Тема 3. Українська державність в 1917 — 1921 роках

План

1.    ІІІ Універсал Центральної Ради.

2.    Всеукраїнський з’їзд рад у Києві та Харкові.

3.    ІV Універсал Центральної Ради.

4.    Мирний договір у Брест-Литовську.

1. У жовтні 1917 р. Центральна Рада взяла курс на скликання Всеукраїнських установчих зборів.

Винниченко поїхав у Петроград 7 листопада (25 жовтня) — саме в той день, коли більшовики скинули Тимчасовий уряд. II Всеросійський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд — Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним.

У Києві утворилося три табори, кожний з яких протистояв двом іншим. Табір прибічників поваленого уряду складався з усіх загальноросійських партій, крім більшовицької, і мав реальною опорою штаб КВО. Більшовики спиралися на ради робітничих і солдатських депутатів. Центральна Рада протистояла штабу КВО і більшовикам одночасно.

Сутички тривали три дні, аж поки комісія з представників більшовицького ревкому, Центральної Ради, штабу КВО і міської думи не розробила умови припинення вогню. Поле бою залишилося за Центральною Радою. Генеральний секретаріат призначив тимчасовим начальником КВО члена Генерального військового комітету підполковника В. Павленка.

17(4) листопада в Києві було скликане розширене засідання рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників контрольованих більшовиками військових частин, профспілок і фабзавкомів. На ньому керівник київських більшовиків Г. П'ятаков висунув план непрямого усунення Центральної Ради від влади. Йшлося про те, щоб скликати у Києві Всеукраїнський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів. За день до цього засідання виконкоми обох київських рад погодилися вважати Центральну Раду крайовою владою. Керівний орган, який мав утворити Всеукраїнський з'їзд рад, отримав би назву Центральна Рада. Ленінська партія прагнула скористатися тимчасовою популярністю в масах, щоб перетворити Центральну Раду за російським зразком на Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад України.

Центральна Рада мала намір віддати завойовану владу демократично обраним депутатам Установчих зборів, а більшовики — встановити диктатуру однієї партії під виглядом диктатури пролетаріату. Пізно ввечері 19(6) листопада зібралася Мала Рада. Від імені керівництва Ради і Генерального секретаріату М. Грушевський подав на затвердження текст Третього Універсалу. В ньому проголошувалося: «Однині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». Голосували, коли вже почався новий день. Отже, Третій Універсал датований 20(7) листопада 1917 р.

Програма проголошених Третім Універсалом перетворень була все-таки досить широкою. Скасовувалося право приватної власності на землю поміщицьких та інших нетрудових господарств. Земля визнавалася власністю всього трудового народу і повинна була перейти до нього без викупу. Для робітників встановлювався восьмигодинний робочий день. Центральна Рада зобов'язувалася забезпечити свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, спілок, страйків, а також недоторканність особи й помешкання, можливість уживання місцевих мов у зносинах з установами.

1 грудня (18 листопада) у Києві почала роботу сесія Всеукраїнської ради селянських депутатів. Вона поставила перед УЦР вимогу негайно видати «тимчасовий закон про порядкування земельними комітетами тими землями, лісами і водами, які Універсалом оголошено вже. народною власністю і передано в завідування земельних комітетів», а також закон «Про скасування приватної власності на всю землю на території Української Народної Республіки».

Центральна Рада змушена була балансувати між різними верствами суспільства в, обстановці зростаючого господарського занепаду і паралічу державної влади.

2. Всеукраїнський з'їзд рад у Києві

6 грудня об'єднаний виконком київських рад робітничих і солдатських депутатів офіційно оголосив про скликання Всеукраїнського з'їзду рад. На з'їзд запрошувалися представники губернських, міських і повітових рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Представництво селян обмежувалося більшою мірою, ніж це робив царський уряд під час виборів до IV Державної Думи. Село підтримувало основну партію Центральної Ради — українських есерів. Тим часом Центральна Рада готувала вибори до Всеукраїнських установчих зборів. Право участі у виборах надавалося всім, не виключаючи військових і біженців.

Перед скликанням з'їзду більшовики утворили воєнно-революційний комітет, який став готувати збройне повстання в Києві. Однак, Генеральний секретаріат своєчасно довідався про ці плани і дав наказ роззброїти більшовизовані військові частини.

Спочатку конфлікти між українізованими й більшовизованими солдатами однієї армії обходилися без крові. Поступово, однак, протистояння переростало у справжні бої. І все-таки адміністрація УНР поводився з більшовиками підкреслено лояльно. У містах не чинилося перешкод діяльності організацій та установ, які перебували під більшовицьким контролем.

Підсумки роботи щодо скликання Всеукраїнського з'їзду рад виявилися невтішними для більшовиків. Есеро-меншовицький виконком рад Донецько-Криворізької області відправив делегатів у Харків на власний з'їзд. Він не вважав свою територію Україною і не бажав брати участь у грі, яку почали більшовики. 17(4) грудня, коли відкривався з'їзд, кількість делегатів, що з'їхалися у Київ, ледь перевалила за сотню.

У день відкриття з'їзду в Київ радіотелеграфом було передано підписаний    В. Леніним і наркомом закордонних справ Л. Троцьким ультиматум Центральній Раді. Його з обуренням зустріла переважна більшість делегатів Всеукраїнського з'їзду рад. З'їзд звинуватив Петроград у розпалюванні війни з Україною. Було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно організувати власну грошову систему. Незабаром до обігу надійшли 100-карбованцеві купюри українських грошей.

Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові

Радянські війська під командуванням В. Антонова-Овсієнка почали війну проти УНР. На Харківщині з допомогою місцевих червоногвардійців вони роззброїли український гарнізон. 23(10) грудня більшовики і ліві есери сформували Харківський воєнно-революційний комітет, до якого перейшла влада.

127 делегатів Київського з'їзду рад, які перебували на більшовицькій платформі, переїхали в Харків, об'єдналися з делегатами обласного з'їзду рад Донбасу та Криворіжжя і 24 (11) грудня «відновили» роботу Всеукраїнського з'їзду рад. На харківському з'їзді було представлено менше третини наявних в Україні рад. Делегатів від селянства майже не було, хоч воно становило понад 80 відсотків населення. Проте з'їзд оголосив себе представником інтересів усього українського народу і 25(12) грудня 1917 р. проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Харківський з'їзд затвердив Центральний виконавчий комітет рад України у складі 41 особи (з них 35 більшовиків). ЦВК сформував перший радянський уряд України — Народний секретаріат. До його складу увійшли С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрипник та ін. Назва уряду була калькою не з петроградського Раднаркому, а з київського Генерального секретаріату. Назву новоствореної держави більшовики взагалі не змінили — Українська Народна Республіка.

Отже, на початку 1918 р. на території УНР діяли два уряди. Народний секретаріат видав декрет, яким скасовувалася заборона на вивіз хліба з України в Росію. Слідом було видано декрет про недійсність будь-яких постанов Генерального секретаріату.

3. Вибори до Всеукраїнських установчих зборів збіглися у часі з наступом російських військ, який здійснювався під гаслом «нової і всебічної підтримки» проголошеної Всеукраїнським з'їздом рад «братньої республіки». В. Антонов-Овсієнко об'єднав війська, що йшли на Київ, у три угруповання, які дістали гучну назву «армій». Група П. Єгорова, що просувалася на Яготин, складалася з червоногвардійських загонів, сформованих у Донбасі, Катеринославі й Харкові. До неї приєднався загін чорноморських матросів. «Армія» Р. Берзіна, що йшла на Ніжин і Бровари, складалася з червоногвардійців Москви і Петрограда, солдатів Західного фронту і балтійських матросів. «Армія» С. Кудинського складалася з брянських і курських червоногвардійців. Командував трьома «арміями» підполковник царської армії, лівий есер М. Муравйов.

Прагнучи прискорити хід подій, київські більшовики підняли 29(16) січня 1918 р. збройне повстання. Боротьба з повстанцями зосередилася в районі заводу «Арсенал». Після п'ятиденних боїв завод було взято штурмом, десятки робітників загинули або були розстріляні. Не менших втрат зазнали січовики і гайдамаки, які штурмували завод.

Щоб затримати наступ військ Муравйова на ділянці залізниці Гребінка-Крути. С. Петлюра надіслав юнкерів військової школи ім. Б. Хмельницького, підрозділ гайдамаків і курінь, сформований із студентів Університету св. Володимира (нині ім. Т. Шевченка), Українського народного університету та старшокласників Кирило-Мефодіївської гімназії. Загалом під Крутами зосередилося до 420 осіб, озброєних рушницями, десятком кулеметів і гарматою на залізничній платформі. На них наступали загони чисельністю 5600 осіб.

Захисники Круг трималися кілька годин. Потім вони забрали вбитих та поранених і відступили в напрямі до Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Однак невеликий загін студентів та гімназистів відірвався від своїх і потрапив у полон. Єгоров наказав розстріляти полонених.

Наблизившись до Києва, Муравйов відкрив з лівого берега Дніпра ураганний вогонь з важких гармат, який тривав п'ять діб. 7 лютого (26 січня) радянські війська увірвалися в місто. На вулицях розгорнулося полювання на гайдамаків, офіцерів, монархістів і всіх, хто був зовнішньо схожий на «ворога революції». Кількість жертв вимірювалася тисячами.

Закрите засідання Малої Ради, на якому обговорювався текст Четвертого Універсалу, почалося 22(9) січня 1918 р. і тривало три дні. У ніч на 25 січня на відбитому засіданні в будинку Педагогічного музею Грушевський оприлюднив останній Універсал Центральної Ради. У ньому містилися такі історичні рядки: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».

Проголошення незалежності УНР стало переломним етапом у державотворчому процеси Національно-визвольний рух звільнився нарешті з полону автономістсько-федералістських ідей.

Центральна Рада оголосила Четвертий Універсал у ситуації кризи національного руху і втрати довіри до своїх дій з боку українського суспільства. Російські війська швидко оволодівали територією України. Керівники УЦР не могли протиставити їм істотні військові сили. Одночасно з Четвертим Універсалом Мала Рада ухвалила закон про національно-персональну автономію.

Українські есери, яким належала більшість у Центральній Раді, скористалися реорганізацією Генерального секретаріату в Раду народних міністрів, щоб поставити питання про надання їм поста голови уряду. В. Винниченко змушений був подати у відставку, і головою уряду став В. Голубович.

4. 9 грудня 1917 р. з ініціативи більшовиків розпочалися переговори між Росією і Німеччиною та її союзниками у Бересті (Бресті-Литовському). Ці переговори поставили Центральну Раду в складну ситуацію. Спочатку серед членів Ради переважала проантантівська орієнтація. Та надії на допомогу Антанти були марні. Водночас воєнна загроза з боку Радянської Росії швидко зростала. Крім того, існувала реальна загроза окупації України арміями Німеччини та Австро-Угорщини. Ці держави здавна зазіхали на Україну і мали всі шанси дістати згоду на її окупацію у ході переговорів з делегацією Радянської Росії. Ніким не визнана Україна могла стати звичайним трофеєм переможців з необмеженим правом поділяти її і управляти нею як колонією.

За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх воюючих і нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на переговорах від імені народів усієї Росії і буде вести переговори з Німеччиною та її союзниками самостійно.

Представники німецького командування схвально сприйняли цю заяву і разом із союзниками - Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною — повідомили Центральну Раду, що чекають її делегацію у Бресті-Литовському. 19 грудня делегація УНР у складі С. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, О. Севрюка та С. Остапенка прибула в Брест-Литовський. Відкрився новий фронт боротьби за незалежність — дипломатичний.

30 грудня 1917 р. на пленарному засіданні міністр закордонних справ Австро-Угорщини О. Чернін від імені союзних держав визнав повноправним учасником переговорів присутню делегацію України. Керівник делегації Радянської Росії на переговорах Л. Троцький змушений був зважати на реалії і, не знайшовши жодних аргументів проти, також визнав право делегації Центральної Ради виступати від імені УНР як самостійної держави.

У січні 1918 р. делегація Росії зробила спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України. Підставою для цього стало те, що більша частина території УНР опинилася під контролем більшовиків. Але спроба російської делегації була відкинута як представниками Центральної Ради, так і союзними дипломатами. Виконувач обов'язків голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив учасників переговорів з прийнятим на цей час Четвертим універсалом, згідно з яким УНР оголошувала про своє відокремлення від Росії. Беручи це до уваги, держави німецько-австрійського блоку визнали очолювану Центральною Радою Українську Народну Республіку незалежною державою, правомочною вступати у міжнародні відносини.

27 січня (9 лютого) у Бресті між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний мирний договір. Стан війни між державами німецько-австрійського блоку і Україною припинився. Німеччина й Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР, зобов'язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави. Зі свого боку, уряд УНР узяв зобов'язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів худоби живою вагою, багато картоплі, цукру, сала, іншої сільськогосподарської продукції. У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні на території УНР товари.

Берестейський договір був великим успіхом української дипломатії. Він поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави.

Таким чином, альтернативою Берестейському договору була не Українська Радянська Республіка, в чому намагалися переконати населення більшовики, а перетворена на колонію Німеччини та Австро-Угорщини розшматована Україна.

 

Запитання для закріплення матеріалу

1.    Розкрийте зміст і значення ІІІ Універсалу.

2.    Коли і в яких умовах Центральна Рада прийняла ІV Універсал? Розкрийте його зміст і історичне значення.

3.    За яких умов розпочалися переговори УНР з державами німецько-австрійського блоку?

4.    Назвіть умови Берестейського мирного договору.