Самостійна робота № 5

Тема: Клімат і його вплив на здоров’я людей

Проблема клімату в зв’язку з його зростаючим впливом на діяльність людини і  зворотною дією стає все більш актуальною, особливо при розв’язанні великих народногосподарських завдань. Першочерговим завданням у цьому відношенні є прогнозування потенційних антропогенних змін клімату, які можуть несприятливо впливати на людину [1, 4, 5, 18].

Під поняттям “клімат” слід розуміти багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості, який визначається закономірною послідовністю метеорологічних процесів. Клімат є статистичним режимом атмосферних умов, характерним  для кожного даного місця  Землі в силу його географічного положення за достатньо тривалий, але обмежений проміжок часу, що охоплює період від декількох років до 10 і навіть до 30 років.

Погодою  називається сукупність значень метеорологічних елементів у даній місцевості в даний момент часу. Отже, це стан атмосфери, який безперервно змінюється. Кожний конкретний стан погоди являє собою частковий стан клімату.

       Із клінічної точки зору розрізняють  3 типи погоди:

1. Оптимальна, що сприятливо впливає на організм людини, з відносно однаковим ходом метеорологічних елементів.

Дратлива – з порушенням оптимального ходу метеорологічних елементів.

Гостра – з різкими змінами метеорологічних елементів.

З огляду на те, що клімат є результатом метеорологічних процесів, котрі безпосередньо відбуваються в атмосфері, його риси залежать від кліматоутворюючих чинників, до яких належать радіаційний баланс Землі, циркуляція атмосфери та гідросфери і характер поверхні  Землі.

Сучасний клімат є наслідком взаємодії великої кількості як земних, так і космічних чинників упродовж сотень мільйонів років. Головною його особливістю як наслідку еволюції кліматичних умов є створення чітких кліматичних поясів, у кожному з котрих можна виділити 4 основні типи клімату: материковий, океанічний, що пояснюється різним впливом суші й морів, і клімат західного та східного узбережжя материків, які зумовлені атмосферною циркуляцією і морськими течіями.

Клімат помірних широт відрізняється значною циклонністю, вираженою протягом усього року.  Для материкового клімату характерна холодна, сніжна зима і тепле літо, а для океанічного – тепліша, ніж на материках, зима й прохолодніше літо. Помірний клімат включає місцевості з ізотермою липня в межах +20 та +10˚С.

Клімат України здебільшого помірний, переважно континентальний.  Середня температура січня на північному сході коливається в межах від –7 до –8 ˚С, на Південному березі Криму – +2... +4˚С. Середня температура липня коливається в межах від +18 до +19˚С на північному заході і до +23... +24˚С – на південному сході. Опадів випадає від 300 мм на рік на південному сході, до 1200 – 1600 мм – у Карпатах.

Вплив чинників навколишнього середовища, що залежать від кліматичних умов, на самопочуття і здоров’я людини вивчає  біокліматологія. Медична кліматологія є галуззю біометеорології й вивчає вплив фізичних чинників  навколишнього середовища на людину з метою розроблення методів їх оцінювання в лікувальних та профілактичних заходах, спрямованих на попередження патологічних реакцій. Її розвиток пов’язаний із дослідженнями в галузі  кліматофізіології, кліматопатології і кліматотерапії.

Медична термокліматологія вивчає тепловий баланс організму людини. Комплексна медична кліматологія  виходить із положення, що на організм людини впливають усі погодні чинники. В основу кліматології покладено класифікацію погоди Федорова–Чубукова, у якій погода доби розподіляється на 16 класів, що мають велике кліматофізіологічне значення. Нині математичні розрахунки дозволяють  виділити кліматичні умови, що є оптимальними для життя людини [3, 18]. Наприклад, верхню межу можливих для життя умов складає температура близько +55˚С нижню - –60˚С. Зоною кліматичного комфорту  вважається досить вузький інтервал температур у 20÷25˚С, котрий дещо відрізняється в країнах із різним режимом вологості і вітру [4, 18].

Мінімум смертності від серцево-судинних захворювань у Північній півкулі припадає на літні місяці, а в Південній півкулі в цей час спостерігається максимум смертності. Доведено, що багато вірусів може розвиватися і розмножуватися лише за певних кліматичних умов, що у свою чергу впливає на поширення найрізноманітніших вірусних захворювань. Кліматичні умови й умови погоди тісно пов’язані в життєдіяльності людини з біологічними ритмами. Під біологічними ритмами слід розуміти періодичні коливання біологічних процесів в організмі. Наявність біоритмів дозволяє адекватно реагувати на реальні коливання природного середовища. Доведено, що сезонні зміни погоди викликають суттєві зміни обмінних процесів в організмі, зокрема сезонні зміни білкових фракцій крові, зміни рівня еритроцитів і гемоглобіну, імунно-біологічної активності тощо. Відхилення біоритмів від норми супроводжується слабкістю, швидкою втомлюваністю, функціональним порушенням серцево-судинної системи, нейрогенних реакцій, гормональної діяльності. Певні атмосферні умови мають безпосереднє відношення до ступеня концентрації уваги, працездатності та емоціональної рівноваги.

Кліматопатологія вивчає залежність патологічних явищ від зміни клімату і включає кліматопатологічні реакції, що виникають унаслідок різкої зміни клімату, й метеопатичні реакції, що виникають унаслідок аномальних змін у звичному кліматі. Кліматопатологічні реакції можуть бути найрізно-манітнішими. Вони виникають переважно в процесі акліматизації. Метеопатичні ж реакції можуть сприяти виявленню прихованих патологічних процесів або загостренню хронічних захворювань.

Ці реакції організму з’являються синхронно зі змінами погоди та виражаються в скаргах хворого у поєднанні з об’єктивними ознаками загострення захворювань. Період року і пов’язаний із ним біоритм набувають особливого значення в діагностиці метеозахворювань.

Сезонні зміни погоди ведуть до загострення багатьох хронічних захворювань, зокрема, максимум загострень серцево-судинної системи припадає на осінньо-зимовий період, загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки зустрічається частіше весною і восени. Доведено, що умови погоди впливають на перебіг ішемічної хвороби серця, який ускладнюється за несприятливої погоди, на перебіг гіпертонічної хвороби.  Дуже чутливими до погодних умов виявилися хворі на хронічні неспецифічні хвороби легенів, на цукровий діабет та інші захворювання. Наприклад, у місті Києві понад 30% викликів швидкої допомоги з приводу загострення серцево-судинних захворювань пов’язано з несприятливими погодними умовами.

Питання для самоперевірки:

1.    Основне призначення наук біокліматології і медичної кліматології ?

2.    У чому полягає сучасна актуальність та особливість завдань науки „Клімапатологія”?

3.    Яке основне значення для життєдіяльності людини біологічних ритмів і їх зв’язку з метеорологічними факторами ?

& Література:    [1, 3 – 5, 18]

1. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. Спеціальне видання до 5-ої Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – Київ, 2003. – 128 с.

2. Програма охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення  екологічної політики з урахуванням регіональних пріоритетів Полтавської області на період до 2010 року. – Полтава, 2001. – 220 с.

3. Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К: Географіка, 2000. – 40 с.

4. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини: Навчальний посібник для вузів.− Львів: Афіша, 2000 – 248 с.

5. Литвинова Г.О. Гігієна з основами екології: Підручник для вузів.− К.: Здоров'я,  1999. – 368 с.

6. Кутепов Е.М., Вашкова В.В., Чарыева Ж.Г. Особенности воздействия факторов окружающей среды на состояние здоровья отдельных групп населения// Гигиена и санитария. – 1999. – №6. – С.13 – 17.

7. Методичні вказівки до вибору та обґрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України / А.Г. Шапар, В.Б. Хазан, М.В.Мажаров, О.К. Лівшиць, М.В. Кушинов, Я.Я. Сердюк, М.А. Ємець. – Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України, 1999. – 88 с.

8. Транхтенберг И.М. Приоритетные аспекты проблем медицинской экологии в Украине // Здоровье Украины. – 1999. – 1 августа №8. – С.3.

9. Кондратюк В.А. Загальна гігієна з основами екології: Підручник / В.А. Кондратюк, В.М. Сергета, Б.Р. Бойчук та ін. / За ред. В.А. Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 592 с.

10.  Бердник О.В., Серих Л.В. Екологічні аспекти оцінки стану здоров'я населення// Довкілля та здоров'я. – 2001– №2. – С. 32-33.

11.  Сердюк А.М., Бариляк І.Р., Горбань Є.М. Стан і перспективи розвитку пріоритетного наукового напрямку „Охорона навколишнього середовища” //Лікарська справа / Врачебное дело. – 1998 – №4 – С. 3-6.

12.  Ревич Б.А. Загрязнение окружающей среды и здоровье населения. Введение в экологическую эпидемиологию: Учебное пособие. – М.: Издательство МНЭПУ, 2001. – 264 с.

13.  Сидоренко Г.И., Захарченко М.П., Кошелев Н.Ф. Экогигиена – наука о планетарном здоровье // Вестник Российской акад. медиц. наук. – 1995.– №3.– С.3.

14.  Сердюк А.М. Навколишнє середовище і здоров'я населення України //Довкілля та здоров'я. – 1998 –  №4 – С.2-6.

15.  Зербіло Д.Д. Екологічна патологія та екологічна нозологія: новий напрям у медицині // Пульсар. – 2001. – №6. – С. 10-13.

16.  Попов О.И., Коробчанский В.А. Эколого-гигиенические аспекты оценки и прогнозирования состояния здоровья населения в связи с проблемой загрязнения воздушной среды // Довкілля та здоров'я. – 1999. – №3. – С.33-35.

17.  Київ 2003 через Оргус. Досвід цифрового виміру довкілля України в часі та просторі. Довілля для Європи. − Видавництво „КВІЦ”.

18.  Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук та ін. – К.: Вища школа, 1995. – 552 с.

19.  Алексеева Т.И., Козлов А.И., Курбатова О.Л. и др. Экология человека: Учебное пособие. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. – 440 с.