Тема № 16. Організація агробізнесу

План

1. Агробізнес – новий спосіб організації сільського господарства.

2. Розвиток підприємництва.

3. Фермерські і селянські господарства.

4. Кооперація.

 

Ключові поняття і терміни: агробізнес; агропромисловий комплекс; фермерське господарство; селянське господарство; кооперація; кооператив.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- що таке «агробізнес»;

- класифікацію підприємств агробізнесу;

- особливості та умови функціонування різних форм підприємництва в аграрній сфері;

- особливості малих форм підприємництва в аграрній сфері;

- являє собою кооперація сільськогосподарських підприємств, в чому її особливості та як вона може вплинути на розвиток малих форм підприємництва в аграрній сфері.

§  Вміти:

- вести та розвивати агробізнес в Україні.

 

 

1. Агробізнес – новий спосіб організації сільського господарства

 

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, збереженням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

До складу АПК входять три основні сфери:

1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування;

2) власне сільське господарство;

3) заготівля, переробка, збереження, транспортування і збут сільськогосподарської продукції.

Агробізнес – вид підприємницької діяльності у галузях виробництва сільськогосподарської продукції, засобів виробництва для сільського господарства, зберігання сільськогосподарської продукції, її транспортування, переробки і доведення до споживача. Тобто, агробізнес – це форма підприємницької діяльності в агропромисловому секторі економіки країни.

 

                                                          

2. Розвиток підприємництва

 

Розвиток аграрного підприємництва на сучасному етапі відбувається під впливом значної кількості організаційно-економічних чинників, які потребують удосконалення. Важливою умовою для ефективного розвитку аграрного підприємництва є активізація інвестиційної діяльності, яка сприятиме оновленню матеріально-технічної бази, запровадженню новітніх технологій виробництва продукції сільського господарства, ефективному веденню сільськогосподарського виробництва, покращенню рівня його інфраструктури та задоволенню потреб населення [29].

Досвід підприємницької діяльності в агробізнесі дозволяє виділити три рівні його функціонування:

І. Агробізнес у фермерських господарствах, кооперативах, агропромислових об’єднаннях, фірмах.

ІІ. Агробізнес у масштабі національної економіки країн.

ІІІ. Агробізнес у міжнародному масштабі.

Економічне зростання в масштабах усього суспільного виробництва – це збільшення річного обсягу продукції й надання послуг унаслідок діяльності різних суб’єктів господарювання країни.

На практиці розрізняють два типи економічного зростання:

1) екстенсивний ріст – можливість збільшення обсягів виробництва продукції аграрними підприємствами через залучення додаткових чинників виробництва – посівних площ, поголів’я тварин, засобів виробництва;

2) інтенсивний ріст – збільшення виробництва продукції внаслідок зростання продуктивності праці на удосконаленій технічній основі й ефективніше використання наявних ресурсів: площі сільськогосподарських угідь, поголів’я тварин і птиці.

Інтенсифікація – це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості й зниження собівартості на основі запровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці й виробництва, підвищення кваліфікації кадрів та ін., що є складовими науково-технічного прогресу.

Основними напрямами науково-технічного прогресу в сільському господарстві є:

1. Агротехнічний прогрес – виявляється в якісному поліпшенні сільськогосподарських угідь, підвищенні їх продуктивності на основі різних способів обробітку, гідротехнічної, хімічної й іншої меліорації, впровадження науково обґрунтованих сівозмін, раціональної структури посівних площ, удосконалення методів боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, поліпшення насінництва, виведення високоурожайних сортів і гібридів.

2. Зоотехнічний прогрес – це виведення нових високопродуктивних порід тварин і поліпшення племінних якостей існуючих, удосконалення системи утримання та годівлі, вирощування й догляду, систематичне поліпшення технології виробництва продуктів тваринництва.

3. Технічно-технологічний процес – створення нової та удосконалення існуючої техніки, машин і обладнання, систем машин для комплексної механізації й автоматизації сільськогосподарського виробництва, приладів, сировини і матеріалів, будівництво приміщень з відповідним обладнанням, споруд, розроблення нових, удосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, первинної переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, застосування високопродуктивних машин, іншої техніки, розвиток транспортних засобів, розширення бази зберігання продукції тощо.

4. Організаційно-економічний і соціальний прогрес – удосконалення і впровадження нових прогресивних технологій у землеробстві й тваринництві, раціональна спеціалізація, підведення її до рівня кооперування, вдосконалення форм і організації управління, концентрація та раціональне розміщення виробництва.

 

 

3. Фермерські і селянські господарства

 

Агробізнес може розвиватись у різних організаційних формах. Найпростішою організаційною формою агробізнесу є фермерське господарство. Найчастіше воно організовується як сімейне господарство, сімейна ферма.

Згідно з Законом України «Про особисте селянське господарство», діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності, а тому цей закон не розглядається в даному курсі.

Згідно з Законом України «Про фермерське господарство» таке господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на умовах самоокупності і самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організовує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України.

Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

 

 

4. Кооперація

 

Кооперація – це економічне явище, що виявляється в економічних взаємовідносинах між партнерами в сенсі їх співпраці з тим, щоб досягти спільної мети за менших питомих затрат ресурсів на основі взаємної вигоди для всіх учасників і задоволення інтересів кожного.

Головною метою кооперації є допомога сільськогосподарським товаровиробникам у розвитку їх економіки та підвищення ефективності.

Основна ідея сільськогосподарської кооперації є простою й обумовлюється трьома аспектами:

1) об’єктивно існують переваги крупного виробництва над дрібним;

2) організаційні, економічно-ресурсні й інші межі кожного підприємства (окремого виробника) не дають змоги повного розвитку процесів концентрації й спеціалізації у них з метою нарощування масштабів конкретної галузі;

3) кооперація дає можливості для розвитку процесів концентрації та спеціалізації господарства на виробництві конкретного виду продукції, поза згаданими межами, внаслідок об’єднання їх зусиль у формі взаємовигідної співпраці з метою одержання максимального ефекту на використовувані ресурси кожного з учасників кооперації.

Для розвитку кооперації необхідні сприятливі умови:

- визнання державою демократичного характеру виробництва, коли можливий вільний вибір і здійснення будь-якого виду економічної діяльності;

- існування правового статусу захисту кооперативів і скасування будь-якого державного втручання в їх господарську діяльність;

- визнання та функціонування різних форм власності, в тому числі й приватної;

- наявність гнучкого економічного механізму та пільгової податкової підтримки;

- підтримка державою ідеології стосовно конкретних форм кооперації і широка популяризація її переваг;

- цільова кредитна допомога держави у становленні кооперативів, розумне поєднання соціально-економічних інтересів держави й учасників кооперації.

Кооператив – це форма кооперації та її організаційна структура підприємницького типу, що створюється і функціонує на засадах кооперативних принципів, які є носіями і регуляторами внутрішніх і зовнішніх його відносин.

Класифікація кооперативів:

1. За видовою ознакою (характером діяльності) – виробничий, обслуговуючий, комбінований.

2. За функціональною ознакою – рослинницький, тваринницький, садово-городній, заготівельно-збутовий, сервісний, кредитний, постачальницький, переробний.

 

Резюме

 

1. Агробізнес – вид підприємницької діяльності у галузях виробництва сільськогосподарської продукції, засобів виробництва для сільського господарства, зберігання сільськогосподарської продукції, її транспортування, переробки і доведення до споживача.

2. Розвиток аграрного підприємництва на сучасному етапі відбувається під впливом значної кількості організаційно-економічних чинників, які потребують удосконалення. Важливою умовою для ефективного розвитку аграрного підприємництва є активізація інвестиційної діяльності, яка сприятиме оновленню матеріально-технічної бази, запровадженню новітніх технологій виробництва продукції сільського господарства, ефективному веденню сільськогосподарського виробництва, покращенню рівня його інфраструктури та задоволенню потреб населення.

3. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками господарських товариств.

4. Кооперація – це економічне явище, що виявляється в економічних взаємовідносинах між партнерами в сенсі їх співпраці з тим, щоб досягти спільної мети за менших питомих затрат ресурсів на основі взаємної вигоди для всіх учасників і задоволення інтересів кожного.

 

Контрольні запитання

 

1.    Дайте визначення поняттям: агробізнес; агропромисловий комплекс; аграрний ринок; міжнародний агробізнес; сільськогосподарське підприємство; фермерське господарство; фермерство; агрохолдинг; сільськогосподарська кооперація; сільськогосподарський кооператив.

2.    У зв’язку з чим з’явилось поняття «агробізнес»?

3.    З яких сфер складається агропромисловий комплекс?

4.    У чому полягає сутність економічних відносин між суб’єктами міжнародного агробізнесу?

5.    Назвіть фактори, які головним чином, впливають на розвиток аграрного підприємництва.

6.    Виділіть сучасні проблеми розвитку агропромислових підприємств в Україні?

7.    Як ви вважаєте, яку роль відіграють малі підприємницькі структури в агропромисловій сфері? Виділіть основні перепони на шляху розвитку малих (дрібних) агроформувань та запропонуйте шляхи їх подолання.

8.    Що собою являє кооперація?

9.    Чи вважаєте ви, що створення та розвиток сільськогосподарських кооперативів є необхідною умовою розвитку агропромислового сектору економіки України? Відповідь обґрунтуйте.

10.  Які чинники, що гальмують розвиток кооперації ви можете назвати?