1.
Філософія допомоги як базова, концептуальна ідея в
становленні вітчизняних теорій соціальної роботи.
2.
Вітчизняна парадигма соціальної роботи як сукупність
моделей і теорій допомоги.
Основні
поняття і категорії: соціальна
робота, соціальний працівник, клієнт соціальної роботи, волонтер, етика
соціальної роботи, соціальні технології, соціальна діагностика, соціальна
профілактика, соціальна реабілітація, соціальна корекція, соціальна терапія,
соціальний захист, соціальне обслуговування, соціальне забезпечення, соціальні
служби.
Становлення вітчизняної
теорії соціальної роботи відбувалось, за свідченням дослідників, у тісному
зв’язку з філософією допомоги як
базовою, концептуальною ідеєю, навколо якої формувалися та розвивалися інші
концептуальні ідеї й теорії. Разом з тим філософія допомоги, як
культурно-історичне явище, виникає у зв’язку і взаємодії з іншими явищами та
феноменами. Мова йде, насамперед, про християнство, державність, право, розвиток
суспільної моралі та норм суспільного життя.
В науковій літературі
виділяють логічний ряд парадигм допомоги, які виникали в процесі розвитку
українського суспільства: архаїчна парадигма, конфесійна парадигма,
державна парадигма, громадсько-державна, соціальна парадигма та професійна
парадигма. Розглянемо коротко сутність кожної з них, орієнтуючись на
основні парадигмальні характеристики: доктрина допомоги, організаційні
форми, суб’єкти допомоги, об’єкти допомоги.
Архаїчна
парадигма. Відповідає раннім періодам
слов’янської історії, коли провідним світосприйняттям було язичництво. Для
нього була характерна невіддільність людини з єдності космічного, географічного
та соціального простору. Така цілісність відтворювалась в общинному існуванні,
обрядовій та трудовій діяльності, які органічно вплітались у контекст природи і
космосу.
Об’єктами допомоги виступає, з одного боку, вся
спільнота – община, яка захищає свою цілісність як основу існування. З другого
боку, поступово виявляються члени спільноти, яким з різних причин потрібна
пріоритетна підтримка і допомога.
Конфесійна
парадигма. Доктрина допомоги в цій
парадигмі визначається релігійною доктриною тієї чи іншої конфесії.
Християнська доктрина допомоги ґрунтується на філософії діяльнісної
любові до ближнього. Організаційними формами надання допомоги визначаються
церковні форми (монастирська і приходська) і милостиня.
Суб’єктами допомоги виступають як спільноти (община) і
соціальні релігійні організації (монастир, парафія), так і індивіди, які
реалізували свою потребу у богоугодній поведінці через милостиню.
Об’єкти допомоги – бідні, убогі, каліки, жебраки та
інші знедолені і нещасні.
Державна
парадигма. Виникла як результат
утвердження державності на Русі і відповідно об’єднання під егідою держави
основних функцій управління суспільством в тому числі і функції допомоги.
Доктрина допомоги ґрунтувалась на ідеї корисності
людини для держави, можливості чи неможливості людини приносити державі
користь, державної необхідності. Держава створювала організаційні форми і
соціальні інститути подання допомоги, які закріплювались у відповідних
нормативних актах. Цими актами визначались категорії тих, хто потребує допомоги
– бідні, хворі, інваліди, бездоглядні діти, жебраки
Громадсько-державна
парадигма. Характерна тим, що
соціальна допомога оформлюється як система і стає частиною соціальної політики
і самостійним інститутом соціалізації, виховання і реабілітації індивіда.
Доктрина допомоги будується не тільки на ідеї державної доцільності, але й на
ідеї необхідності допомоги людині у здійсненні її життєвого сценарію, особливо
в пандемічних умовах (голод, епідемії, війни). Об’єднуючою стає ідея соціального
здоров’я людини.
Соцієтальна парадигма.
Виникає після жовтневого перевороту 1917 р. На зміну переважно церковній та
приватній благодійності приходить «комуністичне соціальне забезпечення» –
державна декларує допомогу всім, хто її потребує. Організаційними формами
допомоги стають державне соціальне забезпечення та державне соціальне
страхування, які здійснюються через централізовану систему відповідних
територіальних організацій. Держава монополізує функцію надання допомоги
населенню і реалізує її у вигляді соціальної політики.
Суб’єктом допомоги виступає держава у сукупності
органів і організацій соціального забезпечення та страхування. Об’єкти
соціальної допомоги визначаються державою. Це – пенсіонери, інваліди, одинокі і
багатодітні матері, діти без батьків і т. ін.
Професйна парадигма.
Починає формуватися з початку 90-х рр.. ХХ ст. у зв’язку з виникненням нових
для пострадянського суспільства соціальних проблем, пов’язаних з безробіттям,
вимушеною міграцією, професійним жебрацтвом, криміналізацією суспільства,
падінням рівня народжуваності, розпадом інституту шлюбу та сім’ї, а головне –
зубожінням більшої частини населення у пострадянських країнах.
2. Вітчизняна парадигма соціальної роботи як
сукупність моделей і теорій допомоги.
У
формуванні наукових і теоретичних підходів до соціальної роботи в Україні можна
виділити кілька етапів:
1.
Аналіз емпіричного матеріалу, що накопичений протягом діяльності системи
соціального захисту населення в Україні і за кордоном, психолого-педагогічних
підходів у роботі з дітьми та молоддю до 80-х pp. XX
ст.
2.
Проведення дискусій щодо розмежування соціальної педагогіки і соціальної роботи
як сфер наукового знання і практичної діяльності, визначення предмета
дослідження соціальної педагогіки і соціальної роботи, сфер призначення
соціально-педагогічної діяльності і соціальної роботи – друга половина 80-х –
початок 90-х pp. ХХ ст.
3.
Створення кафедр соціальної роботи, асоціацій соціальних педагогів І соціальних
працівників; поява дисертаційних праць із соціально-педагогічної роботи з
різними категоріями дітей та молоді – друга половина 90-х pp.
ХХ ст.
4.
Виокремлення спеціальних наукових досліджень щодо окремих груп населення
(спеціальних груп клієнтів, «груп ризику»): людей, схильних до наркотичної та
алкогольної залежності, інвалідів, сиріт, проблемних сімей та інших на основі
вивчення роботи спеціалізованих закладів (телефонів Довіри, центрів роботи з
жінками, реабілітаційних центрів, громадських організацій тощо); створення шкіл
соціальної роботи; реалізація міжнародних соціальних проектів і програм.
5.
Розробка навчальних посібників, підручників, словників, енциклопедій,
методичних розробок, хрестоматій та інших наукових та навчально-методичних
видань – 2000–2002 pp.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Закон України «Про державні соціальні стандарти та
державні соціальні гарантії» [Електронний ресурс] від 05.10.2000 № 2017-III. –
Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2017-14
2. Закон України «Про основи соціального захисту
бездомних осіб і безпритульних дітей» [Електронний ресурс] від 02.06.2005 №
2623-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2623-15
3. Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми
та молоддю» [Електронний ресурс] від 21.06.2001 № 2558-III. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2558-14
4. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді в Україні» [Електронний ресурс] від 05.02.1993 № 2998-XII. –
Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2998-12
5. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович.
– К.: МАУП, 2003. – 168 с.
6. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) :
підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. – К. : Каравела, 2009. – 368 с.
7. Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи : підручник
для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна,
І. І. Мигович. –
К. : Академвидав, 2005. – 328 с.
8. Теорії і методи соціальної роботи : підручник для
студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига [та
ін.]. – К. : Академвидав,
2005. – 328 с.
9. Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко [ та
ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 224 с.
ДОДАТКОВА
1. Головатий М. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. :
МАУП, 2005. – 560 с.
2. Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник / А. Капська. – К. :
Центр навчальної літератури, 2005. – 328
с.
3. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. – Ужгород :
Патент, 1997. – 190 с.
4. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
5. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І.
Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
6. Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –
К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000.
– 236 с.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.
Дайте визначення поняття
«теорія соціальної роботи».
2.
Що таке «філософія допомоги»?
Як вона пов’язана із соціальною роботою?
3.
Які теорії соціальної допомоги
отримали розвиток в Україні за часів незалежності?
4.
Назвіть основні моделі
соціальної роботи в Україні.
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ,
РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1.
Вітчизняна парадигма соціальної роботи як сукупність
моделей і теорій допомоги.
2. Соціальна робота як самостійна наука,
навчальна дисципліна і напрям професійної діяльності.
3.
Розвиток теоретичних засад соціальної роботи.
4.
Характер становлення в Україні соціальної роботи як
науки.