Тема № 8. Створення та розвиток стартапів

План

1.    Поняття та зміст стартапу.

2.    Створення та супровід стартапів.

3.    Бізнес-ангели та венчурний капітал.

4.    Значення інноваційних підприємств.

5.    Інноваційна політика.

6.    Інфраструктура бізнесу.

 

Ключові поняття і терміни: стартап; бізнес ангел; інноваційне підприємство; інноваційна політика; інфраструктура бізнесу.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- поняття та зміст стартапу, в чому полягають його особливості;

- зміст понять «бізнес-ідея» та «бізнес-ангели»;

- що являє собою «інноваційне підприємство», а також визначити на яких принципах воно базується, чим обумовлена необхідність його формування та які існують види інноваційного підприємництва;

- які важливі функції виконує сучасна інфраструктура бізнесу.

§  Вміти:

- створювати та знати як розвивати стартап.

 

 

1. Поняття та зміст стартапу

 

Слово «стартап» походить від англійського поняття start up – «запускати» і означає щойно створену або що ще знаходиться в процесі створення компанію.

Мається на увазі, що у цієї компанії є якась бізнес-ідея, яка потребує розвитку та просування, але її творці поки зайняті дослідженнями ринку і пошуком коштів для її реалізації.

Стартапом може вважатися будь-яка компанія, незалежно від її сфери діяльності. Втім, в деяких колах стартапами називають тільки починання у сфері високих технологій, Інтернет-бізнесі і «суміжних дисциплінах».

Поняття «стартап» виникло в 30-ті роки минулого століття в Америці. Саме тоді два студенти – Хьюлетт і Паккард – заснували крихітне підприємство і назвали його «start up». Виявилося, що у компанії велике майбутнє – в наші дні вона відома під ім’ям Hewlett-Packard, або HP.

Найвиразніші приклади стартапів – це IT-корпорації «зі світовим ім’ям»: Microsoft, Apple, Google. Історія цих гігантів і справді починалася з малого – а саме, з невеликої групи однодумців, що горять бажанням втілити в життя свої ідеї.

Відмінні особливості стартапу

1. Курс на новий продукт.

2. В основі стартапу лежить цікава бізнес-ідея. Н

3. Творці стартапів молоді.

4. Стартапери ставлять на карту все.

5. Ініціативна група працює за ідею, а не заради прибутку.

6. Проблеми з фінансуванням. кошти в ці проекти. Не в останню чергу інвестора приваблює і прибуток.

Стартапи прийнято класифікувати за кількома ознаками – наприклад, за особливостями продукції і ринком збуту. Розрізняють такі види стартапів:

·       «Успішні копії». У цю групу входять численні вітчизняні проекти, які в деякій мірі є клонами зарубіжних. У першу чергу це соціальні мережі. Як виявилося, такі копії дуже перспективні.

·       «Агресивні прибульці». Ця група об’єднує стартапи, орієнтовані на захоплення якогось сегмента ринку і вигнання з нього конкуруючих компаній. Впровадження продукту на ринок може бути реалізовано за рахунок його виняткової цінової переваги.

·       «Темні конячки». Так можна назвати стартапи, перспективи яких не ясні зважаючи на їх новаторства. З одного боку, творці цих стартапів йдуть на великий ризик, роблячи спробу просувати їх, а з іншого боку – у разі успіху їм гарантований колосальний прибуток.

Етапи розвитку стартапу:

1. Посівний етап, або Pre-Seed stage. На даному етапі відбувається пошук ідеї і розробка технічних способів її реалізації.

2. Запуск, або Startup Stage. Отже, інвестор знайдений: продукт можна випускати на ринок. Опинившись в ринкових умовах, продукт повинен довести свою перевагу перед аналогами.

3. Зростання, або Growth Stage. Припустимо, проект вижив в конкурентній боротьбі. Продукт користується попитом і потихеньку захоплює ринкову нішу, на яку орієнтувалися його розробники. Настає час виходити на точку беззбитковості і приносити інвесторам деякий прибуток.

4. Розширення, або Expansion Stage. Цілі, відображені в бізнес-плані, нарешті досягнуті. Але компанія-розробник на цьому не зупиняється – вона продовжує просувати своє дітище на нових ринках. Її позиціям вже нічого не загрожує: вона пізнавана, її продукція користується стабільним попитом, доходи поступово зростають.

5. Вихід, або Exit Stage. Коли компанія досягає піку свого розвитку, інвестори, які здійснили фінансування проекту, відмовляються від своєї частки в цьому бізнесі і продають її великим гравцям. Цей крок приносить їм гарний прибуток.

Можна сказати, заради цього моменту вони і вкладають гроші в перспективну справу. Втім, окремі інвестори зберігають свою частку і використовують її в якості джерела постійного доходу.

Чим цікавий стартап для інвесторів і розробників

Інтерес розробника. Вкладаючи сили в стартап, розробник прагне втілити в життя свої ідеї, набути успіх і визнання, а також він просто займається улюбленою справою і сподівається, що його старання будуть винагороджені. У деяких випадках так і відбувається.

Інтерес інвестора. Інвестор, природно, сприймає стартап трохи інакше. Для нього головним є примноження капіталу. Перед ним два шляхи: вкласти кошти в бізнес, що розвивається, а потім продати свою частку, яка до цього моменту буде дорого коштувати, або залишити її собі і отримувати з неї пасивний дохід.

 

 

2. Створення та супровід стартапів

 

Навіщо стартапу патентування?

Отримання патентів на технологію або продукт є невід’ємною частиною комерціалізації стартапу. При цьому патенти виступають як гарантією збереження ваших прав, так і способом захисту від патентного троллінгу (патентний троль - фізична або юридична особа, що спеціалізується на пред'явленні патентних позовів), здатного погубити навіть зовні міцний і життєздатний стартап.

У разі, якщо ваш стартап фінансується не самостійно, а припускає пошук інвесторів, наявність патентів надасть ваги і серйозності вашому стартапу в очах інвестора і понизить ваші ризики та страхи відносно недобросовісних дій збоку інвестора.

Перерахуємо переваги патентування стартапів:

1.  Захист вашої технології або продукту від копіювання та комерційного відтворення конкурентами.

2.  Зниження ризику патентного троллінгу.

3.  Можливість передачі прав третім особам (ліцензії, переуступка прав).

4.  Полегшення пошуку інвесторів і регулювання взаємин з ними.

Що патентувати?

Патентування – процедура непроста і нешвидка, тому до вибору об'єктів патентування треба підходити з розумінням. Патентувати потрібно ключові технології, що визначають інноваційну та комерційну цінність стартапу і у яких можуть досить швидко з'явитися конкуренти. Для цього розділимо стартап на складові і розглянемо патентоспроможність кожного з них.

1) Ідея

2) Технічна частина

3) Графічна частина

4) Текстова частина

5) Аудіовізуальна частина

Доцільно захищати те, що має найбільшу цінність і є ключовим елементом усього стартапу. По мінімуму, ви можете зареєструвати назву і/або доменне ім'я (у зоні .ua) стартапу як товарний знак; логотип - і як товарний знак, і як промисловий зразок. Якщо серцем стартапу є яка-небудь інноваційна технологія, продукт або процес, то спочатку рекомендується провести патентний пошук, і у разі унікальності ідеї зайнятися її патентуванням. По максимуму, ви можете розбити увесь проект на складові і підібрати охорону до кожного окремого об'єкту.

Як патентувати в Україні?

Процедури патентування, реєстрації торгових марок і захисту авторських прав в Україні, з точки зору їх застосовності до захисту вашого стартапу:

1. Реєстрація товарного знака для стартапу

2. Патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків в Україні

Починати формувати IP- стратегію стартапу потрібно на самому його початку – ще на стадії ідеї. Для цього проводиться самостійний патентний пошук по відкритих джерелах по базах даних Українського патентного відомства або замовляється патентний пошук у патентного повіреного. У процесі розробки прототипу стає зрозуміло, які саме рішення стартапу необхідно захистити, і підбирається відповідний спосіб охорони прав. Стратегія комерціалізації повинна враховувати тривалість патентних процедур і можливість відмови у видачі патенту.

Використання послуг патентних повірених і прискорення процедур, де це можливо, дасть стартапу додаткові переваги у конкурентній боротьбі, якщо обрана ніша перспективна і її насичення – питання часу.

Патентується не ідея, а продукт, процес або нове застосування відомого продукту чи процесу. Щоб прийняти рішення про необхідність патентування вашого стартапу, треба зважити все «за» і «проти», прорахувати витрати на патентний супровід упродовж усього терміну дії патенту і порівняти це з потенційним доходом від ліцензій і конкурентними загрозами.

 

 

3. Бізнес-ангели та венчурний капітал.

 

Бізнес ангел (від англ. Business angel) – це людина, яка інвестує гроші в проекти, що найчастіше існують ще тільки у вигляді ідеї.

Таким чином бізнес-ангел – це успішний підприємець, який зумів сколотити капітал і готовий вкладати його часом навіть в ризиковані підприємства, найчастіше технологічного спрямування. Це можуть бути програми, сервіси, мобільні додатки зі сфери онлайн освіти, здоров’я, електронної комерції, захисту даних, реклами.

Головне – ідеї повинні бути нестандартні, перспективні і вигідно виділятися на тлі інших собі подібних. Ангельські інвестиції можна отримати на стадії: Seed (посівна) – на цьому етапі навіть мови не йде про вихід на ринок готового продукту, в реальності існує тільки ідея. Start up – початкова стадія впровадження проекту в життя. Як свідчить статистика, більшість ідей так і залишаються ідеями, або розвалюються на ранніх стадіях розвитку. А тому свої інвестиції бізнес ангел найчастіше розподіляє в кілька, а часом і кілька десятків проектів. Хоч один з них все ж вистрілить і тоді вкладення з лихвою окупляться. Багато бізнес-ангелів діють поодинці, вважаючи за краще самостійно знаходити проекти і вкладати в них частину свого капіталу. Деякі для подальшого інвестування об’єднують зусилля, створюючи синдикати, асоціації бізнес ангелів. Потрапити в них найчастіше можна за рекомендацією вже діючих членів. Інші створюють інвестиційні компанії і стають таким чином суперангеламі. Це дозволяє значно збільшувати суми, які такі інвестори готові вкласти в той чи інший проект і фінансувати більш масштабні ідеї. У цьому випадку мова вже може йти про інвестиції в мільйон доларів.

 

 

4. Значення інноваційних підприємств.

 

Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність»  – інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Підприємство, що вступило на інноваційний шлях розвитку, повинне функціонувати у відповідності з наступними принципами:

- адаптивності – прагнення до підтримки певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку (внутрішніх спонукальних мотивів діяльності господарюючого суб'єкта, і зовнішніх, що генеруються ринковим середовищем);

- динамічності – динамічне приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (включаючи його власників, менеджерів, фахівців, працівників);

- самоорганізації – самостійне забезпечення підтримки умов функціонування, тобто самопідтримання обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем;

- саморегуляції – коректування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування;

- саморозвитку – самостійне забезпечення умов тривалого виживання і розвитку підприємства (відповідно до його місії і прийнятої мотивації діяльності).

Класифікація інноваційних підприємств залежно від виду інновацій:

1. Інноватори-лідери.

2. Підприємства, які орієнтуються на нові наукові відкриття.

3. Підприємства-інноватори, які створюють нові потреби.

4. Підприємства, що створюють базові інновації.

5. Підприємства, які здійснюють заміну раніше створених продуктів і технологій новими.

6. Підприємства, які створюють основні (продуктові та технологічні) інновації.

7. Підприємства, які реалізують інноваційні продукти.

8. Підприємства, які створюють інновації для нових видів ринку.

Необхідність формування інноваційного підприємництва обумовлена:

- посиленням інтенсивних факторів розвитку виробництва, які сприяють застосуванню науково-технічного прогресу у всіх сферах економічної діяльності;

- визначальною роллю науки в підвищенні ефективності розробки і впровадження нової техніки;

- необхідністю істотного скорочення термінів створення, освоєння нової техніки: підвищенням технічного рівня виробництва;

- необхідністю розвитку масової творчості винахідників і раціоналізаторів;

- специфікою процесу науково-технічного виробництва, що має місце невизначеність витрат і результатів, яскраво виражена багато варіантність досліджень, ризик і можливість негативних результатів:

- збільшенням витрат та погіршенням економічних показників підприємств при освоєнні нової продукції, швидким моральним старінням техніки і технології, об'єктивною необхідністю прискореного впровадження нової техніки і технології і т. д.

Під інноваційним підприємництвом розуміється процес створення та комерційного використання техніко-технологічних нововведень.

Інноваційне підприємництво – це особливий новаторський процес створення чогось нового, процес господарювання, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, орієнтація на інновації. Воно пов'язане з готовністю підприємця брати на себе весь ризик по здійсненню нового проекту або поліпшення існуючого, а також виникаючі при цьому фінансову, моральну та соціальну відповідальність. У загальному плані інноваційне підприємництво можна визначити як суспільний технічний економічний процес, що приводить до створення кращих за своїми властивостями товарів (продукції, послуг) і технологій шляхом практичного використання нововведень.

В економічній літературі виділяються три основні види інноваційного підприємництва:

1. Інновація продукції – являє собою процес оновлення збутового потенціалу підприємства, що забезпечує стійкий розвиток фірми, збільшення обсягу одержуваного прибутку, розширення частки на ринку, збереження клієнтури, зміцнення незалежного положення, підвищення престижу, створення нових робочих місць і т. д.

2. Інновація технології – це процес оновлення виробничого потенціалу, спрямований на підвищення продуктивності праці та економію енергії, сировини та інших ресурсів, що в свою чергу дає можливість збільшити обсяг прибутку фірми, удосконалити техніку безпеки, провести заходи щодо захисту навколишнього середовища, ефективно використовувати внутрішньофірмові інформаційні системи.

3. Соціальні інновації - являє собою загальний процес планомірного поліпшення гуманітарної сфери підприємства. Застосування інновацій такого роду розширює можливості на ринку робочої сили, мобілізує персонал підприємства на досягнення поставлених цілей, зміцнює довіру до соціальних зобов'язаннях підприємства перед співробітниками і суспільством в цілому.

 

 

5. Інноваційна політика підприємства.

 

Інноваційна політика – форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:

- організаційні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;

- фактори, які слід враховувати у процесі її формування;

- розвиток функціональних напрямів діяльності під­приємства;

- механізм реалізації програми інноваційної діяльності;

- методичні засади оцінювання ефективності іннова­ційної діяльності;

- механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.

Стратегія – довгострокова модель розвитку організації, яка приймається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обме­ження внутрішнього та зовнішнього середовища.

Стратегію будь-якої організації можна охарактеризувати як стратегію наступу, стабільного розвитку, захисну.

Стратегія – це прави­ла поведінки організації, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.

Інноваційна політика має забезпечувати реалізацію стратегічних цілей підприємства з врахуванням його наяв­них і потенційних ресурсних можливостей та з огляду на ринкову ситуацію. При цьому інноваційна політика не повинна опиратися на метод екстраполяції — метод науко­вого пізнання, за якого відбувається поширення висновків, показників, тенденцій, одних явищ, процесів на інші очікувані явища і процеси.

Інноваційна політика має враховувати регулятивні механізми економічного се­редовища і вибудовуватись так, щоб забезпечити розроб­лення підприємницьких ідей для досягнення цілей фірми і створення механізмів їх реалізації. Щоб вирішити ці зав­дання вона повинна:

- носити стратегічний характер;

- бути нерозривно пов'язаною з ринковою ситуацією;

- враховувати ресурсні можливості підприємства;

- ґрунтуватись на системному і цілеспрямованому підході до її формування;

- забезпечувати неперервність і комплексність інно­ваційної діяльності підприємства, охоплення нею всіх внутрішніх елементів;

- забезпечувати нерозривність інноваційної політики і сучасних досягнень HTП.

Переважання стратегічної спрямованості. Інноваційна політика має формувати умови для створення і збе­реження тривалих конкурентних переваг підприємства. А це вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді.

 

 

6. Інфраструктура бізнесу

 

Інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових форм, які відзначають рух ділових відносин і погоджує ці відношення при всьому їхньому розмаїтті в одне ціле. Елемент інфраструктури – це спеціалізований вид діяльності, обслуговуючий або створює необхідні умови для роботи підприємства в якій-небудь сфері діяльності.

Так,        при реалізації товарів можуть бути використані елементи:

1) кредитна система і комерційні банки;

2) організаційно оформлена діяльність посередника на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

3) аукціони, ярмарки та інші форми організованого небіржового посередництва;

4) система страхування комерційного господарського ризику, а також страхові (державні і недержавні) компанії;

5) торгові палати, інші громадські і добровільні державно-громадські спільноти ділових кіл;

6) митна система;

7) комерційно-виставкові комплекси;

8) спеціальні зони вільного підприємництва та ін.

Іншими словами, сукупність елементів інфраструктури формує інфраструктуру бізнесу. Сучасна інфраструктура виконує такі функції, як:

1) організаційне оформлення ділових відносин (проектування, нотаріальне справа та ін.);

2) полегшення учасникам ділових відносин реалізації своїх інтересів, реклама та ін.;

3) підвищення оперативності та ефективності роботи підприємств в результаті орієнтації різних суб'єктів господарювання на виконанні певних функцій (ремонту, транспорту, зв'язку тощо);

4) спрощення форм юридичного та економічного забезпечення підприємництва (суд, адвокатура, податкова інспекція та ін.)

Процес формування інфраструктури для підприємницької діяльності безперервний, має спрямованість до спеціалізації послуг, розширенню їх номенклатури, підвищенню якості. Чим повніше інфраструктура, тим краще умови, в яких підприємництво розвивається найбільш оптимально.

 

Резюме

 

1. Слово «стартап» походить від англійського поняття start up – «запускати» і означає щойно створену або що ще знаходиться в процесі створення компанію. Стартапом може вважатися будь-яка компанія, незалежно від її сфери діяльності. Втім, в деяких колах стартапами називають тільки починання у сфері високих технологій, Інтернет-бізнесі і «суміжних дисциплінах». Поняття «стартап» виникло в 30-ті роки минулого століття в Америці. Саме тоді два студенти – Хьюлетт і Паккард – заснували крихітне підприємство і назвали його «start up». Виявилося, що у компанії велике майбутнє – в наші дні вона відома під ім’ям Hewlett-Packard, або HP. Найвиразніші приклади стартапів – це IT-корпорації «зі світовим ім’ям»: Microsoft, Apple, Google. Історія цих гігантів і справді починалася з малого – а саме, з невеликої групи однодумців, що горять бажанням втілити в життя свої ідеї.

2. Отримання патентів на технологію або продукт є невід’ємною частиною комерціалізації стартапу. При цьому патенти виступають як гарантією збереження ваших прав, так і способом захисту від патентного троллінгу (патентний троль - фізична або юридична особа, що спеціалізується на пред'явленні патентних позовів), здатного погубити навіть зовні міцний і життєздатний стартап. Доцільно захищати те, що має найбільшу цінність і є ключовим елементом усього стартапу. Використання послуг патентних повірених і прискорення процедур, де це можливо, дасть стартапу додаткові переваги у конкурентній боротьбі, якщо обрана ніша перспективна і її насичення – питання часу. Патентується не ідея, а продукт, процес або нове застосування відомого продукту чи процесу.

3. Бізнес ангел – це людина, яка інвестує гроші в проекти, що найчастіше існують ще тільки у вигляді ідеї. . Ангельські інвестиції можна отримати на стадії: Seed (посівна) – на цьому етапі навіть мови не йде про вихід на ринок готового продукту, в реальності існує тільки ідея. Start up – початкова стадія впровадження проекту в життя. Багато бізнес-ангелів діють поодинці, вважаючи за краще самостійно знаходити проекти і вкладати в них частину свого капіталу. Деякі для подальшого інвестування об’єднують зусилля, створюючи синдикати, асоціації бізнес ангелів.

4. Під інноваційним підприємництвом розуміється процес створення та комерційного використання техніко-технологічних нововведень. Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

5. Інноваційна політика – форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

6. Інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових форм, які відзначають рух ділових відносин і погоджує ці відношення при всьому їхньому розмаїтті в одне ціле. Процес формування інфраструктури для підприємницької діяльності безперервний, має спрямованість до спеціалізації послуг, розширенню їх номенклатури, підвищенню якості.

 

Контрольні запитання

 

1. Дайте визначення поняттям: стартап; стартапер; бізнес-ангел; інноваційне підприємство; інноваційне підприємництво; інноваційний продукт; інноваційна технологія; соціальна інновація; інноваційна політика; інфраструктура бізнесу.

2. Як ви вважаєте, чи є відмінності між стартапом і «новоспеченою» компанією?

3. В чому полягає специфіка стартапу?

4. Які види стартапів вам відомі? Дайте коротку характеристику кожному з них.

5. Назвіть етапи розвитку стартапів.

6. Чим, на вашу думку, стартап є привабливим для інвесторів та розробників?

7. Чи обов’язково патентувати стартап? Відповідь обґрунтуйте.

8. Назвіть принципи якими повинне керуватись підприємство, що вступило на інноваційний шлях розвитку.

9. Чим, на вашу думку, обумовлена необхідність формування інноваційного підприємництва?

10. Назвіть основні види інноваційного підприємництва та розкрийте їх зміст.

11. Що, на вашу думку, повинна  враховувати інноваційна політика підприємства? На що саме вона має бути спрямована?

12. Які функції виконує сучасна інфраструктура бізнесу?