Тема № 2. Державна регуляторна політика

План

1. Мотивація державного втручання в економіку

2. Регулювання: поняття та класифікації

3. Поняття та основні засади регуляторної політики

4. Зміст та основні поняття М-тесту.

5. Основні функції Державної регуляторної служби України.

 

Ключові поняття і терміни: державне регулювання економіки; державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності; М-тест.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- в чому полягає потреба державного регулювання бізнесу;

- що являє собою державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності, її основні принципи та засади;

- зміст поняття «тест малого бізнесу (М-тест)»;

- центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику.

§  Вміти:

- виділити соціально-економічні проблеми, які не може вирішити ринкова економіка і що потребують необхідність втручання держави в економіку;

- визначити основні принципи та засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

 

 

1. Мотивація державного втручання в економіку

 

Під державним регулюванням підприємницької діяльності слід розуміти реалізацію об’єктивності економічної необхідності координування, узгодження діяльності підприємницьких структур з метою досягнення загальної мети макроекономічного розвитку – задоволення суспільних потреб. Отже, досягнення цієї мети в значній мірі залежить від наявності системи управління, форми і методів державного регулювання підприємницької діяльності.

Питання регулювання підприємницької діяльності нерозривно пов’язані з питаннями формування сприятливих умов для її розвитку. Останнє пояснюється тим, що підприємництво виступає сектором економіки, найбільш вразливим щодо таких несприятливих факторів, як циклічні коливання, фінансові обмеження, інфляційний тиск, надмірні податки, невизначеність багатьох нововведень через конкуренцію великих державних структур або корпорації змішаного державно-приватного типу.

В умовах регульованої ринкової економіки держава виконує політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.

Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку.

Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина, створення умов для відтворення й розвитку людини, стимулювання творчого зростання людини, утілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.

Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає в підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства.

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Соціально-економічні проблеми, які не може вирішити ринкова економіка і що потребують необхідність втручання держави в економіку:

1.       Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усуспільнення виробництва вимагають посилення регулювальної ролі держави.

2.       Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави - організація грошового обігу в країні.

3.       Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе повинна взяти держава.

4.       Економіка ринкового типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну анти-інфляційну політику.

5.       Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні).

6.       В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.

7.       Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов'язана з підтримкою цієї рівноваги.

8.       Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних проблем. Тому втручання держави у сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.

9.       Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.

10.  Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика у сфері зайнятості - важлива функція держави.

11.  Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компенсації негативних наслідків, що породжуються зовнішніми ефектами, потрібне втручання держави.

12.  Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток, внутрішню притаманна тенденція до монополізації. Для підтримання ринкової конкуренції держава повинна проводити антимонопольну політику.

13.      Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростання екологічної кризи потребують втручання держави у відносини між людиною і природою.

 

 

2. Регулювання: поняття та класифікації

 

Державне регулювання економіки – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики.

Державне регулювання переслідує різні цілі, серед яких можуть бути:

- запобігання зростанню цін;

- стримування або стимулювання виробництва певних товарів;

- вилучення додаткових коштів для державного бюджету;

- запобігання значній диференціації доходів.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями використовуючи:

- податкову й фінансово-кредитну політику, в тому числі встановлення ставок податків і процентів із державних кредитів, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій;

- державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

- науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

- договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Державне регулювання економіки реалізується в різних формах. Залежно від строкової розмовності розрізняють довгострокове й короткострокове регулювання.

Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. 

Короткострокове регулювання – це насамперед антициклічне регулювання,  основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат).

За характером впливу на господарські суб’єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане).

Пряме регулювання – це вплив держави на економічні процеси за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. 

Непряме регулювання економіки – це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів.

В залежності від обраних засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні і економічні методи державного регулювання.

Правове регулювання – це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.

Сутність адміністративних методів полягає в прямому управлінні економікою, заснованому на застосуванні обов’язкових для суб’єктів ринку державних замовлень, державних санкцій, ліцензій, дозволів, квот,  встановленні норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт і послуг, продукції до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо.

Економічні методи державного регулювання поділяються на методи грошово-кредитної та бюджетної політики.

Самостійним комплексним методом державного регулювання економіки є індикативне планування, прогнозування і державне економічне програмування, що охоплює численні цілі та весь набір інструментів державного регулювання економіки.

Поєднання елементів економічної політики, методів і засобів державного регулювання повинно максимально враховувати особливості економічних і соціальних процесів в країні, ступінь одержавлення власності, готовність суб’єктів ринкових відносин брати на себе ті чи інші економічні функції.

 

 

3. Поняття та основні засади регуляторної політики

 

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі – державна регуляторна політика) – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторна діяльність – це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, визначені законодавством.

Принципами державної регуляторної політики є:

- доцільність – обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватність – відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективність – забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованість – забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

- передбачуваність – послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

- прозорість та врахування громадської думки – відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов’язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:

- встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;

- підготовку аналізу регуляторного впливу;

- планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;

- оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;

- відстеження результативності регуляторних актів;

- перегляд регуляторних актів;

- систематизацію регуляторних актів;

- недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;

- викладення положень регуляторного акту у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акту;

- оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

 

 

4. Зміст та основні поняття М-тесту

 

Тест малого бізнесу (М-Тест) розроблено та запроваджено в Україні на виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом1 (стаття 378) та Порядку денного асоціації між Україною та ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію2 (п. 7.7), а також відповідно до норм європейського законодавства щодо МСП, зокрема Small Business Act «Think Small First»3. Тест малого бізнесу запроваджено в Україні нормами нової редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта» від 11.03.2004 № 3084.

Основною метою М-Тесту (як в ЄС, так і в Україні) є зменшення вартості державного регулювання для суб’єктів малого бізнесу. Задля досягнення цієї мети в рамках М-Тесту для кожного державного регулювання здійснюється розрахунок витрат стандартного суб’єкта малого бізнесу на виконання вимог регулювання, і на основі цих розрахунків для суб’єктів малого бізнесу розробляються зміни процедур регулювання, що має досягти зменшення витрат малого бізнесу на виконання державного регулювання. Для розрахунку вартості регулювання найчастіше застосовується методика стандартних видатків (методика стандартних витрат).

Структура М-Тесту 1. Консультації з представниками малого бізнесу щодо регулювання 2. Кількісний розрахунок впливу регулювання на малий бізнес (за методом стандартних витрат) 3. Розробка корегуючих (пом’якшувальних) заходів у рамках регулювання.

 

 

5. Основні функції Державної регуляторної служби України

 

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику є Державна регуляторна служба України, основними завданнями діяльності якої є реалізація державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства і підприємництва з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності.

Регуляторна служба відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

2) здійснює заходи щодо оптимізації кількості функцій державного нагляду (контролю), які виконуються органами виконавчої влади, вносить в установленому порядку пропозиції щодо їх скорочення та усунення дублювання;

3) забезпечує реалізацію державної регуляторної політики на засадах захисту права громадян на провадження підприємницької діяльності, економічної багатоманітності та рівного захисту державою усіх суб’єктів господарювання;

4) проводить експертизу проектів законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють господарські та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, подає розробникам таких проектів пропозиції щодо їх удосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

5) погоджує проекти нормативно-правових актів з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, розроблені центральними органами виконавчої влади;

6) погоджує в установленому порядку проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, що розробляються та приймаються органами виконавчої влади;

7) подає Міністру економічного розвитку і торгівлі в установленому порядку пропозиції щодо забезпечення формування державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

8) готує та подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України для затвердження плани дій щодо спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності, забезпечує моніторинг і координацію їх виконання органами виконавчої влади, організовує і регулярно проводить консультації з інститутами громадянського суспільства і підприємцями щодо виконання таких планів та звітує про стан їх виконання;

9) проводить аналіз проектів регуляторних актів, що подаються для погодження, та результатів їх регуляторного впливу і приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні;

10) проводить відповідно до законодавства експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, приймає рішення про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, публікує в установленому порядку повідомлення про зупинення дії регуляторних актів або їх окремих положень, а також надсилає повідомлення про це до органів юстиції, які зареєстрували відповідні регуляторні акти;

11) повідомляє про виявлення встановлених законом обставин, за яких регуляторний акт не може бути прийнято або схвалено, органам виконавчої влади, їх посадовим особам, уповноваженим на прийняття або схвалення регуляторних актів, а також відповідним органам юстиції, якщо зазначені регуляторні акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції;

12) здійснює методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов’язаної з реалізацією державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

13) проводить аналіз стану здійснення заходів щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

14) забезпечує підготовку та подання Кабінетові Міністрів України щорічної інформації про результати реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в системі органів виконавчої влади;

15) вживає в межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання, порушених унаслідок дії регуляторних актів тощо.

 

Резюме

 

1. Питання регулювання підприємницької діяльності нерозривно пов’язані з питаннями формування сприятливих умов для її розвитку. Останнє пояснюється тим, що підприємництво виступає сектором економіки, найбільш вразливим щодо таких несприятливих факторів, як циклічні коливання, фінансові обмеження, інфляційний тиск, надмірні податки, невизначеність багатьох нововведень через конкуренцію великих державних структур або корпорації змішаного державно-приватного типу.

2. Державне регулювання економіки – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики. Самостійним комплексним методом державного регулювання економіки є індикативне планування, прогнозування і державне економічне програмування, що охоплює численні цілі та весь набір інструментів державного регулювання економіки.

3. Державна регуляторна політика – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Принципами державної регуляторної політики є: доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки.

4. Основною метою М-Тесту (як в ЄС, так і в Україні) є зменшення вартості державного регулювання для суб’єктів малого бізнесу. Задля досягнення цієї мети в рамках М-Тесту для кожного державного регулювання здійснюється розрахунок витрат стандартного суб’єкта малого бізнесу на виконання вимог регулювання, і на основі цих розрахунків для суб’єктів малого бізнесу розробляються зміни процедур регулювання, що має досягти зменшення витрат малого бізнесу на виконання державного регулювання.

 

Контрольні запитання

 

1.   Дайте визначення понять: державне регулювання економіки; державна регуляторна політика; механізм регулювання бізнесу.

2.   З яких властивих державі економічних функцій, на вашу думку, випливає потреба державного регулювання бізнесу?

3.   За допомогою яких методів здійснюється державне регулювання економіки?

4.   Назвіть основні правила ведення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в Україні.

5.   В чому полягає суть тестування малого бізнесу (М-тест)?

6.   Чим займається Державна регуляторна служба України?