1. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної
роботи.
2. Види соціальної адаптації та реабілітації.
Основні поняття і категорії: соціальна
ситуація, соціальна адаптація, соціальний досвід, соціальна сфера, соціальний
простір, соціальна структура, соціальні відносини, соціальна практика,
соціальні зв’язки, соціальні механізми, соціальна діяльність, соціальні
проблеми.
1. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної
роботи
Поняття «адаптація» (від лат.
пристосування) використовують у час у багатьох областях пізнання біології,
філософії, соціології, соціальної психології, етики, педагогіці та інших.
Фактично вивчення цієї проблеми лежить з кінця різних галузей знання і набутий
є найважливішим, перспективним підходом в комплексному вивченні людини.
У широкому аспекті під адаптацією
розуміють будь-які взаємодії індивіда та середовища, у яких відбувається
узгодження їх структур, функцій та поведінки. Адаптація сприймається як спосіб
зв’язку особи і макросоціуму, підкреслюється зміна
суспільного становища людини, придбання новому соціальному ролі, тобто.
адаптація співвідноситься з соціалізацією.
Адаптація у вузькому,
соціально-психологічному, значенні – це процес входження особистості малу
групу, засвоєння нею сформованих норм, відносин, заняття певного місця у
структурі відносин між її членами.
Особливості вивчення адаптації полягають у
тому, що, по-перше, відносини індивіда й суспільства розглядаються як
опосередковані малими групами, членом якого є індивід, по-друге, мала група
сама стає однією із сторін адаптаційної взаємодії, створюючи нове соціальне
середовище – сферу найближчого оточення, до якого пристосовується людина.
Під час вивчення адаптації одним із
актуальних питань є питання про співвідношення адаптації й соціалізації.
Процеси соціалізації та соціальній адаптації тісно взаємопов’язані, оскільки
відбивають єдиний процес взаємодії особи й суспільства. Часто соціалізація
пов’язується тільки з загальним розвитком, а адаптація – з процесами
пристосування.
Явище соціалізації є і процесом, і
результатом активного відтворення індивідом соціального досвіду, який
набувається зі спілкуванням та включенням у суспільне життя. Поняття
соціалізації більшою мірою має відношення до соціальному досвіду, розвитку і
становленню особистості під впливом суспільства, інститутів власності та
агентів соціалізації. У процесі соціалізації формуються механізми взаємодії
особистості з середовищем.
Отже, під час соціалізації людина постає
як об’єкт, який сприймає, приймає, засвоює традиції, норми, ролі, створені
суспільством. Соціалізація, своєю чергою, забезпечує нормальне функціонування
індивіда у суспільстві.
У результаті соціалізації здійснюються
розвиток, формування та становлення особистості, до того ж час соціалізація
особистості є необхідною передумовою адаптації індивіда у суспільстві.
Соціальна адаптація є один їх основних механізмів соціалізації, однією з шляхів
повнішої соціалізації.
Соціальна
адаптація – це постійний
процес активного пристосування індивіда до місцевих умов новому соціальному
середовища та результат цього процесу. Це інтегративний показник стану людини,
який відбиває його можливості виконувати певні біосоціальні
функції, а саме: адекватне сприйняття навколишньої дійсності і власного
організму; адекватна система відносин також спілкування з оточуючими; спроможність
до праці, навчання, до організації дозвілля відпочинку; мінливість
(адаптивність) поведінки у відповідність до рольовими очікуваннями інших.
До соціальної
адаптації є зближення цілей і ціннісними орієнтаціями групи і входить у неї
індивіда, засвоєння їм норм, традицій, груповий культури, входження у рольову
структуру групи.
У результаті соціальної адаптації
здійснюється як пристосування індивіда до нових соціальним умовам, а й
реалізація його потреб, інтересів і прагнень. Особистість входить у новий
соціальний оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і
розвиває свою індивідуальність. Через війну соціальної адаптації формуються
соціальні якість спілкування, поведінки й предметної діяльності, прийняті
суспільстві, внаслідок чого особистість реалізує свої прагнення, потреби,
інтереси і може самовизначитися.
Соціальна адаптація – процес активного
пристосування людини до змін середовищі з допомогою різних соціальних засобів.
Основним способом соціальної адаптації є прийняття цінностей нового соціального
середовища (групи, колективу, організації, регіону, куди входить індивід),
сформованих тут форм соціальної взаємодії (формальних і неформальних зв’язків,
стилю керівництва, сімейних і сусідських відносин тощо), і навіть форм та
способів предметної діяльності (наприклад, способів професійного виконання або
сімейних обов’язків).
Соціальна діяльність – провідний і
механізм у створенні адаптації людини. Важливі такі складові його види, як
спілкування, гра, вчення, працю, здійснюють повноцінну включеність,
активне пристосування індивіда до соціального середовища. А сам механізм
адаптації соціальної діяльності особистості має закономірні етапи:
·
потреба
індивіда;
·
потреби;
·
мотиви
прийняття рішень;
·
виконання
і підбиття підсумків;
·
її
оцінка.
Соціальне спілкування – найважливіший
механізм соціальної адаптації людини, яка переказує і розширює коло засвоєння
соціальних цінностей за хорошого контакту коїться з іншими індивідами,
соціальними групами.
Соціальне самосвідомість особистості –
механізм соціальної адаптації особистості, у якому здійснюється формування та
осмислення свого соціального належності і ролі.
2. Види соціальної
адаптації та реабілітації.
Система соціальної адаптації включає
різновиди адаптивних процесів:
Управлінська (організаційна) адаптація. Без управління неможливо надати людині
сприятливі умови (на роботі, у побуті), створити передумови у розвиток його
соціальній ролі, проводити нього, забезпечувати діяльність, що відповідає
інтересам нашого суспільства та особистості.
Економічна
адаптація – це складний
процес засвоєння нових соціально-економічних і принципів економічних відносин
індивідів, суб’єктів. Для технології Школі соціальної роботи тут важливий так
званий «соціальний блок», до складу якого адаптування до реального соціальної
дійсності розмірів допомоги безробітним, рівню зарплати, пенсій і допомоги.
Вони мають відповідати як фізіологічним, а й соціокультурними потребам людини.
Педагогічна
адаптація це пристосування до
системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів
індивіда.
Психологічна
адаптація. У психології
адаптацію розглядають як процес пристосування органів почуттів до особливостей
діючих ними стимулів з метою їхнього кращого сприйняття й запобігання
рецепторів від зайвої навантаження.
Професійна
адаптація це пристосування
індивіда новим видом професійної діяльності, новому соціальному оточенню, умов
праці і особливостям конкретної спеціальності.
Виробнича
адаптація трудова активність,
ініціатива, компетентність і самостійність, вдосконалюються професіоналізм.
У широкому тлумаченні соціальна реабілітація – це створення умов у суспільстві для
відновлення і розвитку здібностей і навичок індивідів самостійного соціального
функціонування.
У вузькому тлумаченні соціальна
реабілітація – це система форм, методів і засобів відновлення втрачених
індивідом або не набутих в процесі соціалізації функцій, відносин і ролей
соціального функціонування.
Соціальна
реабілітація – це також процес цілеспрямованої діяльності з індивідом по
відновленню втрачених або не набутих в ході соціалізації навичок і умінь виконання
соціальних функцій, відносин і ролей.
Методологічною
основою такого підходу є дослідження структури й функціонування
індивідуальності клієнта, його соціальних ролей і соціального статусу
американських дослідників X. Перлман, С. Бріар, Р. Міллер. Соціальні ролі є двигуном соціального
благополуччя індивіда.
Під соціальним
функціонуванням розуміється здатність індивіда самостійно здійснювати взаємодію
з навколишнім світом, забезпечувати свою життєдіяльність і життєдіяльність
сім’ї, відповідати встановленим та загальноприйнятим у суспільстві нормам
моралі і моральності.
До втрачених або
не набутих у процесі соціалізації умінь і навичок будувати соціальні відносини
і функції, які необхідно вчити створювати чи відновлювати, відносяться сімейні,
трудові, з приводу освіти, дружби, зміцнення здоров’я, підвищення культурного
рівня, життєдіяльності в побуті.
До втрачених або
не набутих у процесі соціалізації соціальних ролей, які необхідно розвивати,
відновлювати або вчити здійснювати, відносяться ролі: дружини, чоловіка,
бабусі, дідуся, батька, матері, сина, дочки, громадянина, сусіда, покупця,
робочого, друга, учня і т. д.
Рівень
індивідуальної та групової соціальної реабілітаційної роботи – це технології
або система засобів, форм, методів і методик, застосовуваних соціальними
службами та установами для відновлення втрачених або не набутих індивідом
навичок і вмінь виконання соціальних функцій і ролей, формування необхідних
соціальних відносин.
Об’єкти соціальної реабілітації: індивіди або групи, які потребують відновлення
втрачених або не набутих в процесі соціалізації навичок і вмінь взаємодіяти в
системі соціальних відносин і виконувати соціальні ролі; інваліди всіх віків,
ступенів інвалідності і видів; колишні в’язні; випускники інтернатних
установ; літні і старі самотні й самотньо проживають, асоціальні сім’ї;
бездомні; бездоглядні діти і т. д.
Суб’єкти соціальної реабілітації: професіонали соціальної сфери – бакалаври
і магістри соціальної роботи; соціальні педагоги; реабілітологи,
психологи, які володіють технологіями та мають навички практичної роботи з
відновлення втрачених або не набутих навичок виконання соціальних функцій,
ролей.
Середовищем соціальної реабілітації
виступає: середовище
проживання і функціонування, соціального обслуговування, трудової діяльності,
відпочинку, навчання, заняття творчістю, отримання інформації.
Інститутами
соціальної реабілітації є: державна служба медико-соціальної експертизи,
установи і служби соціального обслуговування, соціальний притулок, центр
допомоги сім’ї та дітям, центр постінтернатної
адаптації, соціальний готель, центр соціального обслуговування тощо, а також:
Установи освіти та
виховання: дитячий садок; школа; внз.
Установи
додаткової освіти та виховання: центри розвитку потенціалу людини; центри
професійної орієнтації і підготовки; прийомна сім’я; патронатна сім’я; трудовий
колектив.
Так як технологія
соціальної реабілітації передбачає відновлення втрачених або не набутих в
процесі соціалізації навичок виконання соціальних відносин і ролей, то
об’єктивно вона пов’язана з технологіями: соціальної діагностики, соціальної
адаптації, соціалізації, опіки, піклування, усиновлення (удочеріння), корекції,
профілактики, соціального обслуговування, соціальної експертизи.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / М. П. Лукашевич, І. І. Мигович.
– К.: МАУП, 2003. – 168 с.
2. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) :
підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. – К. :
Каравела, 2009. – 368 с.
3. Семигіна Т. В. Теорії і методи соціальної роботи : підручник
для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна,
І. І. Мигович. – К. : Академвидав,
2005. – 328 с.
4. Теорії і методи соціальної роботи : підручник для
студентів вищих навчальних закладів / І. М. Грига [та
ін.]. – К. : Академвидав, 2005. – 328 с.
5. Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко [ та
ін.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 224 с.
ДОДАТКОВА
1. Головатий М. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятійн. словник / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
2. Капська А. Соціальна робота : навчальний посібник / А. Капська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
3. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. – Ужгород : Патент, 1997. – 190 с.
4. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. – 178 с.
5. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І.
Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
6. Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. – К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000. – 236 с.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.
Дайте визначення понять
«соціалізація» та «адаптація».
2.
Хто є засновником адаптивно-соціальної теорії соціальної роботи?
3.
Що таке «соціальне
функціонування індивіда»?
4. Які основні положення адаптивно-соціальної
теорії соціальної роботи?
5. Назвіть види соціальної адаптації
та реабілітації.
6. Назвіть критерії та показники адаптованості.
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Сутність соціальної адаптації. Взаємозв’язок адаптації
і соціалізації. Структура соціальної адаптації.
2. Зміст адаптації особистості. Класифікація соціальної
адаптації.
3. Адаптація як різновид соціального відношення і як
соціальний інститут.
4. Соціальна адаптація як соціально-психологічний процес.
Фактори, що впливають на успішність адаптаційного процесу.
5. Поняття соціальної дезадаптації
і соціально-психологічної дезадаптованості особистості.
6. Соціальна адаптація як діяльність. Методи соціальної
адаптації.