1.
Значення етики для соціальної роботи.
2.
Професійні межі у соціальній роботі.
3.
Особливості спілкування соціальних
робітників і клієнтів.
Основні поняття і категорії: клієнт,
соціальний працівник, соціальна ситуація, соціальна адаптація, соціальний
досвід, соціальні відносини, соціальна практика, соціальні зв’язки, соціальні
механізми, соціальна діяльність, соціальні проблеми.
1.
Значення етики для соціальної роботи.
Етика в соціальній роботі – одна з невід’ємних
складових щоденної діяльності. Знання теоретичних основ, законодавчих передумов
сприяє у найбільш ефективному вирішенні проблем. Глибоке знання норм і
принципів професійної етики, обов’язкове і творче застосування їх у щоденній
діяльності допомагає соціальному працівнику здійснювати співпрацю з клієнтами,
їх близькими, колегами, представниками суспільних, державних і недержавних
організацій і закладів.
Етика
соціальної роботи –
вчення про моральні основи професійної соціальної діяльності з надання допомоги
інвалідам, сім’ям, соціальним групам і общинам, посиленню чи відновленню їх
здатності до функціонування та створення сприятливих умов для досягнення цих
цілей, морально-етичних норм поведінки спеціалістів з соціальної роботи,
працівників соціальних служб. Етика соціальної роботи – специфічний прояв
загальної етики у соціальному обслуговуванні населення.
Об’єкт вивчення етики соціальної роботи –
професійна мораль спеціалістів.
Предмет – етичні відносини, що виникають у
процесі роботи, етична свідомість та етичні дії соціального працівника.
Мета – забезпечення і підтримання змісту і
суті професійної діяльності, які узгоджуються із соціальною потребою.
Завдання
етики соціальної роботи:
·
нормативна
регламентація відносин, поведінки і дій окремих представників професійної групи
та їх об’єднань;
·
формування
відповідної етичної свідомості спеціалістів соціальної сфери.
Професійна етика соціального працівника
визначає його рольову позицію і відношення з іншими людьми, включаючи клієнта і
колег. Це набір зобов’язань, які відповідають цій рольовій позиції, і положень
про етичну відповідальність за виконання своєї соціальної ролі.
Етика соціальної роботи виступає складовою
філософської науки про роль моральних начал у діяльності працівників соціальних
служб і має велике значення для практики соціальної роботи. Як
філософсько-соціологічне знання, відіграє унікальну роль у формуванні
професійно-етичного образу спеціаліста.
Етику соціальної роботи доцільно
розглядати, як науку про моральні цінності вчинків та поведінки соціального
працівника у галузі діяльності, а мораль, відповідно як вимоги, які
пред’являються до його реальної поведінки у процесі виконання ним службових
обов’язків і побудови взаємовідносин з клієнтами та їх оточенням.
У практичній діяльності соціальна робота
потребує використання:
·
моральних
ідеалів, що визначають загальні основні напрями її діяльності;
·
правил
щоденної діяльності, без дотримання яких неможливо реалізовувати моральні норми
і принципи.
2.
Професійні межі у соціальній роботі.
Професійні
межі соціальної роботи –
межі компетенції соціального працівника і професійної дистанції між фахівцем і
клієнтом.
Ці межі зумовлені фаховими вміннями і
компетенцією, ціннісними настановами і морально-етичними нормами, вмінням
органічно застосовувати та поєднувати різноманітні форми і методи соціальної
роботи, обов’язками соціального працівника і використовуваною моделлю прийняття
рішень.
Вони є динамічним, особистісно
обумовленим феноменом, оскільки одні можуть конструктивно і невимушено спілкуватися
між собою, а іншим, навіть представникам однієї культури, доводиться
вгамовувати неприємні емоції, долати внутрішній дискомфорт, що, безперечно,
негативно впливає на досягнення результату.
Професійні межі
соціальної роботи залежать і від моделей прийняття соціальними працівниками
рішень, які відповідають певним етичним концепціям і моральним принципам.
За патерналістської моделі професіонал
сприяє благу клієнта так само, як батько сприяє благу дитини. Маючи професійні
знання і навички, він задовольняє потреби клієнта͵
самостійно приймаючи рішення щодо змісту, форм і методів можливої допомоги, а
клієнт повинен дисципліновано виконувати всі його розпорядження.
Інструментальна модель налаштовує фахівця на нейтральну позицію. Він розглядає
свої послуги як товар, що продається і купується. Водночас він не повинен
відмовити жодній вимозі клієнта͵ якщо вона не суперечить
законові.
Контрактна модель ґрунтується на рівноправності фахівця і клієнта͵ на
визнанні прав і обов’язків обох сторін. Це означає, що фахівець мусить надавати
клієнтові всю необхідну для прийняття рішення інформацію й отримувати від нього
поінформовану згоду.
3.
Особливості спілкування соціальних робітників і клієнтів.
Моральні відносини виникають у процесі
соціальної роботи як сукупність залежностей і зв’язків між соціальним
працівником і клієнтом, між соціальними працівниками як членами певного
колективу, між соціальними працівниками і соціальним оточенням клієнта, між
соціальними працівниками та іншими організаціями. Соціальні працівники у своїй
щоденній діяльності нерідко опиняються перед складними моральними проблемами,
що змушує їх діяти відповідно до своїх моральних переконань, оскільки такі
ситуації недостатньо врегульовані законодавством.
Надзвичайно важливими для практичної соціальної
роботи є віра в здатність людини до змін, визнання її самобутності і
неповторності, запобігання соціальному виключенню, уміння вислухати її, надавши
змогу висловитися про все, що хвилює.
У практичній діяльності соціальних
працівників виникають також моральні дилеми – необхідність вибору між двома, як
правило непростими, неоднозначними, можливостями.
Спілкування – сукупність зв’язків і взаємодій людей,
спільнот, суспільств, у процесі яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами
діяльності.
У процесі спілкування налагоджується
контакт з клієнтом, з’ясовуються проблеми, відбувається накопичення інформації,
необхідної для їх розв’язання. Під час спілкування здійснюється цілеспрямований
вплив на клієнта. Від володіння методами спілкування часто залежить результат
ділових переговорів соціальних працівників із представниками структур
влади, ділових кіл, різних закладів та організацій. Усе це свідчить, що
спілкування є однією з найважливіших і найскладніших сфер діяльності в
соціальній роботі.
Соціальним працівникам має бути властивий
значний комунікативний потенціал – об’єктивні і суб’єктивні можливості здійснення зв’язків і взаємодії, обміну інформацією;
співпереживання, взаєморозуміння, сприймання, відтворення, вплив на індивіда,
групу тощо. Комунікативний потенціал визначає якість спілкування індивіда і
складається з комунікативних якостей, які характеризують здатність до
спілкування; комунікативних здібностей (здібностей до володіння ініціативою у спілкуванні,
здатності емоційно відгукуватися на стан партнерів по спілкуванню, до самостимуляції і взаємної стимуляції у спілкуванні) та
комунікативної компетентності (знань, норм і правил спілкування).
Особливості професійного спілкування
соціальних працівників і клієнтів значною мірою обумовлені етичними стандартами соціальної роботи,
цінностями, культурними традиціями, віковими, інтелектуальними та іншими
характеристиками клієнтів тощо. Якщо у звичайному спілкуванні механізми
міжособистісної взаємодії діють спонтанно, то у спілкуванні соціального
працівника вони мають професійне спрямування. Фахівці із соціальної роботи мають
досконало знати ці механізми, володіти ними з огляду на контекст і специфіку
роботи з певними категоріями клієнтів.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної
роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. – К.: МАУП,
2003. – 168 с.
2. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і
практика) : підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна.
– К. : Каравела, 2009. – 368 с.
3. Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи :
підручник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна,
І. І. Мигович. –
К. : Академвидав, 2005. – 328 с.
4. Теорії і методи соціальної роботи :
підручник для студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига
[та ін.]. – К. : Академвидав,
2005. – 328 с.
5. Теорії та методи соціальної роботи / А. М.
Бойко [ та ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 224 с.
ДОДАТКОВА
1. Вступ до соціальної роботи : навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна
[та ін.]. – К. : Акадевидав,
2005. – 304 с.
2. Головатий М. Соціальна політика і
соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М.
Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
3. Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник
/ А. Капська. –
К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
4. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності)
/ І. Мигович. –
Ужгород : Патент, 1997. – 190 с.
5. Основи соціальної роботи / Н. Б.
Бондаренко [та ін.]. – К. : Вид. дім
«Києво-Могилянська академія», 2004. –
178 с.
6. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і
практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя,
І. Б. Іванова. – К. : Знання, 2008.
– 574 с.
7. Соціальна робота в Україні : перші кроки /
Ш. Рамон. [та ін.]. –
К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000.
– 236 с.
8. Шевчук П. Соціальна політика. / П. Шевчук.
– Л. : Світ, 2003. – 400 с.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Дайте визначення поняття «етика соціальної
роботи»?
2. Які етичні засади Ви вважаєте основними у
діяльності соціального працівника?
3. Що таке «феномен вигоряння»? Які його
риси?
4. Назвіть Фахові цінності і принципи в
соціальній роботі.
5. Чому у стосунках з клієнтом необхідне
встановлення професійних меж? У чому вони виявляються?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Поняття психогігієни соціального
працівника.
2. Сутність професійного ризику у соціальній
роботі.
3. Професійні межі у стосунках з клієнтом.
4. Негативні впливи у роботі соціального
працівника.
5. Можливі наслідки професійної діяльності
соціального працівника та феномен вигоряння.
6. Сучасні дослідження, спрямовані на
запобігання стресу та вигоряння у роботі соціального працівника.
7. Історичний розвиток моральних норм у
соціальній роботі.