1.
Міжнародні правові акти у сфері соціального захисту.
2.
Міжнародні організації, що займаються інтеграційною
політикою у соціальній сфері.
Основні поняття і категорії: соціальне
піклування, соціальне страхування, соціальний розвиток, «Загальна декларація
прав людини», «Конвенція про права дитини», «Міжнародна конвенція щодо
ліквідації всіх форм расової дискримінації», «Міжнародні пакти з прав людини».
1. Міжнародні правові
акти у сфері соціального захисту.
Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері
соціального захисту громадян здійснює значний вплив на розвиток національного
законодавства в нашій країні. Між тим, застосування та врахування у
національному законодавстві стандартів, встановлених міжнародними установами,
що мають всесвітнє значення – Організацією Об’єднаних Націй та Міжнародною
організацією труда, є вкрай важливим для забезпечення тих соціальних гарантій,
що визначені Конституцією України в сфері соціального захисту громадян.
Серед міжнародних актів, які мають універсальне
значення для всіх держав у справі захисту прав людини можна назвати Загальну декларацію прав людини,
прийняту 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. У ній вперше були
сформульовані соціальні стандарти у сфері прав людини, та визначено, що кожна
людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення
необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особи прав у
економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і
міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної
держави (ст. 22 Декларації).
16 грудня 1966 року XXI сесією Генеральної Асамблеї
ООН було прийнято Міжнародний пакт про
економічні, соціальні та культурні права (ратифікований УРСР 19.10.1973
р.), статтею 9 якого визначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті,
повинні визнавати право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи
соціальне страхування.
У Декларації
тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, ухвалених 8 вересня 2000 року
Генеральною Асамблеєю ООН, серед принципів, яких повинні дотримуватись члени
ООН, закріплено такі принципи, як солідарність і спільний обов’язок щодо
управління глобальним економічним і соціальним розвитком, викорінення
злиденності, захист вразливих верств.
Універсальними міжнародними стандартами у сфері
соціального забезпечення є Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації
праці, серед яких можна назвати Конвенцію № 117 про основні цілі та норми
соціальної політики (1962 р.), яка проголосила, що мають бути застосовані всі
заходи на міжнародному, регіональному і національному рівнях для сприяння
прогресу в таких галузях, як охорона здоров’я, житлове будівництво,
забезпечення продовольством, освітою, турботою про добробут дітей, становище
жінок, соціальне забезпечення тощо. Ця Конвенція встановила певний соціальний
стандарт поняття «соціальна політика» та його змісту, яка визнана всіма державами
як пріоритетний напрям у розвиту країни.
Особливе місце серед міжнародних правових актів МОП у
сфері соціального забезпечення займають:
·
Конвенція № 102
про мінімальні норми соціального забезпечення від 4 червня 1952 р., яка
визначає види соціальної допомоги, умови і розміри соціальних виплат при
настанні основних соціальних ризиків;
·
Конвенція № 121
про допомоги у випадках виробничого травматизму від 8 липня 1964 р., якою
визначено, що законодавство країни про допомоги у разі виробничого травматизму
має охоплювати всіх працюючих за наймом та передбачає такі види допомоги, як
медичне обслуговування та грошові допомоги;
·
Конвенція № 128
про допомоги по інвалідності, по старості та в разі втрати годувальника,
прийнята 29 червня 1967 р., яка передбачає види визначеної допомоги та механізм
її обчислення;
·
Конвенцією № 130
про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби від 25 червня 1969 р.
визначені терміни «медична допомога», перелічені страхові випадки у зв’язку з
настанням яких надається медична допомога, встановлені мінімальні норми
соціального забезпечення.
Серед європейських міжнародних стандартів в галузі
соціального захисту громадян слід назвати: Європейську
соціальну хартію, підписану державами – членами Ради Європи 18 жовтня 1961
р., переглянуту 3 травня 1996 року, яка не тільки конкретизує категорії «права
на соціальний захист», але і проводить розмежування між поняттями «соціальне
забезпечення» і «соціальна допомога»; Європейську
Конвенцію про соціальну і медичну допомогу і Протокол до неї від 11 грудня
1953 р., якою держави – учасниці беруть на себе зобов’язання надавати
громадянам інших держав – учасниць конвенції, які законно перебувають на їх
території і не мають достатніх коштів, соціальну і медичну допомогу; Хартія основних прав Європейського Союзу
(Ніццький саміт, 2000 р.), яка серед інших прав людини передбачила й право
людини на соціальне забезпечення та на охорону здоров’я.
На жаль, незважаючи на активне прагнення України до
вступу до Європейського Союзу, вона ще досить повільно підходить до питань щодо
ратифікації міжнародних нормативних актів, які стосуються соціального захисту
громадян, що негативно впливає на проблему наближення українського
національного права до європейського права та імплементацію європейських
міжнародних стандартів у галузі соціального забезпечення в юридичну практику
України.
2.
Міжнародні організації, що займаються інтеграційною політикою у соціальній
сфері.
До цієї групи належить досить велика кількість
організацій, які мають чітко виражену соціальну спрямованість своєї діяльності.
Це – Міжнародна організація праці (МОП), Організація Об’єднаних Націй з питань
освіти, науки й культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров’я
(ВООЗ), Фонд ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА), Центр ООН з населених
пунктів (ХАБІ-ТАТ), Фонд ООН для допомоги дітям (ЮНІСЕФ), Фонд розвитку для
жінок (ЮНІФЕМ), Світова туристська організація (СТО) та інші.
Більшість організацій цієї групи належать до системи
ООН.
Міжнародна
організація праці – МОП (International Labor Organization – ILO) була утворена в 1919 р. як автономна організація в
складі Ліги Націй; з 1946 р. стала спеціалізованим закладом ООН. До неї входять
183 країни-члени, в тому числі Україна. Штаб-квартира міститься в Женеві.
Особливістю МОП, яка відрізняє її від інших міжнародних організацій, є те, що
представництво кожної країни-члена складається з трьох соціальних верств:
від урядовців, підприємців та трудівників.
Головна мета МОП – сприяння встановленню соціальної
справедливості в сфері праці, захист інтересів трудящих на основі соціального
партнерства, поліпшення умов праці.
Після Другої світової війни основні цілі й принципи
МОП знайшли підтвердження й розширення у Філадельфійській декларації, в якій
наголос робився на широку співпрацю з країнами, що розвиваються.
У 1946 р. МОП стала першим спеціалізованим закладом у
системі ООН. У 1969 р. у зв’язку з 50-ю річницею МОП їй було присуджено
Нобелівську премію миру.
МОП має чотири головні стратегічні цілі:
·
розвиток і
реалізація норм і принципів у сфері праці;
·
створення ширших
можливостей для жінок і чоловіків щодо забезпечення достойної зайнятості;
·
розширення
охоплення й підвищення ефективності соціального захисту для всіх;
·
зміцнення
тристоронньої структури й підтримка соціального діалогу.
Функції: нормативна діяльність; технічне
співробітництво; підготовка досліджень і публікацій.
Нормативна діяльність полягає в розробленні
міжнародних Конвенцій і рекомендацій щодо регулювання умов праці, зайнятості,
прибутків, соціального забезпечення й основних прав людини й управління працею.
Розроблення нормативів є головним напрямом діяльності МОП. Держава-член
зобов’язана регулярно надсилати до Організації звіти про виконання її
Конвенцій, а також інформацію про відповідність національного законодавства
нормативам МОП. Серед конвенцій важливе місце посідають питання заробітної
плати, тривалості робочого дня, соціального страхування, відпусток, що
оплачуються, служби найму робочої сили, робітничої інспекції. Конвенції й
рекомендації МОП складають «Міжнародний трудовий кодекс», що є основою
регулювання трудових відносин у країнах-членах.
Конвенції й рекомендації МОП – акти
міжнародно-правового регулювання праці. Вони не є міжнародними договорами й не
потребують ратифікації. Конвенції й рекомендації являють собою звернення до
держав з побажанням включити відповідні норми в національне законодавство.
Конвенції й рекомендації МОП охоплюють практично всі
питання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини, зокрема,
свобода об’єднання, право на створення організації, трудові відносини, політика
в галузі зайнятості, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки й
охорони праці, зайнятість і права мігрантів.
Положення мігрантів є однією з центральних проблем, що
перебуває в сфері уваги МОП. Ще на першій сесії Генеральної конференції МОП у
1919 р. було прийнято рекомендацію «Про взаємність у сфері відносин до
трудящих-іноземців». Права мігрантів забезпечуються Конвенцією № 97 «Про
трудящих-мігрантів». Згідно з цим документом, країни-члени МОП зобов’язуються
діяти без дискримінації за ознакою національності, раси, релігії або статі і
надавати не менш сприятливі, ніж для власних громадян, умови в заробітній
платі, тривалості робочого часу, соціальній забезпеченості. Мігранти повинні бути
забезпечені житлом, мають право брати участь у колективних договорах. Послуги,
що робляться мігрантам державними службами працевлаштування, надаються
безкоштовно.
У Конвенції № 43 (прийнята в 1975 р.) наголошується,
що країни-члени МОП зобов’язані розробляти й здійснювати національну політику,
спрямовану на сприяння й гарантію рівності можливостей щодо праці і зайнятості,
соціального забезпечення для осіб, що перебувають на законних підставах, як
мігрантам, так і членам їхніх родин.
Технічне співробітництво полягає в розробці й втіленні
в життя проектів з різних аспектів трудових відносин у країнах-членах.
Найактуальніші теми проектів: підготовка кадрів; зайнятість і розвиток;
планування робочої сили; ринок праці; умови праці й виробниче середовище; соціальне
забезпечення; трудові відносини; робітнича освіта; права трудящих-мігрантів;
МОП і міжнародний профспілковий рух. Для реалізації технічних проектів МОП
відряджає експертів та місії у відповідні країни.
Дослідницька діяльність МОП виявляється в підготовці
оглядів ситуації в сфері праці в окремих країнах і регіонах, в аналізі
галузевих і регіональних проблем праці; в оцінці тенденцій
соціально-економічного розвитку. МОП публікує огляди, видає бюлетені з питань
трудових відносин.
Держави-члени МОП періодично проводять регіональні
наради для вивчення питань з регулювання трудових відносин у тих чи інших
регіонах.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1.
Вступ
до соціальної роботи : навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів / Т. В. Семигіна [та ін.]. – К. : Акадевидав,
2005. – 304 с.
2.
Ковчина І.М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем
[Текст] : навч.- метод. посібник / І. М. Ковчина ; заг. ред. А. Й. Капська ; Ліга соціальних працівників м. Києва, Соціальна
служба для молоді м. Києва. – К. : [б.в.], 2001. – 95
с.
3.
Кубіцький С. Історія соціальної роботи в зарубіжних країнах /
С. Кубіцький. – К.: ДАКККіМ,
2009. – 298 с.
4.
Поліщук
В. А. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А.
Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. –
256 с.
5.
Социальная
работа : учеб. пособие / В. Д. Альперович [и
др.] – Ростов н/Д : Феникс,
2006. – 480 с.
6.
Фурман А.В., Підгурська М.В. Історія соціальної роботи: [навчальний
посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. –
Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.
ДОДАТКОВА
1. Костина Е. История социальной работы / Е. Костина. –
Владивосток : Издательство Дальневосточного
университета, 2004. –
110 с.
2. Основи соціальної роботи / Н. Б. Бондаренко [та ін.].
– К. : Вид. дім «Києво-Могилянська
академія», 2004. – 178 с.
3. Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.].
– М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. – (Серия «Высшее образование»).
4. Социальная работа : учеб. пособие / В. Д. Альперович [и др.] –
Ростов н/Д : Феникс, 2006. – 480 с.
КОНТРОЛЬНІ
ПИТАННЯ
1. Назвіть передумови створення міжнародних правових
актів у сфері соціального захисту.
2. Які особливості міжнародних правових актів у сфері
соціального захисту?
3. Назвіть міжнародні організації, що займаються
інтеграційною політикою у соціальній сфері.
4. У чому суть інтеграційної політики у соціальній сфері?
5. Які неурядові організації займаються розробкою та
інтеграційною політикою у сфері соціальної роботи і соціальної освіти?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ, РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Основні підходи та моделі соціальної підтримки
населення у світі.
2. Спільне та відмінне між європейською та американською
системами соціального захисту.
3. Міжнародні документи та організації у галузі
соціальної роботи.
4. Зміст Декларації прав дитини.
5. Основні положення Конвенції ООН про права дитини.
6. Основні положення Європейської соціальної хартії.
7. Основні положення Загальної декларації про права
людини.
8. Зміст міжнародних пактів про громадянські і політичні
права та про економічні, соціальні та культурні права.
9. Міжнародні конвенції про права жінок.