Теми семінарських занять

 

Тема 1. Вербальні засоби спілкування

План

1. Поняття про вербальне спілкування. Функції мови у спілкуванні

2. Культура слухання.

3. Культура говоріння. Культура мови та мовленнєвий етикет.

4. Значення переконувального впливу в мовленнєвому спілкуванні. Вплив особистості на ефективність переконання.

6. Логіко-психологічні правила конструювання повідомлень.

Література

1. Діловий етикет [Текст]  / Автор-укладач І.Афанасьєв. – 2-ге вид. – К., 2001.

2. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч. посіб. [Текст] / Ю.І. Палеха. – 4- вид. – К., 2002.

3. Хміль  Ділове спілкування: Навч. посіб. [Текст] / Хміль. – К.:   , 2007.

4. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. [Текст] / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка. – К.: Знання, 2007.

 

Методичні рекомендації

Різновиди і структура культури спілкування обумовлені різновидами і структурою спілкування. Головними структурами спілкування є вербальне спілкування (процес передавання інформації за допомогою мови) та невербальне спілкування (процес передавання інформації з використанням різних немовних знакових систем). Функціонально у системі вербального спілкування розрізняють формально-рольове, світське, ділове, інтимно-духовне, або афіліативне. Фундаментальною основою формально-рольового, світського, наукового, ділового спілкування є культура вербального спілкування (мовленнєвий етикет) – система мовних знаків, що спирається на морально-етичні, мовні правила і відображає  ставлення до людини як до визнаної цінності. Окремим аспектом культури спілкування є культура гумору, яка виконує важливу інтерактивну функцію у спілкуванні, її зміст гармонізує настрої співрозмовників.

Психологи виділяють такі функції мови у спілкуванні: 1) засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду; 2) засіб інтелектуальної діяльності (сприймання, мислення, уяви); 3) засіб комунікації. У процесі спілкування комунікативна та пізнавальна функції доповнюються ще двома: експресивною, або симптоматичною, та імпресивною, або сигнальною. Це відбувається шляхом використання виразних засобів лексики та фразеології певної мови, поєднаних з відповідними модуляціями інтонації

 Слухання – не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення  іншого, залежить від рівня її моральності.

Слухати партнера і здійснювати вербальний зворотний зв'язок можна по-різному. Розрізняють такі типи реакцій людини на мовлення співрозмовника: оцінювання, тлумачення, підтримку, уточнення, чуйність і розуміння. Найчастіше маємо справу з оцінюванням і зворотним зв’язком, рідше – з тлумаченням. Уточнення, підтримка та розуміння спостерігаються дуже рідко. Розрізняють два види слухання: нерефлексивне і рефлексивне. У першому випадку йдеться про уважне слухання практично без мовного втручання. Інколи таке слухання називають мінімальною підтримкою. Нерефлексивне слухання варто застосовувати тоді, коли співрозмовникові важко передати свої почуття або бар’єром для спілкування є різний статус партнерів. Рефлексивне передбачає регулярне використання зворотного зв’язку для того, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника. Для цього вживають запитання-уточнення, які допомагають виявити значення, «закодовані» в словах-повідомленнях.

Феноменологія мовлення надзвичайно різноманітна. Це й особливості використаної лексики, і володіння граматикою, і багатство асоціацій, і продуктивність чи стереотипність мовлення, його динамічність, вияв певного ставлення до співрозмовника.

Побудова висловлювання  - це розв’язання конкретних комунікативних завдань відповідно до мети висловлення та особливостей ситуації.

Важливими характеристиками мовленнєвого спілкування є діалог та монолог. Ефективним може бути спілкування, в якому використано як діалог, так і монолог.

Монолог і діалог мають психолого-ситуативні та мовні особливості. На відміну від діалогу, монолог наче передбачає реакцію співрозмовника.

 Як відомо, риторика вчить мистецтву красномовства, переконання під час розмови. Повідомлення нестиме заряд переконувального впливу, якщо воно або зніме суперечність між елементами свідомості у тих, на кого цей вплив спрямовано, або підсилить думку, яка у них була раніше. Важливе значення для ефекту переконувального впливу мають характер ситуації та особистість відправника повідомлення (балансна модель).

Важливий висновок експериментальної риторики полягає в тому, що вплив особистості може певним чином «накладатися» на вплив повідомлення, змінюючи його остаточний результат. Щоб повідомлення відповідало системі цінностей і думок адресата, відправник має викликати в нього довіру. Значущими для переконувального впливу є й інші особливості відправника: м’якість, дружнє ставлення, неагресивність.

Культура говоріння також тісно пов’язана з мовленнєвим етикетом, яким зумовлені правила ввічливості при діловій взаємодії людей. Отже, культура мовленнєвого спілкування – не просто результат вдалого вибору його ефективних стратегій та тактик, в основі яких лежать гуманістичні комунікативні установки, знання та вміння. Це також наслідок вдалого конструювання повідомлень, говоріння та слухання. Це ще й реалізація в єдності правил спілкування, мови та мовленнєвого етикету.

Культура мови – поняття не тільки лінгвістичне й психологічне, а й етичне. Найкраще це виявляється в мовленнєвому етикеті.

Мовленнєвий етикет – складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе. Його формувало не одне покоління людей і в ньому, як у дзеркалі, відбивається менталітет народу, він є неодмінною складовою професіоналізму керівників і всіх тих, кому доводиться вирішувати свої ділові проблеми, використовуючи спілкування.

 

Запитання для самоконтролю

1. Що таке вербальні засоби спілкування?

2. Які характеристики діалогу й монологу та перспективи їх використання?

3. Які існують правила логіко-психологічного конструювання повідомлень?

4. Як формувати гуманістичні комунікативні установки згідно з правилами експериментальної риторики?

Тестові завдання:

1. Складна система мовних знаків, що спирається на моральні правила й вимоги і вказує на ставлення як до інших людей, так і до себе, – це:

а) мовленнєвий етикет; б) культура мови; в) культура ділової мови; г) чистота мови?

2. Відмова від жаргону, засилля іноземних слів там, де існують мовні аналоги, уникнення слів, зміст яких невідомий або не зовсім зрозумілий для користувача і реципієнта, уміння зрозуміло, конкретно висловлюватися означає дотримання мовних норм:

а) морфологічних, б) стилістичних; в) лексичних: г) орфоепічних.

3. Система ритуалів і відповідних словесних формул, яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої тональності спілкування – це:

    а) етикет; б) мовленнєвий етикет; в) етика; г) зовнішня культура спілкування.

4. Засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду; засіб інтелектуальної діяльності (сприймання, мислення, уяви); засіб комунікації – це:

    а) функції мови у спілкуванні; б) форми мови у діловому спілкуванні; в) засоби спілкування; г) способи спілкування.

5. Сукупність найбільш стійких, традиційних елементів системи мови, історично відібраних і прийнятих членами суспільства, усвідомлених ними як правильні – це:

    а) мовні правила; б) мовні норми; в) закони мови; г) мовні формули.

6. Основні вимоги до ділового спілкування:

    а) точність, стислість, впливовість; б) емоційність, напруженість; в) жива, доступна мова, легкий виклад повідомлення; г) правильні відповіді а) та б).

Теми рефератів та наукових повідомлень:

1.  Моя ефективна стратегія спілкування.

2.  Інтернет як сучасний засіб спілкування.

3.  Роль самонавіювання в житті людини.

4.  Мистецтво переконання.

5. Мовленнєвий етикет українців.