Тема № 6. Організаційні форми підприємництва

План

1. Основні засади організаційного оформлення підприємства

2. Вибір організаційно-правової форми підприємництва

3. Характеристика основних організаційних форм підприємництва

4. Господарські товариства, їх різновиди та особливості

5. Об’єднання підприємницьких структур

 

Ключові поняття і терміни: державна реєстрація підприємства; одноосібне володіння; господарське товариство; корпорація; кооперативне підприємство; асоціація; корпорація; консорціум; концерн; картель; синдикат; трест; холдінг; фінансові групи; інституціональні об’єднання.

 

Після вивчення теми студент повинен:

§  Знати:

- основні засади організаційного оформлення бізнесу;

- що являють собою господарські товариства та які існують їхні різновиди;

- що таке об’єднання підприємств та які існують їхні різновиди.

§  Вміти:

- розрізняти організаційно-правові форми підприємництва та давати їм характеристику.

 

 

1. Основні засади організаційного оформлення підприємства

 

Організація бізнесу за своєю природою має процесуальний характер. Підприємництво здійснюється на основі певних принципів, які можуть змінюватись в залежності від настання певних факторів. Підприємницький бізнес є не що інше як організація власного підприємства (фірми). 

Необхідно запам’ятати, що підприємство може здійснювати законну діяльність з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства є обов'язковою юридичною дією при його створенні, за якою підприємство офіційно вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його реєстрації.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, законодавство визнає загальні і спеціальні умови їх створення.           Створення підприємства, як правове поняття, включає визначення засновників, їх засновницьких компетенцій і порядку діяльності.

Установчими документами створення підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство створюється і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

 

 

2. Вибір організаційно-правової форми підприємництва

 

Сучасні організаційні підприємницькі структури розрізняються не лише за видами діяльності. Важлива відмінність між ними полягає у відносинах власності, що виявляється у різних організаційних формах.

Відповідно до форм власності та організаційної структури розрізняють підприємства: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, державні комунальні, державні, спільні, орендні.

На початковому етапі будь-якої підприємницької діяльності одним із важливих є питання про форму і організацію. В умовах ринкової економіки відомі три основні організаційні форми: одноособове володіння, товариства, корпорації (табл. 2).

 

Кожному етапові розвитку суспільства відповідають певні форми власності і організаційні підприємницькі структури.

Класична форма приватної власності представлена в ринковій економіці одиницями підприємництва, які називаються одноосібними володіннями, або індивідуальним підприємництвом. Це – перша організаційна форма підприємницької діяльності, що розглядається за критерієм власності. Другою організаційною підприємницькою формою є партнерство або товариство, яке утворюється в разі об’єднання капіталів двох чи більше господарських суб'єктів. Якщо ж власниками підприємства є численні держателі акцій, то це корпорація – третя основна організаційна форма підприємницького бізнесу в ринковій економіці.

Для практики підприємницької діяльності в ринкових умовах кваліфікованого управління підприємствами є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Загальна кількість відокремлених і згрупованих видів підприємств залежить від числа відібраних класифікаційних ознак (табл. 3).

Для більшості підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться благодійницькі, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства.

 

 

3. Характеристика основних організаційних форм підприємництва

 

До основних форм комерційних підприємств належить фірма, партнерство і корпорація. Під «фірмою» розуміють економічний суб’єкт, що займається виробничою та іншою діяльністю і має господарську самостійність.

Приватно-підприємницька фірма – це підприємство, власник якого самостійно веде справи в особистих інтересах. Він управляє фірмою, одержує весь прибуток, несе персональну відповідальність за всі її зобов’язання.

Відповідно до Закону України «Про власність» можна визначити три види приватних підприємств:

- індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праці однієї фізичної особи;

- сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім’ї і ведуть спільне господарство;

- приватне підприємство з правом найму робочої сили, засноване на приватній власності окремого громадянина України з правом найму робочої сили.

Колективне – це таке підприємство, яке засноване на одному або кількох видах колективної власності. Таке підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права колективної власності. Право власника реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статусу. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління – загальні збори або конференція і правління.

Під корпорацією розуміють підприємство або фірму, що є юридичною особою, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у підприємство. Корпорація – товариство, засноване на паях. Маючи акції товариства, окремі особи стають власниками корпорації. До недоліків корпорації слід віднести, насамперед, наявність певних зловживань. Дрібні і середні власники акцій не можуть здійснювати дійового контролю за діяльністю корпорації.

В Україні функціонують державні  та державно-комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних або адміністративно-територіальних одиниць. Державне підприємство – це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства.

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством із змішаною формою власності. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вказано, що спільні підприємства – це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управління та на спільному розподілі результатів діяльності і ризиків. В залежності від цього є два види спільних підприємств: 1) звичайні (національні) спільні підприємства; 2) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Кооперативні підприємства (кооперативи) – це добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Характерною їх ознакою є особиста участь кожного в діяльності використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі.

 

 

4. Господарські товариства, їх різновиди та особливості

 

До господарських товариств належить: акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути публічними або приватними, кількісний склад останнього не може перевищувати 100 акціонерів. Акції публічного акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі – продажу на біржах. Акціонери публічного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства.

Акції приватного акціонерного товариства розподіляються між засновниками або визначеними особами і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися або продаватися на біржі. Акціонери приватного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються акціонерами товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, визначені установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності – несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

 

 

5. Об’єднання підприємницьких структур

 

Як особлива форма підприємницької діяльності розглядаються об’єднання підприємств. До них відносять: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, виробничі об’єднання, науково-виробничі об’єднання, об’єднання.

Асоціації – найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).

Корпорації – договірні об'єднання господарюючих суб’єктів на основі інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі країни (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв’язку).

Концерни – форма статутних об'єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності і контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну господарюючі суб'єкти втрачають свою самостійність, підпорядковуються звичайно фінансовим структурам. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі – договірне об'єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовлюваної продукції.

Синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Подібним чином може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність.

Холдінги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів; державницьке інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому воно здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об'єднувані у холдінгу суб’єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдінговій фірмі.

Фінансові групи – об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей національного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до них, координують усі сфери їхньої діяльності.

В Україні поряд із добровільними створюються і функціонують так звані інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково- виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання.

 

Резюме

 

1. Необхідно запам’ятати, що підприємство може здійснювати законну діяльність з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства є обов'язковою юридичною дією при його створенні, за якою підприємство офіційно вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його реєстрації.

2. На початковому етапі будь-якої підприємницької діяльності одним із важливих є питання про форму і організацію. В умовах ринкової економіки відомі три основні організаційні форми: одноособове володіння, товариства, корпорації. Відповідно до форм власності та організаційної структури розрізняють підприємства: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, державні комунальні, державні, спільні, орендні.

3. До основних форм комерційних підприємств належить фірма, партнерство і корпорація. Під «фірмою» розуміють економічний суб’єкт, що займається виробничою та іншою діяльністю і має господарську самостійність. Колективне – це таке підприємство, яке засноване на одному або кількох видах колективної власності. Під корпорацією розуміють підприємство або фірму, що є юридичною особою, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у підприємство. Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством із змішаною формою власності.

4. До господарських товариств належить: акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

 

Контрольні запитання

 

1.   Дайте визначення поняттям: організаційно-правова форма підприємництва; державна реєстрація підприємства; приватна власність; колективна власність; комунальна власність; корпорація; державне підприємство; приватне підприємство; кооперативне підприємство; орендне підприємство; господарське товариство; об’єднання підприємств; дочірнє підприємство; асоціація; корпорація; консорціум; концерн; холдингова компанія; промислово-фінансова група.

2.   Назвіть принципи та умови організації бізнесу і обмеження у його функціонуванні.

3.   Як класифікують підприємства за організаційно-правовою формою?

4.   Дайте характеристику видам підприємств.

5.   Як поділяють підприємства в залежності від розміру?

6.   Чим відрізняються організаційно-правові форми підприємств бізнесу від форми функціонування їх?

7.   Чим відрізняються колективні і комунальні підприємства з точки зору форми власності?

8.   Що таке партнерство? Чим воно відрізняється від корпоративного підприємництва? Подайте приклади.

9.   Назвіть основні переваги та недоліки господарських товариств.

10. Як розподіляється прибуток акціонерних товариств?

11. Які форми об’єднань ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

12. Для якої форми об’єднання підприємств характерним є володіння одним із суб’єктів господарювання контрольним пакетом акцій інших підприємств?

 13.         Чи може підприємство утворитись шляхом примусового поділу на вимогу колективу працівників працівників підприємства або його частини?

14. Визначте організаційно-правову і функціональну форму підприємства бізнесу, яке б ви хотіли створити. Ваші аргументи на користь свого вибору.