Тема 2

«Що люди п'ють і наслідки цього»

План

1. Чого виробляється алкоголь.

2. Причини вживання алкоголю.

3. З чого починається пияцтво.

4. Алкоголізм не звичка, а хвороба.

5. Алкоголізм і суспільство.

6. На порозі генетичної смерті.

7. Історія боротьби з алкоголізмом.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Амеронген Б. Алкоголь та наркотики: Інформація про вживання та зловживання. – 2- ге вид., доп. і переробл. / Амеронген Б. – К. : Сфера, 2000. – 80 с. 

2.    Халтурина Д. А. Алкоголь и наркотики как важнейшие факторы демографического кризиса в России и Украине (http://www.tvereza.info/downloads/literature/factorycrizisa_ru.html).

3.    Ефимов П. Хирургическая точность прогнозов // «Трезвость и культура», № 3/2004(http://www.uglov.tvereza.info/pressa/2004/2004-08.html).

У світі мікроскопічних організмів, мабуть, самі всюдисущі - дріжджові гриби. Лишіть на якийсь час у темному місці виноградний, фруктовий або ягідний сік. Він забродить. Це відбувається тому, що грибки, що знаходилися в соці , почали посилено розмножуватися. У процесі життєдіяльності вони перетворюють цукор (а також крохмаль) у винний або етиловий спирт. Всякий, хто вивчав хімію, знає, що молекула цукру (глюкози) складається з 6 атомів вуглецю, 12 атомів водню і 6 атомів кисню - C6H12O6. Ферменти дріжджів ніби дроблять цю складну молекулу на окремі шматки, з’єднуючи їх потім у нові молекули. З C6H12O6 утворяться дві молекули вуглекислого газу - 2 CO2 (ці бульбашки ми бачимо в рідині, що бродить). Атоми , що залишилися , з'єднуються в дві молекули спирту (2C2H5OH). З виснаженням запасу цукру припиняється і процес бродіння. Такий спрощений процес перетворення цукру або крохмаля в алкоголь.

Вихідним продуктом в одержанні етилового спирту є злаки, картопля, буряк, а також деякі відходи паперового виробництва і деревина, оцукрена хімічним шляхом - дією кислот при високій температурі і тиску. Сирий етиловий спирт (сирець) містить багато домішок, у тому числі отруйних сивушних масел. Спирт очищають шляхом перегонки в особливих апаратах, але й в отриманому в такий спосіб спирту зберігається частина шкідливих для організму речовин.

Етиловий спирт широко застосовують у різноманітних галузях народного господарства. Його використовують у якості розчинника, наприклад при виготовленні лаків, політур, у ряді хімічних реакцій для синтезу органічних барвників, фармакологічних препаратыв, синтетичного каучуку. Етиловий спирт має дезинфікуючі властивості, його застосовують у медичних цілях. При виготовленні горілки використовують тільки очищений етиловий спирт.

Варто зупинитися на вжитку отрутних технічних рідин - різноманітних сурогатыв алкоголю. Їх вживають або помилково приймаючи за етиловий спирт, або намірено зневажаючи небезпеками, як це роблять іноді запеклі п'яниці.

Так, метиловий спирт і етиленгліколь входять до складу антифрізів. Володіючи низькою температурою замерзання, вони використовуються в системах охолодження різноманітних двигунів. Подібно звичайному спирту ці рідини спроможні викликати сп'яніння, але через 10-12 годин після їх вжитку з'являються ознаки важкого отруєння: головна біль, нудота, блювота, хибка хода, слабість (або короткочасне збудження), затьмарення або навіть повна утрата свідомості. Смерть наступає від мозкових розладів (через 1-2 доби) або поразки нирок  (через 1-2 тижні). Метиловий спирт - нервово-судинна отрута, і його доза 100 грам смертельна для людей. Навіть невеличка кількість цього спирту уражає зоровий нерв і систему оболонок ока (зокрема  сітківку). Ще більш небезпечний дихлоретан, 10-15 грам якого викликають необоротні зміни в печінці і нирках. Втім, шкідливі домішки знаходяться у спирті.

Патофізіологічний вплив їх на організм обумовлено не тільки міцністю (процент спирту), але і численними, значно більш шкідливими домішками. Одним із супутників спиртних напоїв є метиловий спирт. Сірчистий ангідрид який застосовують для обробки спиртного також далеко не є нешкідливий. Зокрема, він руйнує необхідні організму вітаміни групи В.

Як бачите алкоголь, і його сурогати далеко не є нешкідливі, а наслідки їх вжитку небезпечні.

Причини вживання алкоголю.

Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Люди вважають, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж, навпаки, вважають, що хворому на виразку категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеличкі дози спиртного дійсно збуджують апетит.

Або інше переконання, що існує серед людей: алкоголь збуджує, бодрить, покращує настрій, самопочуття, робить бесіду більш пожвавленою і цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти втоми», при нездужаннях, і практично на усіх святкуваннях.

Більш того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу і т.п. А в пиві і сухих виноградних винах, до того ж, є цілий набір вітамінів і ароматних речовин. У медичній практиці використовують антисептичні властивості спирту, приміняючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб.

Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження і лікування хвороб, зокрема, як дезинфікуючий засіб, а також як засіб підвищення апетиту і енергетично цінний продукт. Де тут правда і де помилка?

Одому із з'їздів лікарів було прийнято резолюцію про шкоду алкоголю: «немає жодного органу в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодною такою дією, що не моглб бути досягнута іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стану, при котрому необхідно призначати алкоголь на який-небудь тривалий час».

Так що міркування про користь алкоголю - досить поширена помилка. Взяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки горілки або вина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі  прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дію таких важливих органів як печінка і підшлункова залоза.

Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимир Бехтерьов (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі корені в нашому побуті і породило цілу систему диких  звичаїв. Ці звичаї потребують пиття і частування вином у всякому випадку».

Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому самий по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, навички і забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці навички не властиві усім в однаковій мірі.

 

З чого починається пияцтво.

Приводи першого прилучення до алкоголю різноманітні. Але просліджуються їхні характерні зміни в залежності від віку.

До 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають «для апетиту», «лікують» вином або ж дитина сама із цікавості пробує спиртне (мотив, головним чином, властивий хлопчикам). У більш старшому віці мотивами першого вжитку алкоголю стають  традиційні приводи: «свято», «сімейне торжество», «гості» і т.д. З 14-15 років з'являються такі приводи, як «незручно було відставати від хлопців», «друзі умовили», «за компанію»,  «для хоробрості» і т.д. Хлопчиськам властиві всі ці групи мотивів першого знайомства з алкоголем. Для дівчаток типова в основному друга, «традиційна» група мотивів.

Звичайно це буває, так сказати, «безневинна» чарочка на честь дня народження або іншого торжества. І хоча це відбувається за згодою батьків, у колі сім'ї, усе ж і таке прилучення дітей до вина небезпечно. Адже варто раз доторкнутися до спиртного, як уже знімається психологічний бар'єр і підліток вважає себе вправі випити з товаришами або навіть одному, якщо з'являється така можливість. Недарма в народі говорять: «ріки починаються зі струмочка, а пияцтво з чарочки».

У цілому мотиви вжитку спиртного підлітками діляться на дві групи. У основі мотивів першої групи лежить бажання наслідувати традиціям, відчувати нові відчуття, отримувати нові враження і т.п. Формуванню цих мотивів сприяють деякі властивості психіки неповнолітніх, що пробуджують в них почуття дорослості, бажання бути як усі, прагнення наслідувати старшх і т.п. Віковими особливостями підлітків у визначній мірі можна пояснити і вжиток ними спиртних напоїв «для хоробрості». Цей мотив пов'язаний із відсутністю в неповнолітніх життєвого досвіду, знань, що дозволяють їм вільно вступати в спілкування з навколишніми (наприклад, з особами більш старшого віку, дівчинами).

Особливої уваги заслуговує друга група мотивів споживання алкоголю, що формують пияцтво як тип поводження правопорушників. У число цих мотивів входить прагнення позбутися нудьги. У психології нудьгою називають особливий психічний стан особистості, пов'язаний з емоційним голодом. У підлітків цієї категорії істотно послаблений або втрачений інтерес до пізнавальної діяльності. Підлітки, що вживають спиртне майже не займаються суспільною діяльністю. Істотні зсуви спостерігаються в них у сфері дозвілля. Ці хлопці менше цікавляться художньою літературою, рідко беруть участь у самодіяльності, майже не бувають у театрі, втрачають інтерес до серйозної музики, живопису. Нарешті, деякі підлітки споживають спиртне, щоб зняти із себе напругу, звільнитися від неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у зв'язку з не визначеним становищем їх у сім'ї, шкільному колективі.

Підлітки проводять свій вільний час переважно з друзями. І хоча підліткові групи утворюються стихійно, їх складають хлопці, близькі за рівнем розвитку, запитами і інтересами. Але якщо підліткова група не об'єднана якоюсь корисною діяльністю, у ній переважає «порожнє» проведення часу нудьгуючих неповнолітніх, і така група стає сприятливим грунтом для розпиття спиртних напоїв.

Алкоголізм не звичка, а хвороба.

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, яка у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують,  в них втрачається блювотний рефлекс, і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але ,насправді, це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом  кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами  в організмі.

Алкоголізм і суспільство.

Алкоголь «б'є» не тільки самого питущого, але і людей, що оточують його. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, зневажають своїми обов'язками, друзями, сім'єю і дітьми, для того щоб задовольнити свою потребу. Пристрасть до алкоголю - причина різноманітних злочинів. Відомо, що 50 процентів усіх злочинів пов'язано з вжитком алкоголю.

За алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто є алкоголізм батьків. Боротьба з алкоголізмом - найбільша соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкідливість алкоголю доведенна. Навіть малі його дози можуть стати причиною великих прикростей або нещасть: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду сім'ї, утрати людиною духовних потреб і вольових рис.

На порозі генетичної смерті

Алкоголь — жорстока соціальна отрута, оскільки веде народи, що

його споживають, до виродження.

Враховуючи всі тяжкі наслідки вживання алкоголю і ,особливо, зважаючи на його згубну дію на нащадків, Дарвін змушений був голосно заявити: «Звичка до алкоголю є більшим злом для людства, ніж війна, голод і чума, разом узяті».

По суті і масштабам людські втрати нашого народу від вживання алкоголю, особливо за рахунок появи величезної кількості людей з дефектами розумового і фізичного розвитку, подібні до військових втрат. Корінна відмінність від останніх лише в тому, що якщо після будь-якої війни країна могла відновити свої сили повноцінними новими поколіннями, то шкода від алкоголізації країни непоправна. Люди, які з'явилися на світ розумово відсталими, неминуче дають таких же неповноцінних нащадків. Відбувається все зростаюче зниження розумових здібностей народу. І єдиним способом припинити цей процес є повне виключення алкоголю з життя суспільства.

Знищення генофонду — надто висока ціна за сумнівне «задоволення»

від вживання алкоголю.

Сьогодні за наближеними оцінками ми п'ємо близько 15 літрів абсолютного алкоголю на душу населення за рік. За висновком Всесвітньої організації охорони здоров'я, вже починаючи з 6-8 літрів починається процес незворотної зміни генофонду нації, тобто починається процес її виродження.

«Пошкодженнягенетичного коду може настати під впливом алкоголю і наркотиків, токсичних речовин, радіації, живих вакцин, антибіотиків, стресових ситуацій — констатує всесвітньо відомий хірург Федір Григорович Углов.— Але саме алкоголь, тютюн та інші наркотики дають 96% ушкоджень генетичного коду, а на все останнє лишається 4%».

У 1990 році в школи Радянського Союзу пішло 1 мільйон 650 тисяч

розумово відсталих дітей. Причому це не повні ідіоти, а всього лише діти з невеликими розумовими чи фізичними відхиленнями.

Всього до цього часу за даними академіка Б. І. Іскакова в країні нараховувалося не менше 26 мільйонів геноослаблених людей, більшість з яких — діти і школярі, 16,5% народжених дітей мали аномалії. При існуючій демографічній тенденції через 40 років цих 26 мільйонів повинні були перетворитися на 80 мільйонів геноослаблених дітей.

Цим і небезпечна алкоголізація населення дітородного віку, яка неминуче призводить до народження дебільних нащадків.

Про це не прийнято кричати зі сторінок газет і телеекранів. Навіть про кількісне зменшення населення України на 5 мільйонів за останніх 15 років говорять неохоче. Що ж говорити про якісне погіршення генофонду нашої нації, яка знаходиться на межі зникнення?

У захисті нашого майбутнього від деградації відповідальна роль належить жінці. Завдяки своїм високим духовним якостям вона завжди булла менш схильна до розпусти і алкогольних зловживань.

В умовах вимирання нації кожна дівчина покликана не тільки бути прикладом для наслідування в моральному відношенні, але і прищеплювати тверезий світогляд своєму майбутньому чоловікові. Проявивши турботу про майбутнє всього народу і про свою власну сім'ю, вона не повинна допускати вживання алкоголю хлопцями. А тих, хто все ще вважає «нормою» час від часу «культурно» отруювати себе будь-яким розчином етилового спирту, саме вона може і повинна повернути до свідомо тверезого життя!

Історія боротьби з алкоголізмом

З алкоголізмом велася боротьба майже з того часу, як людство познайомилося з алкоголем Ось уривок із давньоєгипетського листа. Батько пише своєму сину «Чую, що закинув книги і віддав себе розгулу Ночами бродиш вулицями, і запах спирту відгонить від тебе перехожих Бачили, як перелазив через тин і ввірвався в чужий будинок Викликаєш відразу у людей» Очевидно, батько цієї молодої людини не підозрював, що слова його могли б бути написаними і через декілька тисячоліть.

У Стародавній Греції пити не розведене водою вино (міцність його і так не перевищувала їй) вважалося недостойним вільного громадянина.

Китайський імператор Ву-вонг у 1220 р до н.е видав едикт, згідно з яким піддавалися страті всі особи, захоплені під час пиятики. Конфуцій в Vстолітті, і Будда в VI столітті до нашої ери категорично забороняли споживання алкогольних напоїв.

В Афінах правитель Солон запровадив закон, відповідно до якого архонти (посадові особи) каралися за пияцтво: перший раз — великим штрафом, а наступного разу - смертною карою.

Давньоримський історик Пліній Старший (23—79рр) писав про те, що перси та мідійці були переможені греками на чолі з Олександром Македонським тому, що вони, крім всього іншого, зловживали алкоголем. Враховуючи вплив алкоголю на боєздатність, римський імператор Доміціан (51—96 рр.), з метою скорочення виробництва вина навіть наказував вирубати половину насадженої виноградної лози та заборонив висаджувати її надалі.

Кожен римлянин мав право убити свою дружину, якщо заставав її п'яною.

У Стародавній Спарті навмисне напували рабів і показували їх хлопцям, щоб вселили їм страх і огиду до вина. Правитель Спарти легендарний Лікург заборонив пити вино вищій знаті держави, алє сприяв споюванню рабів, щоб тримати їх у покорі.

У Давній Індії вживання спиртних напоїв представниками вищих каст було категорично заборонено. Служителів культу — брахманів, звинувачених у пияцтві, заставляли пити кипляче вино до тих пір, поки не наступала смерть. Якщо жінки вищих каст були причетні до пиятики, то їм на лобі випалювали клеймо у вигляді посудини для вина, виганяли з дому і ніхто не мав права надати їм притулок.

У деяких, перш за все мусульманських країнах, були запроваджені релігійні заборони на вживання алкоголю. Пророк Магомет заборонив пити вино. Якщо цю заборону порушувала вільна людина, то вона піддавалася 40 ударам палиці, а якщо раб - 80 ударам палиці.

Карл Великий обходився з п'яницями так: спочатку їх карали в закритому приміщенні, потім публічно, а якщо ці засоби не допомагали, вони підлягали страті.

В Англії колись існував звичай надягати на алкоголіків ярмо, а потім .водити їх по головних вулицях міста. А матросів, викритих у пияцтві, одягали в брудний одяг, вішали на них напис «п'яниця», примушували робити чорну роботу.

У Ліверпулі в XIX сторіччі пробували публікувати в газетах імена і адреси алкоголіків.

У деяких місцях Нідерландів жінок-алкоголіків міцно прив'язували ременями до сидіння, укріпленого на блоці, і три рази занурювали у воду.

У Росії пиятика також переслідувалася державою. За Петра І п'яницям, які потрапляли до тюрми, вішали на шию важку чавунну медаль із надписом «За п'янство».

Коли ж зловживання алкоголем почало загрожувати виробництву, правлячі класи стали застосовувати інші, більш рішучі заходи. У 20-х роках минулого століття в США було запроваджено «сухий закон», який забороняв виробництво та вживання спиртних напоїв. Але повна заборона була приречена на провал. Вже через кілька років «чорний» ринок США забезпечував спиртними напоями на будь-який смак. Нелегальне виробництво алкоголю стало найприбутковішою справою. В 1933 році «сухий закон» було відмінено. Цілком зрозуміло, що для результативної боротьби з алкоголізмом потрібні різнопланові заходи і в першу чергу велика просвітницька робота з населенням, а головне — з молоддю.