Тема 8. Культура Стародавнього Сходу.

8.1. Значення культури Стародавнього Сходу для людської цивілізації. Історія світової культури – це скарбниця мудрості та досвіду, надбаних людством протягом тисячоліть. Великий внесок у культуру всього людства зробив Стародавній Схід. Так прийнято називати давні класові суспільства на великому терені Азії та Африки. Тут починалася людська цивілізація, виникла державність. Не лише античність, а й Середньовіччя та Новий час успадкували від давньо – східних цивілізацій багато відкриттів у астрономії, математиці, механіці та географії, блискучих досягнень у медицині та архітектурі.

Характерною рисою культур Сходу, монументального мистецтва Вавилону, Єгипту, Ассирії був теоцентризм, прославлення божественності необмеженої влади царів і фараонів, грізної могутності богів, підлеглість особистості державі, монументальність, символічність, декоративність. У цьому районі жили народи різного походження. Вони воювали між собою, причому переможці, як правило, руйнували храми, фортеці та міста переможених. Так загинуло багато великих творінь мистецтва.

Історія Стародавнього Сходу бере початок від виникнення найдавніших цивілізацій у Месопотамії та Єгипті (IV–III тис. до н.е.), в Індії (III–II тис. до н.е.) та Китаї (II тис. до н.е.). За даними сучасної науки перші цивілізації виникли у Месопотамії та Єгипті. Яка з них з’явилась раніше, ще остаточно не встановлено, але різниця в їх зародженні не дуже велика.

За своїм місцем у світовій культурі виділяється така країна Стародавнього Сходу, як Месопотамія. В перекладі з грецької це слово буквально означає «Межиріччя» (mesos – середній і роtamos – річка). Так називали стародавні греки душну і багнисту долину, створену наносами двох великих азіатських річок – Тигру і Євфрату (Дворіччя). У Дворіччі змінювались один за одним різні державні утворення, в тому числі Шумер, Аккад, Північна Месопотамія, Вавилонія, Ассирія, Іран.

В IV-III тис. до н.е. тут виникла і утвердилась висока культура. Сільське господарство цих країн було засноване на іригації (зрошенні).

Жителі Месопотамії, шумери, винайшли гончарний круг та бронзу. Пам’ятки свідчать, що шумери використовували вози та тягло, бо знали вже колесо – винахід. Близько 2400 р. до н.е. вони вперше у світі виготовили кольорове скло. На високому рівні в них знаходилось ювелірне мистецтво. В Шумері, який знаходився у південній частині Месопотамії біля гирла Тигру та Євфрату, набувала розвитку торгівля. Шумери торгували продуктами, тканинами, обмінюючи їх на деревину, каміння та метали.

Близько 2300 р. до н.е. правитель Месопотамії Саргон Древній («цар чотирьох сторін світу», як він сам себе величав) створив першу в історі постійну професійну армію, яка налічувала 5400 воїнів і залежала тільки від милості царя.

Почала будуватись і функціонувати у загальнодержавному масштабі зрошувальна система. Була запроваджена єдина система мір і ваг. Царювання Саргона Древнього було примітне будівництвом монументальних культових споруд. Приблизно у 2000 р. до н.е. була створена арифметика. В її основі лежала певна система ліку. Це стало важливим винаходом в історії людства. Одним із досягнень месопотамської культури є місячно-сонячний календар. Близько 2500 р. до н.е. шумерські чиновники почали точно і докладно вести облік часу за днями, місяцями й роками. Також із Месопотамії у сучасну культуру прийшов семиденний тиждень, запроваджений близько 700 р. до н.е. Шумери винайшли такий напій, як пиво. Як свідчать глиняні таблички, вони варили з ячменю 19 сортів пива. Месопотамію можна вважати батьківщиною писемності, широке розповсюдження якої припадає на період близько 3000 р. до н.е. Різновидом ідеографії була клинописна писемність шумерів. Це писемність, знаки якої складались з клиноподібних рисочок. Вони вичавлювались на сирій глині. Таблички з цієї глини були міцними. Вони обпалювалися в гончарних печах, завдяки чому збереглися до наших днів. Шумерський клинопис був розшифрований у XIX ст. Він містить перші печатки історичних оповідей. У музеях та наукових закладах зберігається нині понад півтора мільйона клинописних текстів.

Шумери створили перші в людській історії поеми – про «Золотий вік», написали перші елегії. Вони є авторами найдавніших у світі медичних книг – збірників рецептів. Шумери розробили і записали перший календар землероба, залишили перші дані про захисні насадження.

В столиці Ассирії – Ніневії – знаходилась найдавніша у світі бібліотека, відкрита археологами у 1853 р. Її володарем і засновником був один з останніх ассирійських царів Ашшурбанапал. Вперше в історії людства було створене величезне книгосховище. Воно поміщало понад 20 тисяч «книг» у вигляді глиняних табличок з усіх відомих у той час галузей знань. Ці «книги» були підібрані та розкладені за розділами, в залежності від змісту. Був створений перший у світі бібліотечний каталог.

Близько 3000 р. до н.е. на території Месопотамії виникли перші міста_держави. Серед них виділялось місто Вавилон, що знаходилось на лівому березі Євфрату, на перехресті торговельних шляхів. Назва міста походить від Баб-Ілі – «Ворота бога». Ще у Вавилоні коло ділили на 360 градусів, рік – на 12 місяців, час – на хвилини і секунди. Вавилонські астрономи спостерігали небесні світила.

В І тис. до н.е. Вавилон був великим і гамірливим містом, у якому налічувалося щонайменше 200 тис. жителів. Відвідавши його близько 460 р. до н.е., грецький історик Геродот розповідав, що столиця вавилонян була така прекрасна, як жодне місто, яке він знав. Вавилон був забудований три - і чотириповерховими будинками. Його перетинали 24 великих проспекти. В місті нараховувалось 53 храми і 600 каплиць. За словами Геродота, висота фортечних стін Вавилона доходила до 200 ліктів (близько 100 метрів), а товщина стін дозволяла розминутися двом колісницям, які були запряжені чотирма кіньми.

Визначним місцем у Вавилоні вважалась знаменита Вавилонська вежа – храм бога Мардука, створений ассирійським архітектором Арадаххешу в часи царя Асархаддона. Висота Вавилонської вежі досягала 90 метрів. Про її будівництво як про Вавилонське стовпотворіння говориться в Біблії. Озеленені тераси Вавилонської вежі відомі як «висячі сади» Семіраміди. Стародавні греки шанували їх як одне із семи чудес світу. Традиція помилково зв’язує спорудження висячих садів з іменем легендарної ассирійської цариці Семіраміди, яка жила в IX ст. до н.е. Справжнє ім’я цієї цариці Саммурамат. Насправді сади створені при правлінні Навуходоносора II (605–562 рр. до н.е.), при якому Нововавилонська імперія досягла свого найвищого розквіту. За легендою, цар вирішив подарувати своїй улюбленій дружині Амітіді (Амітіїс) цілу оазу, ніби вивезену з гір Мідії, звідки вона була родом. Навуходоносор перебудував Вавилон, перетворив його в неприступну твердиню. Він спорудив парадний в’їзд до міста – облицьовані синіми кахлями та прикрашені рельєфними фігурками биків, левів та єдинорогів Ворота богині Іштар. Через Євфрат було зведено 115 - метровий міст, одна із секцій якого на ніч розбиралася.

Збереглося багато пам’яток шумерської літератури. Вони записані на глиняних табличках і майже всі з них вдалося прочитати. В основному це гімни численним богам, релігійні міфи і легенди, зокрема про виникнення цивілізації та землеробства. Заслуги за це приписувались богам. Найважливіша пам’ятка шумерської літератури – цикл сказань про відважного і непереможного героя Гільгамеша, царя міста Урука.

8.2. Досягнення культури Месопотамії та Стародавнього Єгипту. Одним з найяскравіших і гідних подиву явищ стародавньої історії була культура Стародавнього Єгипту. Як і месопотамська, давньоєгипетська цивілізація виникла в IV–III тис. до н.е.

Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється на кілька періодів:

- Раннє (3100-2700 рр. до н.е.);

- Стародавнє (бл. 2700-2160 рр. до н.е.);

- Середнє (бл. 2134-1786 рр. до н.е.);

- Нове (бл. 1575-1087 рр. до н.е.) царства.

Перший період був часом виникнення рабовласницького суспільства та деспотичної держави, протягом якого сформувалися характерні для давніх єгиптян релігійні вірування: культ природи і предків, астральний та загробний

культи, фетишизм, тотемізм, анімізм, магія. Образотворче мистецтво досягло високої зрілості художніх форм. Стародавнє та Середнє царства характеризувались зміцненням й централізацією бюрократичного управління, посиленням могутності Єгипту і його прагненням поширити свій вплив на сусідні народи. Це епоха будівництва вражаючих своїми розмірами велетенських гробниць фараонів, ниць фараонів, таких як піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, створення унікальних пам’яток образотворчого мистецтва - сфінксів фараона Хефрена у Пізі та фараона Аменемхета ІІІ, портретного дерев’яного рельєфу «Будівничий Хесіра», численних художніх скарбів з гробниць Хенену та Хені, статуї Кемеса - останнього фараона Середнього Царства. Піраміда Хеопса не має собі рівних серед кам’яних споруд у світі: її висота 146 метрів, довжина основи з чотирьох граней - 230 метрів.

Нове Царство було останнім періодом зовнішньої активності Єгипту, коли він вів тривалі завойовницькі війни у Передній Азії та Північній Африці.

У цей час особливо розквітла архітектура храмів (найвідоміші храми Амона-Ра у Луксорі та Кернаці). Серед вершин художньої творчості цього періоду - образ цариці Нефертіті з скульптурної майстерні в Ахетатоні, чудова золота маска фараона Тутанхамона, розписи гробниць в Долині царів поблизу Фів. Єгипет, як і Вавилон, завойовує Персія.

8.3. Своєрідність культурної старовини Індії та Китаю. Одне з унікальних явищ у світовій культурі – культура Індії. Це – одна з найстародавніших культур. Специфіка індійської культури почала складатися ще в IV тис. до н.е., а перша цивілізація на території Стародавньої Індії з’явилась в III тис. до н.е. Тоді ж були засновані перші міста – столиці цієї цивілізації, яка в своєму розвитку не тільки не поступалася шумерській та єгипетській, а й у дечому навіть перевершувала їхній рівень. Ці міста називались Мохенджо Даро і Хараппа.

Стародавняя Індія є батьківщиною такої культури, як бавовник. У ремісничому виробництві важливу роль відігравали прядіння та ткацтво. Уже в ті часи Індія вивозила бавовняні тканини в сусідні країни – Шумер і Єгипет.

Особливе значення для вивчення культури Стародавньої Індії мають письмові джерела, насамперед сукупність найбільш ранніх текстів – Веди (дослівно з санскриту – „священне знання»). Це стародавні пам’ятники індійської релігійної літератури Вони складалися протягом багатьох століть (кінець II – початок І тис. до н.е.). Вед було чотири. «Рігведа (Веда гімнів). «Самаведа» (Веда пісень).«Яджурведа» (Веда для жертвоприношень»), «Атхарваведа» (Веда заклинань). «Рігведа» складається з 1017 гімнів, зібраних у десяти книгах. Більша частина віршів прославляє Агні, бога вогню, й Індру, бога дощу й небес.

Цінним джерелом для вивчення індійської культури першої половини І тис до н.е. служить епічна література. Основними пам’ятниками епічної літератури стали «Махабхарата» («Велика війна нащадків Бхарати») і «Рамаяна» (Сказання про подвиги Рами»).

Характерною рисою культури Індії є те, що в ній багато релігій, які взаємодіють між собою. Серед них основні такі: брахманізм та його пізніші форми - індуїзм і джайнізм, буддизм та іслам. Саме брахманізм зробив істотний вплив на поділ індійського суспільства на касти, саме він акцентував на переселенні душ.

Архітектурні пам’ятки Індії втілюють головну ідею буддизму – ідею зосередження людини на своєму внутрішньому світі як шляху досягнення гармонії: печерні храми (храм в Аджанті, в Кармі), що символізують відлюдницьке життя Будди в печері. Іншою формою буддійської архітектури є ступа (ступа в Сангі) - меморіальні пам’ятки на честь діянь Будди.

Давньоіндійська скульптура зображує не стільки фізичне тіло, скільки його родючу енергію, і тому людина в ній скоріше подібна на рослину.

Китай – країна стародавньої цивілізації: на його території виявлені залишки первісної культури часів раннього палеоліту та бронзового віку. Первіснообщинний лад існував тут довго – до XIV ст. до н.е., коли сформувалась перша рабовласницька держава Інь. Саме в інську епоху зародилася культура, яка дала початок китайській цивілізації в усій її специфіці та значущості. Був складений в основних рисах місячний календар та винайдене письмо – прообраз сучасної ієрогліфічної каліграфії. Подальший розвиток культури відбувався у перших централізованих імперіях – династії Цінь (221 - 207 до н.е.) та династії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.).

Стародавній Китай збагатив світову науку і культуру значними досягненнями: він є батьківщиною таких винаходів, як компас (III ст. до н.е.), спідометр (III ст. до н. е.), сейсмограф (II ст. н.е.), порох (X ст. н.е.), книгодрукування (VI – VIII ст.), порцеляна (III – V ст.). В галузі математики був відкритий метод розв’язання рівнянь першого ступеня з двома і трьома невідомими, вичислене відношення довжини кола до його діаметра число л. В галузі астрономії китайці знали, як вираховувати дату затемнення Сонця, склали один із перших каталогів зірок, вели спостереження за плямами на Сонці та ін. Досить широкого розвитку набула торгівля, цей важливий фактор культури і прогресу. Китайці вели жваву торгівлю з Індією та країнами Середньої Азії Великим шовковим шляхом, а також з арабськими країнами, Кореєю, Японією – морським шовковим шляхом.

На весь світ славиться китайська медицина, яка має трьохтисячолітню історію. В Стародавньому Китаї вперше було написано “Фармакологію” (Бень цао), вперше стали проводити хірургічні операції з застосуванням наркотичного засобу, вперше описали і застосували метод лікування голковколюванням, припеченням, масажем.

Китайські будівничі здобули собі славу двома своєрідними пам’ятками. Протягом двох тисяч років, починаючи з VI ст. до н.е., в Китаї будувався найбільший у світі Великий канал, який у XIII ст. з ’єднав Пекін з Ханчжоу, – складна гідротехнічна споруда з численними пристроями, цікавими способами перекачування та очищення води. Друга видатна споруда – Велика китайська стіна.