Тема 2. Функції та технології менеджменту

 

1.                      Поняття функції та технології менеджменту

2.                      Процес управління як сукупність взаємопов’язаних функцій та методів менеджменту

 

1. Функція управління – це відносно відокремлений напрямок управлінської діяльності, який виникає внаслідок поділу чи спеціалізації праці.

Функції управління бувають 2 видів:

1)    загальні;

2)    спеціальні (конкретні).

До загальних функцій управління відносять:

Планування – визначення мети і завдання діяльності щодо досягнення оптимальних результатів в умовах існуючих обмежень в часі і ресурсах.

Організація – механізм створення мережі організаційних відносин у системі взаємозв’язаних елементів управління, збереження та підтримка упорядкованості між ними.

Мотивація – організація і спрямування діяльності колективу працюючих через певний механізм заохочень та покарань на досягненні колективом цілей організації.

Контролювання та регулювання забезпечує облік виконання поставлених завдань і, в разі необхідності, коригує відхилення, які виникають у процесі управління.

Конкретні або спеціальні функції – це функції конкретного працівника на робочому місці, представлені у вигляді певної посадової функції або певного виробничо-господарського підрозділу у вигляді положення про підрозділ.

Сучасні технології здійснення менеджменту базуються на науковій основі. Технологія менеджменту - це один з його проявів, така організація діяльності, при якій практичному впровадженню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки і передової практики. Технології менеджменту розглядаються в роботах зарубіжних авторів С. Кароля, Д. Макгрегора, Г. Малковича, М. Портера, Дж. Різь, Г. Тосі та інших.

Дослідники в галузі менеджменту організації підкреслюють, що вимір та оцінка ефективності є необхідними для кожної організації (як приватного, так і державного секторів). Це, на їхню думку, дозволяє активно впливати на даний стан і тенденції розвитку, визначати найбільш важливі фактори ризику, планувати подальше удосконалення діяльності організацій.

Ми можемо констатувати, що впровадження оргтехніки та комп'ютеризація якісно змінюють організацію діяльності, створюють передумови для більш ефективного використання роботи людей. Застосування техніки надає можливості для переміщення людської енергії в сферу інтелектуальної і організаторської діяльності, дозволяє якісно перебудувати саму технологію менеджменту. Так, впровадження оргтехніки служить причиною централізації інформаційно-аналітичної роботи. Це викликано як інтересами продуктивного використання техніки, так і необхідністю зосередження інформації у тій організаційній ланці, яка відповідає за прийняття рішення.

Менеджер повинен не шукати, а вибирати інформацію, мати при собі спеціальний апарат, який би займався підготовкою матеріалів для прийняття рішень, збором і аналізом даних. Менеджерам організацій, як правило, не доводиться скаржитися на брак інформації, а іноді вона навіть буває зайвою. Для того, щоб виконувати свої завдання з планування, прийняттю рішень і контролю, менеджеру необхідна оперативна ділова обізнаність, що є результатом відбору, дослідження, оцінки та концентрації інформації.

Тому спеціальна інформаційна служба повинна дбати не тільки про своєчасне надання необхідної інформації керівному складу, але і глибоко, систематично аналізувати її, щоб визначити, яка специфічна інформація необхідна на кожному рівні керівного апарату для прийняття відповідного рішення. На всіх організаційних рівнях, в усіх ланках апарату необхідно встановити чіткі основні маршрути проходження інформації. Тільки таким чином буде забезпечений порядок, при якому кожний працівник зможе своєчасно отримати всі необхідні йому дані, зберегти час на пошук відомостей і краще зосередитися на виконанні доручених завдань.

Основним результатом будь-якого аналізу інформації повинні бути об'єктивні висновки та конкретні рекомендації щодо поліпшення роботи. Необхідно постійно вдосконалювати систему форм і методів менеджменту, впроваджувати в практику найбільш ефективні з них, а також наукові рекомендації та технічні досягнення.

2.                      Процес менеджменту – це послідовність певних завершених етапів, виконання яких сприяє забезпеченню управлінського впливу керуючої системи на керовану з метою виконання визначених завдань та досягнення поставлених цілей організації.

До складових частин менеджменту відносять:

-         керуюча і керована підсистема організації;

-         принципи менеджменту;

-         функції менеджменту;

-         методи менеджменту;

-         управлінські рішення;

-         комунікації.

Процес менеджменту здійснюється керуючою системою організації шляхом цілеспрямованого  впливу на його керовану підсистему.

Засобом впливу на керовану підсистему є методи: економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні.

Процес менеджменту можна розглядати з різних точок зору:

-   зі змістовної, аналізуючи зміст і послідовність виконання визначених дій на кожному з етапів процесу управління;

-   з інформаційної, аналізуючи процеси обробки, передачі і збереження інформації, що здійснюється в керуючій системі.