Тема 8. Україна в роки Другої світової війни

План

1.    Радянсько-німецькі договори 1939 р.

2.    Входження західноукраїнських земель до складу УРСР та СРСР.

3.    Радянізація західноукраїнських земель (1939 – 1941 рр.).

1. Після нетривалих переговорів міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа і наркома закордонних справ СРСР Молотова 23 серпня 1939 р. у Кремлі було підписано пакт про ненапад між двома країнами. Цей документ, що увійшов в історію під назвою «пакт Молотова — Ріббентропа» передбачав зобов'язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.

Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер впливу обох держав у Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Фінляндію, Естонію, Латвію та Бессарабію, а Литву віднесла до сфери своїх інтересів. Протокол передбачав поділ Польщі. Лінія поділу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.

1 вересня 1939 р. Гітлер вдерся в Польщу. Маючи з нею договірні зобов'язання, Велика Британія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Так почалася Друга світова війна.

17 вересня Червона армія перейшла кордон і зайняла узгоджені з Німеччиною території Польщі.

Не бажаючи перетворювати радянсько-німецький дипломатичний союз на союз військовий, Велика Британія і Франція погодилися з інтерпретацією радянського нападу на Польщу як «визвольного походу». Навіть польський уряд обмежився протестами замість оголошення війни.

Отже, СРСР поглинув половину території Польщі, але залишився поза війною.

Під час «походу» Червона Армія зайняла територію меншу, ніж  передбачалося таємним протоколом. Для врегулювання питання кордонів у Москві розпочались переговори, результатом яких стало підписання 28 вересня 1939 р. договору про дружбу і державні кордони і двох таємних протоколів до нього. За цим договором було остаточно поділено сфери впливу в Східній Європі й встановлено спільний радянсько-німецький кордон.

За цим договором ліквідовувалась Польська держава, встановлювався новий кордон по «лінії Керзона», сферою впливу Радянського Союзу стала Литва в обмін на етнічно польські землі, що відходили до Німеччини, тощо. За цим договором у сферу німецького впливу потрапили частково полонізовані українські етнічні землі — Холмщина, Підляшшя, частина Полісся, Посяння, Лемківщина, на яких проживало майже півмільйона українців. Ця обставина свідчить про те, що в своїх діях Сталін керувався не прагненням врятувати «єдинокровних братів», а суто власними стратегічними інтересами.

2. Задля надання законності радянському режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено вибори до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.

З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації, тобто насадження в усі сфери життя вироблених за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізації, колективізації, індустріалізації, культурної революції.

Засідання Народних зборів відбулося у Львові 26 – 28 жовтня 1939 р. На них було прийнято три головні декларації:

o    встановлення радянської влади в Західній Україні;

o    про входження Західної України до складу УРСР;

o    про конфіскацію поміщицьких та монастирських земель, націоналізацію банків та промисловості.

1 листопада 1939 р. позачергова V сесія Верховної Ради СРСР схвалила рішення Народних зборів та прийняла Закон про входження західноукраїнських земель до складу СРСР і возз’єднання їх з УРСР. Лише після цього, 15 листопада, ІІІ сесія Верховної ради УРСР прийняла Закон про возз’єднання Західної України з Радянською Україною.

26 червня 1940 р. радянський уряд надіслав румунському урядові ноту, вимагаючи повернути Бессарабію та Північну Буковину.

Румунська сторона, намагаючись затягнути час, дала невизначену відповідь на радянську пропозицію. Тоді 28 червня 1940 р. радянський уряд висунув Румунії ультимативну вимогу щодо звільнення Бессарабії та Північної Буковини. Залишаючись наодинці з Радянським Союзом, Румунія вимушена була поступитись і наступного дня розпочала виводити свої війська з цих територій.  28 – 30 червня 1940 р. підрозділи Червоної Армії зайняли територію Бессарабії та Північної Буковини.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про включення Північної частини Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів до складу УРСР”. Інші землі Бессарабії, в тому числі заселені переважно українським населенням, Придністров’я, увійшли до складу Молдавської РСР, яка з автономії у складі УРСР була реорганізована в окрему союзну республіку.

3. Після входження західноукраїнських земель до складу УРСР почалася їх активна радянізація перетворення на радянський зразок. У першу чергу введений радянський адміністративно-територіальний устрій. 4 грудня 1939 р. на західноукраїнських землях утворено Львівську, Тернопільську Дрогобицьку, Станіславську, Волинську і Рівненську області . У серпні 1940 р. після приєднання до УРСР Бессарабії та Північної Буковини, утворено також Чернівецьку та Ізмаїльську області .

Народні збори припинили існування, натомість розпочалось формування радянської організації влади та створення партійних, громадських організацій у краї.

Ліквідація старої системи управління супроводжувалася арештами і депортацією колишніх службовців. Справа в тому, що посади у старому адміністративному апараті займали переважно поляки, яким радянська влада не довіряла.

В сільському господарстві розпочалась конфіскація земель польських поміщиків та осадників. Ці землі держава передавала в користування незаможним селянам. Одночасно розпочалась конфіскація земель заможних селянських господарств.

Розпочалась механізація сільського господарства, було створено 182 машинно-тракторні станції (МТС).

Усі підприємства підлягали націоналізації, без будь-якої компенсації власникам. На початку 1940 р. націоналізовано (практично конфісковано) понад 2200 промислових підприємств (переважно дрібних).

Радянська влада здійснила ряд заходів для покращення медичного обслуговування населення, передусім сільського. Почалося безоплатне медичне обслуговування, була значно розширена мережа медичних установ.

Багато було зроблено для розвитку та українізації системи освіти.

У суспільно-політичній сфері радянська влада запровадила жорстокий контроль над життям суспільства.

Почалися масові політичні репресії. В першу чергу жертвами репресій ставали польські поміщики, осадники, чиновники та військовослужбовці, власники підприємств. Проте дуже швидко об’єктом репресій стало і українське населення, у першу чергу заможне селянство та політично активна інтелігенція.

У західних областях керівництво УРСР заборонило діяльність усіх політичних партій і громадських організацій, що існували до приєднання.

У цілковиту залежність від московського патріархату потрапила православна церква на західноукраїнських землях. Жорстоких репресій і переслідувань зазнали священнослужителі православної і греко-католицької церков.

Політичні репресії, жорстокий контроль над суспільно-політичним життям великою мірою нівелював в очах населення ті позитивні зрушення, які відбулись у промисловості та у соціальній сфері, що послаблювало авторитет радянської влади у регіоні. Масові політичні репресії призвели до того, що у частини західноукраїнського суспільства зміцніли антирадянські настрої.

 

Запитання на закріплення матеріалу

1.    У чому полягала сутність «українського питання» напередодні війни?

2.    Які були наслідки договору для задіяних у ньому сторін: Німеччини, СРСР, Польщі й України?

3.    Яким чином відбулось возз’єднання Західної України з УРСР?