Тема 7

«Про культуру пиття»

План

1. Алкоголь та культура.

2. Культура починається з тверезості.

3. Теорія тверезості.

4. Алкоголь не знаэ меж.

Література

1. Углова Ф. Г. «Самоубийцы» (www.uglov.tvereza.info/knihi/s/9.html).

2. Углов Ф. Г. Правда и ложь о разрешённых наркотиках. — Глава 10.

3. Традиции нравственности и право на материнство (www.uglov.tvereza.info/knihi/pilorn/10.html).

Розмови про «помірні» дози і «культурне» винопиття — це пастка для

простаків. Всі питущі, п’яниці та алкоголіки починали пити «культурно», а закінчали в психіатричних лікарнях або на кладовищі років так на 20 раніше призначеного терміну.

Спробуємо з наукових позицій розглянути це питання. По-перше, жоден з прихильників «культурного пиття» не сказав, що це таке. Що розуміти під цим терміном? Як пов'язати ці несумісні, взаємовиключаючі поняття — алкоголь та культура?

Можливо, під терміном «культурного пиття» люди розуміють умови, в якій відбувається вживання вина? Гпарно сервірований стіл, прекрасна закуска, вишукано одягнені люди, і п'ють вони вищі сорти шампанського, лікеру чи коньяку. Це — «культура пиття»?

Як показують наукові дані, опубліковані ВООЗ, ще в кінці ХХ століття на перше місце в світі вийшов так званий «менеджерівський алкоголізм», тобто алкоголізм ділових людей, відповідальних працівників.

Отже, якщо в поняття «Культура пиття» вкладається вартість алкогольних сумішей або обставини, за яких «пристойні» і «культурні», здавалося б, люди отруюють себе цими наркотичними рідинами, то, як бачимо, це не витримує критики.

Можливо, прихильникиі «культурного пиття» мають на увазі  те,щопісля

прийняття якоїсь дози алкоголю люди стають культурнішими, розумнішим, а їх розмови — більш цікавими, змістовними, наповненими глибоким сенсом?

Але який орган, як не головний мозок, відповідає за культуру людини? Для того, щоб збагнути всю абсурдність словосполучення «пити культурно», корисно пригадати, як алкоголь діє на мозок.

Школою І. П. Павлова доведено, що навіть найменші дози алкоголю в корі головного мозку впливають на ті його ділянки, де закладені елементи виховання, тобто культури. Так про яку ж «культуру пиття» можна говорити, якщо вже після першого келиху шампанського починає зникати з мозку все, набуте з вихованням?

З представленого аналізу видно: ні в мисленні, ні в діях людини, що прийняла будь-яку, в тому числі «малу» дозу алкоголю, немає нічого такого, що хоч якоюсь мірою нагадувало б культуру.

А тим часом сліпа віра в існування якоїсь «культури пиття» щодня продовжує завдавати непоправної шкоди нашому суспільству.

У 1925 році, коли ще пропагувалася абсолютна тверезість, тверезників серед різних категорій робочих-чоловіків було 43%. Сьогодні абсолютних тверезників серед чоловіків менше 1%. П'яниць та алкоголіків у 1925 році було всього 9,6%. Вже у 1973 році їх стало 30%.

Найменш стійкою по відношенню до алкоголю є молодь: якщо у 1925 році тих, що спробували алкоголь у віці до 18 років, було 16,6%, то в 1975 році їх стало вже 95%.70 В наші дні молодь залучається до вживання слабоалкогольних рідин ще раніше. І робиться це за порадою ровесників (а іноді — навіть власних батьків!) як саме собою зрозуміле. А якщо серед студентів або старшокласників і зустрічаються переконані тверезники, то їх можна перелічити на пальцях…

Тому в сучасних умовах стрімкої алкоголізації, як ніколи, слід пам'ятати, що зберегти здоров'я на все життя, а тим більше — досягти щастя та довголіття зможе лише той, хто не потрапить до пастки «культурного» вживання алкоголю.

Культура починається з тверезості.

Розмову на цю тему зазвичай починають одружені жінки. Спочатку, мовляв, все йшло нормально: чоловік пив, “як всі”, - лише у свята. Пройшов деякий час - став пропивати зарплату, скандалити, приохотився до вина, горілки. Як зробити, щоб батько, що збився з шляху, чоловік або син знову став… пити “в міру”? Наука встановила ясну закономірність: алкоголізм, пияцтво - природний результат “нормального” пиття “в міру”. Більше 75% алкоголіків зростають в сім’ях, де допускалося найзвичайнісіньке  помірне споживання алкогольних напоїв.

Алкоголізм, як відомо, у спадок не передається, але таке поняття, як алкогольна спадковість, існує. Останні дослідження  учених показали, що діти п’яниць -  в переважній більшості мають проблеми в розумовому розвитку.

Припустимо, що дитина народилася здоровою, алеїй доводиться жити в сім’ї, де п’ють один або обидва члени подружжя. Важка доля такої дитини. Педагоги своїми дослідженнями підтвердили загалом очевидний факт: школярі, що ростуть в таких сім’ях, вчаться набагато гірше.

Добре відомо, що непомірне пияцтво і алкоголізм - тяжкий тягар для сімейного бюджету. Алкоголіки витрачають в середньому приблизно третину загального сімейного доходу. Ось що писав видатний радянський економіст, академік З. Р. Струмілін: “Засоби , що населення витрачє на шкідливий пропій, - це пряме вирахування з нормального споживання трудящих, який фактично знижує рівень добробуту…”

Сім’я, як відомо, не відокремлена глухою стіною від суспільства, так само як і “сфера впливу” п’яниці не обмежується сімейним колом. Вважають, наприклад, що пияцтво однієї людини отруює життя ще десятьох з найближчого оточення. Це до питання про аргумент п’яниці: на свої п’ю, а не на чужі.

Один прогул знижує продуктивність праці на конвейєрі на 10-15 відсотків. Також відомо, що після розгульних святкувань у сімейному колі число прогулів зростає в три з половиною рази. На чиї гроші купував хмільне прогульник? Неначе на свої. Хто втратив в заробітку із-за його прогулу? 10, 20, 30 його товаришів. Ось що означає - пити на свої, а не на чужі.

Якщо сім’я стане бар’єром для алкогольних традицій, будуть вирішені багато не тільки сімейних проблем, породжених пияцтвом.

Колись, у дев’яностих роках минулого століття, народна артистка України (і міністр культури країни) Лариса Хоролець у своїх неодноразових публічних виступах відводила велику роль культурі. Вона так і казала: «Все починається з культури!» І це правда…

Однак культура теж повинна з чогось починатися. І в першу чергу, з тверезості. Так, саме з тверезості. Тобто культурою слід займатися непитущим людям і високоморальним особистостям. Поняття «культура» означає сукупність виробничих, суспільних, фізичних і духовних досягнень людей. А т«верезість» – невживання спиртних напоїв або інших наркотичних речовин. Іншими словами, це стан тверезої людини, незалежної від алкоголю, тютюну та інших наркотиків.

Виходить, що поєднання цих двох понять, культури та тверезості, утворює третє – культуру тверезості. Давно відома теорія «культурного пиття», яка не витримала іспиту часом при її застосуванні на практиці.

Що означає «культурно пити»? Мається на  увазі пити в міру. Тоді виникають нові питання: що значить пити в міру? А хто взагалі знає цю міру? Адже у кожного вона своя. Крім того, до початку вживання алкоголю, тобто на тверезу голову, міра одна, а після вживання – абсолютно інша, бо в останньому випадку людина під наркотичним впливом алкоголю діє неадекватно та мислить несвідомо. Одним словом, теорія «культурного пиття» себе не виправдала, тому що багато разів дискредитувала своїми колізіями та непередбаченістю.

Що спільного з культурою може бути у відомого шоумена, ресторатора і ректора інституту культури, якщо він майже весь час співає перед великими аудиторіями слухачів, в тому числі молоді та дітей, пісеньку про «горілочку», з якою він майже ніколи не розстається навіть на сцені, тримаючи чарку в руці.Тут, звісно, про культуру тверезості не може бути і мови. Мова може йти тільки про цинізм і безкультурність. У пісенному репертуарі співачки Олени Кухарської є російська пісня, а в ній такі слова: «Ну что, девчата, по маленькой…» Одразу згадується по асоціації ще один старий мотив відомої військової російської пісні у виконанні Клавдії Шульженко: «Давай закурим, товарищ, по одной…» Однак одне діло кінокласика, а друге – сучасна халтура у телевізійній програмі «Хорошие песни» на каналу 1+1. Тільки чи дійсно вони настільки хороші, наскільки добряче оплачують їх спонсори? Як правило, серед них немає фірми чи компанії, що напряму або опосередковано не були б пов’язані з виробництвом і реалізацією алкогольних та тютюнових виробів. До речі, в телесеріалах, яких зараз на телебаченні як бруду, протягом всього фільму телегерої по ходу та за задумом сценарію тільки те й роблять, що п’ють з великим натхненням пиво, вино, горілку та красиво, на публіку, курять сигарети та сигари. Причому весь час пропонують щось на кшталт: «Давай вип’ємо!», «Наливай!», «Бухнемо!», «Будьмо!» тощо. Це теж зразок агресивної, цинічної реклами, за яку зацікавлені люди платять шалені гроші. Одним словом, не було б цієї недобросовісної прихованої реклами, не було б і телесеріалів. Просто алкогольні і тютюнові «королі» не дали б грошей. Так що й тут культурою, як кажуть, і не пахне. І нарешті, ще один приклад цинічного ставлення до культури. На радіо «Шансон» якось прозвучала пісня під назвою «Собутыльники». Червоним рядком через усю пісню тільки одне питання: «Где же вы, мои собутыльники?» Ну що тут можна сказати, як зреагувати? Хіба що з іронією. Дуже тепла пісня… Для п’яниць і алкоголіків, товаришів по чарці. Де ж вони та куди поділися – пісня, на жаль, відповіді не дала. А чому? Можна тільки здогадуватись. Можливо вони, якщо не усі, то майже усі, давно на цвинтарі. А той, що дивом залишився (так, саме дивом), ще живий. Мабуть, тому що вчасно кинув пити. А всі останні, які ще не вмерли, розлізлися по лікарнях, куди попадають у перервах між відсидками в тюрмі й короткочасними виходами на волю. Ця частина хворих – по суті нікому вже не потрібні, але поки ще живі люди, проте багато з них давно хочуть померти. Це як раз той самий випадок, коли живі можуть тільки позаздрити мертвим.

Потрібно акцентувати увагу людей на ведені тверезого та здоровго спосібу життя, а не експериментувати з культурним питтям, то будуть здорові та щасливі на довгі роки. Ось це і є культура тверезості, тобто «сухий закон» для себе на все життя. І ніякі негаразди ніколи вам не загрожуватимуть. Спробуйте почати з себе. Адже «сухий закон» для вас і буде ознакою високої культури тверезості.

Теорія тверезості.

Навряд чи когось зможе здивувати той факт, що в нашому суспільстві «нормальними» прийнято вважати людей, які не відмовляються «культурно» труїти себе в святковій обстановці. «Помірне» вживання алкогольного наркотику вважається необхідним елементом соціалізації, тоді як тверезість (так само, як і безпробудне пияцтво) нерідко називають відхиленням від «норми».

Але ж це абсурд! Ніхто ще не народжувався з пляшкою пива в руках або із смердючою сигаретою в роті. Неможливо не визнати: саме тверезість є природним, дарованим нам з народження станом, який забезпечує можливість жити здоровим, щасливим і повноцінним життям!

Здоровій, тверезій людині властиво постійно прагнути до нових досягнень в своєму фізичному, інтелектуальному і моральному розвитку. А привчити її до «культурного» самоотруєння , виявляється, найлегший спосіб відняти бажання і можливість навіть задуматися про який-небудь розвиток.

Саме це і досягається «теорією культурного пиття», що пропагується усюди в нашій країні: ми з пелюшок вимушені спостерігати ритуали групового одурманення алкогольними «напоями», які сприймаються деякими людьми як непорушна святиня. Не випити «як годиться» під час здійснення подібного ритуалу вважається проявом глибокої неповаги. А всі спроби серйозно поговорити на цю тему присікаються нещадною алкогольною демагогією.

Не маючи абсолютно ніякого тверезницького впливу на тих, хто вже п'є «культурно» (і тим більше — на алкоголіків), «теорія культурного пиття» спрямована своїми діями на залучення до спиртного підростаючого покоління, яке ще не втратило в своєму житті природну тверезість.

Таким чином, конвеєр смерті, запущений цією «теорією», ніколи не зупиняється. «Боротьба з пияцтвом і алкоголізмом» пропонує відтягувати від алкоголю п'яниць, що упилися ним, і алкоголіків — вони ж страшенно заважають «культурно» і «помірно» питущим! А на їх місце приходять нові покоління підлітків і дітей, які навчаються ритуалам споживання спиртного.

Алкоголь не знає меж

Ревнителі алкогольної ейфорії люблять наводити у приклад видатних правителів, відомих письменників і поетів, які не проти були перекинути чарку-другу, навіть у віршах виражаючи свою прихильність до спиртного. Навіть кажуть, що саме алкоголь — причина їх геніальності.

Замислимося: можливо, творчий процес відбувався у них не завдяки, а всупереч наркотичному самоотруєнню?! І які шедеври могли б вони створити, не обмежуючи свої творчі здібності алкогольною інтоксикацією? Адже одурманювання наркотичною речовиною поступово губить саму спроможність до творчості. А «проявами фантазії» і «досягненнями творчої думки» іноді називають і плоди галюцинацій, викликаних психоак тивною речовиною.

Алкогольне сп'яніння — це ні що інше, як гостра інтоксикація, зумовлена психотропною дією рідин, що містять етиловий спирт. І визнавати вершиною людського генію будь-яку «творчість», здійснену під впливом алкогольної інтоксикації, було б вкрай необачно.

Серед відомих людей є любителі «зеленого змія». У свій час з проблемою алкоголю зіштовхувались багато письменників художників, співаків, політиків, спортсменів і багато інших людей:

-   англійський король Едвард VIII;

-   співак Роббі Уільямс;

-   співачка Джеррі Холліуел;

-   акторка Мелані Гріффіт;

-   акторка Ніколь Кідман;

-   танцівниця Айседора Дункан;

-   письменник Теодор Драйзер;

-   політик Уінстон Чєрчілль;

-   музикант Мікі Джаггер;

-   музикант Стівен Тайлер;

-   акторка Елізабет Тейлор;

-   актор Дуглас Фейрбанкс;

-   спортсменка Оксана Баюл;

-   спортсмен Рінат Дасаєв;

-   спортсмен Валерій Васілів;

-   актор Олексій Панін;

-   актор Михайло Боярський;

-   актор Михайло Єфремов;

-   актор Юрій Нікулін;

-   письменник Олександр Фадєєв;

-    письменник Эдгар Аллан;

-   письменник Ернест Хемінгуей;

-   нобелівський лауреат Уільям Фолкнер;

-   письменник Аркадій Гайдар;

-   письменник Еріх Марія Ремарк;

-   бард Володимир Висоцкий;

-   художник Ван Гог;

-    поет Сергій Єсенін.