1. Види
соціальної роботи.
2. Основні
напрями соціальної роботи.
Основні
поняття і категорії: соціальне
піклування, соціальне страхування, соціальний розвиток, соціальне
обслуговування, соціальний супровід, соціальна профілактика, соціальна
реабілітація, соціальна підтримка, стратегія.
Види соціальної роботи – це способи спрямованості
соціальної роботи, визначення її змісту в залежності від поставлених цілей. Виділяють
такі її види:
Соціальне
обслуговування – соціальна
робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо задоволення
різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді
та сім'ї. Зокрема:
·
надання
соціально-побутових послуг з питань догляду за дітьми, сприяння в отриманні
медичної допомоги тощо;
·
надання
тимчасового перебування дітям, які з тих чи інших причин опинилися на вулиці,
займаються бродяжництвом та жебракуванням;
·
організація
денного перебування для дітей, які потрапили у складні життєві ситуації, осіб з
функціональними обмеженнями, громадян похилого віку з наданням
соціально-побутового, медичного та психологічного обслуговування;
·
здійснення
консультативної допомоги з питань соціально-економічного та медико-соціального,
психолого-педагогічного та правового забезпечення життєдіяльності;
·
надання
матеріальної допомоги у вигляді продуктів харчування, грошових засобів,
предметів особистої гігієни, медикаментів тощо.
Соціальний
супровід – соціальна робота, яка
спрямована на здійснення системи заходів щодо підтримки умов, достатніх для
забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою
подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.
Зокрема:
·
здійснення
соціально-психологічної експертизи та діагностики з метою визначення проблем та
кризових станів дітей, молоді, сімей;
·
складання
індивідуальних карт супроводу з визначенням основних етапів супроводу;
·
здійснення
комплексу інформаційних, медико-соціальних, психолого-педагогічних,
соціально-економічних послуг дітям, молоді сім'ям;
·
здійснення
посередницької роботи з сприяння вирішенню проблем клієнта;
·
постійний контакт
з клієнтом, системність та комплексність надання послуг.
Соціальна
профілактика – соціальна робота, яка
спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо попередження
аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, виявлення та запобігання
будь-якому негативному впливу та його наслідків на життя і здоров'я дітей,
молоді та сім'ї. Зокрема:
·
надання різним
категоріям дітей, молоді, сімей інформації про негативні явища, їх наслідки та
відповідальність за протиправні дії;
·
здійснення
соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання з метою
профілактики негативних явищ .(діяльність консультативних пунктів, кімнат
школяра, клубних об'єднань тощо);
·
здійснення
індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю
груп ризику та їхніми батьками;
·
вияв дітей з груп
ризику девіантної поведінки і проведення превентивних психологічних та педагогічних
заходів (встановлення індивідуального педагогічного підходу, психологічна
корекція тощо);
·
психолого-просвітницька робота, спрямована на розвиток особистості дитини
(курси психології і валеології в навчальних закладах, тренінги та ігри);
·
проведення
профілактичних акцій, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій з
метою профілактики негативних явищ та прояву соціальних ініціатив, пропаганда
здорового способу життя.
Соціальна
реабілітація – соціальна робота, яка
спрямована на здійснення системи заходів з метою відновлення морального,
психічного та фізичного стану у дітей, молоді, сім'ї, їх соціальних функцій,
приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність до
загальновизнаних суспільних правил та норм. Зокрема:
·
здійснення корекції
відхилень у поведінці клієнта шляхом індивідуального підходу;
·
здійснення
психотерапевтичної роботи з метою відновлення фізичного та психологічного стану
клієнта;
·
надання
індивідуальних та групових консультацій різним категоріям дітей та молоді з метою
адаптації до нових умов життя;
·
допомога у
професійному визначенні.
Поняття «реабілітація»
(від лат. habailis- здібність, rehabilis –
відновлення здібностей) має широке змістовне розуміння і вживається в таких
сферах діяльності людини, як політична, юридична, розумова, спортивна та інших.
Реабілітацію визначають як комбіноване і координоване використання різних
засобів і методів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму
людини з метою підготовки чи перепідготовки індивідуума до праці і поверненню у
суспільне життя; як суспільно необхідне функціональне і соціально-трудове
відновлення хворих та інвалідів, що здійснюється комплексним проведенням
медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних, державних,
суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути потерпілих до
звичайного життя та праці, відповідно до їх стану.
2. Основні напрями
соціальної роботи.
Напрямки соціальної роботи можна типологізувати
за різними підставами – залежно від того, на кого спрямована соціальна робота,
в яких сферах життєдіяльності суспільства розвивається, на вирішення яких
соціальних проблем вона націлена.
Основні напрямки соціальної роботи, як правило,
пов’язують із групами населення: соціальна робота з людьми похилого віку, з
інвалідами, з дітьми, з молоддю, з жінками, з сільським населенням, з
мігрантами та вимушеними переселенцями та ін.
Соціальна робота може здійснюватися в різних сферах
життєдіяльності суспільства: соціальна робота в системі соціального захисту
населення; в охороні здоров'я, освіті, на підприємствах, в армії, в
пенітенціарній системі (виправних установах для неповнолітніх та для дорослих)
і т.д.
Напрямки соціальної роботи визначаються і тим, на
вирішення яких соціальних проблем вона орієнтована: соціальна робота з
подолання девіантності і правопорушень, щодо
попередження та вирішення конфліктів, за рішенням проблем безробіття, бідності
і т.п.
Сучасний британський фахівець Стівен Шардлоу виокремлює такі напрями соціальної роботи:
Допомога
людям, які зіткнулися з проблемами, у
пошуку шляхів їх розв’язання. Коло проблем, які можуть належати до компетенції
соціального працівника, охоплює труднощі у взаєминах з іншими людьми,
нездатність до виконання різних соціальних ролей, нездатність доглядати за
собою з певних причин, кризові ситуації в житті тощо.
Допомога
людям допомогти собі. Важливо, щоб
робота з людьми була спрямована на допомогу у досягненні ними власних цілей,
формування здатності обходитися без соціального працівника.
Надання допомоги не тільки тим, хто її потребує, а й вживання заходів щодо захисту найвразливіших верств суспільства від інших осіб.
Такими вразливими групами є: діти, які зазнають насильства; люди з проблемами у
навчанні (розумово відсталі); пацієнти психіатричних служб; люди похилого віку,
яких родичі можуть використовувати у своїх інтересах. У таких ситуаціях
соціальний працівник зобов'язаний, згідно із законодавством багатьох країн,
забрати людину із середовища, яке посягає на неї. В Україні соціальні
працівники таких повноважень не мають.
Здійснення
за рішенням суду нагляду за людьми.
Наприклад, у Великобританії з цією метою функціонує така сфера соціальної
роботи, як пробаційна служба, покликана здійснювати
нагляд за особами, чия вина доведена судом, але не засудженими до тюремного
ув'язнення. Соціальні працівники пробаційної служби
мають надавати рекомендації суду стосовно соціальної ситуації людини, які він
враховує при винесенні вироку.
Здійснення
догляду за особами, неспроможними доглядати за собою. Клієнти, які потребують такого догляду, перебувають у
будинках для людей похилого віку, дитячих будинках та інших закладах.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Вступ до соціальної роботи : навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна
[та ін.]. – К. : Акадевидав,
2005. – 304 с.
2. Капська А. Соціальна робота: навчальний посібник / А. Капська. – К. :
Центр навчальної літератури, 2005. – 328
с.
3. Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) :
підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. – К. : Каравела, 2009. – 368 с.
4. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
5. Соціальна робота в Україні: навч.
посібник / І. Д. Звєрєва [та ін.].– К. :
Центр навчальної літератури, 2004. – 256
с.
6. Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –
К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000.
– 236 с.
ДОДАТКОВА
1. Карпенко О. Вступ до спеціальності «Соціальна робота»
: навчально-методичний посібник / О. Карпенко. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. – 248 с.
2. Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. – Ужгород :
Патент, 1997. – 190 с.
3. Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.].
– М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. – (Серия «Высшее образование»).
4. Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І.
Б. Іванова. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
КОНТРОЛЬНІ
ПИТАННЯ
1.
У чому різниця між поняттями «соціальне піклування», «соціальне обслуговування»,
«соціальний супровід», «соціальна підтримка»?
2.
Дайте визначення поняття
«соціальна реабілітація».
3.
Дайте визначення поняття
«соціальний розвиток».
4.
Як види соціальної роботи
пов’язані між собою?
5.
Назвіть стратегії соціальної
роботи.
6. Що таке запровадження консолідована
система адресної допомоги
та соціальних послуг?
7. У чому усть соціальної підтримки сімей з дітьми?
8. Як здійснюється соціальна підтримка
дітей, позбавлених батьківського піклування?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Основні напрямки соціальної роботи.
2. Нормативно-правові основи соціальної роботи.
3. Загальна характеристика об’єктів та суб’єктів
соціальної роботи.