Практична робота № 3

Тема: Адаптація мігрантів до різних клімато-географічних умов проживання

Мета заняття: систематизувати знання про особливості адаптації мігрантів до різних умов клімату: холод, спека, високогір'я

Прилади й матеріали: підручник, довідкові матеріали, ртутний термометр, металева куля, марля

Повідомлення

1. Адаптивні реакції мігрантів до екстремальних умов високих широт.

2. Адаптивні реакції мігрантів в жаркому кліматі.

3. Адаптивні реакції мігрантів в умовах високогір'я.

Теоретичні відомості

Адаптація – це процес досягнення стійкого рівня активності функціональних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, які забезпечують можливість тривалої та активної життєдіяльності організму людини, трудової активності людини в умовах існування (в тому числі і соціально-економічних), здатність до відтворення здорового потомства.

Генетична інформація, закладена в ДНК, достатня для стійкої адаптації організму людини і тварин до мінливих умов існування, але виявилася недостатньою при впливі сучасних антропо-техногенних факторів, що в більшості випадків призводять до напруження функціональних систем або до процесів дезадаптації.

Відповідно до класифікації А.В.Коробкова (1980), процес адаптації здійснюється в 3 фази: початкову, перехідну і фазу стійкої адаптації.

Початкова фаза, або фаза тривоги, складається з гальмівного комплексу, пов'язаного з рефлексом орієнтування на новий подразник, пригніченням багатьох попередніх видів діяльності та комплексу "випереджаючого збудження", що включає активацію нервово-трофічних впливів на вісцеральні системи. Комплекс збудження здійснюється на тлі підвищеного тонусу нервової системи, що викликає в організмі зрушення катаболічного (розщеплення складних органічних речовин) характеру, в результаті чого звільняється енергія (ніби "передбачуючи" майбутні енерговитрати).

Перехідна фаза адаптації характеризується зменшенням збудливості центральної нервової системи, зниженням гормональних зрушень і перемиканням пристосувальних механізмів на більш глибокий, тканинної рівень.

Фаза стійкої адаптації, або фаза резистентності, являє собою власне адаптацію, коли встановлюється новий рівень діяльності мембранних і клітинних елементів, новий рівень гомеостазу, адекватний новим умовам існування. Активність же адаптації характеризується підвищенням неспецифічної резистентності організму і розвитком різних механізмів специфічної адаптації. Основна риса стійкої адаптації – це відносна економічність фізіологічних процесів, а отже, зниження енерговитрат і зменшення ентропії відкритої термодинамічної системи, до якої відносяться всі живі організми. Збереження гомеостазу в цих умовах вимагає напруги нейрогуморальних механізмів, що є "ціною" адаптації. Постійна напруга регуляторних систем, що забезпечують новий рівень гомеостазу, може призвести до виснаження функціональних резервів організму і "розбалансування" процесів асиміляції і дисиміляції.

Завдання 1. Вивчення особливостей адаптації мігрантів до різних кліматично-географічних умов.

1. Прослухайте повідомлення про адаптивні реакції мігрантів до різних клімато-географічних умов: високих широт, жаркого клімату і високогір'я.

2. Заповніть таблицю "Адаптивні реакції мігрантів до різних клімато-географічних умов", зазначивши найбільш характерні реакції різних фізіологічних систем організму.

Системи організму	Високі широти	Жаркий клімат	Високогір'я
Серцево-судинна система
Ендокринна система
Система дихання
Кислотно-лужний баланс
Основний обмін
Терморегуляція
Травлення, харчування
Працездатність

Завдання 2. Розрахунок індексу теплового стресу (ІТС)

1. За допомогою ртутного термометра виміряйте температуру повітря, отримавши показник "сухого" термометра (ТСТ).

2. Покрийте резервуар термометра з ртуттю вологою марлею і виміряйте температуру повітря (рівень відносної вологості впливає на охолодження термометра при випаровуванні), отримавши показник "вологого" термометра (ТВТ).

3. Помістіть резервуар з ртуттю в порожнисту металеву кулю з чорною матовою поверхнею, яка адсорбує випромінюване тепло з навколишнього середовища, виміряйте температуру повітря, отримавши показник "кульового" термометра (ТКТ).

4. Розрахуйте індекс теплового стресу (ІТС) за формулою:

ІТС (в °С) = 0,1 х ТСТ + 0,7 х ТВТ + 0,2 х ТКТ.

Оцінка результатів

На підставі величини розрахунку індексу теплового стресу розроблені рекомендації для ступеня фізичної активності на відкритому повітрі. Так, величина цього індексу, що дорівнює 26,5-28,8 °С, повинна насторожити неакліматизованих людей щодо перегрівання. При значеннях індексу теплового стресу 29,5-30,5 °С адаптованим до спеки людям слід уникати великої фізичної активності на сонці. При індексі теплового стресу 31,2 °С необхідно різко обмежити фізичні навантаження. Ознакою межі гранично допустимого теплового навантаження на організм в умовах фізичного спокою є збільшення ЧСС до 140 уд/хв, підвищення ректальної температури до 38,4-38,6 °С; при фізичній роботі на спеці відповідно до 170-180 уд/хв і 38,5-38,8 °С.