Тема № 1. Бізнес
(підприємництво) та господарська діяльність.
План
1. Бізнес та його історичний розвиток.
2. Соціально-економічні функції та складові
підприємництва.
3. Моделі та види бізнесу.
4. Підприємництво як вид господарської діяльності.
Ключові поняття і терміни: бізнес; підприємництво;
підприємливість; модель бізнесу.
Після вивчення
теми студент повинен:
§ Знати:
- суть понять
«бізнес», «підприємництво», «підприємство», «підприємливість» і «підприємець»;
- основні функції
та складові підприємництва;
- що являє собою модель бізнесу;
- характерні
ознаки підприємницької діяльності;
- на основі
чого здійснюється підприємництво.
§ Вміти:
- розрізняти моделі
бізнесу.
1. Бізнес та його історичний розвиток
Термін «business» походить від староанглійського «bisig» – активний,
зайнятий роботою, діловий.
Бізнес – це не
тільки діло (справа), це ділові відношення між людьми, це відносини між
учасниками діла. Беручи участь у ділі люди стають діловими людьми, або бізнесменами.
Ділові
відношення – це вираження того суспільного явища, яке в класичній політекономії
прийнято називати виробничим відношенням. Кожна діяльність кожного із суб’єктів
виробничих відношень є його особиста справа, а обмін діяльністю і результати
діяльності, який має місце в усякій формі суспільного виробництва, є обмін
ділами, діловий контакт, інакше кажучи – угода.
Бізнес часто
визначають як діяльність, спрямовану на одержання прибутку.
Бізнес
– це самостійна , здійснювана на свій страх і ризик
і під особисту майнову відповідальність діяльність окремих громадян та
об’єднань громадян, яка спрямована на одержання прибутку або економічної вигоди
в іншій формі.
Бізнес – це діяльність, яку здійснюють приватні особи або організації з метою
для здобутку природних благ, виробництва або надання послуг в обмін на інші
товари, послуги, гроші, яка веде до взаємної вигоди заінтересованих осіб,
організацій.
Сучасний
бізнес – це система знань, умінь і навичок поведінки
людей, що здійснюють комерційну діяльність у суспільстві. Бізнес є джерелом
створення практично всіх економічних благ суспільства – від житла, одягу,
продуктів харчування до інтелектуального дозвілля.
У
господарській практиці категорії «підприємництво» і «бізнес» часто ототожнюють.
Разом з тим, це не тотожні, хоча дуже близькі за значенням поняття.
Підприємництво як економічний феномен є категорією бізнесу.
Бізнес – поняття
ширше, ніж підприємництво, і охоплює всі відносини, що виникають між усіма
учасниками ринкової економіки, включаючи у дію не тільки підприємців, а й
споживачів, найманих працівників, державні структури.
До родових
ознак бізнесу належать:
- обмін діяльністю між суб’єктами економіки;
- прагнення кожного учасника обміну діяльністю реалізувати свої інтереси
незалежно від того, реалізуються при цьому інтереси контрагентів чи ні;
- прагнення
нав’язати свої інтереси в тому випадку, коли контрагенти відмовляють приймати
не влаштовуючи їх умови ділового спілкування (угоди);
- виявлення
особистої чи колективної ініціативи в процесі підготовки та проведення угоди;
- здатність і
готовність іти на особистий (чи колективний) ризик заради проведення угоди на
вигідних умовах;
- здатність,
готовність та вміння проводити різні прийоми ділового спілкування, які
переслідують ціль найбільшої вигоди;
- здатність приймати різні кроки в різних напрямах,
щоб забезпечити вигідну позицію для наступного проведення обраних прийомів
ділового спілкування;
- здатність
диференціювати ймовірні та дійсні результати угод, визначати пріоритети
діяльності та підкоряти їм логіку ділового спілкування.
Стратегічна
мета бізнесу – максимізація вигоди (наживи, прибутку) в процесі
здійснення різних угод.
Тактична
мета бізнесу – реалізація стратегії бізнесу у відношеннях з
кожним конкретним контрагентом по кожному конкретному випадку з використанням
конкретних умов здійснення, строків та предметів угоди.
Отже, бізнес – це системно організований процес, цілісна діяльність, зміст якої
виходить за рамки окремої, нехай навіть самої успішної комерційної операції
(тобто, це не окрема угода чи ряд угод). Результатом бізнесу має бути одержання
прибутку. Загалом дослідники розрізняють
два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.
Історично
склалось так, що невеликий приватний бізнес, створював підвалини для розвитку
ринку на теренах України. Упродовж кількох століть шевці, ткачі, пекарі,
бортники, теслі, ковалі та купці розвивали ринок, насичуючи його різноманітними
товарами. Ремісники поступово формували ґрунт для повноцінного грошового обігу
і зародження фінансових інституцій.
Всебічний розвиток
суспільного життя в Україні, волелюбність українців, в тому числі економічна
незалежність, позитивно, якщо не визначально, вплинули на ріст ініціативності
суб’єктів господарювання. Ще в часи Рюрика, коли зароджувалось підприємництво в
Україні, панувало натуральне господарство. Кожен виробник певного товару
прагнув виготовити його якнайкраще, перевершити свого сусіда. Між підприємцями
зароджувався дух змагальності – пращур нинішньої конкуренції.
Найбільш відомим чисельним прошарком
колишнього бізнес «сектору» були купці. Вони – початківці у підприємництві.
Маючи певне майно і керуючись інтуїцією, купці на власний розсуд, ризик і страх
налагоджували торговельні стосунки із Прибалтикою, Закавказзям, Середньою
Азією, Європою та ін.
Згодом у XII ст. зародились торговельні центри (гільдії), ремісничі цехи.
їхнє існування створило реальні економічні та соціальні умови для виділення
купецтва в окремий суспільний прошарок. Підприємництво з часом трансформувалось
із зовнішньої торгівлі у внутрішньодержавні відносини у сфері торгівлі, а
згодом - і виробництва.
Зародження
капіталістичних відносин в Україні мало значний вплив на розвиток бізнесу. Цей
період характеризується переходом від цехової ремісничої системи виробництва до
мануфактурного. Початок мануфактурного періоду в Україні датують XVI сторіччям.
Початкові форми мануфактур - це переважно дрібні підприємства, в яких поділ
праці уже відіграв значну роль, у процесі виробництва використовувалась ручна
реміснича техніка, а окремі виробничі операції механізовувались. У цей час
активно формується суспільний попит на підприємницьку діяльність у виробничій
сфері, починають формуватися галузі.
Відчутним
поштовхом у розвитку бізнесу (підприємництва) стало скасування кріпосного
права. Люди одержали можливість вільно займатись своїм ділом, власне бізнесом.
Саме цей період розвитку підприємництва посилився промисловим переворотом.
На початку XX
ст. підприємництво в Україні набуло масового характеру, але хід його розвитку
був перерваний Першою світовою війною, громадянською війною та політикою
«воєнного комунізму». Роки НЕПу стали роками відродження вільного
підприємництва. Більш, як чверть промислових підприємств і близько 45%
підприємств роздрібної торгівлі були приватними. Однак, кінець 20-х років
минулого століття увінчався забороною підприємництва і тотальним пануванням
державного сектору в економіці. Лише в кінці 80-х років підприємництво набуло
форми перших кооперативів, які виготовляли різні предмети широкого вжитку або
надавали послуги.
Бізнес був
поширеним явищем не тільки в ринковій а і в планово-роздільній економіці.
Бізнесом займалися споживачі, які здійснювали пошук дефіцитних товарів. Їхній
дії, включаючи диференціацію ринків за регіональними, ціновими, фірмовими,
товарними та іншими ознаками для наступного залучення до дефіциту, ймовірно,
могли б збагатити примітними прикладами будь-якого спеціаліста з теорії
бізнесу.
Бізнесом займалися також керівники підприємств і їхні економічні служби.
Для них бізнес вдавався до листування з контрагентами «верхами», ведення
відомостей, складання довідок для начальників, «торгівлі» з начальством з
питань коригування планів, «отоварювання» фондів, добування транспортних
засобів.
На початку
90-х років підприємництво відроджується в Україні як суверенній державі. Саме
після 1991 року українське підприємництво набуло масового характеру.
Мабуть, у той час не було української родини, в котрій хоча б один її
член не займався торговельним посередництвом як однією з перших форм приватного
підприємництва. Саме такі «бізнесмени» рік за роком створювали власний добробут
і економічну базу для зародження та розвитку малого і середнього бізнесу в
незалежній Україні.
Розвитку бізнесу сприяли процеси приватизації державних підприємств, які
поступово переходили у приватні руки або ставали колективною власністю,
перетворившись з часом на великі компанії в усіх сферах економіки.
Важливим моментом в історичному розвитку українського підприємництва є те,
що суспільство прагнуло бачити у підприємцях не лише тих, хто розвиває власний
бізнес з метою особистої вигоди, а людей, здатних дбати про інтенсивний
розвиток населених пунктів, регіонів, галузей, держави загалом.
Серед сучасних особливостей функціонування бізнесу слід відзначити такі:
1. Перехід від
індустріального до інтелектуального бізнесу. Акцент робиться на матеріальних,
невидимих ресурсах порівняно з матеріальними.
2.
Функціонування малих бізнес-структур порівняно з великомасштабними виробництвом
у минулих економічних умовах.
3. Головною
цінністю є людські ресурси порівняно з фінансовими ресурсами, які були
визначальними в минулому.
4. Основний
наголос роблять на командній роботі, а не на індивідуальній.
5.
Використання адаптованої під потреби ринку робочої сили, а не стандартизованої.
6. Переважає
позиція відкритої інформаційної системи бізнес-структури.
7. Акцент
робиться на зміни, а не на стабільність.
8.
Співробітники – це інвестиції, а не витрати.
9.
Штаб-квартира є лідером і радником, а не просто контролером і т. ін.
2. Соціально-економічні функції та
складові підприємництва
Підприємництво
являє собою економічну діяльність, яка сприяє одержанню прибутку.
Підприємництво – ініціативна, самостійна діяльність, заснована на розвитку особистісних
чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення
найкращого результату в господарській діяльності, на отримання економічної
вигоди, яка здійснюється на свій страх і ризик і під свою майнову
відповідальність громадянами і потребує прогресивних способів, прийомів,
методів ведення господарської діяльності.
Не треба ототожнювати поняття «підприємництво» і «підприємливість».
Підприємливість – це здатність людини (особистості) до
самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практично всі
люди можуть бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні й можуть
бути підприємцями.
Підприємництво – один з важливих
факторів соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в
цивілізованому підприємництві, яке повинне мати розвинуту систему підтримки.
Сутність підприємництва більш глибше розкривається через його основні функції:
- інноваційну (творчу) – генерування і реалізацію нової комерційної ідеї;
- організаційну – реєстрацію підприємства, організацію виробництва,
збуту, реклами;
- ресурсну мобілізацію матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних
ресурсів;
- стимулюючу (мотиваційну) – формування мотиваційного механізму
ефективної і корисної праці.
3. Моделі та
види бізнесу
Модель бізнесу (англ. Business model) – концептуальний опис способу створення вартості, – економічної (виручка, прибуток), соціальної (імідж) тощо. Процес
створення моделі бізнесу є складовою частиною стратегії бізнесу.
Модель бізнесу включає наступні складові та їх характеристики:
· споживач, визначає: для кого створюється
продукт; які споживачі є найціннішими;
· цінність (продукт), визначає: який продукт
постачається клієнтові; на вирішення яких проблем клієнта спрямований бізнес;
які потреби клієнта задовольняє бізнес; який набір продуктів та сервісів
призначений для кожного сегменту ринку;
· канали збуту (поширення), визначає: якими каналами збуту користуватися
для окремих сегментів; якими каналами бізнес користується зараз; який зв'язок
між каналами поширення; які з каналів працюють найкраще; які з каналів
найефективніші по затратах; як канали збуту інтегровані зі структурами
замовника (споживача);
· стосунки із замовниками (споживачами), визначає: які види взаємозв'язку
кожен сегмент замовників очікує від організації; які види взаємозв'язку вже
налагоджені; наскільки витратні види взаємозв'язку; як стосунки із замовниками
інтегровані з рештою моделі бізнесу;
· отримання виручки (грошові потоки), визначає:
за що споживачі реально готові платити; за що споживачі платять зараз; як
здійснюється сплата; як споживачі хотіли б платити; який вклад кожного потоку
виручки в загальну виручку;
· основні ресурси, визначає: яких основних ресурсів потребує бізнес, в тому
числі: продукування основної цінності (продукту); канали поширення;
взаємозв'язок зі споживачами; потоки виручки
· ключова діяльність, визначає: які види діяльності потребує бізнес, в тому
числі: продукування основної цінності (продукту); функціонування каналів
поширення; взаємозв'язок зі споживачами; потік виручки;
· ключові партнери, визначає: які партнери є ключовими; які постачальники є
основними; які основні ресурси необхідно отримувати від партнерів
(постачальників); якою є ключова діяльність партнерів;
· структура витрат, визначає: якими є найважливіші витрати в прийнятій
моделі бізнесу; які ключові ресурси коштують найдорожче; яка ключова діяльність
коштує найдорожче.
Приклади моделей бізнесу:
· Франчайзинг.
· Freemium – описує бізнес
модель, яка полягає в пропозиції скористатись комп'ютерною
грою, продуктом або послугою безкоштовно, в той час як розширена
(покращена, преміум) версія послуги чи продукту продається за додаткову плату.
Термін Freemium придумали як комбінацію з двох англійських слів - free (безкоштовний)
та premium (покращений, вищої якості).
· Adware – програмне забезпечення, яке в процесі свого використання показує
користувачеві рекламу.
· G2B – це
некомерційні онлайн-взаємодії між місцевими і центральними державними органами
самоврядування та комерційними бізнес-секторами (але не зі звичайними
громадянами - G2C), створювані з метою надання інформації та консультації по
бізнесу.
· B2G (Від англ. Business-to-government) – відносини між бізнесом і державою. Зазвичай термін використовується для класифікації
систем електронної комерції. Прикладом B2G-систем можуть служити системи
електронних держзакупівель.
В основному є дві моделі підприємницького бізнесу: класична й інноваційна (рис. 1).
