Тема 28. Технології соціальної роботи з окремими категоріями клієнтів в Україні. Заняття 1

 

1.     Система соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах.

2.     Соціальне обслуговування літніх людей.

3.     Соціальна робота з інвалідами.

 

Основні поняття і категорії: соціальна робота, соціальна служба, супервізія, соціальні відносини, соціальна практика, соціальні зв’язки, соціальні механізми, соціальна діяльність, соціальні проблеми, сім’я, старість, пенсія, страхування, інвалідність.

 

1. Система соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах.

З досвіду спеціалістів, основні зовнішні ознаки характерні для сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пов’язані у першу чергу з:

·        зловживанням членами родини алкогольних та наркотичних речовин;

·        випадки насилля в родині;

·        інвалідність одного із членів родини;

·        безробіття одного з членів сім’ї;

·        перебування членів сім’ї у місцях позбавлення волі.

Якими б не були зовнішні ознаки сімейного неблагополуччя, вони провокуються внутрішньосімейними та зовнішніми проблемами, на подолання яких і має бути орієнтована соціальна робота з сім’ями.

Ефективне надання соціальної допомоги можливе за умови розмежування причин, що провокують сімейне неблагополуччя, та ознак, зовнішніх проявів (індикаторів), що є підставою до соціального інспектування родини. Також сім’ї, які самостійно звертаються за допомогою до центрів соціальних служб, не завжди визначають причини, що провокують кризові ситуації.

Козубовська Г.В., Керецман В.Ю., Товканець Г.В. класифікують сім’ї відповідно до несприятливих умов або складних життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей:

·        соціально-демографічні - неповні, багатодітні, сім’ї, що перебувають у процесі розлучення тощо;

·        матеріально-побутові – малозабезпечені, сім’ї, де є безробітні, тощо;

·        медико-соціальні - сім’ї де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

·        психологічні і соціально-педагогічні – сім’ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна некомпетентність батьків тощо;

·        соціально-правові – сім’ї, де простежуються криміногенні прояви способу життя, є раніше засуджені тощо.

Ще одну класифікацію проблем сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пропонує Соляник М.Г., виокремлюючи соціально-педагогічні, соціально-психологічні, матеріально-економічні та юридичні проблеми.

Черникова А.В. класифікує сімейні проблеми відповідно до рівнів функціонування сім’ї. Відповідно до принципу ієрархічності, сім’я входить у більш широку соціальну систему (системи) і включає в себе індивідуальні системи своїх членів, підсистеми зв’язків між ними. Відповідно до рівнів функціонування Черников А.В. виділяє три основних блоки проблем сім’ї :

1) проблеми з зовнішнім середовищем;

2) проблеми в сімейній системі;

3) проблеми, пов’язані з індивідуальними особливостями членів сім’ї.

Напрями та форми соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, залежать від налаштованості членів родини на вирішення проблем життєзабезпечення сім’ї, наявності внутрішніх і зовнішніх ресурсів сім’ї у їхньому вирішенні. Можна окреслити два алгоритми роботи з сім’ями, які потребують соціальної підтримки:

1) сім’ї, які налаштовані на розв’язання проблем (благополучна сім’я, сім’я соціального ризику), як правило, самостійно звертаються за допомогою і потребують консультаційної та інформаційної допомоги щодо вирішення окремих проблем, які сім’я не може вирішити самостійно;

2) сім’ї, які не визнають наявності проблем, або не вбачають за необхідне їх розв’язувати (неблагополучні сім’ї, асоціальні сім’ї, «пасивні» сім’ї), інформація про такі сім’ї надходить від організацій або осіб, потребують комплексного вирішення проблем.

Залежно від життєвих обставин і потреб соціальна робота з сім’ями з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, поділяються на такі напрями:

1) консультування за зверненням;

2) екстрені дії, спрямовані на забезпечення безпеки дитини (термінова соціальна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи залишені без піклування батьків);

3) допомога у розв’язанні проблем, які сім’я не в змозі подолати самостійно;

4) діяльність, спрямована на підтримку стабільності родин з дітьми, які мають певні ризики (відсутність одного з батьків, багатодітність, малозабезпеченість), або хтось із членів сім’ї має ризики (алкоголізм, наркоманія, ВІЛ- інфекція, безробіття та ін.)

 

2. Соціальне обслуговування літніх людей.

Систему соціальної роботи з людьми похилого віку в Україні визначає низка законодавчих актів. У 1991 році ухвалено Закон України «Про пенсійне забезпечення», яким установлені єдині державні гарантії, умови та порядок призначення пенсій для робітників, службовців, колгоспників. У 90-хроках ухвалено також інші нормативно-правові акти, які так чи так стосуються соціального захисту громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів. Це Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та інші.

Відповідно до законодавства України соціальну допомогу та забезпечення соціальної реабілітації людей похилого віку здійснюють органи соціального захисту, інші державні та громадські організації.

До системи закладів соціального захисту літніх людей можна віднести:

·        Міністерство праці та соціальної політики України;

·        Пенсійний фонд;

·        управління, комісії, комітети соціального захисту населення місцевих Рад і держадміністрацій;

·        територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян та відділення соціальної допомоги вдома;

·        установи, заклади та підприємства сфери управління Міністерства праці та соціальної політики, які здійснюють соціальний захист людей похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці.

Сюди належать:

·        будинки-інтернати;санаторії та пансіонати;

·        підприємства Українського протезного концерну «Укрпротез»;

·        науково-дослідні інститути, які вивчають проблеми старіння;

·        служби медико-трудової експертизи; різноманітні недержавні фонди, товариства,

·        організації.

Механізм соціального захисту і допомоги людям похилого віку реалізують як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях, як державні, так і громадські організації.

На державному рівні забезпечують гарантоване надання законодавчо встановлених розмірів пенсій, допомоги та інших видів натурального забезпечення; послуг і пільг (у відповідності з встановленими соціальними нормативами). На регіональному рівні, з урахуванням місцевих умов та можливостей, розв'язують питання додаткового підвищення рівня забезпечення:

·        соціальне обслуговування вдома, зокрема, соціально-медичне обслуговування;

·        напівстаціонарне обслуговування у відділеннях денного (нічного) перебування закладів соціального обслуговування;

·        стаціонарне соціальне обслуговування в стаціонарних закладах соціального обслуговування (наприклад, будинках-інтернатах,пансіонатах тощо);

·        термінове соціальне обслуговування з метою надання невідкладної допомоги одноразового характеру;

·        соціально-консультативна допомога, що спрямована на адаптацію громадян похилого віку, розвиток орієнтації на власні сили.

 

3. Соціальна робота з інвалідами.

В Україні проблема навчання дітей з особливими потребами є досить актуальною. Єдиний ВНЗ, недержавної форми власності, який забезпечений всіма необхідними сучасними матеріалами для безбар’єрного пересування та навчання студентів з особливими потребами, – Університет «Україна» (м. Київ). Спеціально облад­нані корпуси, навчальні аудиторії, створений електронний бібліотечний фонд та робочі місця дають змогу студентам відчути себе повносправними особистостями.

Що стосується працевлаштування інвалідів в Україні, то слід відмітити, що далеко не всі підприємці погоджуються брати на роботу таких осіб. їм простіше сплатити штрафні санкції, аніж забезпечити робочими місцями.

Для стимулювання роботодавців на державному рівні доцільно запровадити такі стимулюючі заходи, як наприклад:

·        зменшити податкові витрати;

·        надати грошові дотації підприємцям, в яких працюють особи з функціональними обмеженнями;

·        відзначати нагородами, преміями тих роботодавців, які пере­ виконали нормативи, встановлені державою, і забезпечили належ­ ні умови праці;

·        залучити засоби масової інформації для інформування гро­мадськості та ін.

Таким чином, соціальна політика України, як і багатьох індустріально розвинутих країн світу, спрямована на забезпечення належ­ них умов для повноцінного життя інвалідів, або людей з особливими потребами. Про це свідчить державна система соціального захисту, яка полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересу­вання та спеціально обладнаного громадського транспорту, протезу­ ванні, орієнтації і сприйнятті інформації, пристосованого житла, стороннього догляду або опіки. На державному рівні прийнято низку законів «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Указом Президента України затверджено заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями. Проте далеко не все з цього і так невеликого переліку виконується державою і є доступним для всієї категорії осіб з обмеженими функціональними можливостями.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

1.     Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. –  К.: МАУП, 2003. –  168 с.

2.     Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) : підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. –  К. : Каравела, 2009. –  368 с.

3.     Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна, І. І. Мигович. –  К. : Академвидав, 2005. –  328 с.

4.     Теорії і методи соціальної роботи : підручник для студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига [та ін.]. –  К. : Академвидав, 2005. –  328 с.

5.     Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко [ та ін.]. –  К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. –  224 с.

 

ДОДАТКОВА

1.     Вступ до соціальної роботи : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна [та ін.]. –  К. : Акадевидав, 2005. –  304 с.

2.     Головатий М. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. –  К. : МАУП, 2005. –  560 с.

3.     Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник / А. Капська. –  К. : Центр навчальної літератури, 2005. –  328 с.

4.     Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. –  Ужгород : Патент, 1997. –  190 с.

5.     Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.]. –  К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. –  178 с.

6.     Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. –  К. : Знання, 2008. –  574 с.

7.     Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –  К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000. –  236 с.

8.     Шевчук П. Соціальна політика. / П. Шевчук. –  Л. : Світ, 2003. – 400 с.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     Дайте визначення поняття «складні життєві обставини».

2.           Розмежуйте поняття  «благополучна сім’я»,  «сім’я соціального ризику», неблагополучна сім’я / функціонально-неспроможна» «асоціальна сім’я», «пасивна» сім’я».

3.           Назвіть індикатори кризового стану родини.

4.           Якими законодавчими актами регулюється соціальна робота з пенсіонерами та літніми людьми в Україні?

5.     Які механізми пенсійного забезпечення існують на даний час в Україні. Покажіть їх переваги та недоліки.

6.           Якими законодавчими актами регулюється соціальна робота з пенсіонерами інвалідами в Україні?

7.           Дайте визначення поняття «інвалід» та «інвалідність».

 

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ

1.     Аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування.

2.     Соціальний портрет «дітей вулиці».

3.     Альтернативні підходи до роботи з дітьми-сиротами: фостерські сім»ї, дитячі будинки сімейного типу.

4.     Аналіз ставлення суспільства до людей з особливими потребами.

5.     Соціальні проблеми людей з особливими потребами в Україні.

6.     Поняття деінституціалізації та інтеграції. Засади інтегрованого навчання.

7.     Нормативно-правове забезпечення соціальної роботи з людьми похилого віку та інвалідами.

8.     Сутність і характер соціальних проблем людей з інвалідністю.