Україні відбуваються перші спроби запровадження й
реалізації певних моделей роботи: превентивної, навчально-тренінгових
програм, роботи з правоохоронними органами, організації притулків для жінок,
кризових консультативних центрів (очних та заочних), центрів реінтеграції, груп
взаємопідтримки чи самодопомоги, психотерапевтичних
програм (індивідуальних та групових).
Проблема насильства в сім’ї над жінками і дітьми в
нашому суспільстві є водночас і дуже старою, і новою. Старою – тому, що вона
існує стільки часу, скільки існує й людська сім’я. Новою – тому, що на сьогодні
еволюційна суспільна свідомість дає можливість усвідомити це явище як соціальне
зло, як порушення прав певних членів суспільства.
Насильство в сім’ї як над жінками ми має форми
фізичного, сексуального, економічного і психологічного приниження. Практично
немає жодної сім’ї, де б жінка або ж дитина не зіткнулися з чоловічою або ж
батьківською нестриманістю й агресивністю.
Найчастішими проявами насильства, від яких страждають
жінки, є (в порядку зменшення): словесні образи (нецензурна лайка, картання);
психологічний тиск (приниження гідності у присутності сторонніх, залякування,
плітки); фізичне насильство (побиття, загроза для життя); сексуальне
примушення.
Існує велика кількість діагностичних методів, методик,
тестів, спрямованих на дослідження особистості, яка стала жертвою насилля, але
ще не розроблена їх загальноприйнята чітка класифікація. Найбільш вдалою, на
наш погляд, є класифікація, яку запропонували В. Блейхер
та Л. Бурлачук:
1) спостереження і близькі до нього методи (вивчення
біографій, клінічна бесіда і т. ін.);
2) спеціальні експериментальні методи (моделювання
певних видів діяльності, ситуацій, деякі апаратні методики і т.п.;
3) особистісні опитувальники (методи, що базуються на
самооцінці);
4) проективні методи
Соціальна реабілітація жінок-жертв насильства у сім’ї
є особливим напрямком діяльності соціальних служб, який вирішує такі завдання:
соціальна адаптація жінок, відновлення соціальних функцій жінок, які зазнали
насильства, потрапили в екстремальні ситуації.
Принципами соціальної реабілітації в системі ЦСССДМ є:
·
гуманізм як
активна підтримка людського життя, його захист і поліпшення якості, відновлення
соціальної справедливості, прийняття клієнта таким, який він є, повага до
нього, милосердя; опора на позитивне в людині;
·
відмова від
насильства щодо клієнта, соціальна відповідальність як піклування про людину;
·
спрямування
роботи на соціальні зміни (у клієнта, мікро- та
макросередовищі);
·
пріоритет прав
дітей;
·
законність;
·
конфіденційність;
·
системність;
·
комплексний
підхід;
·
співпраця з
клієнтом та іншими суб’єктами соціальної роботи.
2. Соціальна робота в пенітенціарній системі.
Пенітенціарна
система – це в першу чергу державний
інститут, що насамперед відає виконанням кримінальних покарань, які
накладаються на громадян відповідно до закону України.
Ця система забезпечує виконання покарання у вигляді
позбавлення свободи та утримання підслідних з моменту взяття під варту до суду.
У її підпорядкованості перебувають слідчі ізолятори, виховні колонії, колонії
різного рівня безпеки, виправні центри.
Пенітенціарна система – необхідна частина державної
структури, що функціонує приблизно на тому ж рівні якості, що й держава в
цілому і тому може слугувати індикатором її стану. Вона не може компенсувати
ураженості інших частин державного механізму. Основна причина її низької якості
криється в тому, що пенітенціарні проблеми не розглядаються належним чином.
Загальними проблемами сучасної пенітенціарної системи
є:
·
високий рівень
захворюваності (туберкульоз) та смертність ув’язнених;
·
обмеження прав і
свобод ув’язнених;
·
велика кількість
репресивно-каральних заходів;
·
фізичне, психічне
і сексуальне насильство ув’язнених;
·
обмеження
матеріально-побутового характеру.
Усе це зумовило неефективність пенітенціарних
закладів. Система орієнтовна на формування ідеального ув’язненого, а не на його
ресоціалізацію.
Діяльність соціального працівника у пенітенціарній
системі розглядається у 3-х аспектах:
1) соціальна профілактика можливих правопорушень;
2) соціально-психологічна робота з ув’язненими;
3) соціальний супровід після звільнення.
Соціальна профілактика правопорушень спрямована на
ліквідацію девіантної субкультури, на спрямування уваги фахівця на дітей групи
ризику, щоб не допустити переростання девіантної поведінки підлітків на делінквентну та кримінальну. Вторинною профілактикою може
бути соціальний супровід підлітків із делінквентною
поведінкою.
Технології соціальної роботи в пенітенціарній системі,
окрім загальнонаукових, ґрунтуються на таких принципах: охорони соціальних
прав, соціального реагування, опори на власні сили, максимізації соціальних
ресурсів, конфіденційності, гуманізму, толерантності та законності.
Найбільш дієвими методами соціальної роботи в
пенітенціарних закладах є метод прогресивної системи виконання покарання і
метод виправно-психологічної корекції особистості ув’язненого.
Метод
прогресивної системи виконання покарання
– це сукупність юридичних, організаційних і виховних засобів, що забезпечують
поетапне пом’якшення покарання ув’язненому у міру його виправлення, тобто
стимуляцію законослухняної поведінки.
Соціальний працівник лише керує, корегує і спрямовує
клієнта, здійснює оцінку рівня виправлення через застосування психологічних і
соціологічних методик, дає рекомендації щодо полегшення подальшої виправної
практики ув’язненого.
Соціальний працівник надає первинну психологічну
допомогу, здійснює психопрофілактику і корекцію деструктивних конфліктів та
негативного сприйняття виправних впливів. Соціальний супровід після звільнення
є необхідним кроком соціальної адаптації та реабілітації клієнта.
Слід відзначити, що практика соціально супроводу має
на меті допомогти у відновленні документів, працевлаштуванні, забезпеченням
місця проживання, реінтеграції у суспільство в цілому.
Основними завданнями соціальних працівників при роботі
з ув’язненими є: прийом і вивчення новоприбулих, визначення причин
правопорушення та класифікація засудженого, спостереження, розробка виправних
заходів, розвиток і зміцнення соціально-корисних зв’язків між засудженими і
зовнішнім світом, допомога в самовиправленні та підготовка їх до звільнення і ресоціалізацїї. Обов’язком соціального працівника є також
робота з сім’ями ув’язнених, психологічна допомога у підготовці до зустрічі з відбулим термін ув’язнення членом сім’ї.
3. Соціальна робота з особами, що мають різні види
залежності (алкогольна, наркотична, ігрова тощо).
На в Україні переважає медична модель профілактики,
яка спрямована на попередження розвитку захворювань та проведення заходів
боротьби зі шкідливим для здоров’я вживанням тютюну, алкоголю, наркотичних й
інших психоактивних речовин.
Основні способи реалізації завдань профілактики:
·
навчання
здоровому способу життя: усвідомлення, розвиток і тренування визначених умінь
справлятися з вимогами соціального середовища, керувати своєю поведінкою;
·
надання молоді
психологічної і соціальної підтримки;
·
зміну
соціально-культурних умов життя молоді (пропаганда здорового способу життя,
фізична культура, санітарне просвітництво тощо);
·
створення
оптимальних умов, направлених на зміцнення здоров’я, підвищення трудової
активності молоді, включаючи умови праці, відпочинку, житлово-побутові умови;
·
інформування
батьків, співробітників різних установ про різноманітні ознаки вживання адиктивних речовин, надання інформації про те, що необхідно
робити, якщо дитина почала їх вживати.
В Україні в шкільних програмах поки що немає предмету
Профілактика наркоманії», але введено предмет «Основи здоров’я», він
направлений на формування здорового способу життя, усвідомлення і розвиток
умінь справлятись із вимогами соціального середовища, протидіяти негативним
явищам та керувати своєю поведінкою.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович.
– К.: МАУП, 2003. – 168 с.
2. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) :
підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. – К. : Каравела, 2009. – 368 с.
3. Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи : підручник
для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна,
І. І. Мигович. –
К. : Академвидав, 2005. – 328 с.
4. Теорії і методи соціальної роботи : підручник для
студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига [та
ін.]. – К. : Академвидав,
2005. – 328 с.
5. Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко [ та
ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 224 с.
ДОДАТКОВА
1. Вступ до соціальної роботи : навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна
[та ін.]. – К. : Акадевидав,
2005. – 304 с.
2. Головатий М. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. :
МАУП, 2005. – 560 с.
3. Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник / А. Капська. – К. :
Центр навчальної літератури, 2005. – 328
с.
4. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. – Ужгород :
Патент, 1997. – 190 с.
5. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
6. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І.
Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
7. Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –
К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000.
– 236 с.
8. Шевчук П. Соціальна політика. / П. Шевчук. – Л. : Світ, 2003. – 400 с.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Як в Україні організована робота з жінками, що зазнали
насильства?
2. Які особливості соціальної роботи у пенітенціарній
системі? Які риси суттєво відрізняють її від інших напрямів соціальної роботи?
3. Які технології соціальної роботи застосовуються у
діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі?
4. Яка модель профілактики залежності переважає в
Україні?
5. Як в Україні організована соціальна робота з особами, що мають різні види залежності
(алкогольна, наркотична, ігрова тощо)?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Види насилля: фізичне, сексуальне, емоційне. Ознаки
насилля.
2. Різниця між покаранням та насиллям. Соціальна допомога
дітям, що зазнали насильства. Розгляд окремих випадків.
3. Соціальна робота з безпритульними та бездоглядними.
Причини дитячої безпритульності на сучасному етапі.
4. Шляхи подолання дитячої безпритульності в сучасних
умовах у порівнянні з досвідом 20-30-х рр. ХХ ст. Соціальна робота з дорослими
безпритульними.