ТЕМА 2. МИТНА ЛОГІСТИКА ТА ЇЇ РОЛЬ У ЗДІЙСНЕННІ
ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
2.1. Загальна характеристика митної логістики
2.2. Логістична характеристика митних режимів в
Україні
2.1. Загальна характеристика
митної логістики
Митна логістика – новітній прикладний
напрямок логістики, ще недостатньо розкритий в літературі, зокрема в
регіональному вимірі. Незважаючи на це, логістичну функцію митної діяльності
впевнено називають серед тих важливих її функцій, як тарифно-регулююча,
контрольно-пропускна, інформаційно-аналітична, фінансово-економічна, правова,
виховна.
Основою логістичної функції
митної справи є логістична організація процесу митної переробки вантажів,
яка об’єднує процеси реалізації митних режимів, пов’язаних з фізичним
переміщенням зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Логістика
повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних і
фінансових потоків, оптимальну технологію забезпечення переміщення товарів
через митний кордон з метою прискорення цього процесу, а також відпрацювання
стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто
стосовно митниць), так і до учасників зовнішньоторговельних операцій
(експортерів, імпортерів, перевізників). Отже, логістична функція митної
діяльності охоплює дві складові:
1) логістизацію процесу митної
переробки вантажів;
2) митну діяльність
транспортно-логістичних компаній (як іноземних, що діють на території України,
так і українських).
Перший напрямок має основою
аналіз митно-логістичних потоків, тобто товарно-інформаційно-фінансових
потоків, пов’язаних з перетином митного кордону України зовнішньоторговельними
потоками та справлянням відповідних митних зборів і платежів. Отже, основою
митно-логістичних
потоків є зовнішньоторговельні потоки, що носять транскордонний, транзитний
характер. Вони включають вхідні (імпорт) та вихідні (експорт) види потоків. Їх
супроводжують інформаційні потоки: вихідні (від митниць до центрального
органу), вхідні (навпаки), супроводжувальні (документи на товар). Фінансові
потоки, в свою чергу, бувають вихідні (перерахування мита до держбюджету) та
вхідні (державне фінансування митниць).
Митна логістика характеризується наступними структурами:
-
компонентною;
-
функціональною;
-
регіональною.
Компонентна структура
охоплює декілька митних режимів (пропуск товарів для вільного обігу; реімпорт;
транзит; митний склад; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній
території; переробка під митним контролем; тимчасове ввезення (вивезення);
вільна митна зона; вільний склад; переробка поза митною територією; експорт;
реекспорт; знищення; відмова від товару на користь держави).
Функціональна структура
відображає основні функції митної діяльності та їх забезпечення (здійснення
митного контролю; здійснення інших видів контролю; інформаційне, фінансове
та матеріально-технічне забезпечення).
Регіональна структура митної
логістики включає її розгляд на 6 просторових рівнях:
-
локальному (митний пост);
-
мікро (митниця);
-
мезо (регіональна митниця);
-
макро (національна митна система);
-
мега (митний союз);
-
мета (глобальний митний простір).
Нині значення митно-логістичної
складової зовнішньоекономічної діяльності зростає на всіх регіональних рівнях
прояву. Зокрема на локальному рівні митна діяльність здійснюється на митних постах,
які класифікуються наступним чином.
1.
За категоріями:
-
міжнародні;
-
міждержавні;
-
місцеві.
2.
За видами:
-
автомобільні;
-
залізничні;
-
морські;
-
пішохідні;
-
повітряні;
-
поромні;
-
річкові.
3.
За характером транспортних перевезень:
-
пасажирські;
-
вантажні
-
вантажно-пасажирські.
4.
За характером функціонування:
-
постійні;
-
тимчасові.
5.
За часом роботи:
-
цілодобові;
-
у визначений час.
Україна межує з 7 країнами, на кордонах з
якими визначено 234 пункти пропуску, з яких: міжнародних – 144, міждержавних –
36, місцевих – 55. На даний час працює 210 пунктів пропуску, у т.ч. міжнародних
і міждержавних: для залізничного сполучення – 42, повітряного – 18, морського
та річкового – 39, поромного – 4, автомобільного – 77.
Мікрорівень митно-логістичних
систем представлений митницями – базовими підрозділами системи митних органів
України, яких нараховується нині 50. В залежності від розміщення регіону
діяльності, митниці поділяються на зовнішні (прикордонні), внутрішні, на
кордонах і територіях спеціальних митних зон.
Макрорівень митно-логістичних
систем – це рівень національної митної системи, що визначається як сукупність
форм, засобів і методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В Україні ці функції здійснює Державна митна служба України (ДМСУ), якій
підлягають регіональні митниці та митниці прямого підпорядкування, митниці та
митні пости.
Мезорівень митно-логістичних
систем – це рівень інтеграційних угруповань країн, тобто митних союзів. Як
приклад, можна навести Європейський союз, який створив єдину митну систему
спільноти та прийняв Митний кодекс ЄС. Іншими прикладами митних союзів є НАФТА,
Центральноамериканський спільний ринок, Митний союз Центральної Африки,
Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.
Нарешті, на мегарівні
митно-логістичних систем – у загальносвітовому митному просторі – відбувається
координація таких взаємопов’язаних сфер, як зовнішньоторговельна, митна,
транспортно-логістична. Так, з 1953 р. діє Всесвітня митна організація, яка
нині налічує 137 країн-учасниць, у т. ч. Україну. Міжнародне співробітництво з
митних питань тісно переплітається з глобальними проблемами розвитку світової
торгівлі товарами та послугами, так, у 1950 р. була прийнята “Брюссельська
митна номенклатура”, на основі якої пізніше були розроблені основні міжнародні
системи класифікації товарів – Гармонізована система опису та кодування товарів
(ГС – використовує СОТ), Стандартна міжнародна товарна класифікація (СМТК –
використовує ООН). На ГС базується і єдиний митний тариф України, що містить 21
розділ, 97 глав, найменування та цифрові коди яких уніфіковано з ГС. Глобальною
за своїм масштабом багатосторонньою угодою в галузі митних тарифів є ГАТТ
(Генеральна угода з тарифів та торгівлі), тепер – СОТ (Світова організація
торгівлі), яка зіграла основну роль в лібералізації світової митної політики шляхом
досягнення домовленостей про “митне роззброєння”, тобто про консолідацію та
зниження мита. Так, якщо на початку 1950-х рр. середній митний тариф становив
25-30%, то нині – менше 5%. Водночас відбувається уніфікація митної політики
держав світу. Вступ України до СОТ сприятиме гармонізації національної митної
політики з світовою.
Отже, логістична функція відіграє
важливу роль в управлінні митною діяльністю в Україні. Зміст та особливості логістичної
функції митної справи розкриває новітній науково-практичний напрямок – митна
логістика. Вона характеризується наявністю регіональної, компонентної та
функціональної структури. Застосування принципів та підходів митної логістики
на всіх регіональних рівнях митної діяльності сприятиме вирішенню завдань
реформування Митної служби України, поставлених нині Президентом України.
2.2. Логістична характеристика митних режимів в
Україні
Митний режим – це сукупність
положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, переміщуваних
через митний кордон України, для митних цілей. Митний кодекс України включає
тринадцять видів митних режимів товарів і транспортних засобів: 1. Імпорт. 2.
Реімпорт. 3. Експорт. 4. Реекспорт. 5. Транзит. 6. Тимчасовий ввіз (вивіз). 7.
Митний склад. 8. Спеціальна митна зона. 9. Магазин безмитної торгівлі.
10. Переробка на митній території. 11. Переробка за межами митної
території. 12. Знищення або руйнування. 13. Відмова на користь держави.
Найбільш
узагальнена змістовна характеристика митних режимів наводиться в Митному
кодексі України, а їхня більш детальна регламентація проведена в
спеціальних положеннях та інших нормативних актах, затверджених
Урядом України та ДМСУ. Дамо коротку характеристику митних режимів як форми
організації потоків митної переробки вантажів.
1. Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари завозяться на митну територію
України для вільного обігу без обмеження терміну їхнього перебування на цій
території і можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень. Цей митний
режим характеризується, насамперед, загальним, без жодних виключень чи
обмежень, порядком застосування митних заходів і методів регулювання. Як
правило, даний митний режим виступає як самостійна та завершуюча комерційна
операція. Товари, що завозяться в країну та підлягають цьому режиму,
залишаються на території України без зобов’язань щодо їх вивозу. При цьому
іноземні товари, випущені у вільний обіг на митній території
України, розглядаються як українські товари. У той же час існує низка
особливостей застосування даного митного режиму. Так, за деяких
зовнішньоекономічних схем (наприклад, безоплатне надання товарів українським
особам в разі гуманітарної та технічної допомоги) має місце режим імпорту зі
звільненням від сплати визначених видів платежів. Разом з тим, у випадку
дарунку товарів українській особі звільнення від сплати митних платежів не
передбачене.
2. Реімпорт – митний режим, за якого українські товари,
вивезені з митної території України згідно митного кодексу експорту, завозяться
назад у встановлені законодавством строки без сплати митних зборів та
застосування до товарів заходів економічної політики. Для поміщення
товарів під митний режим реімпорту вони повинні одночасно відповідати таким
вимогам:
а) виходити з
митної території України;
б) завозитися на
митну територію України не пізніше ніж через 1 рік після їхнього вивозу
(експорту) за межі України;
в) не
використовуватися за межами України з метою одержання прибутку;
г)
знаходитися в тому самому стані, в якому були на момент вивозу, за
винятком природного зносу або зменшення за нормальних умов
транспортування і зберігання. Зазначені товари можуть також піддаватися
операціям з забезпечення їх збереженості, дрібного ремонту, упорядкування
за умови, що їх вартість, обумовлена на момент вивозу, не збільшилася в
результаті таких операцій. При реімпорті товарів декларант сплачує
митному органу суму ПДВ, що були повернені в зв’язку з експортом, а також
акцизи за ставками, які діяли на момент вивозу товарів. Поміщення товарів
під розглянутий режим звичайно застосовується при зворотному ввезенні товарів,
що знаходилися на консервації за кордоном.
3. Експорт – митний режим, за якого товари вивозяться за межі митної території
України без зобов’язання про їх ввезення на цю територію. Експорт товарів
передбачає такі вимоги, як сплата митних платежів, дотримання заходів
економічної політики, вивіз товарів за межі митної території в такому ж стані,
в якому він був на день заповнення вантажної митної декларації (окрім змін
внаслідок зносу або втрат за нормальних умов транспортування та
зберігання). За режиму експорту товари звільняються від податків або
сплачені суми податків підлягають поверненню відповідно до податкового
законодавства України. Як правило, режим експорту застосовується при виконанні
контрактів з поставок вітчизняної продукції за кордон. Експорт стимулює
надходження валюти в країну, розвиток конкурентноздатних виробництв.
4. Реекспорт – митний режим, за якого іноземні товари вивозяться
з території України без сплати або з поверненням митних зборів та
податків та без застосування заходів економічної політики. У митній практиці
розрізняють два види реекспорту:
1) задекларований
реекспорт, коли товари за їх первинного ввезення на українську територію
заявляються як при значенні виключно до реекспорту (в цьому випадку митні
платежі не сплачуються, а фактичне ввезення має бути здійснене не
пізніше 6 міс. від його задекларованої дати);
2) фактичний
реекспорт, коли товари, які поміщені під будь-який інший режим, але зберегли
статус іноземних, вивозяться за межі митної території не пізніше 1 року від
задекларованої дати завезення (в цьому випадку повертаються митні збори і
податки, що були сплаченні при ввезенні товарів). В Україні реекспорт
дозволяється з дозволу митного органу, що надається в порядку, визначеному
ДМСУ. При цьому митне оформлення іноземних товарів, що вивозяться з
митної території України за режимом реекспорту, здійснюється тільки з дозволу
ДМСУ і тільки за умови сплати мита та податків з внесенням належних коштів на
депозит митниці, в якій буде здійснюватися митне оформлення товарів.
Відповідно митний орган повинен мати дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів
України органу або органу, встановленого міжнародним договором України,
укладеним, за встановленим законом порядком, на реекспорт товарів.
5. Транзит – митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби
переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в
межах зони дії одного митного органу без будь-якого використання таких
товарів на митній території України. Даний режим забезпечує ефективне
використання транзитного потенціалу країни, завантаження її транспортних
артерій, формування внутрішньої доданої вартості за рахунок міжнародних
перевезень товарів. А звільнення перевізників від сплати мита і податків
при його здійсненні стимулює розвиток транспорту та його
інфраструктури. З метою обліку переміщуваних країною вантажів на транзит
товарів необхідно мати дозвіл митного органу (звичайно, це митний орган
відправлення товару). В окремих випадках (автотранзит підакцизних
товарів) дозвіл видається тільки після внесення належних коштів на
депозит митного органу або пред’явлення банківської гарантії. Існують такі
умови поміщення товарів під митний режим транзиту:
а) товар має
залишатися в незмінному стані (крім змін через природний знос або зменшення за
нормальних умов транспортування та зберігання);
б) не
використовуватися з іншою метою, крім транзиту;
в) не бути товаром,
забороненим до переміщення через територію України.
Якщо в митних
органів є сумніви щодо здатності перевізника (або транспортного засобу)
нормально доставити товар, митний орган має право вимагати належного
устаткування транспортного засобу, або застосувати митний супровід чи
перевезення митним перевізником, а також забезпечення сплати мита та
податків внесенням належних коштів на депозит митного органу
відправлення. Тільки за таких умов митний орган вправі допустити
поміщення товарів під митний режим транзиту. При цьому відповідальність за дотримання
митних правил, усі виникаючі витрати несе перевізник товарів.
6. Тимчасовий
ввіз (вивіз) – митний режим, за якого товари можуть завозитися
на (або вивозитися з) митну територію України з обов’язковим їх
поверненням у незмінному стані, крім природного зносу й зменшення за нормальних
умов транспортування й зберігання. За такого режиму допускається
повне або часткове звільнення від митних платежів та не передбачається
застосування заходів економічної політики. Також тимчасовий
ввіз/вивіз звичайно застосовують під час ввозу/вивозу виставочних
експонатів, рекламних матеріалів, багатообігової тари, транспорту,
що здійснює міжнародні перевезення, устаткування для науково-дослідних або
навчальних цілей, якщо їхнє використання має разовий характер і немає
сенсу поміщати їх під режим випуску для вільного обігу. ДМСУ встановлює перелік
категорій товарів, поміщення яких під вищезазначений режим не
допускається. Це:
а) витратні
матеріали та зразки;
б) харчові
продукти, напої (включаючи алкогольні) тютюнові вироби, за винятком
випадків тимчасового ввозу (вивозу) з рекламною або демонстраційною метою
в одиничних екземплярах;
в) товари з
квотами, призначені до вивозу;
г) промислові
відходи. Терміни перебування товарів під таким режимом
установлюються ДМСУ. В день закінчення встановлених термінів
неповернені тимчасово завезені (вивезені) товари повинні бути заявлені до
іншого митного режиму або поміщені на склади тимчасового зберігання, засновані
митними органами.
7. Митний склад – митний режим, за якого ввезені товари зберігаються під митним контролем
без сплати митних податків і зборів і без застосування до них заходів
економічної політики в період зберігання, а товари, призначені для вивозу
згідно митного режиму експорту, зберігаються під митним контролем після
митного оформлення митними органами до фактичного їх вивозу за межі митної
території України. Під режим митного складу можуть поміщатися будь-які
товари, за винятком заборонених до ввозу на митну територію України.
Логістичні операції, що можна проводити з товарами, які знаходяться під
зазначеним режимом поділяють на:
а) призначені для
забезпечення збереженості товарів (подрібнення партій, формування
відправок, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження,
розвантаження, перевантаження, доукомплектування та приведення до робочого
стану, переміщення товарів в межах складу, розміщення та монтування товарів на
демонстраційних стендах (у разі виставок), здійснення передпродажної
підготовки, підготовки товарів до роздрібного продажу з покращенням їх
зовнішнього вигляду тощо).
б) призначені для
підготовки товарів до транспортування та продажу (чистка, провітрювання, сушка,
охолодження, заморожування, нагрівання, поміщення в захисну упаковку,
фарбування з метою захисту від іржавіння, введення забезпечувальних присадок,
нанесення антикорозійного покриття перед транспортуванням) – ці заходи
дозволяють тривале зберігання товарів на складі без втрати якості товарів,
навіть з покращенням деяких характеристик.
Забезпечення зберігання товарів здійснюється
шляхом використання спеціально виділеного і обладнаного приміщення – митного
складу. Митний склад поділяється на типи за ступенем відкритості та
складом засновників. За першою ознакою митні склади бувають відкриті та
закриті. Відкриті можуть використовуватися будь-якими особами, закриті – суворо
обмеженим колом осіб. За другою ознакою – складом
засновників виділяють склади, засновані митними органами, та склади, засновані
українськими особами. Склади, засновані митними органами, є відкритими в усіх
випадках. Склади засновані українськими особами, можуть відноситися як до
відкритого, так і закритого типу. Але в цьому випадку для відкриття складу його
власникові необхідно одержати в митному органі відповідну ліцензію, яка
видається тільки за виконання низки умов щодо площі та устаткування
складу, оплати зборів. Після закінчення встановлених термінів зберігання
товар має бути заявлений і поміщений під інший митний режим.
8. Спеціальна митна зона – митний режим, за якого до товарів, завезених до вільних (спеціальних)
економічних зон через межі митної території України, а також до товарів,
що вивозяться з території цих зон за межі митної території України, не
застосовуються методи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не
передбачене законом. У документах ООН нараховується понад 30 різних
найменувань ВЕЗ (у т.ч. вільні митні зони в портах – порто-франко, вільні
від митного обкладання склади, вільні транзитні території тощо), а всього ВЕЗ у
світі налічується біля 2000. У міжнародно-правовій практиці широко
використовується визначення ВЕЗ, що міститься в додатку ХІІІ до
Конвенції про гармонізацію та спрощення митних процедур 1973 р. (Кіото):
“Під вільною зоною слід розуміти частину території однієї держави,
на якій звезені товари звичайно розглядаються як товари, що знаходяться поза
межами митної території стосовно права імпорту і відповідних податків, і
не піддаються звичайному митному контролю.”
Товари можуть
знаходитися на території спеціальної митної зони (СМЗ) без обмеження термінів.
У такій зоні допускається будь-яка виробнича і комерційна діяльність, крім
роздрібної торгівлі і діяльності, забороненої законодавством України.
Території СМЗ розглядаються як такі, що знаходяться поза митною територією
України, а периметр СМЗ визначається її митним кордоном. При завезенні
іноземних та вітчизняних товарів до СМЗ не передбачене стягуванням мита
та податків та застосування заходів економічної політики. При вивезенні товарів
з СМЗ на іншу частину митної території країни, а також за межі митної території
України, передбачене стягнення мита та податків, а також застосування
заходів економічної політики залежно від країни походження товару.
В Україні до
1.04.2005 р. було створено 12 спеціальних економічних зон (СЕЗ) та 9
територій пріоритетного розвитку (ТПР). 1.04.2005 р. рішенням Уряду
України всі пільги, включаючи митні, надані раніше СЕЗ та ТПР було
скасовано, отже спеціальні митні зони припинили своє існування.
9. Магазин
безмитної торгівлі – митний режим, за якого
товари реалізуються під митним контролем на митній території України (в
аеропортах, портах, відкритих для міжнародного сполучення, та інших місцях,
визначеними митними органами України) без сплати мита та податків та
застосування до товарів заходів економічної політики. До умов поміщення товарів
під даний митний режим відносять їхній продаж тільки фізичним особам, які від’їжджають
за межі митної території України. Також магазини безмитної торгівлі можуть
засновуватися лише українськими особами, що одержали ліцензію ДМСУ на відкриття
такого магазину. Місце розташування магазину безмитної торгівлі та його
облаштованість мають відповідати жорстким вимогам. ДМСУ встановлює перелік
товарів, поміщення яких під зазначений режим є неприпустиме. До них
відносяться:
а) товари, заборонені
до ввозу та реалізації на території України;
б) товари, що
підлягають контролю інших державних органів – за відсутності їхніх дозволів;
в) великовагові
(вагою понад
г) громіздкі (за
сумою розмірів – довжини, ширини, висоти – понад
Економічна
доцільність даного митного режиму полягає в можливості одержання валютного
прибутку фактично за рахунок імпортного товару та зовнішнього споживача.
Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних
витрат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для
розвитку інфраструктури аеропортів, портів тощо. Обмеженість застосування
даного режиму диктується рівнем розвитку міжнародних пасажирських перевезень.
10. Переробка
товарів на митній території – митний режим, за
якого завезені на митну територію України іноземні товари використовуються у
встановленому законодавством порядку для переробки без застосування заходів
економічної політики та з поверненням сум митних зборів та податків за
умови вивезення продуктів переробки за межі митної території України
відповідно до митного режиму експорту.
11. Переробка
товарів поза митною територією – митний режим, за
якого українські товари вивозяться без застосування до них заходів економічної
політики та використовуються поза митною територією України з метою їх
переробки та наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній
території України з повним або частковим звільненням від митних платежів, а
також без застосування заходів економічної політики.
Для двох останніх
наведених митних режимів передбачається виконання наступних операцій:
а) виготовлення
товарів, включаючи монтаж, збирання, допасування до інших товарів;
б) власне переробка
і обробка товарів;
в) ремонт товарів,
включаючи їхнє відновлення й упорядкування;
г) використання
деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують
його, навіть, якщо ці товари повністю або частково споживаються в процесі
переробки. Митні органи можуть встановити обов’язкову кількість виходу
продуктів переробки товарів, термін здійснення процесу переробки в
кожному конкретному випадку. Переробка товару здійснюється тільки з
дозволу ДМСУ. Такий дозвіл видається тільки українській юридичній особі при
виконанні низки умов, зокрема це можливість чіткої ідентифікації ввезених
і товарів, що ввозяться, в продуктах переробки.
При поміщенні
товарів під режим переробки на митній території додана вартість створюється за
рахунок упровадження новітніх технологій переробки, тому що
конкурентноздатний експорт можливий лише за їхньої наявності. Створення
обробних комплексів підвищує якість і рівень виробництва в країні-виробнику –
Україні. Отже, митний режим переробки на митній території дозволяє підвищити
конкурентноздатність вітчизняних виробництв і значно скорочує обсяг обігових
коштів підприємства і заявника режиму за рахунок відсутності обов’язкової умови
сплати мита та податків.
Економічна основа
використання митного режиму переробки поза митною територією полягає в
доцільності виконати за кордоном такі операції з переробки товарів, які
неможливо з заданою ефективністю здійснити всередині країни. Застосування
іноземної доданої вартості і стимулювання вітчизняних сировинних галузей у
сполученні з використанням продуктів переробки на товарному ринку України за
умови мінімізації митних витрат, збільшує конкурентноздатність товарів, а
залучення вітчизняних складових структури витрат на їх виробництво підвищує
ефективність останнього.
12. Знищення або
руйнування (приведення в непридатний до використання стан) –
митний режим, за якого іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи
приведення їх до стану, непридатного до використання, без сплати мита та
митних зборів, а також без застосування до товарів заходів економічної
політики. Режим знищення товарів регулюється окремим розділом Митного кодексу
України. Не допускається поміщення під цей митний режим товарів і транспортних
засобів, які:
а) заборонені до
ввозу;
б) є предметом
застави;
в) на які
накладений арешт;
г) вилучені у
справах з контрабанди порушення митних правил тощо;
д) задіяні в
судових рішеннях про конфіскацію предметів художнього, історичного та
археологічного надбання України та іноземних країн, видів тварин і рослин, що
знаходяться під загрозою знищення та їхніх частин.
Митний орган не дає
дозволу про поміщення товарів і транспортних засобів під митний режим
знищення, якщо таке знищення може заподіяти шкоду навколишньому
природному середовищу, спричинити втрати для держави, а також коли
митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним зниженням
товарів і транспортних засобів. Застосування режиму знищення допускається, якщо
в результаті використання обраного способу руйнування товарів і транспортних
засобів вони повністю втрачають свої первісні споживчі властивості та вартість.
Знищення проводиться шляхом термічного, хімічного та іншого впливу з
дотриманням вимог законодавства України про охорону навколишнього середовища.
13. Відмова від
товару на користь держави – митний режим, за
яким власник відмовляється від товарів, що знаходяться під митним контролем,
без будь-яких умов на свою користь. За такого режиму на товари не нараховуються
і не стягуються податки і збори, а також не застосовуються заходи
економічної політики. Цей режим використовується тільки з дозволу
начальника структурного підрозділу митного органу за умови, що:
а) відмова від
товару або транспортних засобів не спричинить для держави жодних витрат;
б) товар ліквідний,
тобто його вартість цілком окупить усі витрати митного органу з його
реалізації. При цьому мають бути всі дозволи органів державного контролю у
відношенні до товарів і транспортних засобів, що підлягають такому контролю. Не
допускається поміщення під зазначений режим товарів:
а) заборонених до
ввезення в Україну;
б) поміщених раніше
під режим імпорту або реімпорту;
в) озброєння,
боєприпасів, урану, шифрувальної техніки, наркотичних засобів, енергії різних
видів, різних відходів тощо.