Тема 7. Мистецтво
Візантійської імперії
Умови
утворення та розвитку Візантійської імперії
Часом офіційної появи нової держави
вважають 395 р., коли імператор Феодосій Великий переділив Римську імперію між
своїми синами, що призвело до її остаточного розподілу: утворилися дві держави
- латиномовна Західна й грекомовна Східна (Візантія).
Культуру Візантійської
імперії цілком визначало становлення і розвиток православ’я, починаючи з його
офіційного визнання й до створення канонічної служби Божої, зокрема
літургійного циклу. Еволюція християнського світогляду – від заперечення світу
до освячення і повного злиття з ним – стала позитивним фактором формування
візантійської культури. Крім того, візантійська культура успадкувала античні
традиції, перейняла форми життя, мову, стиль мислення греко-римського світу.
Але був ще один чинник, який визначав специфіку візантійського мистецтва: це
вплив східних провінцій держави, де переважало негрецьке населення.
Сакральна
архітектура Візантійської імперії. Софія Константинопольська
Історія архітектури Візантії
ділиться на три періоди: ранньо-візантійський (V – VIII ст.);
середньо-візантійський (VIII – XIII ст.) і пізньо-візантійський (XIII –
XV ст.).
Візантійський
церковний будинок походить від римської базиліки, що відрізняються простотою
плану: до основного прямокутного в плані об’єму зі східного боку примикає
напівкругла вівтарна апсида, перекрита напівкуполом (конхою).
Найбільш суттєвим
досягненням візантійської архітектури стала розробка системи опори купола на
окремо стоячі чотири стовпи за допомогою вітрильного зводу. Ця конструктивна
система дала можливість звільнити інтер’єр храмів від товстих стін і ще більше
розширити внутрішній простір.
В міському
будівництві до XVI ст. склалися середньовічні риси: з’явилося укріплене
адміністративне ядро, навколо якого розбудовувалися житлові квартали. Характерним архітектурним елементом будівель стали
звужені арочні вікна, які часто зводилися до груп по два-три вікна. Основним
засобом виразності фасадів були аркади на високих колонах з кошикоподібними
капітелями.
Софія
Константинопольська. Головним храмом всієї Візантійської
імперії стала церква Святої Софії у Константинополі. Вона була побудована в 532
– 537 рр. зодчими Анфімієм із Трала та Ісідором з Мілета за часів
правління імператора Юстиніана. Це найбільш грандіозний і найвидатніший твір
візантійської архітектури. Собор Софії був головною будівлею Візантійської
імперії і придворним храмом імператора.
Монументальний
живопис Візантії
Головну роль у новоствореній імперії
відігравали види мистецтва, що пов’язані з церковним і державним життям,
наприклад, настінні розписи, іконопис, книжкова мініатюра. В образотворчому
мистецтві виробляється середньовічна умовність, яка відображає реальність за
допомогою духовно-емоційної побудови витворів мистецтва. Скульптура в імперії
цього періоду відображена у рельєфних іконах та декоративній різьбі.
Візантійська
мозаїка робилася з смальт (забарвлених емалями шматочків скла), яким надавалася
необхідна для візерунків форма, вона служила для прикраси стін і склепінь. Тон мозаїк зазвичай золотий або
синій. З ХІІ ст. в храмах митцями виконувалися вітражі з справжнього скла,
покритого кольоровими емалями і вправленого в свинець.
Завдання іконопису
– це втілення божества в тілесному образі. Для іконописних зображень характерна гранична дематеріалізація
фігур, золотий фон, містичне середовище, не площина і не простір у світлі лампад. Для передачі
духовності, божественності земних образів у християнському мистецтві склався
особливий тип зображення сюжетів – іконографічний канон, що включав у себе
канон пропорцій і канон кольору, виконував ряд найважливіших функцій. Перш за
все він ніс інформацію утилітарного, історико-оповідального
характеру. Канон був зафіксований і в спеціальних описах зовнішнього вигляду
святого, фізіономічні риси якого повинні були відображатися неухильно.
Теми
рефератів для виконання самостійних завдань:
1.
Історичні
умови утворення Ромейської держави.
2.
Аналіз
античних та східних впливів на візантійське мистецтво.
3.
Загальна
характеристика розвитку архітектури Візантії.
4.
Модифікація
ордерної системи. Нові конструктивні прийоми в світській візантійській
архітектурі.
5.
Генплан
Константинополя: укріплення, Золоті ворота, головна площа Августейон, палацовий
комплекс, іподром, основні храми та монастирі.
6.
Загальні
принципи розпланування та функціонального зонування візантійського центричного
храму, вирішення внутрішнього простору, образності (“Храм як образ світу”),
конструктивної системи.
7.
Візантійські
храми доби Юстиніана (архітекторів Анфімія із Тралл та Ісідора з Мілету):
Сан-Вітале в Равені, Сергия і Вакха в Константинополі.
8.
Характеристика
архітектури Софії Константинопольської.
9.
Особливості
візантійської книжкової мініатюри.
10. Візантійські настінні розписи
та мозаїка.
11. Канонічний тип православного
хрестовокупольного храму.
12. Візантійські храми періоду VІІ – ХII ст.: храм
монастиря Луки в Фокиді, Церква Панагії в Афінах, собор Сан Марко у Венеції
13. Пізньовізантійська архітектура ХІІ – ХV ст.:
церква Апостолів у Салоніках, церква монастиря Ліпса в Константинополі, церква
монастиря Хора, церква Парагорітіса в Арта.
14. Аналіз візантійського іконопису.
15. Іконографічний канон Богоматері.
16. Іконографічний канон Христа,
структура та символіка.
17. Світське будівництво:
палацові, суспільні, інженерні та оборонні споруди.
18. Декоративно-прикладне
мистецтво Візантії періоду ХІІ – ХV ст..
19. Особливості ювелірного мистецтва Візантійської
імперії.
20. Палацове мистецтво Візантії
ХІІ – ХV ст.
21. Особливості вирішення
інтер’єру та екстер’єру, архітектурних деталей в храмобудуванні (домінування
асиметрії, мистецькість архітектури, її естетизація).
22. Характеристика візантійського
костюму.
23. Значення візантійської
культури для розвитку культур та мистецтв народів православного регіону.