Тема № 11. Організаційні засади бізнесу. Реєстрація підприємницької діяльності

1. Етапи та складові підприємницької діяльності.

2.  Організаційно-підготовчі заходи і реєстрація.

3. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва.

4. Післяреєстраційне оформлення суб’єкта підприємницької діяльності.

 

Ключові поняття і терміни: підприємницька ідея; суб’єкт господарювання; статут підприємства; засновницький договір; державна реєстрація суб’єктів підприємництва; реорганізація підприємства.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- етапи та складові підприємницької діяльності;

- види засновницьких документів і в чому їх відмінність;

- які необхідно підготувати документи для державної реєстрації підприємства, порядок їх подання та реєстрації;

- що саме собою являє процес реєстрації підприємства і в чому полягає його суть;

- що являє собою реорганізація та реструктуризація підприємств і з якою метою її проводять;

- що є підставою для припинення підприємницької діяльності та якою є процедура ліквідації підприємства.

§  Вміти:

- здійснювати організаційно-підготовчі заходи для реєстрації підприємницької діяльності.

 

 

1. Етапи та складові підприємницької діяльності

 

Етапи підприємницької діяльності (технологія заснування бізнесу):

1. Мета організації власної справи. Визначення місії та формування цілей фірми – усвідомити, яким бізнесом треба займатись; сформувати глобальну ціль фірми

2. Вибір бізнес-ідеї – найважливіший етап у створенні власної справи. Помилковий вибір бізнес-ідеї може призвести, в кращому випадку, до втрати вашого часу, а в гіршому – до втрати грошей, які ви можете вкласти у їх розвиток.

Підприємницька ідея – конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатись певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення.

3. Вибір форми та визначення принципів власної справи.

4. Планування підприємницької діяльності. Формування стратегії діяльності, створення бізнес-плану.

5. Створення засновницьких документів підприємства (основними документами, які підтверджують статус юридичної особи, є статут і установчий (засновницький) договір; заснування підприємництва без цих двох документів не можливе.

6. Формування статутного фонду підприємства – надзвичайно важливим для майбутніх підприємців є знання про майно підприємства, зокрема про джерело його формування. Майно підприємства становить його основні та обігові фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

7. Державна реєстрація  суб’єктів підприємницької діяльності

8. Постановка на облік у податкових органах. Відкриття рахунків у банках – після державної реєстрації відповідний орган у десятиденний термін подає по одному екземпляру реєстраційної картки до Державної податкової інспекції та до органу державної статистики.

9. Отримання дозволів, необхідних для початку роботи. Ліцензування діяльності підприємства – видача дозвільних документів є однією з найобтяжливіших процедур при започаткуванні підприємницької діяльності в Україні.

В залежності від виду діяльності підприємець не має права розпочати будівництво, виробництво чи торгівлю без одержання низки дозвільних документів від центральних та місцевих органів влади.

10. Обмеження діяльності підприємництва. Припинення діяльності.

Слід зазначити, що процес формування сучасного підприємця проходить дві стадії:

1) комерційну – відбувається накопичування необхідного капіталу, тому підприємці головним чином працюють у торгово-посередницькій сфері.

2) прагнення реалізувати себе у промисловій , фінансовій, аграрній та інших сферах економіки в якості легального підприємця.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

 

2. Організаційно-підготовчі заходи і реєстрація

 

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським Кодексом та іншими законами.

Суб’єкт господарювання – господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділу) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб’єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Основними документами, які підтверджують статус юридичної особи, є статут і засновницький договір; заснування підприємства без цих двох документів не можливе.

Для створення малих приватних підприємств, які використовують індивідуальну форму організації бізнесу (тобто індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та його власній праці, на­приклад, праця у сфері мистецтва), необхідним є лише статут підприємства. Для відкритого, командитного та розширеного командитного товариств необхідний лише засновницький договір. Для всіх інших видів підприємств, особливо якщо засновниками виступають державні, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації та союзи, необхідні обидва документи. Розглянемо структуру та зміст кожного з них.

Статут підприємства

Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

До особливостей діяльності підприємства (які теж можуть зазначатися в статуті) належать: положення про трудові відносини, які виникають на основі членства; повноваження, порядок створення ради підприємства; товарний знак та ін.

Основними структурними елементами статуту підпри­ємства є такі розділи:

1) про загальні положення, предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності;

2) жиро зовнішньоекономічну діяльність;

3) про права підприємства (фірми), його майно;

4) про виробничо-господарську діяльність, управління підприємством та його трудовим колективом;

5) про організацію та оплату праці;

6) про розподіл прибутків і компенсацію збитків;

7) про облік, звітність і контроль;

8) про припинення діяльності підприємства.

Засновницький договір

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Основними структурними елементами засновницького договору є розділи:.

1) про предмет і мету діяльності підприємства;

2)про юридичний статус підприємства;

3) про статутний фонд і його частку в загальному об­сязі витрат;

4) про вклади учасників у речовій та вартісній формах, а також в уставному фонді;

5) про умови і порядок кредитування;

6) про передбачувані обсяги виробництва, в тому числі для експорту;

7) про порядок нагромадження і розподіл прибутку, податків на прибуток;

8) про права та обов'язки засновників;

9) про структуру управління;

10) про порядок оплати праці працівників;

11) про систему постачання і збуту продукції;

12) про форми контролю за діяльністю підприємства та н кістю продукції;

13) про комерційну тайну;

14) про відповідальність за порушення договору;

15) про порядок ліквідації підприємства.

Оскільки засновницький договір є одним з найваж­ливіших видів договору, тобто добровільного об’єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасників бере на себе певні зобов’язання щодо інших учасників з метою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обсягах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.

Важливу роль в установчому договорі відіграють також положення про форми відповідальності учасників за невиконання прийнятих зобов’язань, про порядок вирішення суперечок, умови розторгнення або продовження договору та ін.

Підписанню засновницького договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства і передусім таких сторін документа, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства та ін.

При створенні акціонерного товариства у засновницьких документах повинні бути відображені дані про види акцій, які випускають, їх номінальну вартість та кількість і співвідношення акцій різних видів.

 

 

3. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва

 

Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Відомості про відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

 

 

4. Післяреєстраційне оформлення суб’єкта підприємницької діяльності

 

У разі ліквідації суб’єкта господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вноситься відповідний запис.

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації.

Реорганізація підприємства – процес перетворення, перебудови організаційної структури та управління підприємством за збереження його виробничого потенціалу, зокрема основних фондів.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення і перетворення підприємств.

Ліквідація підприємства може здійснюватися добровільно (ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом, призначеним ліквідаційною організацією) і примусово (комісією, призначеною судом або відповідним державним органом). Ліквідація та реорганізація підприємства відбуваються за рішенням власника та за участю трудового колективу.

Основними причинами ліквідації підприємства є:

1) його банкрутство, тобто неспроможність платити за своїми зобов’язаннями, а також повернути наявні борги;

2) закінчення терміну, на який підприємство створювалось, або після досягнення мети, поставленої суб’єктами підприємницької діяльності при його організації;

3) прийняття рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, якщо в передбачений рішенням термін не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

4) визнання рішенням суду недійсними засновницькі документи та дозвіл на створення підприємства;

5) систематичне і грубе порушення чинного законодавства.

У разі певної реорганізації підприємства чинним законодавством передбачено такий розподіл діяльності:

1) при злитті кількох підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства;

2) при приєднанні одного підприємства до іншого усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства переходять до другого;

3) при поділі підприємства до новостворених підприємств переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних пропорціях майнові права і обов’язки;

4) при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільчим актом у відповідних пропорціях майнові права і обов’язки;

5) при перетворенні одного підприємства на інше до новоствореного підприємства переходять усі права та обов’язки.

Конкретний механізм ліквідації підприємства такий:

а) власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію певного підприємства, встановлює порядок і терміни проведення його ліквідації, а також терміни для висування претензій кредиторів. Цей термін не може бути меншим від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію;

6) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства повідомлення про його ліквідацію і порядок та термін висування кредиторами претензій;

в) у першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому могло завдати шкоди ліквідоване підприємство;

г) ліквідаційна комісія проводить відповідну роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємству і виявлення претензій кредиторів з повідомленням їх про ліквідацію підприємства;

ґ) ліквідаційна комісія або орган, який проводить ліквідацію, оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив цю комісію;

д) вклад кожного члена трудового колективу видають йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

 

Резюме

 

1. Організація підприємницької діяльності передбачає ряд послідовних процесів: визначення мети організації власної справи; вибір бізнес-ідеї; вибір форми та визначення принципів власної справи; планування підприємницької діяльності; створення засновницьких документів підприємства; формування статутного фонду підприємства, державна реєстрація  суб’єктів підприємницької діяльності, постановка на облік у податкових органах; обмеження діяльності підприємництва.

2. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським Кодексом та іншими законами.

3. Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

4. У разі ліквідації суб’єкта господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вноситься відповідний запис. Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації. Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення і перетворення підприємств. Ліквідація підприємства може здійснюватися добровільно і примусово. Ліквідація та реорганізація підприємства відбуваються за рішенням власника та за участю трудового колективу.

 

Контрольні запитання

 

1.   Дайте визначення поняттям: засновницький договір; збори засновників; статут підприємства; державна реєстрація підприємства; Єдиний державний реєстр; виписка з Єдиного державного реєстру; реорганізація підприємства; реструктуризація підприємства; ліквідація підприємства; дочірнє підприємство; представництво; відокремлений підрозділ підприємства.

2.   Які етапи підприємницької діяльності ви можете назвати? Коротко опишіть кожний з них.

3.   Як ви вважаєте, що є основою створення підприємства? Відповідь обґрунтуйте.

4.   Які існують установчі документи, що необхідні для створення підприємства в Україні? Розкрийте їх суть. Чи є відмінності між ними?

5.   Як створюється статутний фонд? Назвіть порядок його формування.

 6.  Назвіть умови та порядок державної реєстрації підприємства.

7.   Які дані містить виписка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізитчних осіб-підприємців?

8.   Що є завершальним етапом створення створення та реєстрації підприємства?

9.   Для чого чи у зв’язку з чим здійснюють реорганізацію підприємств?

10. На підставі чого може бути припинена підприємницька діяльність? В якому порядку вона здійснюється?