ТЕМА 7. ДИЗАЙН НОВОГО ТОВАРУ
7.1. Роль технічної естетики та
ергономіки в підвищенні конкурентоспроможності нового товару |
7.2. Дизайн, його об’єкти та програми |
7.3. Ергономічні вимоги до товару |
7.1. Роль технічної естетики та ергономіки в підвищенні
конкурентоспроможності нового товару
Зростання вимог
споживачів до гармонійного поєднання корисних властивостей і естетичного
зовнішнього вигляду виробів с характерною рисою розвитку світового ринку. Нині, коли технологія,
вартість виробництва й обслуговування в розвинутих країнах майже однакові,
відрізнити будь-який виріб від подібних до нього можна тільки завдяки використанню в процесі створення
нового товару новітніх досягнень технічної естетики та ергономіки. Саме ці
напрямки наукового пошуку с важливими складовими
частинами продуктивної, творчої діяльності людини, яка бере участь у створенні
продуктової інновації. Технічна естетика та ергономіка досліджують особливості
взаємодії системи «людина-техніка-середовище»
з метою гармонійного розвитку
цих компонентів.
Технічна естетика вивчає
соціально-культурні, технічні та естетичні
проблеми формування гармонійного предметного середовища, що створюються
різними товарами для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Вона становить
теоретичні засади художнього конструювання (дизайну), вивчає закономірності
розвитку, принципи та методи професійної творчої діяльності
художника-конструктора (дизайнера). Створюючи складний товар, дизайнери розробляють спеціальні макети або
моделі, за допомогою яких визначають раціональні форми виробу та його
складових, підбирають необхідний колір, забезпечують інші естетичні вимоги відповідно до запитів споживачів. Тобто
дизайн формує товар як споживчу цінність і робить його корисним, зручним,
красивим.
Ергономіка вивчає діяльність людини або групи людей за умов сучасного
виробництва, побуту, дозвілля з мстою оптимізації знарядь праці, побутових
товарів, умов праці тощо. Основними об'єктами дослідження ергономіки є системи
«людина-виріб-середовище». До таких належать будь-які системи, в діяльності
котрих бере участь людина-оператор. Наприклад, великі автоматизовані системи
управління, що об’єднують людей
для праці на обчислювальній та організаційній
техніці, системи управління транспортними засобами, системи типу
«верстат-оператор», системи, які передбачають
взаємодію побутового обладнання
та людини-споживача. Тобто
ергономіка вивчає взаємодію між людиною
та технікою. Вона повинна однаково враховувати як технічні, так і
антропологічні складові. Теоретичні і практичні задачі ергономіка вирішує у взаємодії з технічною естетикою.
Так, художнє конструювання повинно максимально брати до уваги ергономічні вимоги. Водночас і ергономіка
виходить з необхідних естетичних вимог та
результатів художнього конструювання. Причиною такого органічного
взаємозв'язку є спільність об'єкта дослідження обох наукових напрямків - системи «людина-виріб-середовище». Проте між ними існують і відмінності в
методах та засобах дослідження як об'єкта в цілому, так і його окремих
складових.
7.2. Дизайн, його об’єкти та програми
Під дизайном, або художнім
конструюванням, розуміють самостійний вид художньої діяльності, внаслідок якої
проектується об'єкт виробництва з визначеними естетичними властивостями. Дизайн є важливою складовою частиною
конструювання виробів, оскільки саме він забезпечує зручність та приємність
користування виробом, надаючи йому художньої виразності, гармонійно цілісної форми
та інших таких властивостей. Головна мета
дизайну - полегшити взаємодію людини з виробом, зменшити нервове
напруження, сприяти створенню комфортних умов для фізичної та розумової
діяльності, побуту й відпочинку. Згідно з вітчизняними традиціями дизайн-об'єктами прийнято вважати як
кінцеву продукцію, так і промислові зразки найрізноманітніших виробів
машинобудування, електротехнічних, радіотехнічних та електронних виробів, а
також-товарів культурно-побутового призначення. У багатьох розвинутих країнах
дизайн-об'єктами вважаються також і виробничі приміщення, виробничий
транспорт, технологічні лінії, виробничі території. Розширення складу
дизайн-об'єктів привело до застосування в художньому конструюванні системного
підходу, особливо за реалізації так званих «дизайн-програм»,
тобто комплексів складного обладнання, загальної естетичної організації
виробничого середовища тощо.
Зовнішнім
вираженням художнього конструювання є естетичність
виробу. З нею пов'язують сукупність
властивостей товару, що створюють його художню виразність, раціональність
форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання. Саме ці властивості
свідчать про виразність, гармонійність, оригінальність
товару, відповідність його середовищу, стилю та моді.
Отже, основними комплексними показниками естетичності виробу є:
1) художньо-інформаційна виразність, яка дає змогу оцінити відповідність
зовнішньої форми споживацькій суті та призначенню виробу, відповідність товару
стилю та моді. Досягається це оригінальністю й образністю творчого задуму,
стильовою відповідністю та іншими прийомами й засобами художньої творчості.
Велике значення в цій групі показників має відповідність виробу стилю та моді.
Якщо йдеться про відносно невелику залежність
між зовнішніми ознаками виробів та їхньою ринковою новизною, можна
вважати моду головним чинником естетичної цінності виробу. Проте коли зв'язок між зовнішніми ознаками виробів та
їхнім функціональним призначенням більш тісний і визначається великою кількістю
ринкових факторів, можна говорити про наявність якогось визначеного стійкого
стилю в зовнішніх естетичних ознаках товарів. Отже, художньо-інформаційна виразність
виявляється у таких властивостях:
• художньо-образне втілення соціально та ринково значущої
інформації (образна виразність);
• своєрідність форми, яка виділяє товар з його
аналогів (оригінальність);
• сталість ознак форми (стильова визначеність);
2) раціональність організації форми, яка
показує наскільки вдало форма і конструктивне вирішення продукції відображає
її головне призначення, функціональні характеристики (динамічність, швидкохідність,
легкість), принцип дії та особливості виготовлення. Крім цього, художня
виразність набагато залежить від погодженості форми виробу із застосованими в його конструкції матеріалами, а також
від узгодження цілого та частин. Велике значення має зв'язок виробів з їх
предметним оточенням. Усі формоутворюючі ознаки мають повною мірою відповідати
тим умовам, в яких буде використовуватися виріб. Без такої відповідності
продукція навіть найсучасніших форм та кольорових рішень може мати вигляд
естетично недосконалої. Таким
чином, раціональна організація форми
товару визначається:
•
функціонально-конструктивною обумовленістю, яка свідчитиме про відповідність
форми виробу його призначенню, конструктивному
вирішенню та застосованим матеріалам;
• загальною
відповідністю форми виробу умовам його використання;
3) цілісність композиції,
яка пов'язується із сукупністю таких властивостей виробу, як його просторова
структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність,
пластичність. Як правило, із тектонічністю пов'язують характеристику конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну
структуру виробу - його міцність, стійкість, взаємодію
складових елементів. Пластика визначає красу взаємних переходів об'ємів та
обрисів, плавність і гнучкість елементів форми. Беруться також до уваги
впорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит,
декоративність, взаємозв'язок кольорових
сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів. Тобто композиційна єдність виробу передбачає підпорядкованість
різних ознак та стильових
характеристик одній ідеї;
4) досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду поєднують властивості, що характеризують
естетично вдалий вигляд товару.
Це чистота виконання контурів та сполучень,
стійкість декоративних та захисних покриттів, ретельність
оброблення поверхні, чіткість нанесення фірмових знаків, різних покажчиків
тощо.
7.3. Ергономічні вимоги до товару
Ергономічність - це
сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару
до взаємодії із споживачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних
особливостей людини. До головних умов раціонального ергономічного конструювання
належить обов’язковий облік специфічних компонентів системи
„людина-техніка-середовище”, що виявляються в процесі функціонування виробу.
Такими особливостями вважають: вид виробу та особливості його роботи;
своєрідність людського організму; умови навколишнього середовища.
Комплекс вимог до відносно простих виробів не складний, але для
сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої
побутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого
простору; раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність
нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного
освітлення.
Особливості людського організму визначають можливості і способи
впливу людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування.
Проектуючи нові товари, виходять із принципу, що людина має комплекс
фізіологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик та
гігієнічних вимог, що можуть бути самостійними компонентами в системі
„людина-техніка-середовище”. Відтак треба передбачати відповідність виробів
санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це
стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо. Якісним рівнем освітлення вважають такий, що забезпечує безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається силою і контрастністю освітлення, кольором,
відсутністю засліплюючих спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування
її органів чуття (зору, слуху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного
напруження того самого м'яза
водія протягом тривалого часу
(статичне напруження). Антропометричні
вимоги базуються на необхідності
всебічного врахування в
конструкції виробу зросту, маси,
розміру людини та окремих частин тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу його маси, а важелів управління - функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні
вимоги сприяють створенню такого виробу,
використання якого не призводить до
зайвої втоми. Психологічні вимоги мають
забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок з використання виробу за призначенням. Детальнішу характеристику ергономічних показників якості подано в таблиці 7.1.
Ефективність взаємодії людини з різноманітною
продукцією багато в чому
залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це
стосується таких параметрів довкілля як температура та вологість повітря, його
розрідженість або запорошеність. Важливими
ергономічними вимогами с також необхідність створення комфортного
середовища для людини, що експлуатує (використовує) товар (табл. 7.2).
Таблиця 7.1
Ієрархічна структура ергономічних
показників якості товару
Групові показники |
Окремі показники |
Гігієнічні |
Рівень освітлення Рівень вентиляції Рівень температури Рівень вологості Рівень тиску Рівень напруги магнітного та електричного полів Рівень запорошеності Рівень радіації Рівень токсичності Рівень шуму Рівень вібрації Гравітаційні перевантаження та прискорення |
Антропометричні |
Відповідність виробу розмірам тіла людини Відповідність виробу формі тіла людини Відповідність виробу розподілу маси людини |
Фізіологічні та психофізіологічні |
Відповідність силовим можливостям Відповідність швидкісним можливостям Відповідність енергетичним можливостям Відповідність зоровим можливостям Відповідність слуховим можливостям Відповідність дотиковим можливостям Відповідність смаковим і нюховим можливостям |
Психологічні |
Відповідність навичкам Відповідність можливостям сприйняті» та переробки інформації |
У сучасному
світі естетичний рівень, ергономічні та функціональні властивості товарів
стають усе вагомішими чинниками їхньої конкурентоспроможності. Досягнення
високого рівня та органічного поєднання цих властивостей забезпечується
виконанням комплексу спеціальних художньо-конструкторських
робіт, що здійснюються на етапах проектування та виготовлення товару. До складу
технічного завдання (ТЗ) включають спеціальний підрозділ: «Естетичні та
ергономічні вимоги» з вимогами до декоративно-конструкційних
матеріалів, технології обробки,
а також до ергономіки виробу. У технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають
основний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та фактурно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з допомогою спеціально
створених моделей та макетів.
Таблиця
7.2
Особливості умов зовнішнього середовища
на робочому місці людини-оператора
Стан
середовища |
Характерні особливості |
Комфортне |
Стан середовища
забезпечує оптимальну динаміку
працездатності, добре самопочуття та збереження здоров'я людини -
оператора |
Відносно дискомфорте |
Стан середовища
забезпечує працездатність і збереження
здоров'я протягом певного часу, але спричиняє неприємні суб'єктивні відчуття та функціональні зміни, які,
однак, не виходять за допустимі
граничні норми |
Екстремальне |
Стан середовища призводить
до зниження працездатності людини - оператора і спричиняє функціональні зміни, які виходять за межі норми, але не призводять до патологічних
змін організму |
Надекстремальне |
Стан середовища призводить до патологічних змін в організмі
людини і неможливості виконання роботи |
Основними видами
художньо-конструкторських документів, що визначають ергономічні та естетичні
властивості нових товарів, є:
- рисунок
зовнішнього вигляду:
- ергономічна схема зі зв'язками елементів і параметрів системи
«людина - виріб - середовище»;
- опис графічних
елементів: карта фактурно-кольорового вирішення.
У такій
послідовності технічне конструювання створює матеріальну основу предмета, а
дизайн формує цей предмет як споживчу цінність, тобто робить товар привабливим
для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягнути
лише за умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів.
Отже, термін «дизайн»
у його найбільш поширеному розумінні використовується для позначення всієї
сфери художнього конструювання. Він охоплює творчість художників-конструкторів
(практику проектування), результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторську
розробку – продукти дизайну), а також теорію художнього конструювання.