Тема 8. Україна в роки Другої світової війни

План

1.    Початок визволення України

2.    Україна на завершальному етапі війни (1944—1945).

3.    Внесок України в перемогу.

4.    Проблема соборності українських земель.

1. Контрнаступ під Сталінградом розпочався 19 листопада 1942 р. Він закінчився оточенням і розгромом знесилених тривалими боями німецьких військ.

18 грудня 1942 р. окупанти були вибиті з перших українських сіл на Луганщині. До квітня 1943 р. німців відкинули на 700 км від лінії їх максимального просування. Була звільнена значна частина Харківщини, Донбасу.

Влітку 1943 р. Гітлер спробував перехопити стратегічну ініціативу. Однак розпочатий ним 5 липня наступ на Курській дузі провалився. Радянські війська перейшли у контрнаступ і в серпні очистили від ворога Лівобережну Україну та весь Донбас. У вересні вони вийшли на Дніпро на 700-кілометровому фронті.

Сталін дав вказівку зайняти столицю УРСР до жовтневих свят. Київ дійсно взяли на світанку 6 листопада, але ціною колосальних жертв.

Наприкінці грудня 1943 р. Перший Український фронт мав 10 армій загальною чисельністю понад 800 тис. бійців. З такими силами він здійснив Житомирсько-Бердичівську операцію. З кінця січня 1944 р. війська Першого і Другого фронтів розпочали і успішно завершили Корсунь-Шевченківську операцію з ліквідації десяти німецьких дивізій, що потрапили в оточення.

Навесні і влітку 1944 р. фронт провів Рівненсько-Луцьку і Проскурівсько-Чернівецьку наступальні операції, в ході яких було визволено західні області України. У липні в арміях Першого Українського фронту зосередилося понад мільйон бійців. З такими силами була розпочата Львівсько-Сандомирська операція. Розвиваючи наступ, війська фронту оточили і майже повністю знищили в районі Бродів вісім дивізій противника. Серед них — 14-у гренадерську дивізію СС «Галичина», створену українськими колабораціоністами. На західному березі Вісли неподалік від Сандомира було утворено великий плацдарм.

Війська Другого Українського фронту наприкінці 1943 р. вийшли на підступи до Кіровограда та Кривого Рогу. Після розгрому німців під Корсунь-Шевченківським вони форсували Південний Буг, почали швидко просуватися до Дністра й захопили плацдарм на його правому березі в районі Могилева-Подільського. Розвиваючи наступ з плацдарму, війська вийшли 26 березня 1944 р. на державний кордон і перенесли бойові дії на територію Румунії.

Шість армій, з яких складався Третій Український фронт, після форсування Дніпра визволили Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. У взаємодії з військами Четвертого Українського фронту вони провели Нікопольсько-Криворізьку, Березнеговато-Снігурівську і Одеську операції.

Четвертий Український фронт у складі дев'яти армій розпочав свою бойову біографію розгромом угруповання противника на річці Молочна, яке захищало найбільш укріплену ділянку так званого Східного валу вздовж Дніпра. У жовтні 1943 р. було звільнено Мелітополь і Генічеськ. Після цього війська фронту подолали Турецький вал і вийшли на Перекопський перешийок. У Північній Таврії вони повністю розгромили вісім дивізій ворога.

У січні-лютому 1944 р. війська фронту взяли участь в Нікопольсько-Криворізькій операції, а з 8 квітня розпочали Кримську операцію з метою ліквідації 17-ї армії ворога у складі п'яти німецьких і семи румунських дивізій. 9 травня було визволено Севастополь, і 200-тисячне угруповання ворога припинило існування.

2. Після розгрому гітлерівців у битві під Сталінградом почалося їх вигнання з України. Першим населеним пунктом, звільненим наприкінці грудня 1942 р. від німецьких військ, було село Півнівка Міловського району Луганської області. Війська Воронезького і Південно-Західного фронтів звільнили більшу частину Харківщини разом із Харковом і частину Донбасу. Передові частини радянських військ навіть підійшли до Дніпропетровська і Запоріжжя. Однак  у лютому 1943 р. німці завдали відчутних контрударів, у результаті яких радянським військам довелося знову залишати територію України. У результаті німецьких контрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга, де з квітня до липня 1943 р. панувало відносне затишшя. Обидві сторони готувались до рішучих боїв.

Курська битва розпочалася 5 липня 1943 р. наступом німецьких військ і тривала 50 днів. Унаслідок важких кровопролитних боїв кращі танкові дивізії нацистів були знищені.

Розвиваючи успіх, радянські війська у вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до "Великого Жовтня".

Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За визволення столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:

Ø  Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 — січень 1944 рр.);

Ø  Корсунь-Шевченківська операція (січень — лютий 1944 рр.);

Ø  Рівненсько-Луцька операція (січень — лютий 1944 рр.);

Ø  Криворізька операція (січень — лютий 1944 рр.);

Ø  Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень — квітень 1944рр.);

Ø  Визволення Криму (квітень — травень 1944 рр.);

Ø  Львівсько-Сандомирська операція (липень — серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів;

Ø  Східно-Карпатська операція (вересень — жовтень 1944 рр.);

28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників.

8 травня 1945 р. капітуляцією Німеччи­ни завершилася німецько-радянська війна.

2 вересня 1945 р. капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.

3. Важко переоцінити ратний подвиг українського народу. Пліч-о-пліч з росіянами, білорусами та іншими народами СРСР він боровся за своє фізичне існування, за знищення людиноненависницького «нового порядку» в Європі. Радянській армії він дав мільйони солдатів, десятки тисяч офіцерів, сотні генералів, багатьох воєначальників.

Вклад України в перемогу над Німеччиною та її союзниками:

      Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацистського руху Опору (на території України і окупованих країн Європи), у складі американської, канадської армій, австралійських частин.

      У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 млн. українців. Ко­жен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом.

      Серед військового керівництва СРСР було немало українців.

Великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва.

За роки війни учасникам бойових дій було вручено 7 млн орденів та медалей. З них 2,5 млн припало на частку уродженців України.

Двічі, з заходу на схід, а потім у зворотному напрямку по українській землі перекочувався фронт. Все, що піддавалося вивезенню, вивозилося тією стороною, яка відступала. Все, що не можна було вивезти, нищили або робили непридатним до користування. Тому продуктивні сили республіки виявилися вщент зруйнованими. Матеріальні втрати СРСР становлять до 40 відсотків сукупних втрат, заподіяних всім учасникам Другої світової війни разом узятим. Матеріальні втрати України дорівнюють приблизно 40 відсоткам загальносоюзних втрат. Співвідношення цих цифр висуває Україну на сумне перше місце серед країн, які матеріально постраждали від війни.

Число тих, хто загинув у Другій світовій війні, оцінюють в 50 млн осіб. У березні 1995 р. в Москві відбулася міжнародна наукова конференція на тему «Людські втрати в Другій світовій війні». На ній міністерство оборони Російської Федерації оголосило, що за роки війни до Збройних сил СРСР влилося 34,5 млн людей, а загинуло 11,9 млн людей. Загальна кількість втрат СРСР у війні, включаючи смертність через воєнні нестатки, досягла 37,2 млн осіб.

Сукупні втрати громадян України оцінюються в діапазоні від 7 до 8 млн людей. Більш точну цифру назвати, мабуть, уже не вдасться.

Зіставимо наведені цифри. Втрати України становлять третину загальносоюзних, що перевищує частку республіки у населенні СРСР. У сукупних втратах всіх учасників Другої світової війни кожний сьомий з числа загиблих — уродженець України.

Свідченням визнання вкладу України в перемогу Об'єднаних Націй над світовим фашизмом стала її участь у заснуванні ООН. 25 червня 1945 р. в Сан-Франциско відбулося урочисте підписання Декларації про створення Організації Об'єднаних Націй. Від України її підписав голова української делегації Д. Мануїльський. 47 учасників конференції проголосували за прийняття України до ООН. Представники УРСР були обрані до дев'яти комітетів і комісій ООН.

10 січня 1946 р. у Лондоні відкрилась перша сесія Генеральної Асамблеї ООН. На ній УРСР разом з іншими 17 країнами була обрана членом Економічної та Соціальної рад терміном на один рік.

4. 14 серпня 1941 р. Ф. Д. Рузвельт і У. Черчилль підписали Атлантичну хартію, в якій проголосили свій намір налагоджувати у післявоєнний час рівноправне співробітництво і добиватися відмови від застосування сили у міжнародних відносинах. Це було тоді, коли агресор, здавалося, святкував перемогу. 24 вересня до Атлантичної хартії приєднався Радянський Союз.

Щоб західні держави прийняли СРСР у свій табір, радянський уряд мусив відновити дипломатичні відносини з емігрантським урядом Польщі. Угода, укладена з Польщею про союз і співробітництво у війні, почи­налася з декларації, опублікованої в газеті ; «Правда» 31 липня 1941 р.: «Уряд СРСР визнає радянсько-німецькі договори 1939 р. стосовно територіальних змін у Польщі за такі, що втратили силу».

Щоб зробити СРСР надійнішим союзником, У. Черчилль на Тегеранській конференції запропонував визнати кордоном між СРСР і Польщею лінію Керзона. Вона більш-менш відповідала етнографічному розмежуванню Польщі, України і Білорусії. Як компенсацію за Західну Україну і Західну Білорусію, які повинні були відійти до СРСР вже на основі домовленості лідерів Об'єднаних Націй, прем'єр-міністр Великої Британії готовий був віддати Польщі спадщину середньовічної королівської династії П'ястів. Це були території, на яких прожи­вало багато поколінь німецького населення — Східна Пруссія, Західне Помор'я з Данцигом, Верхня Силезія.

Остаточно питання про кордони Польщі було розв'язане в лютому 1945 р. на Кримській конференції глав трьох держав. Міцність нового кордону по лінії Керзона була забезпечена грандіозними депортаціями, здійсненими з ініціативи Сталіна. У Польщі залишалися старовинні українські землі на захід від лінії Керзона, названі публіцистами у своїй сукупності Закерзонням (Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина).

Проблему Закарпатської України великі держави не обговорювали. Вона мала бути розв'язана в ході двосторонніх переговорів між урядами СРСР і Чехословаччини. Переговори в Москві завершилися укладенням 29 червня 1945 р. договору про Закарпатську Україну. Возз'єднана з УРСР територія площею 12,9 тис. кв. км дістала статус області з центром в Ужгороді.

У складі 21 держави Україна взяла участь у Паризькій мирній конференції, яка відкрилася 29 липня 1946 р. з метою обговорення проектів мирних договорів держав антигітлерівської коаліції з п'ятьма союзниками гітлерівської Німеччини — Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. 10 лютого 1947 р. міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський уклав від імені УРСР мирні договори з кожною державою, яка брала участь у Другій світовій війні на боці Німеччини. Уряди Угорщини та Румунії відмовилися від своїх претензій на українські землі, які раніше входили до їх складу, а потім відійшли до УРСР (Закарпатська Україна, Північна Буковина, Південна Бессарабія).

 

Запитання на закріплення матеріалу

1.    Якими подіями розпочалося визволення України?

2.    Яким був внесок українського народу в перемогу над Німеччиною?