Тема 3. Елліністичне мистецтво

 

Епоха еллінізму, кінець IV — I ст. до н.е., була часом нових завдань перед культорю. Після утворення нової об’єднаної держави під керівництвом Олександра Македонського, у 332 - 331 рр до н.е. була створена столиця елліністичного світу - Александрія. Тут знаходився знаменитий Александрийський муссейон - один з головних наукових і культурних центрів античного світу, а при ньому Александрійська бібліотека., в якій нараховувалося не менше 700 тисяч томів грецьких і східних книг. Будівничий міста родоський архітектор Дейнократ.

В елліністичному світі культове будівництво відбувалося у великих масштабах. В епоху еллінізму композиційні прийоми побудови храмів ускладнюються. Храми починають вписувати у міські ансамблі. Класична ордерна система використовується в епоху еллінізму більш вільно й отримує нові виражальні засоби – в перистильних композиціях, у поєднанні із стіною та багатоярусних колонадах. Виникають пластичні видозміни ордера – пілястри, стовпи, анти й нові рішення, що створюються на основі переробки та поєднання доричних, іонічних, а іноді й східних елементів.

В елліністичній скульптурі переважає патетичний стиль, що відповідає новим рисам архітектури, досягаючи з нею гармонії. Античних майстрів доповнили скульптори Пергама, Александрії, Родоса та Антіохії. Попри однакове з класичною скульптурою художнє завдання елліністичне мистецтво вдається до інших об'ємів і засобів виразності. Поряд з класичними зразками з'являються гігантоманія та скульптурна мініатюра. Класичних героїв-атлетів та Афродіт доповнюють скульптурні зображення «гігантомахії» — боротьба богів, скульптурні групи, жанрові та еротичні сюжети. Митці пильно спостерігають за дійсністю. Буремна елліністична епоха, сповнена крові та страждань, песимістичних очікувань і стоїчності духу, втілюється в монументальній патетиці, відтворюючи пережиті жахи та сильні пристрасті, розчарування й жалі. Імперсональні грецькі скульптури класичної доби змінюються скульптурним портретом, зображенням різних соціальних типів.

Найвідоміші пам'ятники патетичного монументалізму також належать до родоської школи — скульптурні групи на фронтоні храму в Самофракії (серед них шедевр еллінізму — мармурова скульптура Ніки Самофракійської роботи Піфократа Родоського) та монументальний фриз велетенського Пергамського вівтаря, наочне втілення майстерності родоської скульптурної школи. До цього напряму можна зарахувати й скульптурну групу «Лаокоон» (Агесандр, Полідор та Афінадор) і «Бик Фарнезе» (робота Аполлонія й Тавріска із Тралл).

 

 

 

Перелік запитань для обговорення під час аудиторного заняття:

1.            Історико-політичні чинники виникнення Еллади.

2.            Монументальна архітектура Еллади.

3.            Типологічна різноманітсть архітектури елладців.

4.            Александрійський маяк.

5.            Храм Аполлона Філесия в Дидимах.

6.            Театр в Мілеті.

7.            Вівтар Зевса в Пергамі.

8.            Храм Зевса Олімпійського в Афінах.

9.            Афінський горологій.

10.         Особливості скульптури древньої Еллади.

11.         Колос Родоський: художні та конструктивні особливості.

12.         Скульптура Евтехіда Сікіонського.

13.         Декоративізм в роботах Леохарда.

14.         Патетичний монументалізм родоської скульптурної школи.

15.         Роботи Аполонія Тралеського.

16.         Сюжетна скульптура Полідора.

17.         Пластичне мистецтво Агесандра.

18.         Декоративно-прикладне мистецтво Еллади.

19.         Ювілірне мистецтво елладців.

20.         Жіночий та чоловічий костюм Еллади.