Практична робота 3. Класифікація обєктів і територій природно-заповідного фонду України

Аналітично-описова робота

Мета: вивчити сучасну класифікацію територій та об’єктів ПЗФ.

Питання до обговорення: 1. Класифікація категорій ПЗФ за типом об’єктів, що охороняються.

2. Класифікація категорій ПЗФ за режимом охорони.

3. Право земельної власності у різних категоріях ПЗФ.

4. Режим управління категоріями та об’єктами ПЗФ.

 

Завдання 1. Ознайомитись з класифікацією обєктів ПЗФ України за режимом охорони та дати коротку характеристику 11 основним категоріям природно-заповідного фонду: визначення, режим охорони, функції, завдання, організація діяльності (згідно із  Законом України „Про природно-заповідний фонд”, див. теоретичні положення даних методичних вказівок).

Завдання 2. Дати письмову відповідь на запитання:

-   які види обєктів ПЗФ виділяють за типом самих обєктів?

-   які види обєктів ПЗФ виділяють за юридичним статусом?

-    назвати, які категорії ПЗФ є природними, а які – штучно створеними людиною;

-   якого типу можуть бути окремі категорії обєктів ПЗФ? (наприклад, заповідник може бути: а) комплексним, б) ландшафтним;  заказник може бути: а) ботанічним, б) зоологічним, в) гідрологічним і т.д.).

 

Завдання 3. Дайте порівняльну характеристику таких категорій ПЗФ:

-   заповідник і заказник;

-  природний національний парк і регіональний ландшафтний парк;

-    ботанічний сад, дендропарк, парк-памятка садово-паркового мистецтва;

-    заповідне урочище і заказник.

При цьому зосередьте увагу на виділенні спільних та відмінних ознак зазначених обєктів ПЗФ. Порівняльну характеристику можна оформити у формі таблиці.

Висновок. У висновку згрупуйте категорії ПЗФ України за їх значимістю, суворості режиму охорони і роллю та функціями, що ними виконуються.

 

ТЕОРЕТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

 

Класифікація об’єктів і територій природно-заповідного фонду України  (подано за [1,2,4,5,6,9,12])

 

КАТЕГОРІЇ ПРИРОДНО–ЗАПОВІДНИХ

ОБ’ЄКТІВ І ТЕРИТОРІЙ   В   УКРАЇНІ

  (затверджено згідно із Законом України “Про природно

                          заповідний    фонд”, 1992 р.)

1.ЗАПОВІДНИКИце особливо цінні в науковому, екологічному та естетичному відношенні територіальні комплекси, які збереглися, як правило, у недоторканому стані і назавжди вилучені з господарського використання.

          У межах заповідника охороняється весь природний комплекс,  ландшафт. На території України під заповідники виділялись ділянки з природнотериторіальними комплексами, характерними або типовими для певної географічної зони. У цьому полягає одна з головних відмінностей  нашої найпоширеніщої категорії природнозаповідного фонду – заповідника  і широковживаної у зарубіжних країнах форми заповідання – резервату. Резерват – це, як правило, дещо середнє між заповідником і заказником, а інколи  структура його організації нагадує частково і принципи облаштування національних парків.

          В окрему категорію виділяють біосферні заповідники. 

2. БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ. До них відносяться деякі національні державні природоохоронні об’єкти, яким надається статус біосферних згідно з втіленням у життя програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”. Біосферні заповідники призначені для постійного всебічного спостереження за станом і ходом різноманітних природних процесів у біосфері Землі. Статус біосферного надається найбільш унікальним територіям, що мають особливу науковопрактичну цінність (Асканія–Нова, Чорноморський,Карпатський, Дунайський).

          До функцій біосферних заповідників входять:

 1) роль еталона певного біосферного комплексу;

 2) вивчення глобальних екологічних процесів у системі міжнародного   моніторингу;

 3) пропаганда екологічних, природоохоронних знань;

 4) сприяння міжнародному науковому співробітництву.

  3. ЗАКАЗНИКИце природо– і ресурсоохоронні території, в межах яких охороняється частина компонентів природного комплексу, при цьому господарське використання інших ресурсів дозволяється.

      Заказник – це одна з найдавніших форм заповідання територій, на якій поширюється режим часткової охорони. Розрізняють заказники державного і місцевого підпорядкування. Статус конкретного заказника визначається в залежності від цінності об’єктів охорони і рангу державної структури, що встановлює заповідний режим. У ряді випадків створюються тимчасові заказники – для акліматизації тварин, на шляхах сезонних перельотів птахів тощо.

   4. ПРИРОДНІ НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИце досить великі за площею території, де збереглися мальовничі ландшафти з багатою флорою і фауною у практично недоторканому стані. Суттєвою особливістю природного національного парку і відмінністю його від інших форм заповідання є допуск відвідувачів і туристів на певну частину території, хоча промислове і сільськогосподарське використання цих територій також не дозволяється.

      Дана форма заповідання природних об’єктів набула широкого поширення у зарубіжних країнах  ( Америка, країни Європи та ін. ), а в Україні лише розвивається, хоча є дуже перспективною з точки зору екологічного виховання і пропаганди природоохоронних знань, а також дозволяє паралельно розвивати деякі галузі господарського комплексу: рекреаційну, туристську або іншу.

   5. ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИце окремі об’єкти живої  і  неживої природи, що охороняються законом.

        До їх числа відносяться унікальні або рідкісні, цінні в науковому, культурно–пізнавальному і  оздоровчому відношенні природні об’єкти (невеликий гай, озеро, визначна гора, а також рідкісні геологічні утвори, еталонні ділянки виходу корисних копалин, водоспади, гейзери, печери, мальовничі скелі, окремі дерева тощо).

      Пам’ятки природи бувають і штучного походження (рідкісні старовинні алеї, ставки), досить часто вони мають не лише природоохороне, але і культурно–історичне значення (наприклад: дуб Тараса Шевченка).

       Розрізняють пам’ятки природи державного і місцевого значення.

   6. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩАце лісові, степові, болотні та інші невеликі природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне і естетичне значення. Головною умовою при виділенні площі заповідного урочища є збереження природних меж ландшафтів, що взяті під охорону.

      Заповідні урочища, як правило, мають місцеве підпорядкування. Це  свого роду “мінізаповідники”,  невеликі  унікальні ландшафти, що потребують охорони. Будь–яка господарська діяльність в них  заборонена.

   7. БОТАНІЧНІ САДИце колекції дерев, кущів, трав’янистих рослин, які створюються для збереження, вивчення і збагачення у штучних умовах окремих  рослинних  ресурсів для їх найбільш ефективного наукового, культурного і господарського використання. Слід відмітити також і велике естетичне та культурно–просвітницьке значення даних природоохоронних об’єктів, особливо у  великих містах.

      Ботанічні сади залежно від їх цінності  поділяють на об’єкти державного і місцевого значення.

   8. ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИце колекції деревних порід, інколи створені на основі окультурення природного об’єкту або ж насаджені штучно, які створюються для збереження, вивчення і збагачення деревних ресурсів. Поряд з ботанічними садами, лісопарками вони  також  мають велике естетичне і культурно–просвітницьке значення.

   9. ЗООЛОГІЧНІ ПАРКИце  колекції диких тварин, особливо рідкісних і таких, що зникають, організовані  з метою вивчення об’єктів дикої  фауни  в штучних умовах.

       Зоопарки – це не лише місце відпочинку і ознайомлення з фауною планети, вони проводять великий обсяг наукових досліджень щодо акліматизації, штучної репродукції, вивчення і збереження тваринного світу.

10. ПАРКИ–ПАМ’ЯТКИ САДОВО–ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВАце найцінніші зразки дендрологічних парків, зразки садово–паркового будівництва, що мають поряд з природоохоронним велике культурно–історичне значення. Як правило, вік їх перевищує 100 років.

       Найбільш цінні серед них  отримують статус державних, інші мають місцеве підпорядкування.

11. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ створюються з тією ж метою і для виконання подібних функцій, що і природні національні парки, але мають регіональне (обласне) підпорядкування.

Території та об'єкти природнозаповідного фонду (далі – ПЗФ) за своїм походженням поділяються на природні території й об'єкти та на штучно створені об'єкти.

Нині в Україні існує 11  категорій ПЗФ: природний заповідник, біосферний заповідник, національний природний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, пам'ятка природи, заповідне урочище є природними територіями й об'єктам, тоді як ще 4 категорії ПЗФ, такі як ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк–пам'ятка садово–паркового мистецтва, є штучно створеними об'єктами. Категорія, до якої відноситься певна територія чи об'єкт ПЗФ, визначається відповідно до того цільового призначення та тих функцій і завдань, які дана територія чи об'єкт мають виконувати.

Крім поділу територій та об'єктів ПЗФ за їх походженням, вони розрізняються також і за значенням. Залежно від екологічної, наукової, історикокультурної, естетичної, оздоровчої та іншої цінності території та об'єкти ПЗФ можуть бути загальнодержавного чи місцевого значення. При цьому ряд категорій ПЗФ можуть бути як загальнодержавного, так і місцевого значення (це стосується заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парківпам'яток садово–паркового мистецтва). Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища є категоріями ПЗФ місцевого значення. А природні заповідники, біосферні заповідники і національні природні парки створюються лише на загальнодержавному рівні, при цьому біосферні заповідники є категорією ПЗФ міжнародного значення, оскільки створення і функціонування всіх територій цього типу вимагає дотримання не лише національних, а й міжнародних процедур, при цьому всі біосферні заповідники є елементами відповідної глобальної мережі, загальний реєстр якої ведеться Програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Категорії ПЗФ можна також класифікувати за юридичним статусом. Ряд з них є юридичними особами, інші створюються (оголошуються) без такого статусу. Так, згідно з чинним законодавством, статус юридичної особи мають природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, Дендрологічні парки та зоологічні парки загальнодержавного значення. Заказниками, пам'ятками природи чи заповідними урочищами оголошуються території й об'єкти без надання їм статусу юридичної особи. Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення та парки–пам'ягки садово–паркового мистецтва можуть бути визнані юридичними особами або оголошуватись територією ПЗФ без такого статусу.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ  ЗАПОВІДНИХ  ОБ’ЄКТІВ

ЗГІДНО ІЗ ТИПОМ   САМИХ   ОБ’ЄКТІВ

   Заповідні  території і об’єкти виділяють сухопутні, аквальні (морські, озерні тощо) та змішані (сухопутноаквальні).

    Крім того, за типом самих об’єктів природно–заповідні території поділяються на  біосферні, комплексні (ландшафтні), лісові, ботанічні, зоологічні, іхтіологічні, орнітологічні, ентомологічні, палеонтологічні, геологічні і геоморфологічні, історико–природничі.

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

1.                   Андронов В.А. Заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / В.А. Андронов, Є.О. Варивода, Г.В. Тітенко. – Х.: НУЦЗУ, 2018. ‒ 204 с.

2.                   Гринчишин Н.М. Природно-заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / Н.М. Гринчишин. – Львів: ЛДУБЖД, 2012. – 224 с.

3.                   Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи [Текст] : навчал. посібник для студентів спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища» / Ю.М. Грищенко – Рівне: Вид-во РДТУ, 2000. – 234 с.

4.                   Давиденко В.М. Заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / В.М. Давиденко. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – 140 с.

5.                   Заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / Л. Л. Товажнянський, В.Д. Солодкий, Ю.Г. Масікевич [та ін.]. – Харків: НТУ «ХПІ», 2002. – 240 с.

6.                   Заповідна справа в Україні [Текст] : навчал. посібник / [за заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка]. – К. : Географіка, 2003. – 306 с.

7.                   Иванов А.Н. Охраняемые природные территории [Текст] : учеб. пособие / А.Н. Иванов, В.П. Чижова. – М. : Изд-во Моск. унта, 2003. – 119 с.

8.                   Ковальчук А. А. Заповідна справа [Текст] : науково-довідкове видання / А. А. Ковальчук. – Ужгород : «Ліра», 2002. – 312 с.

9.                   Лысенко И.О. Охрана природы и заповедное дело (курс лекций) [Текст] : учебное пособие / И.О. Лысенко, Д.С. Салпагаров. – Ставрополь : АГРУС. – 2006. – 344 с.

10.               Петрина Н.В. Заповідна справа [Текст] : конспект лекцій у схемах і таблицях / Н.В. Петрина. – К. : Центр ІТ, 2007. – 116 с.

11.               Попович С.Ю. Природно-заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / С.Ю. Попович. – К. : Арістей, 2007. – 480 с.

12.               Природно-заповідний фонд України: території та об’єкти загальнодержавного значення [Текст] : / Гол. ред. К.М. Ситник. – К. : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2009. – 332 с.