Тема 2. Люди з розумовою відсталістю.

1. Загальна характеристика розумово відсталих.

2. Рівні розумової відсталості.

3. Розвиткова неповносправність.

        

1. Загальна характеристика розумово відсталих. Стан розумової відсталості тривалий час вважався невиліковною вадою, яка не давала потенційної можливості індивіду для зростання і розвитку, проте тепер розумово відсталі вважаються людьми з надзвичайним потенціалом. Розумова відсталість уже є не безнадійною, а такою, яку можна поліпшити за умови правильного підходу до неї. Раніше діагноз розумової відсталості визначали завдяки результатам звичайного тесту на ІQ (коефіцієнт розумового розвитку).

Сьогодні ж розумова відсталість визначається  через тестування та поведінку. Від того тепер залежать дослідження та інноваційні програми, що продемонстрували значні поліпшення неповносправних із розумовою відсталістю в усіх сферах життя, враховуючи навчання, працевлаштування, інтегроване проживання та рекреацію. Далі ми висвітлимо деяку основну  інформацію, що стосується розумової відсталості, зокрема її визначення, рівні, поширення та етіологію. Врешті-решт, обговоримо деякі значення для рекреації, здоров’я та безпеки.

Розумова відсталість пояснюється суттєвими обмеженнями в теперішньому функціонуванні. Вона характеризується значно нижчою за середню інтелектуальну здатність, враховуючи існуючі обмеження у двох або більше подальших сферах: комунікації, самообслуговуванні, домашньому житті, соціальних навиках, здоров’ї, безпеці, відпочинку й праці. Розумова відсталість проявляється у віці до 18 років.

Нове визначення відрізняється від колишнього щонайменше трьома пунктами:

1. Нове визначення пояснюється помітними обмеженнями тільки в окремих особистих здатностях. Ці специфічні можливості охоплюють когнітивну, функціональну та соціальну здатності.

2. Для діагностування розумової відсталості треба знайти щонайменше дві порушені пристосувальні сфери навиків, що є найбільш значною  відмінністю від попереднього визначення.

3. Нове визначення чітко говорить про те, що неповносправність мусить бути ідентифікована до 18 років. Воно зазначає, що неповносправність необов’язково є станом на ціле життя. Якщо людина з діагнозом розумової відсталості розвинула свої пристосувальні можливості до точки, в якій дві сфери вже не вважаються недорозвиненими, то вона вже не вважатиметься розумово відсталою. Ця думка чітко демонструє зміну ставлення до навчального потенціалу людей з розумовою відсталістю.

2. Рівні розумової відсталості. Розумова відсталість має чотири рівні: легкий, помірний, значний і глибокий, кожен з яких ґрунтується на інтелектуальному функціонуванні або IQ неповносправного. Нова класифікаційна система має тільки два рівні: легкий і значний.

Групи пристосувальних навиків на різних вікових рівнях

Новонародженість і раннє дитинство:

1. Розвиток сенсомоторних навичок;

2. Комунікаційні навики (враховуючи мовлення та мову);

3. Навики самообслуговування;

4. Соціалізацію (розвиток здатності спілкування з іншими).

Дитинство та юність:

1. Застосування основних академічних навиків у повсякденному житті;

2. Застосування відповідних суджень в освоєнні довкілля;

3. Соціальні навики, участь у колективній діяльності та міжособистісні взаємини;

4. Професійна та соціальна відповідальність і діяльність.

Пізній підлітковий вік і доросле життя.

Виділяють 4 рівні необхідної підтримки, від яких залежить рівень функціонування особи з розумовою відсталістю:

1. Ніякої підтримки. Людина може обслуговувати себе самостійно та обійтися без сторонньої допомоги, зробити все самостійно.

2. Мінімальна підтримка. Людина потребує незначної підтримки в таких сферах, як організація діяльності, транспортування, домашнє життя, фізичне здоров’я, працевлаштування та самопредставництво.

3. Значна підтримка. Людина потребує регулярної підтримки, що охоплює інструктаж, асистування та нагляд у межах визначеної сфери пристосувальних навиків.

4. Постійна підтримка. Людина потребує постійного догляду протягом 24-х годин, що може передбачати підтримку функціональної життєздатності організму та відповідних пристроїв.

Розумова відсталість, як звичайно, спричиняє розвиткову неповносправність. Позаяк вживаються обидва терміни, то це спричинює труднощі працівникам парків та зон відпочинку.

3. Розвиткова неповносправність. Існує таке визначення розвиткової неповносправності: тяжка хронічна неповносправність дитини віком п’яти років і старших, яка: (1) є наслідком розумової чи фізичної вади або поєднання  духовних та фізичних відхилень; (2) проявляється перш, ніж особа досягла 22 років; (3) має тенденцію продовжуватись постійно; (4) спричиняє функціональні обмеження у трьох або більше подальших сферах людської діяльності: (а) самообслуговування; (б) рецептивна та експресивна мови; (в) навчання; (г) мобільність; (д) самокерування; (е) здатність до незалежного життя; (є) економічне самоутримання; (5) вказує на потребу особи в комплексному, послідовному, спеціальному міждисциплінарному догляді, втручанні чи інших послугах та допомозі протягом цілого життя чи тривалого періоду, які є індивідуально сплановані й координовані. Розвиткова неповносправність також стосується новонароджених та дітей раннього віку до п’яти років включно, у яких спостерігаються тривала затримка розумового розвитку або специфічні вроджені вади з великою імовірністю настання розвиткової неповносправності в разі невживання відповідних заходів.

Дуже важливим є виявлення можливостей кожного індивіда і зосередження на них. Не недооцінюйте можливостей та інтересів людини! Часто люди з розумовою відсталістю не відкрили свого унікального потенціалу власне через брак сподівань.

Зробіть усе зрозумілим!

Поділіть вказівки на прості дії чи основні поняття, що їх особа буде  здатна засвоїти послідовно. Існує багато джерел, які забезпечать інформацією про те, як найкраще проводити аналіз елементів рекреаційної діяльності для розумово відсталих людей. Вказівки, ймовірно, буде потреба повторити. Продемонструйте, де можливо, що очікується, використовуйте наочні приклади і демонстраційні матеріали. Проявіть творчість у доборі методів навчання. Де можливо, замініть цифрові показники на кольорові, більше використовуйте поділ учасників на пари або команди, ніж індивідуальну участь у змаганнях.

Зберігайте повагу!

Спілкуйтеся з учасниками як з рівними собі, незважаючи на тяжкість їхніх вад, з гідністю та повагою. Не розмовляйте з людиною зверхньо! Часто людська здатність розуміти мову є більш розвинена, ніж здатність висловлюватись. Труднощі розмови або її недостатність не вказують на те, що людина не розуміє. Якщо ви вважаєте, що людині потрібна допомога, запропонуйте їй її, але зачекайте, доки Ваша пропозиція буде прийнята. Людина, можливо, захоче виконати завдання самостійно, навіть якщо й не на такому рівні, на якому хотіли б ви.

Визнавайте індивідуальні обмеження!

Зрозумійте, що деякі розумово відсталі люди мають значні обмеження. Не втрачайте самоконтролю і терпіння, якщо побачите, що вони не можуть виконати те, що, на вашу думку, є важливе. Придумайте інші способи залучення людини з наявними обмеженнями в задуману програму.

Дайте право вибору!

Дозвольте кожній особі вибирати самій, у якій програмі вона братиме участь або захоче навчатися. Де можливо, там ми мусимо йти назустріч людям у їхньому виборі, допомагати їм приймати конструктивні рішення, коли вони самі могли б вибирати те, що їм потрібно.

Забезпечте похвалу!

Зробіть позитивний відгук  про успішні  досягнення. Намагайтеся підтримувати та підбадьорювати у програшних ситуаціях. Будьте конкретними в підказках щодо поліпшення. Не хваліть і не давайте позитивного відгуку незаслужено. Водночас не підкуповуйте неповносправних за їхню увагу та участь. Розумово відстала людина може хотіти зробити вам приємне і дістати похвалу за це. Не користуйтеся чиєюсь охотою працювати і робити вам послуги.

Звертайтеся до експертів за підтримкою!

Батьки, учителі, опікуни та друзі розумово відсталої людини можуть бути чудовим джерелом інформації про її можливості та минулі досягнення. Деякі розумово відсталі люди приймають ліки та користуються спеціальним обладнанням. Не переживайте за це! Якщо ви працюєте незалежно з особою та людьми, що її підтримують, то незабаром пристосуєтесь до нових змін.

Упорядкуйте середовище!

Структура діяльності є важлива. Деякі розумово відсталі відчувають труднощі з концентруванням уваги на якомусь одному предметі чи виді діяльності упродовж тривалого часу.

Створіть різноманітні завдання – активні й пасивні, прості та складні. Відведіть достатньо часу на навчання та завершення роботи; повторення є важливе в засвоєнні матеріалу. Дозвольте учасникам самостійно спробувати нові способи, запровадьте деякі не конкуруючі ігри та завдання, що дасть можливість створити цілісну команду. Намагайтеся уникати таких ігор, з яких учасники гри або дії вибувають.

Встановіть чіткі норми поведінки!

Обговоріть тип сподіваної поведінки, що потрібен для даної ситуації чи діяльності. Будьте виваженими і стійкими, якщо потрібна дисципліна. Ставтеся до учасника з розумовою відсталістю так само, як і до решти учасників групи. Люди, зацікавлені у праці з розумово відсталими, можуть брати курси поведінкової та когнітивної психології, щоб розширити свої знання у цій сфері.

Подбайте про безпеку!

Перед початком діяльності ознайомтеся з правилами безпеки, з усіма її учасниками. Людина з розумовою відсталістю може не усвідомлювати, які ситуації є небезпечні.

Багато людей з розумовою відсталістю може легко брати участь у колективних рекреаційних програмах. Інші розумово відсталі можуть потребувати нагляду в повсякденних справах і підвищеної уваги в рекреаційних програмах. Нема готового складеного списку програм для розумово відсталих людей. Вони беруть участь у широкому розмаїтті програм. Деякі труднощі можуть виявитись, коли розумово відстала людина хоче брати участь у регулярній програмі – зокрема такі, як менша швидкість її виконання, розуміння вказівок, виконання не більше однієї дії одночасно, коливання рівня прогресу та опір змінам за усталеним порядком. Труднощі можна зменшити завдяки наданню необхідної підтримки та особливій увазі до постійного навчання навичок. Можливо, для розумово відсталої людини буде потрібен додатковий час, щоб пристосуватися до нової ситуації і навчитися нового завдання. Для такої людини корисні будуть компаньйон або співучасник, той, хто зможе забезпечити подолання початкових труднощів і, отже, спонукати до розкриття усіх можливостей людини з розумовою відсталістю. Вам треба буде ближче познайомитися з розумово відсталою людиною як з особистістю, а вже потім надавати їй підтримку, допомогу, асистувати їй, якщо треба, для її подальшої участі в рекреаційних програмах.

Розумово відсталі люди успішно беруть участь у всіх видах спорту, ігор та інших рекреаційних програмах. Більшість таких людей незалежно діє у громадах, де вони проживають і не потребує ніяких додаткових засобів, що стосуються їхньої безпеки. Інші особи мають нижчий рівень здатності і тому потребують додаткового нагляду, що залежить водночас від типу діяльності, в якій вони вирішили брати участь та рівня їхніх навиків у цій конкретній діяльності. Синдром Дауна – специфічна категорія розумової відсталості, спричинена додатковою хромосомою. Такі люди ідентифікуються фізичними відмінностями: широким круглим обличчям, ледь  заплющеними скошеними очима, широкими вилицями та короткими пальцями. У деяких людей із синдромом Дауна проявляється атланто-аксіальна нестабільність, через більш ніж нормальну рухливість двох верхніх шийних хребців. Люди в цьому стані можуть бути наражені на серйозне ушкодження: якщо вони насильно зігнуть шию, то хребці можуть зміститися і стиснути чи ушкодити спинний мозок.

Якщо ви керуєте спортивними, атлетичними та програмами фітнесу, що передбачають участь у них людини із синдромом Дауна, то запам’ятайте таке:

1. Людина тимчасово має бути обмежена у всіх вправах, що створюють тиск на шию (наприклад, гімнастика, плавання).

2. Людина мусить пройти обстеження на атланто-аксіяльну нестабільність лікарем, обізнаним із цим синдромом (потрібні рентґенівські знімки шиї).

3. Кожен, у кого виявлена атланто-аксіяльна нестабільність, має бути постійно усунутий від  виконання програм, пов’язаних із навантаженням на шию.