Тема: Вплив
поверхнево-активних речовин на навколишнє середовище та здоров'я людини
Мета: Ознайомлення студентів з проблемою забруднення
навколишнього середовища поверхнево-активними речовинами та їх впливом на
екосистеми та здоров’я людини.
Теоретичні
положення
Збільшення виробництва синтетичних миючих засобів /СМЗ/ та ряду інших препаратів на основі
поверхнево-активних речовин /ПАР/, які широко застосовуються в промисловості та
побуті, створюють екологічну небезпеку забруднення ними навколишнього
середовища.
Основні шляхи
надходження детергентів у навколишнє середовище:
·
застосування СМЗ в побуті;
·
виробництво ПАР і хімічних
препаратів на їх основі;
·
галузі виробництва з технологічним використанням
детергентів;
·
газонафтодобувна і переробна промисловості;
·
комунальні пральні;
·
с/г виробництво.
Токсичність ПАР за гігієнічними критеріями порівняно
невисока, однак наявність специфічних властивостей (піноутворення,
емульгування, сольобілізація та ін.) у даних забрудників, дозволяє їх віднести до шкідливих речовин, які
можуть спричиняти негативну екологічну ситуацію і шкідливо впливають на
здоров’я людини.
Основні типи
дегенерації природних екологічних систем у результаті дії ПАР як специфічного виду
антропогенного навантаження:
1.
Нульова дегенерація. Кожна екосистема характеризується
порогом чутливості, тому субпороговий вплив не веде
до деградації екосистеми.
2. Тимчасова
"пружна" дегенерація. При впливі, наприклад, на водну екосистему ПАР
та фосфорних сполук, співвідношення видів флори змінюється. Якщо вплив
припинити, екосистема повертається у вихідне положення.
3.
Стійка дегенерація. Зміни співвідношення видів в
екосистемі стають стабільними навіть після припинення впливу на неї. Така
дегенерація – показник наближення антропогенного навантаження до небезпечного
рівня.
4. Руйнівна
дегенерація. Екосистема швидко деградує аж до зникнення, руйнування.
Установлено шкідливий вплив атмосферних викидів пилу ПАР
та інших інградієнтів СМЗ на вищі зелені рослини, що
проявляється у незворотних порушеннях ритміки процесів росту хвойних дерев,
аномаліях проростання і морфологічного розвитку насіння вищих зелених рослин
(набрякання, потовщення).
Еколого-гігієнічне
значення ПАР як фактора
забруднення водойм і питтєвих вод в значній мірі
визначається їх, фізико-хімічними властивостями:
·
здатністю знижувати поверхневий натяг рідин;
·
високою здатністю до піноутворення;
·
стабілізації інших речовин, які забруднюють водойми.
На поверхні води фіксується до 80% загальної кількості
хімічних речовин, які присутні у водоймі. ПАР здатні поглинати кисень Одночасна
присутність у воді ПАР і агрохімікатів уповільнює трансформацію азотних добрив,
знижує процеси нітрифікації, порушує біологічне самоочищення водойм.
Перебуваючи у воді, ПАР сорбуються з донними
відкладами. Найбільшу сорбційну властивість мають
суглинок та супісок, найменшою – піщано-гравієво-щебнева суміш.
ПАР добре абсорбуються (до 90%) ґрунтом. На піску адсорбція
низька – не вище 2%. Мікроорганізми ґрунту адаптуються до ПАР і призводять до
їх біологічного розкладання. При гальмуванні активності мікроорганізмів, у
ґрунті відбувається накопичення ПАР, що призводить до його токсичного
забруднення.
Характер біологічної дії ПАР є не тільки загальнотоксичним, в окремих випадках канцерогенним,
алергенним та ембріотоксичним.
Для зниження сумарного добового навантаження ПАР
необхідно:
·
строга гігієнічна регламентація умов виробництва й
застосування детергентів;
·
зменшення кількості ПАР в миючих засобах із збереженням миючих властивостей;
·
посилення санітарно-просвітницької роботи серед населення
по використанню у побуті хімічних речовин на основі ПАР.
Хід роботи
Завдання 1.
Розрахувати сумарне дозове
навантаження ПАР на організм людини.
Показники |
Варіанти |
|||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
C1,мг/л |
0,01 |
0,02 |
0,03 |
0,04 |
0,05 |
0,06 |
0,07 |
0,08 |
0,09 |
0,10 |
N1, л |
2,0 |
2,3 |
2,5 |
3,0 |
3,1 |
3,4 |
3,9 |
4,6 |
5,2 |
5,7 |
C2,мг/л |
2,9 |
2,9 |
2,8 |
2,8 |
2,7 |
2,7 |
2,6 |
2,6 |
2,5 |
2,5 |
N2,,
л |
0,05 |
0,05 |
0,04 |
0,04 |
0,03 |
0,03 |
0,02 |
0,02 |
0,01 |
0,01 |
C3,
мг/кг |
0,05 |
0,05 |
0,20 |
0,02 |
0,04 |
0,04 |
0,01 |
0,01 |
0,03 |
0,03 |
М, кг |
1,1 |
1,2 |
1,3 |
1,4 |
1,5 |
1,5 |
1,4 |
1,3 |
1,2 |
1,1 |
C4,
мг/см2 |
0,02 |
0,04 |
0,06 |
0,07 |
0,01 |
0,03 |
0,05 |
0,08 |
0,01 |
0,03 |
C5,
мг/см2 |
0,16 |
0,17 |
0,19 |
0,20 |
0,21 |
0,24 |
0,25 |
0,26 |
0,27 |
0,28 |
C6,
мг/см3 |
0,001 |
0,002 |
0,003 |
0,004 |
0,005 |
0,006 |
0,007 |
0,008 |
0,009 |
0,010 |
V, м3/хв |
0,006 |
0,006 |
0,006 |
0,007 |
0,007 |
0,007 |
0,008 |
0,008 |
0,008 |
0,008 |
T, хв |
20 |
25 |
30 |
35 |
40 |
45 |
50 |
55 |
60 |
65 |
Методика
визначення сумарного дозового навантаження ПАР на організм
людини.
Сумарне дозове навантаження ПАР
на організм людини складається з експозиційних доз детергентів, що надходять перорально, через шкіру й інгаляційно
і визначається за формулою:
, де
С1 – концентрація ПАР у питній
воді, мг/л;
N1 – кількість питної води, л;
С2 – концентрація ПАР у рідкій їжі, мг/л;
N2 – об’єм їжі, яку вживають, л;
С3 – вміст детергентів в рослинній їжі, мг/кг;
М – маса рослинної їжі, яку вживають протягом доби, кг;
С4 – концентрація ПАР на поверхні шкіри кистей
рук і передпліч людини, мг/см2;
1620 см2 - середня площа кистей рук і
передпліч людини;
С5 – концентрація детергентів на решту поверхні
тіла людини, після носіння білизни, обробленої СМЗ, мг/см2;
14500 см2 – площа поверхні людини без площі поверхні кистей рук і
передпліч (16120см2 – 1620 см2 = 14500 см2);
площа поверхні шкіри дорослої людини в середньому
становить 16120 см2;
С6 – концентрація ПАР в атмосферному повітрі,
мг/см3;
V – хвилинний об’єм дихання, м3/хв;
T – час інгаляційного впливу ПАР, хв;
60 – середня вага дорослої людини.