Тема 16. Становлення наукових основ соціальної роботи (методи, теорії, моделі)

 

1.      Моделі та теорії соціальної роботи.

2.      Принципи та методи соціальної роботи.

 

Основні поняття і категорії: соціальна робота, методи соціальної роботи, соціальні технології, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальна корекція, соціальна терапія, форми соціальної роботи, індивідуальна робота, групова робота, робота в громаді,ведення випадку, індивідуальне консультування, представництво.

 

 

1. Моделі та теорії соціальної роботи

Елементом організації теоретичних знань є теоретична модель (концепція) соціальної роботи –  практико-орієнтоване, теоретичне обґрунтування соціальної роботи з урахуванням конкретної соціально-історичної ситуації, можливостей здійснення соціального захисту осіб, які потребують допомоги, можливостей соціальної роботи, потенціалу того чи іншого її наукового бачення, теоретичного обґрунтування, технологічного здійснення.

На даному етапі розвитку теоретичних основ соціальної роботи доцільно виділити психолого-орієнтовані, соціолого-орієнтовані і комплексні психолого-соціологічні моделі теоретичного обґрунтування соціальної роботи.

1. Психолого-орієнтовані теорії і практика соціальної роботи.

Психолого-орієнтовані теоретичні моделі соціальної роботи є сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, що спираються переважно на психологічне знання, облік закономірностей психологічного  статусу, закономірностей розвитку людини.

1.1. Психодинамічна модель практики соціальної роботи багато в чому використовує методики захисту клієнта, поширені в психотерапії та медичній практиці. Однією з основних функцій соціального працівника є опікунська функція, яка і зумовлює надання клієнтам певних форм допомоги, індивідуальної підтримки, а залежність клієнта від соціального працівника розглядається як належне. Підкреслюючи незаперечні переваги цієї моделі (терапевтичний потенціал і діапазон широкого застосування), слід зауважити, що в ній недостатньо враховані можливості соціальної підтримки потребуючих допомоги.

1.2. Екзистенціальна модель теоретичного обґрунтування соціальної роботи.

В основу даної моделі покладено принцип, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує свої уявлення про оточуючий його світ, а також як він оцінює свій соціальний статус. З позицій даної моделі більшість емоційних проблем клієнта виникає з чотирьох джерел відчуження: коли люди, які значимі в очах клієнта, не визнають його таким; непослідовність або обман у вирішенні проблеми оціночних конфліктів; розчарування, хаос або втрата особистісних цінностей; втрата близьких людей. Соціальний працівник враховує особистісні риси клієнта, його смисложиттєві орієнтації, уявлення про себе і навколишній світ, минулий соціальний досвід. Головна мета екзистенціальної технології впливу на клієнта – допомогти людям налагодити задовільний стиль життя, почати отримувати задоволення від життя.

1.3. Гуманістична модель практики соціальної роботи.

Одним із основних принципів гуманістичної моделі практики соціальної роботи є прагнення соціальних працівників допомогти клієнтам на основі самопізнання і розуміння значущості свого особистісного статусу зрозуміти самих себе і характер впливу навколишнього світу. Однією з дієвих методик в цьому випадку є оптимізація взаємин соціального працівника з клієнтом. Ефективна в даному випадку технологія «активного слухання» (основними компонентами якого є емпатія, спрямованість на клієнта) і партнерському стиль відносин.

1.4. Комунікативна модель практики соціальної роботи.

Особлива роль даної моделі практики соціальної роботи обумовлена ​​специфікою самої комунікативної теорії, яка є комплексно-інтегративної, що спирається на різні психологічні, соціальні і психосоціальні дослідження.

Завдання соціальних працівників – сформувати у клієнта знання і уміння включатися у комунікацію, навичок самовираження і смислового сприйняття. Однією із запропонованих технологій у даному випадку може бути постановка перед клієнтом певних завдань, вирішення яких передбачає оволодіння ситуацією. Інша технологія – використання різних моделей спілкування в групі. Спілкування є важливим фактором соціалізації та адаптації особистості.

1.5. Рольова теорія в контексті практики соціальної роботи.

Розуміння с особистісних ролей у теорії соціальної роботи виходить із того, що люди будують свою поведінку відповідно до моделей та схем, які відтворюють індивідуально-особистісну свідомість. Вони зазвичай стосуються питання про те, як себе вести і розвиватися із урахуванням минулого досвіду, розуміння значущості актуальних подій, а також того, як кожна людина формує свої уявлення про власну роль в житті.

Найбільш поширені технології, використовувані при роботі з рольової теорією: зміна ролей, групова дискусія, групова поведінкова терапія, метою якої є заснування нових ролей в групі, корекція за допомогою групи поведінки клієнта.

1.6. Кризово-інтервентна модель використовується при наданні термінової допомоги клієнту, що знаходиться у нестійкому емоційному стані. Кризове втручання соціального працівника обґрунтовується як його доцільна дія, яке перериває серію подій в житті клієнта, які поглиблюють кризу або ведуть до неї чи призводять до порушення нормального життя людей.

Заснована на психодинамічних ідеях, кризово-інтервентна модель соціальної роботи найбільш ефективно може бути застосована для допомоги людям, які пережили нещастя, допомагаючи знову пристосуватися до життя, удосконалювати колишні рівні функціонування, по-новому справлятися з труднощами.

1.7. Проблемно-орієнтована модель також базується на ідеях динамічної психології і має багато спільного з кризово-інтерветною моделлю: передбачає короткочасне фрагментарне втручання, не заперечуючи можливості серійних актів; основу втручання складають взаємодії на контрактах, угодах між соціальним працівником і клієнтом.

 

2. Соціолого-орієнтовані теорії і практика соціальної роботи.

2.1. Теорія систем і системні ідеї в соціальній роботі

Відповідно до основних положень теорії систем соціальна система являє собою не щось ціле, а певний набір абстракцій з конкретних форм взаємозв’язку і поведінки. На основі теорії систем соціальний працівник виявляє фактори оточення клієнта (від безпосередньо побутового до рівня суспільства), фіксує наявність впливу на клієнта інших людей, а також вплив різних соціальних чинників. Надалі соціальний працівник разом з клієнтом шукає можливості допомогти клієнту досягнути поставленої мети, допомагаючи йому «зняти», «обійти» ті обставини, які можуть призвести до небажаних наслідків або негативних явищ. Соціальний працівник у цьому випадку може використовувати технологію зіставлення норми і патології соціальної поведінки.

Особливо ефективно ця технологія може виявлятися при роботі з групами соціального ризику.

1.2. Соціально-радикальна модель

В її основі лежать моделі захисту і «наділення повноваженнями», «соціальної адвокатури», розвитку самосвідомості представників різних соціальних груп. Вона розвивається як частина руху за права людини, так як відповідальність за соціальні зміни в цьому випадку ніби перекладається на самого клієнта, який відновлює свій життєвий потенціал за допомогою соціального працівника.

Слід зазначити, що дана модель, спрямована на розвиток соціальних здатностей клієнта, не шукає шляхів зміни соціальних структур, які його пригнічують.

1.3. Марксистська модель

В основі марксистської моделі соціальної практики лежить розуміння діяльності соціального працівника як сили, що сприяє здійсненню спільних колективних дій, спрямованих на підйом самосвідомості і здійснення змін у суспільстві. Але спрямованість цієї «сили» в різних модифікаціях цієї моделі розглядається по-різному. В одному випадку на перше місце висувається така функція соціального працівника, як соціальний контроль, в іншому – роль соціального «стабілізатора», соціального «адвоката», соціального «лікаря». Соціальна робота в марксистській моделі в основному розглядалася і розвивалася на структурному рівні. Такі моделі соціальної роботи можуть бути ефективні при вирішенні цілого ряду соціальних проблем сучасного суспільства.

1.4. Психолого-орієнтовані моделі соціальної роботи

Сучасна стратегія орієнтує соціальних працівників на те, щоб допомогти клієнтам оптимізувати власні зусилля по зміні ситуації, що виникла на особистісному чи соціальному рівнях. Аналіз технологій сучасної соціальної роботи показує, що домінуючою в ній є психодинамічна модель. Однією з її переваг є інтегративність, яка дозволяє соціальному працівнику в різних ситуаціях використати різні технології та методики, що сприяють ефективному вирішенню проблем клієнта.

1.5. Екзистенціальна модель

В основу даної моделі соціальної роботи, що спирається на екзистенціальний і феноменологічний підходи, покладено принцип, який полягає в тому, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує свої уявлення про навколишній його світ, як оцінює свій соціальний статус. Соціальні працівники, які використовують технології, засновані на цій моделі, велику увагу приділяють розгляду специфіки поведінки клієнта в так званих первинних по відношенню до нього групах (наприклад, сім’я) і найближчому соціальному його оточенні, вважаючи, що багато причин, що призвели до виникнення кризи, криються саме там.

1.6. Гуманістична модель

Одним з основних принципів гуманістичної моделі соціальної роботи є прагнення соціальних працівників допомогти клієнтам на основі самопізнання і розуміння значимості своєї особистості зрозуміти самих себе і характер впливу на них навколишнього світу. У рамках цієї моделі практики соціальний працівник, у першу чергу, намагається переконати клієнта у своїй щирій зацікавленості в його проблемах, позитивне ставлення до нього, прагне співпереживати його емоційному відношенню до виниклої ситуації або до світу в цілому.

Це – одна з найбільш дієвих моделей, які сприяють підвищенню ефективності взаємовідносин соціального працівника з клієнтом, основними компонентами якої є емпатія, спрямована на клієнта, партнерський стиль відносин та недирективна підхід до вирішення проблем клієнта.

 

2. Соціолого-орієнтовані теорії і практика соціальної роботи.

Відповідно до основних положень теорії систем, соціальна система являє собою певний набір стійких сполучень з конкретних форм взаємозв’язку і поведінки людей, їх об’єднань. Люди в прагненні поліпшити своє життя залежать від різних оточуючих їх систем. Отже, рішення проблем соціального захисту життєстійкості людини, головним чином, має спиратися на вдосконалення і регулювання систем. Завдання соціального працівника пов’язані з оптимізацією діяльності установ, відомств, організацій, здатних надати допомогу людям у вирішенні їх проблем і сприянням нужденним у використанні ними установ соціальної роботи для задоволення своїх потреб, активізації самозахисних потенцій людини як саморегулюючої системи.

 2.1. Вузловим поняттям теорії екологічних систем у соціальній роботі стала категорія «модель життя». «Модель життя» розглядає людей як системно організованих суб’єктів життєдіяльності, які постійно пристосовуються у своїй взаємодії до різноманіття умов буття. Вона виходить із того, що там, де людина може розвиватися через зміну, де її у цьому підтримує середовище, оточення, існує взаємна адаптація.

Головною метою соціальної роботи в теорії екосистем проголошується посилення адаптивних здібностей людей, вплив на їх оточення так, щоб зробити компроміси чоловіки й довкілля більш адаптивними.

2.2. Дозвільна модель практики соціальної роботи носить специфічно прикладний характер. Вона передбачає досягнення наступних цілей:

1) допомогти клієнтам побачити і оцінити свої власні потенції в пошуках вирішення виниклих проблем;

2) сприяти сприйняттю клієнтом соціального працівника як фахівця, що має знання і вміння, які можуть бути корисними йому;

3) допомогти сприйняттю клієнтом соціального працівника як партнера у вирішенні деякого кола своїх проблем;

4) допомогти сприймати владну, повноважну структуру організації соціальної допомоги, суспільства в цілому, як складну і частково відкриту впливу.

Завдання соціального працівника – локалізувати і нейтралізувати блоки негативізму, які можуть виникати за рахунок негативного досвіду в дитинстві, слабкого здоров’я, дискримінації в освіті. Подолання негативних оцінок тих, хто потребує допомоги соціальних служб і самих соціальних працівників, – принцип технології «партнерських відносин».

2.3. Соціально-радикальна і марксистська моделі практики соціальної роботи.

Обидві ці моделі характеризуються гострою критикою традиційних підходів до розуміння суті, змісту, суспільної значущості соціальної роботи. Радикальна критика традиційних форм соціальної роботи вже в 70-і рр. ХХ ст. призвела до обґрунтування таких її форм, як «наділення повноваженнями», соціальна адвокатура, підвищення рівня і розвиток самосвідомості.

Доповнення марксистської моделі практики соціальної роботи, орієнтованої, перш за все, на структурну соціальну роботу, психосоціальним рівнем, мабуть, може бути ефективно при вирішенні цілого ряду проблем сучасного суспільства.

 

3. Специфіка застосування на практиці комплексно-орієнтованих концепцій соціальної роботи.

 Комплексні моделі теоретичного осмислення проблем соціальної роботи – сукупність теоретичних концепцій соціальної роботи, що орієнтуються на цілісне бачення пролблем захисту життєвих сил людини як біосоціальної істоти. До них, на думку С.І. Григор’єва, можливо віднести когнітивну, соціально-педагогічну і вітально-орієнтовану моделі практики соціальної роботи.

3.1. Когнітивна (пізнавальна) модель соціальної роботи.

Акцентуючи увагу на розвитку раціонального мислення людини для захисту нею своїх індивідуальних соціальних інтересів через оптимальну поведінку, когнітивні теорії орієнтують клієнта і соціального працівника не тільки на зміну себе, адаптацію до середовища, але і на вдосконалення останнього, оптимізацію свого соціального оточення.

Дана модель найчастіше використовувалася при роботі за місцем проживання, в так званій «польовий роботі». Обговорюючи з клієнтами їхні проблеми, соціальні працівники можуть змінювати рівень їх інформованості і про самі проблеми, і про шляхи їх вирішення.

3.2. Специфікою соціально-педагогічної моделі практики соціальної роботи є акцент на соціалізації і ресоціалізації особистості, з одного боку, і педагогізація навколишнього середовища з метою перетворення соціальних відносин, середовища проживання особи. Такий підхід передбачає включення у соціальну роботу як мінімум двох типів соціальних педагогів. Один з них покликаний вирішувати завдання соціалізації та ресоціалізації на рівні особистості, інший – ці ж завдання на рівні впливу соціальних компонентів середовища, виділення системоутворюючих чинників, що сприяють або перешкоджають соціалізації і ресоціалізації з урахуванням вимог моралі і соціальних цінностей, потреб практики суспільного розвитку.

3.3. Вітально-орієнтована модель соціальної роботи ґрунтується на комплексному баченні людини як біосоціальної істоти, еволюція, підтримка життєвих сил якого становить об’єкт турбот соціальної роботи. Ключові поняття даної концепції – «життєві сили людини», «соціальна і індивідуальна суб’єктність». Життєві сили характеризують здатність людини до відтворення та здійснення життя як біосоціальної істоти, здатність до ефективного задоволення і розвитку потреб підтримки життєзабезпечення і діяльного існування у всіх сферах життя суспільства. Життєві сили людини представляються як єдність індивідуальної і соціальної суб’єктності.

Соціальна робота розуміється в зв’язку з цим як процес, діяльність зі сприяння оптимальному формуванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил, індивідуальної і соціальної суб’єктності людини. 

 

Теорії соціальної роботи.

Теорія соціальної роботи – сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.

З огляду на загальні ознаки теорії як системи понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунтовують і розкривають зміст поняття «теорія соціальної роботи».

У теорії групової соціальної роботи виділяються три основних групи теорій:

·  Психолого-орієнтовані теорії соціальної роботи.

·  Соціолого-орієнтовані теорії соціальної роботи.

·  Комплексно-орієнтовані теорії соціальної роботи.

Психолого-орієнтовані теорії об’єднують сукупність теорій, у центрі яких ідея допомоги клієнту шляхом оптимізації його власних зусиль, по використанню своїх особистісних і соціальних ресурсів для впливу на ситуацію.

Соціолого-орієнтовані теорії соціальної роботи концентрують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних детермінантах виникнення складних ситуацій, соціальних нормах та патології, соціальному контролі за поведінкою індивіда.

Комплексно-орієнтовані теорії соціальної роботи об’єднують концептуальні підходи декількох гуманітарних наук – соціології, психології, педагогіки. Таке об’єднання обумовлене складністю та комплексним характером як об’єктів соціальної роботи так і деяких типових ситуацій допомогти клієнтові.

Основні об’єкти соціальної роботи поступово ставали основою об’єднання навколо них теоретичних знань і формування відповідних груп теорій соціальної роботи. При цьому виділяють такі основні теорії:

·   теорія індивідуальної соціальної роботи;

·   теорія групової соціальної роботи;

·   теорія общинної соціальної роботи;

·   теорія соціального адміністрування та планування соціальної роботи.

 

2. Принципи та методи соціальної роботи.

Принципи соціальної роботи – це основоположні ідеї, правила, норми поведінки органів соціального захисту та підтримки населення, що зумовлюються закономірностями соціальних проце­сів і вимогами передової практики. Оскільки в соціальній сфері функціонує велика сукупність склад­них, різноманітних зв’язків і відносин, принципи соціальної роботи мають системний характер. їх можна звести у три групи: соціально-політичні; організаційні; психолого-педагогічні. Перші виражають ви­моги, що випливають із науково обґрунтованого змісту соціальної політики держави.

Принцип гуманізму соціальної роботи передбачає визнання лю­дини найвищою цінністю, захист її гідності й громадянських прав, створення умов для вільного і всебічного виявлення здібностей кож­ного. Людяність, людинолюбство — органічна властивість соціаль­ної роботи, її сутнісна характеристика. Для неї насамперед важливі такі критерії людської діяльності й міжособистісних стосунків, у яких виражається єдність.

Принцип конкретності – зв’язок соціальної роботи з конкретними умовами життєдіяльності людей. Він забезпечує єдність теорії та практики, реалістич­ність і дієвість застосовуваних форм і методів соціальної підтримки населення, захисту його прав та інтересів.

Принцип законності, який передбачає суворе дотримання законів і відповідних правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями і громадянами.

Організаційний принцип, до якого належать соціально-технологічна компе­тентність органів і працівників соціальних служб, єдність їхніх пов­новажень і відповідальності, стимулювання, контроль і перевірку виконання тощо.

Принцип стимулювання в соціальній роботі передбачає єдність і застосування ідейно-моральних та матеріальних його форм; відпо­відність засобів і способів, а також індивідуальних, професійних, освітньо-культурних, психологічних особливостей клієнта; об’єктив­ність і гласність оцінки: ставлення людини до справи, до соціальних цінностей її життєдіяльності.

Технолого-педагогічні принципи соціальної роботи виражають, по суті, вимоги до її форм і методів, а також способу впливу на клієнтів. Основні з них – комплексний і диференційований підхід, цілеспрямованість, спирання на творчий потенціал людини.

Принцип диференційованого підходу – полягає у врахуванні в соціальній роботі специфіки інте­ресів, схильностей, уподобань, звичок особи.

У соціальній роботі на сучасному етапі склалася система методів, класифікації яких залежать від ознак, покладених в їх основу (ступінь спільності, сфера застосування, зміст і характер діяльності і ін.). Аналіз практичної діяльності органів соціального захисту населення дозволяє виділити три основні групи методів соціальної роботи: соціально-економічні, організаційно-розпорядчі та психолого-педагогічні.

Група соціально-економічних методів об’єднує всі ті способи і прийоми, за допомогою яких фахівці соціальної роботи впливають на матеріальні, національні, сімейні та інші соціальні інтереси і потреби клієнтів. Дані методи використовуються в формі натуральної та грошової допомоги; встановлення пільг і одноразових допомог і компенсацій; морального заохочення, санкцій та ін.

До організаційно-розпорядчих методів можна віднести регламентування, нормування та інструктування. Регламентування полягає в розробці та впровадженні в дію різних положень, обов’язкових для виконання (накази, інструктування, штати і ін.).  Сутність нормування - у визначенні та встановленні нормативів в діяльності людини. Інструктування в соціальній роботі зазвичай має форму консультаційної, інформаційної та методичної допомоги клієнту, спрямованої на захист його громадянських прав і свобод.

До організаційно-розпорядчим методам соціальної роботи також відносяться підбір і розстановка кадрів, метод вимог, критики і самокритики, контроль і перевірка виконання.

У практиці соціальної роботи широкого поширення набули психолого-педагогічні методи. Від соціального працівника потрібне вміння і здатність впливати не тільки на особистість, а й на оточуюче її мікросередовище. Для цього використовуються соціально-психологічні методи впливу (соціологічні дослідження, спостереження, навіювання, інформування, гуманізація умов праці та побуту, розширення можливостей індивіда для прояву творчих можливостей та ін.).

Соціальна робота вимагає комплексного використання всіх груп методів соціальної роботи. Зв’язок методів соціальної роботи з принципами неможливо розглядати у відриві від її цілей і завдань. Істотна відмінність між методами і принципами соціальної роботи полягає в тому, що принципи постійні і носять обов’язковий характер, а методи – більш рухливі і залежать від зміни соціальних умов.

 

ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА

1.     Вступ до соціальної роботи : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна [та ін.]. –  К. : Акадевидав, 2005. –  304 с.

2.     Капська А. Соціальна робота: навчальний посібник / А. Капська. –  К. : Центр навчальної літератури, 2005. –  328 с.

3.     Лукашевич М. П. Соціальна робота (теорія і практика) : підручник. / М. П Лукашевич., Т. В. Семигіна. –  К. : Каравела, 2009. –  368 с.

4.     Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.]. –  К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. –  178 с.

5.     Соціальна робота в Україні: навч. посібник / І. Д. Звєрєва [та ін.].–  К. : Центр навчальної літератури, 2004. –  256 с.

6.     Соціальна робота в Україні : перші кроки / Ш. Рамон. [та ін.]. –  К. : Видавничий дім «КМ Асаdemia», 2000. –  236 с.

 

ДОДАТКОВА

1.     Карпенко О. Вступ до спеціальності «Соціальна робота» : навчально-методичний посібник / О. Карпенко. –  К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. –  248 с.

2.     Мигович І. Соціальна робота (вступ до спеціальності) / І. Мигович. –  Ужгород : Патент, 1997. –  190 с.

3.     Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.]. –  М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. –  (Серия «Высшее образование»).

4.     Тюптя Л. Т. Соціальна робота : теорія і практика : навч. посібник / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. –  К. : Знання, 2008. –  574 с.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.     За якими ознаками здійснюється класифікація теорій, релевантних до соціальної роботи?

2.     Які основні засади гуманістичної теорії у соціальній роботі?

3.     У чому суть екзистенціальної теорії соціальної роботи?

4.     У чому суть застосування системної моделі у соціальній роботі?

5.     Які можна назвати радикальні методи соціальної роботи?

6.     Який вплив мали положення марксизму на особливості соціальної роботи?

 

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ

1.     Психодинамічна концепція та випадки надмірного використання клієнтом механізмів психологічного захисту.

2.     Гуманістична модель як основне джерело цінностей, принципів та підходів у соціальній роботі.

3.     Загальні положення та прикладні аспекти когнітивної та біхевіоральної теорій.

4.     Системна та екологічна моделі: концепція та основні положення, застосування у соціальній роботі.

5.     Теорія кризового втручання та орієнтована на завдання модель: принципи та застосування у практиці соціальної роботи.

6.     Радикальні підходи у соціальній роботі.