Тема
15. Україна в сучасному світі
План
1. Україна
у світових інтеграційних процесах.
2. Глобалізаційні
процеси в Україні.
3. Соціально-економічний
розвиток України на початку ХХІ ст.
1. Завдання та умови європейської
інтеграції України.
Європейська інтеграція, яка із
запровадженням на початку 2002 р. євро перейшла у нову, вищу якість, є важливим
фактором міжнародних економічних відносин. У загальноєвропейському масштабі
нова грошова одиниця дасть змогу уникнути значних витрат у зв’язку з переведенням
однієї валюти в іншу, що означатиме виграш від 40 до 50 млрд. дол. щорічно.
Запровадження євро сприятиме зниженню інфляції, процентних ставок, податків,
зменшенню потреб підприємств в обігових коштах, стабілізації фінансового
сектору, зниженню валютних ризиків, скороченню накладних витрат з
обслуговування операцій, прискоренню та здешевленню міжвалютних переказів.
Опосередкованими наслідками запровадження євро можуть стати зменшення
безробіття та нарощування обсягів виробництва.
Справді, після здобуття Україною
державної незалежності поступова інтеграція в загальноєвропейські структури і
налагодження багатосторонньої кооперації з ЄС стали її головними
геостратегічними пріоритетами. Отримання Україною повноцінного членства у
провідних континентальних економічних та політичних організаціях можна вважати
необхідними передумовами найбільш органічної моделі реалізації її інтересів на
світовій арені, перетворення на активного учасника життя світового
співтовариства.
Слід враховувати й стабільність
моделі розвитку країн Європи. Так, в умовах загострення фінансової кризи, від
якої особливо постраждала Росія, не кажучи, навіть, про держави
Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відносна стабільність європейських країн
може розглядатися як, до певної міри, стабілізуючий фактор через стабільність
попиту на український експорт.
Членами ЄС є країни з потужними
економічними системами та високим рівнем життя.
Для України економічна інтеграція
в європейський економічний простір є, як було неодноразово проголошено найвищими
чинниками в державі, пріоритетним географічним напрямом і практичним засобом
входження у світове господарство.
(До складу Європейського Союзу
входить 25 країн з населенням 380 млн осіб. Як відомо, ЄС ґрунтується на
чотирьох угодах, основоположною метою яких було забезпечення миру та
стабільності у післявоєнній Європі та спільний розвиток держав-членів через
економічну інтеграцію.).
Сутність, передумови та цілі
економічної інтеграції.
Поняття „міжнародна економічна
інтеграція” (economy integration) можна визначити як об’єктивний, усвідомлений
і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських
систем, що містить потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого
покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб’єктів і міжнародний
поділ праці. Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і
узгодження, що регулюються міжнародними (або наддержавними) органами. Метою
інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності
господарської діяльності в міжнародних масштабах.
Сьогодні інтеграційні об’єднання
носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що
відбуваються у межах угрупування.
До передумов міжнародної
економічної інтеграції можна віднести:
- належність (близькість) рівнів
економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються;
- географічну наближеність країн,
що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних
зв’язків, що історично склалися;
- наявність спільних економічних
та інших проблем, що поставили перед країнами в галузях розвитку, фінансування,
регулювання економіки, політичного співробітництва тощо;
- демонстраційний ефект. У
країнах, що створили інтеграційні об’єднання, зазвичай, відбуваються позитивні
економічні перетворення (прискорення темпів економічного зростання, зростання
зайнятості, зниження інфляції, підвищення рівня добробуту та інше;
- появу „ефекту доміно”. Після
створення інтеграційного об’єднання країни, що залишаються поза його межами,
зустрічаються з певними труднощами, пов’язаними з переорієнтацією економічних
зв’язків країн, що входять до угрупування, одна на одну.
Все це може призвести до
скорочення торгівлі країн, що не є членами об’єднання. Деякі з цих країн не хочуть
залишитися поза межами інтеграційних процесів. Вони дуже швидко підписують
двосторонні угоди про торгівлю та інші економічні стосунки з країнами – членами
інтеграційного об’єднання.
Цілі міждержавної економічної
інтеграції.
Головною метою інтеграції є
нарощування обсягів та поширення асортименту товарів та послуг на основі і в
результаті забезпечення ефективності господарської діяльності.
Більшість інтеграційних
об’єднань, що виникають та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають
виконати ряд завдань, головними з яких є:
- Використання переваг економіки
масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню
трансакційних витрат та використання інших переваг на основі теорій економіки
масштабу.
- Вирішення завдань торгової
політики. Регіональні угрупування дають змогу створити більш стабільне і
передбачливе середовище для взаємної торгівлі, мають можливість переговорної
позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ.
- Сприяння структурній перебудові
економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову
економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних
розвинених країн, що є членами об’єднання.
- Підтримка молодих галузей
виробництва. Інтеграційне об’єднання дуже часто розглядається як спосіб
підтримати місцевих виробників за рахунок виходу на більш широкий регіональний
ринок.
- Створення сприятливого
зовнішньополітичного середовища. Важливою метою більшості інтеграційних
угрупувань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть
участь у політичній, соціальній, військовій, культурній та інших
позаекономічних областях; забезпеченні економічної і політичної консолідації та
міжнародної воєнної безпеки.
- Можливість регулювання
соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Мета такого регулювання
– усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії
національних економік, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб’єктам,
розкріпачення конкуренції.
Правові засади співробітництва України
з ЄС.
Проблема „наближення до Європи”
значною мірою полягає у правовій площині. Так, ще в 1995 р. Єврокомісія
опублікувала так звану „Білу книгу про підготовку асоційованих країн
Центральної та Східної Європи до вступу у внутрішній ринок ЄС”. Після цього
значно інтенсивнішим став процес узгоджень законодавчих систем зазначеної групи
країн відповідно до загальноєвропейських стандартів. За оцінками фахівців,
реалізація аналогічного завдання щодо узгодження законодавчої бази для України,
відповідно до 150 конвенцій Ради Європи, 60 міжнародних європейських угод, 1,5
тисяч інших актів ЄС та численними прецедентними рішеннями Євросуду, видається
справою особливо непростою. Адже належить внести зміни та доповнення не менш як
до 4 тис. національних законодавчих актів.
На міжнародному рівні базовим
правовим документом, який регулює процес європейської інтеграції України, є
Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, яка складається з 9
розділів та 100 статей.
Угода встановлює як рамки
широкого політичного діалогу між сторонами, так і важливі економічні
пріоритети. Важливою метою щодо цього є погоджена перспектива створення між
Україною та Європейським Союзом зони вільної торгівлі.
У відносинах між Україною і ЄС,
крім базової – Угода про партнерство та співробітництво, діє ряд угод, які
регламентують різні аспекти двостороннього співробітництва.
Участь України в регіональних
інтеграційних об’єднаннях.
Після розпаду СРСР новоутворені
держави вступили у важкий етап становлення національно-державних суверенітетів
і радикальної трансформації економічних систем. Відтворення загального
економічного простору стало значним, стабілізуючим положення фактором.
Організаційною основою цього
процесу стало створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Співробітництво в рамках ОЧЕС.
Організацію Чорноморського
економічного співробітництва (ОЧЕС) було створено 25 червня 1992 р. у Стамбулі
в ході зустрічі на найвищому рівні глав держав і урядів Азербайджану, Албанії,
Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України шляхом
прийняття Декларації та підписання Босфорської заяви, в якій було виражено
бажання перетворити Чорне море в регіон миру, свободи, стабільності і
процвітання через взаємне співробітництво.
Основні цілі створення ОЧЕС:
- перетворення Чорного моря в
територію миру, стабільності і процвітання завдяки розвитку дружніх і
добросусідських відносин;
- розвиток економічного
співробітництва між країнами-членами на основі принципів гельсінського
Заключного акта та рішень, що міститься в документах ОБСЄ;
- поліпшення умов для
підприємницької діяльності і стимулювання індивідуальних та колективних
ініціатив підприємств та фірм;
- сприяння економічному
співробітництву з урахуванням специфічних умов, інтересів та проблем
країн-учасниць;
- розвиток всеохоплюючого
багатостороннього та двостороннього чорноморського економічного
співробітництва;
- оптимальне використання всіх
можливостей для розширення та диверсифікації співпраці.
Основні напрямки і суб’єкти
зовнішньоекономічних відносин України.
Основні напрямки і суб’єкти
зовнішньоекономічних відносин України такі:
1) європейський вибір, оскільки
ставиться мета входження до ЄС, що відноситься до перспективи, а нині це також
розвиток двосторонніх економічних відносин з Німеччиною, Францією, Італією та
іншими країнами і Договір з ЄС про партнерство і співробітництво;
2) на одному з головних місць
знаходиться стратегічне партнерство з Росією, іншими країнами СНД, з якими
Україна пов’язана багатьма аспектами – історично, виробничою кооперацією, ввозом
енергоносіїв та іншого критичного імпорту, нарешті, просто відносинами між
людьми і т.п.
3) до одного з ключових
зовнішньоекономічних напрямків належить стратегічне партнерство зі США –
світовим лідером.
Щодо міжнародних економічних
інституційних структур, то Україна є членом СБ, МВФ, МОТ, ЮНІДО, ПРООН і
багатьох інших спеціалізованих економічних установ ООН, входить до складу таких
регіональних об’єднань, як СНД, ОЧЕС, ЦЕІ та інших, сприяє розвиткові
інтеграційних процесів у Балто-Чорноморському регіоні і т.д. Нині нагальним
завданням стало входження до ГАТТ/СОТ, ФАО і т.п.
2. Глобалізація
зовнішньоекономічних зв’язків у 21 сторіччі призводить до руйнування існуючих
бар’єрів між країнами, подальшому залученню нових держав у різноманітні форми
міжнародної економічної співпраці. Процес глобалізації міжнародної економіки не
оминає і Україну, яка поступово займає своє місце в системі нового міжнародного
економічного порядку.
Глобалізація є однією з головних
тенденцій у розвитку сучасного світу, яка істотно впливає не лише на економічне
життя, але й має політичні (внутрішні та міжнародні), соціальні і навіть
культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі
практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено,
активно і цілеспрямовано рухається у напрямку інтеграції в міжнародну
економіку. Тому, для посилення цієї інтеграції важливим є питання вироблення
пріоритетів розвитку економіки України в умовах глобалізації.
Що означає глобалізація? З усього
розмаїття визначень можна виділити два найбільш прийнятних. По-перше, це
загальнопланетарний процес інтернаціоналізації міжнародної економіки як
логічний результат взаємодії національних економік, їх взаємного проникнення і
переплетіння. По-друге, це універсалізація або гомогенізація економічного
життя, яке під впливом обміну товарами, факторами виробництва, знаннями,
культурними здобутками все більше тяжіє до єдиних стандартів, принципів,
цінностей.
Глобалізація насправді відкриває
практично необмежені можливості для всесвітнього розвитку, однак темпи її
поширення не рівномірні. Процес інтеграції у міжнародну економіку відбувається
в одних країнах швидше, ніж в інших. У країнах, що зуміли досягти інтеграції,
спостерігаються більш високі темпи зростання економіки та добробуту. У свою
чергу, підвищення рівня життя створило можливості для розвитку демократії і
просування вперед у вирішенні таких економічних питань, як захист навколишнього
середовища і поліпшення умов праці.
На підставі аналізу визначення
терміна «глобалізація» та її опису в сучасній літературі, можна визначити
основні риси, які характеризують глобалізацію світової економіки:
поглиблення міжнародного поділу
праці з його переходом від спільного до специфічного і єдиного;
перевищення темпів росту
міжнародного товарообігу над темпами росту обсягів світового виробництва;
зростаюча лібералізація
міжнародної торгівлі, виражена у відкритті національних ринків товарів і послуг
шляхом поступового зняття торгівельних обмежень і бар’єрів;
випереджуюче зростання руху капіталу
у відношенні до руху товарів;
формування світового фінансового
ринку, збільшення потоків портфельних і прямих іноземних інвестицій;
інформаційно-технологічна
революція, переворот у засобах телекомунікацій на базі електроніки,
кібернетики, супутникових систем зв’язку;
концентрація і централізація
капіталу на підставі процесів злиття і поглинення компаній і банків. Розвиток ЗЕЗ
Важливим кроком на шляху до
глобалізації є створення корпорацій повного та замкнутого циклу, які займалися
б видобутком сировини, його переробкою, виготовленням продукції та реалізацією.
Так, впродовж останніх років на різних рівнях розглядається можливість
створення в енергетичній галузі державної вертикально-інтегрованої компанії
«Нафта України» на базі «Укрнафти», ЗАТ «Укртатнафта» і НПК «Галичина», яка
мала б у своєму складі 700—800 АЗС і контролювала до 15% ринку світлих
нафтопродуктів країни.
В той же час впритул до створення
вітчизняної ТНК — інтегрованої нафтової компанії зі всіма елементами
технологічного ланцюжка «видобуток — переробка — збут» підійшли Приватбанк і
Укрсиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС
«Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більше 30%
акцій НПК «Галичина».
Близька до створення ТНК повного
циклу і донецька «Систем Кепітал Менеджмент», така, що зосередила контроль над
такими гігантами, як «Азовсталь», Єнакіївський металургійний завод, Авдієвський
коксохімічний завод, що володіє крупними пакетами акцій Керченського меткомбінату,
Харцизського трубного заводу, об'єднання «Запоріжкокс» та іншими металургійними
комплексами.
Фактично повним замкнутим циклом
металургійного воробництва, властивого ТНК, має «АрселорМіттал Кривий Ріг»
(«Криворіжсталь»). Значна увага створенню вітчизняних ТНК, підтримці, розвитку
і підвищенню конкурентоспроможності на світових ринках продукції українських
підприємств приділяється керівниками провідних харківських промислових
об'єднань. В області авіабудування потенційними учасниками ТНК є Харківський авіазавод
і завод «ФЕД», енергоустаткування — ВАТ «Турбоатом» і об'єднання
«Електротяжмаш», електроніки — Харківський електроапаратний завод, ПО
«Моноліт», Харківський релейний завод і ін.
На початку 2007 року в Україні
налічувалося близько 46 тис. корпоративних акціонерних об'єднань.
У 1994 році були створені
українсько-російські ТНК «Укртатнафта» і «РУНО». У жовтні 1996 року за участю
України і Росії було підписано угоду про створення транснаціональної ФПГ по
експлуатації і ремонту авіатехніки цивільної авіації країн – учасниць СНД, в
1997 році — двостороння угода про співпрацю в області розробки, виробництва,
постачань і експлуатації авіатехніки, в 1998-му — про виробничу кооперацію, в 1999-му
— організований міжнародний консорціум «Середній транспортний літак», а в 2003
році — підготовлена Програма держпідтримки продажів авіатехніки українського і
російського виробництва підприємствам цивільної авіації України і Російської
Федерації на 2003—2010 роки.
Російський «Газпром» разом з
Харцизським трубним заводом створили концерн «Сталь-труби-газ». Обговорюються
також питання створення українсько-російських «Транснаціональної алюмінієвої
компанії» і «Міжнародних авіамоторів», корпорацій по випуску титану і
титанового прокату, вантажних автомобілів.
Не менш важливим для України є
паливно-енергетичний комплекс (ПЕК). Україна є найважливішим транзитним вузлом
поставок газу та нафти з Росії і Казахстану в країни Європи. Географічне
розташування України дозволяє задіяти різні джерела постачання нафти
незалежними шляхами з Азербайджану, Казахстану, Туркменистану, країн Близького
та Середнього Сходу. Україна в своєму розпорядженні має умови та засоби для
створення могутніх міжнародних корпорацій.
На сьогоднішній день, на наш
погляд, Україна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної
конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою.
Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до
рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу,
підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації
законодавства до сучасних умов господарювання, всебічна підтримка
підприємництва.
3. Починаючи з 1991 року, Україна приєдналася до Ради
Північноатлантичного співробітництва і дотепер залишається послідовним та
конструктивним її учасником. Зі свого боку, НАТО підтримало суверенітет і незалежність
України,
підписавши н липні 1997 р. у Мадриді Хартію про особливе партнерство між НАТО і
Україною. На цей час Україна є членом Ради Європи, має угоди у різних сферах
більш ніж зі 100 країнами світу, бере участь у багатьох міжнародних програмах,
зокрема в програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), має наміри
стосовно поступового вступу до систем регіональної та глобальної безпеки.
16 грудня 1997 року між НАТО і
Україною був підписаний меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій та
готовності до катастроф.
4 листопада 1998 року своїм
Указом №1209/98 Президент України затвердив Державну програму співробітництва України
з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 р. Нині
відбувається коригування цього співробітництва на наступні роки.
Початок ХХІ століття став
важливим періодом формування економіки України. Україна тільки входить у
систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде проходити залежить подальший економічний та
соціальний розвиток країни як органічної
підсистеми світової економіки.
Сьогоднішній стан України у
світових господарських зв’язках характеризується непідготовленістю її економіки
до високоефективних форм внутрішньо-економічного співробітництва. Поки що для
країни існує посередницький характер внутрішніх зв’язків.
В процесі інтеграції Україна зустрічається з великими
труднощами, оскільки вона ще не визначилась в великій мірі з основними
напрямками і механізмами структурної перебудови
економіки, виходячи із реальних можливостей світових тенденцій в інтеграційних процесах.
Запитання на закріплення
матеріалу
1.
Назвіть завдання та умови європейської інтеграції України.
2.
Якими були цілі економічної інтеграції?
3.
Назвіть основні риси, які характеризують глобалізацію світової
економіки.