Самостійна робота № 6

Тема: Акліматизація та адаптація

Акліматизація фізіологічна – наслідок вироблення організмом пристосувальних реакцій, що підвищують працездатність та поліпшують самопочуття, яке іноді різко погіршується після переїзду в нові кліматичні умови.

Г.М. Данишевский (1968 р.) розумів під акліматизацією тривалий і складний процес соціально-біологічного характеру фізіологічного пристосування організму до нових умов існування. Для людини характерне активне перетворення природи відповідно до його суспільних потреб, а не пасивне пристосування до них на відміну від тварин.

А. Бартон і О.Эдхолм (1957р.)  відзначають термінологічну плутанину для позначення змін в організмі під впливом зовнішнього середовища. Вони користаються терміном  “акліматизація”, розуміючи під ним зміни реактивності організму, що настають у результаті тривалого впливу навколишнього середовища. Адаптація розуміється в біологічному змісті як пристосувальні зрушення, що розвиваються протягом декількох поколінь, отже, акліматизація – особистий прояв адаптації [4, 19 ].

Термодинамічні критерії. Адаптація – процес підтримки оптимального рівня нерівноважності біологічної системи в адекватних і неадекватних умовах середовища, що забезпечує максимальний ефект зовнішньої роботи, спрямований на збереження й продовження її життя та життя коаліції аналогічних систем.

Кібернетичні критерії. Адаптація – процес самозбереження функціонального рівня саморегулюючої системи в адекватних і неадекватних умовах середовища, вибір функціональної стратегії, що забезпечує оптимальне досягнення головної, кінцевої мети поводження біосистеми.

Біологічні критерії. Адаптація – процес збереження й розвитку біологічних властивостей виду, популяції, біоценозів, що забезпечує прогресивну еволюцію біологічних систем  в адекватних і неадекватних умовах середовища.

Фізіологічні критерії. Адаптація – процес підтримки функціонального стану  гомеостатичних систем та організму в цілому, що забезпечує  його збереження, розвиток, працездатність, максимальну тривалість життя в адекватних і неадекватних умовах середовища.

Учені В.В.Парин та С.П.Ландау визначають фізіологічну адаптацію як “сукупність фізіологічних реакцій, що полягає в основі пристосування організму до зміни навколишніх умов, спрямовану на збереження відносної сталості його внутрішнього середовища – гомеостазу”.

А.П. Авцин (1985 р.) розглядають адаптацію як процес пристосування живих організмів до тих чи інших умов існування. Результатом адаптації є адаптованість. Остання досягається тільки ціною визначеної біосоціальної плати, тобто це визначений процес, що триває стільки часу, скільки жива система має потребу в підтримці заданих параметрів адаптованості.

Питання для самоперевірки

 

1.          У чому полягає єдність понять „акліматизація” та „адаптація” ?

2.          За якими основними критеріями можна класифікувати здатність людини до адаптації ?

&   Література:    [4, 19]

1.    Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. Спеціальне видання до 5-ої Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – Київ, 2003. – 128 с.

2.    Програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення  екологічної політики з урахуванням регіональних пріоритетів Полтавської області на період до 2010 року. – Полтава, 2001. – 220 с.

3.    Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К: Географіка, 2000. – 40 с.

4.    Даценко І.І. Гігієна та екологія людини: Навчальний посібник для вузів.− Львів: Афіша, 2000 – 248 с.

5.    Литвинова Г.О. Гігієна з основами екології: Підручник для вузів.− К.: Здоров'я,  1999. – 368 с.

6.    Кутепов Е.М., Вашкова В.В., Чарыева Ж.Г. Особенности воздействия факторов окружающей среды на состояние здоровья отдельных групп населения// Гигиена и санитария. – 1999. – №6. – С.13 – 17.

7.    Методичні вказівки до вибору та обґрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України / А.Г. Шапар, В.Б. Хазан, М.В.Мажаров, О.К. Лівшиць, М.В. Кушинов, Я.Я. Сердюк, М.А. Ємець. – Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України, 1999. – 88 с.

8.    Транхтенберг И.М. Приоритетные аспекты проблем медицинской экологии в Украине // Здоровье Украины. – 1999. – 1 августа №8. – С.3.

9.    Кондратюк В.А. Загальна гігієна з основами екології: Підручник / В.А. Кондратюк, В.М. Сергета, Б.Р. Бойчук та ін. / За ред. В.А. Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 592 с.

10.  Бердник О.В., Серих Л.В. Екологічні аспекти оцінки стану здоров'я населення// Довкілля та здоров'я. – 2001– №2. – С. 32-33.

11.  Сердюк А.М., Бариляк І.Р., Горбань Є.М. Стан і перспективи розвитку пріоритетного наукового напрямку „Охорона навколишнього середовища” //Лікарська справа / Врачебное дело. – 1998 – №4 – С. 3-6.

12.  Ревич Б.А. Загрязнение окружающей среды и здоровье населения. Введение в экологическую эпидемиологию: Учебное пособие. – М.: Издательство МНЭПУ, 2001. – 264 с.

13.  Сидоренко Г.И., Захарченко М.П., Кошелев Н.Ф. Экогигиена – наука о планетарном здоровье // Вестник Российской акад. медиц. наук. – 1995.– №3.– С.3.

14.  Сердюк А.М. Навколишнє середовище і здоров'я населення України //Довкілля та здоров'я. – 1998 –  №4 – С.2-6.

15.  Зербіло Д.Д. Екологічна патологія та екологічна нозологія: новий напрям у медицині // Пульсар. – 2001. – №6. – С. 10-13.

16.  Попов О.И., Коробчанский В.А. Эколого-гигиенические аспекты оценки и прогнозирования состояния здоровья населения в связи с проблемой загрязнения воздушной среды // Довкілля та здоров'я. – 1999. – №3. – С.33-35.

17.  Київ 2003 через Оргус. Досвід цифрового виміру довкілля України в часі та просторі. Довілля для Європи. − Видавництво „КВІЦ”.

18.  Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук та ін. – К.: Вища школа, 1995. – 552 с.

19.  Алексеева Т.И., Козлов А.И., Курбатова О.Л. и др. Экология человека: Учебное пособие. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. – 440 с.