Тема 4. Мистецтво Етрурії

 

Етруски - загадковий народ, який створив свою цивілізацію близько 8 століття до н.е. на території нинішньої Італії на північний захід від Рима. Їх культура зробила свій вплив спочатку на Давню Грецію, а потім на Стародавній Рим. Етруські міста були розвиненими торговими і релігійними центрами. Ці пам'ятки матеріальної культури дуже схожі з залишеними іншим стародавнім народом - пеласгами, які в 12 столітті до н.е. вторглися в Древній Єгипет з Малої Азії (нині територія Туреччини).

Існують три основні гіпотези походження етрусків - малоазійськая, північна (прийшли, переваливши через Альпи)  і аборигенна (тобто, що етруски - це місцевий італійський етнос). Мова етрусків дотепер не розшифрована, пам’ятники їхньої писемності й літератури втрачені (збереглися лише невеликі фрагменти написів, в основному на надгробках).

Історія етруського мистецтва поділяється на 4 періоди: орієнталізований (8–7 вв. до н.е.), архаїчний (6 в. до н.е.), класичний (5–4 вв. до н.е.) і елліністичний (3–1 вв. до н.е.).

Міста етрусків відрізняє регулярне планування вулиць, площ і кварталів. Будувалися потужні кріпосні стіни, кам’яні бруківки, водопровід і каналізація. У будівництві використовувалися камені різних порід, дерево й сирцові (необпалені) цегли. Поруч із містами живих зводилися некрополі (міста мертвих) – грандіозні комплекси гробниць, що часто нагадували будинки, що стоять уздовж вулиць. Деякі поховання вирубувалися в скелях або влаштовувалися в природних печерах, інші будувалися з каменю. Іноді центр похоронних камер займав потужний чотиригранний, стовп, що звужується догори та підтримує помилкове склепіння. Часто зустрічалися гробниці у вигляді круглого кургану (тумулуса), що покривався зверху травою. Планування поховань повторювало планування будинків знаті: довгий похилий коридор з кімнатами з боків вели в просторе головне приміщення з ложами в стінах або в нішах. Храми зводилися на подіумі (високій підставі) і прикрашалися колонами тільки з боку фасаду. Сформувалося два типи культових споруджень – з однією целлою (святилищем) й з трьома, які присвячувалися богам головної тріади.

Этруський живопис відомий за розписами у гробницях, у яких зображені сцени нескінченних бенкетів. Танцюристи й музиканти розважають бенкетуючих, що лежать на ложах, грою на лірі; атлети борються під час похоронного обряду.

Фрески поховань V ст. до н.е. овіяні духом класичної гармонії. З кінця ІV ст. до н.е. у розписах всі частіше зустрічаються сюжети драматичного характеру: зображення страт, мучень, іноді – страждання, що очікують людину після смерті, а також гладіаторські бої, які були в етрусків формою ритуального жертвопринесення.

В этруській скульптурі камінь застосовувався рідко, майстри працювали із бронзою й теракотою, ліпленню предпочитали пластику. Храми прикрашалися теракотовими антефіксами – декоративними деталями, що служили водовідводами, а також оберегами від злих духів, і акротеріями – фігурними або візерунковими елементами, що вінчали фронтони. Особливе місце зайняв мотив сидячих жінок з дитиною на руках, зображення Великої Матері (так завана «Матер-Матута», V ст. до н.е.). Були створені знамениті бронзові статуї: «Химера» з Ареццо й «Капітолійська вовчиця», установлена на головній площі Риму.

 

Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

1.            Загальна характеристика розвитку етруського мистецтва та його етапи.

2.            Вплив міфології та релігії на мистецтво Етрурії.

3.            Розвиток погребального мистецтва в Етрурії.

4.            Особливі риси етруської архітектури.

5.            Планувальні рішення етруських некрополів.

6.            Особливості настінного живопису в Етрурії.

7.            Гробниця Рельєфів у некрополі Бандитачча.

8.            Гробниця Леопардів у некрополі Бандитачча.

9.            Гробниця мисливства і рибальства.

10.         Семантика поховальних саркофагів етрусків.

11.         Декоративна скульптура Етрурії.

12.         Скульптура етрусків.

13.         Мистецтво етрусків у період завоювань Римом.

14.         Внесок етруського мистецтва у культуру Європи.