Тема №10. Малий та середній бізнес

План

1. Теоретичні основи становлення та розвитку малого бізнесу.

2. Класифікація підприємств малого бізнесу.

3. Податкова система та малий бізнес.

4. Спрощена система оподаткування.

 

Ключові поняття і терміни: малий бізнес; мале підприємство; система оподаткування.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- що являє собою малий бізнес, виділити його особливості та значення для економічного розвитку держави;

- класифікацію підприємств малого бізнесу;

- особливості податкової політики в сфері малого бізнесу.

§  Вміти:

- здійснювати розподіл платників єдиного податку за групами.

 

 

1. Теоретичні основи становлення та розвитку малого бізнесу

 

Малий бізнес – це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища.

Малий бізнес є вихідним, найчисленнішим, а тому і найбільш поширеним сектором економіки.

Значення (риси) малого бізнесу:

- провідний сектор ринкової економіки, є основою дрібнотоварного виробництва;

- визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового внутрішнього продукту, ступінь демократизації суспільства;

- здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору;

- забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця;

- характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління;

- формує соціальний прошарок підприємців-власників – основу середнього класу;

- сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

Малий бізнес є невід’ємною складовою високорозвиненої ринкової економіки, атрибут сучасної моделі ринкового господарства.

«Малий бізнес» часто ототожнюють із поняттям «мале підприємицтво».

Мале підприємництво – це особлива система економічних відносин, за яких головною рушійною силою, суб’єктом господарювання є підприємець, котрий поєднує особові й матеріальні фактори відтворення на інноваційній основі, особистій ініціативі та економічній відповідальності й зацікавленості, ризику з метою одержання  підприємницького доходу.

Що ж до розмежувань понять «малий бізнес» та «мале підприємництво» якісним моментом вважається підвищений ступінь ризику та інноваційність, що властиві саме малому підприємництву.

Згідно ст 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ під малими підприємствами розуміються юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми господарювання та форми власності, в яких середньооблікова кількість працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу не перевищує 500000 євро.

Природа малого підприємництва в ХХІ столітті може бути визначена двома чинниками:

1) воно об’єктивно існує і розвивається  як певна цілісність, сектор економіки;

2) воно є особливим типом підприємницької діяльності.

На процес формування, розвитку та стабілізації роботи суб’єктів підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу впливає велика кількість різноманітних факторів, які доцільно характеризувати за сферою та характером впливу.

За сферою впливу виділяють:

1. Зовнішні фактори – компоненти середовища, в якому функціонує підприєство, зокрема, малий бізнес:

      1.1. Базові фактори (наявність законів, якими держава регулює діяльність малих форм підприємництва; наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності, співвідношення фіскальної та економічної функції податків, загальна економічна стабільність у державі тощо).

      1.2. Доповнюючі фактори – наявність державної підтримки малого бізнесу, інфраструктура, яка сприяє розвитку малих підприємств, процедура реєстрації підприємницьких структур тощо.

2. Внутрішні фактори – охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності.

За характером впливу виділяють такі фактори:

1. Соціально-психологічні:

      1.1. Соціальні:

      - ставлення держави до підприємництва, зокрема до малого бізнесу

      - громадська думка щодо підприємницької діяльності

      - стан ринкової інфраструктури, її можливість забезпечення  функціонування малого бізнесу

      - рівень можливостей у конкуренції з великими підприємствами

      - наявність корупції, її вплив на розвиток малого бізнесу.

      1.2. Психологічно-професійні:

      - психологічна готовність займатись підприємницькою діяльністю

      - емоційна мотивація та престижність підприємницької діяльності

      - наявність професійних знань та досвід щодо заняття підприємницькою діяльністю

      - можливість отримати професійну підготовку

2. Організаційно-правові:

      2.1. Правові:

      - правова база здійснення підприємницької діяльності

      - наявність правових гарантій проти насильного відчуження власності

      - система нормативних та інструктивних документів щодо приватного підприємництва та малого бізнесу, її однозначність та стабільність

      2.2. Організаційні:

      - процедура відкриття малого підприємництва

      - наявність обмежень щодо зайняття окремими видами діяльності

      - інформаційна та науково методична підтримка підприємництва, консультативна допомога

      - умови ЗЕД малих підприємств

3. Фінансово економічні:

      3.1. Економічні:

      - загальна макроекономічна стабільність у державі

      - стан економіки країни

      - рівень інфляції

      - стан грошового обігу та надійність національної грошової одиниці

      - рівень стабільності економічної кон’юнктури

      - механізм роздержавлення та приватизації власності, демонополізація виробництва

      3.2. Фінансові:

      - система фінансування, кредитування, страхування та аудиту

      - система оподаткування малого бізнесу, податкові пільги

      - форми державної фінансової підтримки

      3.3. Ресурсні:

      - способи залучення початкового капіталу

      - система доступу до матеріально-технічних ресурсів

      - способи отримання виробничих площ.

 

 

2. Класифікація підприємств малого бізнесу

 

Мале підприємство – іманентний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України під малими підприємствами розуміються:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Класифікація малих форм господарювання:

1. За спеціалізацією:

- виробничі;

- невиробничі;

- комбіновані.

2. За формою власності:

- приватні;

- державні;

- колективні;

- змішані.

3. За формою організації підприємства:

- власне господарство;

- партнерство;

- корпорація.

4. За результатами господарювання:

- отримання прибутку;

- рішення соціальних проблем.

5. За характером використання сировини:

- ті, що працюють на місцевій сировині;

- ті, що працюють на давальницькій сировині.

6. За тривалістю діяльності:

- цілорічні;

- сезонні.

7. За ступенем підпорядкованості:

- самостійні;

- залежні від великих підприємств.

Залежно від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки обирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств:

- комутанти – спеціалізуються на виготовлені окремих вузлів і деталей; тісно взаємодіють із великими підприємствами, знаходяться у великій залежності із ними і ведуть жорстку боротьбу між собою;

- патієнти – спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтовані на локальні канали збути з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини та матеріалів; досить незалежні від великих підприємств і можуть конкурувати з ними за якістю продукції;

- експлеренти – ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних та пробних партій товарів.

 

 

3. Податкова система та малий бізнес

 

Система оподаткування – це продукт закономірного результату розвитку суспільства, об’єктивно необхідна частина її економічної структури, що втілює досить складне утворення законодавчих нормативних актів, які регулюють взаємовідносини між державою і підприємцем.

Система оподаткування підприємницької діяльності будується на принципах обов’язковості, економічної діяльності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур і підприємців. Вона забезпечує надходження коштів відповідних рівнів і державних цільових фондів.

Під податком, збором, іншим обов’язковим платежем до бюджетів і внеском до державних цільових організаційних фондів розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду. Облік платників податків та інших обов’язкових платежів здійснюється державними податковими адміністраціями.

Малі підприємства, віднесені до таких відповідно до законодавства, створені в сфері промисловості, сільського господарства і будівництва, сплачують податок з доходу в перший рік діяльності в розмірі 25%, а наступного року – 50% від ставки податку. В разі невиконання цієї умови, малі підприємства оподатковуються за підсумками року на загальних підставах. При припиненні діяльності малого підприємства до закінчення трирічного строку оподаткування проводиться на загальних підставах. При віднесенні підприємства до категорії малого, враховується загальна чисельність працюючих, включаючи й тих, хто працює по сумісництву та договору підряду.

Підприємницька організація має право на одержання податкового кредиту, якщо мале підприємство придбало і експлуатує обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого підприємства, і для захисту природного середовища від забруднення.

У світі загальновизнано той факт, що бути легальним у малому бізнесі значно дорожче, ніж у великому. І ця різниця ще більше зростає в міру того, як ускладнюється законодавча база, що регулює діяльність малого бізнесу.

Саме тому на малий бізнес необхідно орієнтувати податкову політику, що має підкреслити й реалізувати його соціальну значущість. Лише в такому разі податкова політика стане органічною й невід’ємною складовою загальної державної політики розвитку малого бізнесу, критеріями ефективності якої є зростання загальної чисельності працівників малих підприємств та зайнятих у сфері малого підприємництва.

Особливості податкової політики у сфері малого підприємництва: простота, зрозумілість, вигідність.

Насамперед це простота й прозорість правил оподаткування, простота визначення податкової бази, мінімізація процедур обліку, їх доступність для професійно непідготовленої людини, а також спрощеність процедури контролю.

 

 

4. Спрощена система оподаткування

 

У 1998 році було видано Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», який заклав правові основи запровадження спрощеного оподаткування. Сьогодні в Україні існують такі види спрощеного оподаткування для суб’єктів малого підприємництва:

- єдиний податок;

- фіксований податок (патент);

- фіксований сільськогосподарський податок.

Звісно, кожен з них має свої особливості, спрямовані на певну категорію суб’єктів оподаткування. Однак у всіх системах було реалізовано ідею заміни багаточисельних податків, зборів та обов’язкових платежів до державного і місцевих бюджетів, а також бюджетних фондів одним єдиним податком.

Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності.

Система дозволяє підприємцям легально працювати, незважаючи на недосконалість існуючої загальної системи оподаткування та надвисокого податкового навантаження на фонд оплати праці.

Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб'єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил.

Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва яка стала справжнім спасінням малого бізнесу від доволі на загальній системі оподаткування.

До реформування загальної системи оподаткування, яка вимагає складного та громіздкого податкового обліку і звітності, скасування спрощеної системи призведе до закриття, а не розвитку бізнесу.

Скасування спрощеної системи оподаткування призведе до повної та остаточної «тінізації» діяльності підприємців з одночасним зменшенням доходів місцевих та державного бюджетів, загальнодержавних фондів соціального страхування та збільшення безробіття, криміналізації бізнесу та галопуючої корупції.

Є 4 групи платників єдиного податку:

- 1 група – підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або здійснюють господарську діяльність по наданню побутових послуг населенню;

- 2 група – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виготовлення або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства;

- 3 група – фізичні особи-підприємці та юридичні особи: кількість найманих працівників – не обмежена; обсяг доходу – до 5 мільйонів гривень;

- 4 група:

- сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75 %.

- кількість найманих працівників – не обмежена.

- обіг коштів – не обмежений.

- ставка: різна для ріллі, сінокосів або пасовищ, багаторічних насаджень, земель водного фонду. Фіксований сільгосп податок фактично було трансформовано в єдиний податок. Об'єктом оподаткування для є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Платники єдиного та фіксованого податку сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

- податок на прибуток підприємства;

- податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – для фізичних осіб – підприємців;

- ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%;

- земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

- плата за користування надрами;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

 

Резюме

 

1. Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Малий бізнес є вихідним, найчисленнішим, а тому і найбільш поширеним сектором економіки.

2. Класифікують малі підприємства за такими ознаками: за спеціалізацією, формою власності, за формою організації, за результатами господарювання, за характером використання сировини, за тривалістю діяльності, за ступенем підпорядкованості тощо. Залежно від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки обирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комутанти, патієнти, експлеренти.

3. Система оподаткування підприємницької діяльності будується на принципах обов’язковості, економічної діяльності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур і підприємців. Вона забезпечує надходження коштів відповідних рівнів і державних цільових фондів. Особливості податкової політики у сфері малого підприємництва: простота, зрозумілість, вигідність. Насамперед це простота й прозорість правил оподаткування, простота визначення податкової бази, мінімізація процедур обліку, їх доступність для професійно непідготовленої людини, а також спрощеність процедури контролю.

4. Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності. Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Сьогодні в Україні існують такі види спрощеного оподаткування для суб’єктів малого підприємництва: єдиний податок; фіксований податок (патент); фіксований сільськогосподарський податок.

 

Контрольні запитання

 

1.   Дайте визначення поняттям: малий бізнес; мале підприємство; спрощена система оподаткування; єдиний податок.

2.   Які підприємства належать до малого бізнесу? Дайте характеристику та розкрийте їхню роль у суспільному виробництві.

3.   Які чинники впливають на процес формування, розвитку та стабілізації роботи суб’єктів підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу?

4.   Назвіть ознаки за якими класифікують підприємства малого бізнесу.

5.   Яку, на вашу думку, роль відіграє спрощена система оподаткування для підприємств малої сфери бізнесу? Обґрунтуйте свою відповідь.

6.   Як ви вважаєте, до яких позитивних чи негативних наслідків може призвести скасування спрощеної системи оподаткування підприємств малого бізнесу?

7.   Скільки груп платників податків існує на сьогодні в Україні? Дайте характеристику окремо кожній з них.

8.   Що є підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи?

9.   Чи подобається вам спрощена система оподаткування малого бізнесу, що існує на даний час в Україні? Скажіть чому. Якщо ні, то вкажіть, що саме вам не подобається та що саме ви б запропонували для її покращення.