Тема 2. Мистецтво
античної Греції
- ідеал першочергової
значимості громадянської общини як основи блага окремої людини;
- ідея верховної влади
народу;
- орієнтація на земні
інтереси;
- антична культура звернена до людини, яка знаходиться в
центрі уваги філософії та мистецтва.
Архітекту́рний
о́рдер
- конструктивна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня
досконалості стійко-балкової
конструкції. Ордер є одночасно і конструктивною, і художньою
системою. Архітектурний ордер складається з трьох основних частин: колони (або пілястри), її
підніжжя — стереобата з верхньою плитою — стилобатом або п'єдестала й антаблемента. Увінчує
антаблемент карниз, захищаючи
ордер від стікання з даху води.
Найпершими зёявилися доричний та іонічний ордери в VI ст. до н. е. в Стародавній Греції. Уже тут
вони набули повсюдного поширення. В другій половині V століття до н. е. було
винайдено коринфський ордер.
Типи храмів:
1)
“храм у антах” - найпростіший тип храму
складався з одного приміщення, відкритого з торцевого боку, вхід обрамовувався
виступами поздовжніх стін, торци яких зазвичай оброблялись у вигляді пілястр чи
стовпів та називались антами.
2)
периптер (VІІ ст. до н.е.) -
закрите приміщення храму (наос)
з усіх чотирьох боків обнесено одним рядом колон.
3)
диптер – це храм, оточений двома рядами колон.
4)
моноптер – це храм, що складається з однієї колонади та перекриття
над нею (зазвичай конічного)
5)
толос – круглий храм, в якому позаду колонади є ще й
закрите приміщення (целла).
6)
телестеріум у
Елевзині
- поодинокий випадок, належить до закритих храмів, його план являє собою майже
квадратний простір, розділений чотирма рядами колон на п’ять наосів.
Зазвичай територія не
лише грецького міста, але й всієї невеличкої грецької держави вважалась
освяченою заступництвом одного з божеств. Культ бога-заступника (Афіни – у
Афінах, Гери – в Аргосі, тощо) та пов’язані з ним урочисті святкування ставали
справою всього народу. Храми
були не лише місцем для розміщення статуї бога-заступника громади, але й
сховищем скарбниці полісу, його головною державною святинею, яка була предметом
гордощів громадян.
Друга половина V ст.
до н.е. була часом найбільшого розквіту аттичної культури та мистецтва. Цей
період називається високою класикою. Провідна роль у розквіті мистецтва високої
класики належала Афінам – найрозвиненішому в політичному, економічному та
культурному відношенні полісу. Саме в цей період в Аттиці було зроблено спробу
створити єдиний загальноеллінський стиль, який творчо поєднував досягнення
доричного та іонічного зодчества.
Найвизначнішими храмами високої класики були храми Афінського акрополя. Парфенон – один з найдосконаліших творів
грецької класичної архітектури
став одним з найвищих досягнень в історії світового зодчества. Цей найвідоміший
храм Афіни було розпочато у 447
р. до н.е., а під час святкувань Панафіней у 438 р. до н.е. відбулось освячення
храму.
Історія пластичного
мистецтва Стародавньої Греції зв'язана з виробленням зримого образу божества.
Фідій з його учнями зробили дуже багато в цьому напрямку. Скульптури Парфенона
з глибокою поетичністю та емоційністю прославляли богиню Афіну.
У скульптурі греків
панував образ атлета. Головний ідеал полісної класики відображений у слові
"калокагатія". В V ст. до н. е. було створено велику кількість
чудових скульптур. З відомих скульпторів, крім Фідія, за цих часів в Афінах
працювали Мирон ("Дискобол", "Афіна і Марсій" — постаті, в
яких передано дію і внутрішні переживання) і Поліклет (стримано могутні,
спокійно величні образи "Доріфора" — списоносця і
"Діадумена" — атлета, який увінчує свою голову переможною пов'язкою;
"Поранена амазонка", призначена для славнозвісного храму Артеміди в
Ефесі).
Перелік
запитань для обговорення під час аудиторного заняття:
1.
Історичні етапи
розвитку грецького мистецтва.
2.
Ордер в мистецтві античної
Греції.
3.
Структура доричного та
іонічного ордеру.
4.
Типологія
античної сакральної архітектури Греції.
5.
Структура античного
храму.
6.
Характерні
риси мистецтва античної Греції гомерівського періоду.
7.
Храми «в антах» на
території Греції.
8.
Автентика храму Гери
«Гераньйону».
9.
Храм Артеміди в Ефесі.
10.
Храм Аполона в Дидимах.
11.
Антична орнаментика.
12.
Особливості
архітектури античної Греції архаїчного періоду.
13.
Храми доричного та
іонічного одеру: подібності та відмінності.
14.
Храм Аполона у Фермі.
15.
Храм Аполона в Коринфі.
16.
Храм Телестеріум в
Елевзині.
17.
Колористика античних
храмів.
18.
Світська архітектура
грецьких полісів.
19.
Архаїчна
скульптура Греції та її неповторність.
20.
Розвиток грецької
кераміки.
21.
Видова різноманітність
керамічних виробів античності.
22.
Умови розвитку мистецтва
Греції класичної доби
23.
Особливості та
відмінності коринфського ордера.
24.
Храм Афіни на о. Егіна.
25.
Храм Зевса в Олімпії
(Олімпейон).
26.
Статуя Зевса в
Олімпейоні.
27.
Фідій – фундатор
класичної грецької скульптури
28.
Комплекс Афінського
Акрополя.
29.
Парфенон – головний храм
класичної доби.
30.
Афіна Парфенос авторства
Фідія.
31.
Пропілеї Афінського
акрополя.
32.
Храм Ніки Аптерос.
33.
Архітектура храму
Ерехтейон.
34.
Статуя Афіни Промахос в
акрополі.
35.
Пам’ятник Нереїд у Ксанфі.
36.
Мавзолей в Галікарнасі.
37.
Театр Діоніса в Афінах.
38.
Пам’ятник Лісикрата.
39.
Скульптура
доби ранньої класики.
40.
Роботи Мирона.
41.
Ідеалізація людського
тіла у творчості Поліклета.
42.
Зміна відображення
людини у роботах Скопаса.
43.
Пракситель і його
творчість.
44.
Натуралізм у творчості
Лісіпа.