ТЕМА 9. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙ

 

 

9.1. Сутність та напрямки проектного аналізу інноваційної форми інвестицій

 

9.2. Оцінка ефективності реалізації та використання інновації

 

9.1. Сутність та напрямки проектного аналізу інноваційної форми інвестицій

Інновації, що плануються, реалізуються та вже здійснені, на­бувають форми капітальних інвестиційних проектів. Але проек­ти треба підібрати, розрахувати, виконати, а головне - оцінити їх ефективність на підставі порівняння витрат на проект та ре­зультатів його реалізації.

Проектним аналізом називається процес аналізу прибутко­вості інноваційного проекту, або зіставлення витрат на проект та вигод, які можуть бути одержані в результаті його реалізації.

Оскільки вигоди від будь-якого інноваційного проекту та витрати на його реалізацію численні й не завжди їх легко підрахувати, то визначення прибутковості перетворюється у трива­лий та трудомісткий аналіз усіх стадій та аспектів інвестицій­ного проекту.

У міру підготовки та реалізації інноваційний проект прохо­дить "життєвий цикл", що складається з різних стадій. Межі між ними не завжди чіткі, проте можна виділити шість таких стадій.

Перша та друга стадії - це передідентифікація та ідентифі­кація проекту. На цих стадіях спочатку народжується сама ідея, а потім готуються основні деталі проекту. Він проходить по­переднє обґрунтовування та порівнюється з попередніми да­ними інших проектів. Цей процес можна назвати стадією по­переднього техніко-економічного обґрунтування.

Третьою стадією є розробка проекту. На цій стадії проводиться детальне опрацювання всіх аспектів проекту, які остаточно повинні обґрунтувати його вигідність.

Четвертою стадією є оцінка /експертиза/ проекту. Це експертиза, яку проходить підготовлений проект, він вивчається та обговорюється керівництвом фірми, незалежними експер­тами, потенційними інвесторами та кредиторами, міністер­ствами, банком тощо.

П'ята стадія - це прийняття проекту. На цій стадії керівництво всіх рівнів, інвестори та кредитори приймають остаточ­не рішення стосовно проекту, а оскільки в самій фірмі звичай­но існують альтернативні можливості використання економіч­них ресурсів або ж у кредиторів є пропозиції про фінансуван­ня інших проектів, то ця стадія може виявитись тривалою.

Шоста стадія являє собою здійснення проекту. Тут головне - це контроль та спостереження за реалізацією проек­ту з тим, щоб він не відхилявся від графіка, та одночасне вне­сення в нього оперативних змін, якщо вони дійсно потрібні.

На всіх стадіях проекту, але особливо на стадії розробки, йде аналіз його основних аспектів. Часто їх називають напрямками аналізу або просто аналізом.

Основними напрямками проектного аналізу є:

1.  Технічний аналіз, завданням якого є визначення найбільш придатної для даного інвестиційного проекту техніки та технології.

2.  Комерційний /маркетинговий аналіз, у ході якого аналізується ринок.

3.  Інституційний аналіз, завдання якого - досконало оцінити організаційно-правове, адміністративне і навіть політичне середовище, в якому буде реалізовуватись проект, та пристосувати його до цього середовища, особливо до вимог державних організацій.

4. Соціальний аналіз, під час якого необхідно досліджувати вплив проекту на життя місцевих жителів, досягти добро­зичливого ставлення до проекту.

5. Аналіз навколишнього середовища, який повинен виявити шкоду, якщо вона буде нанесена проектом навколишньому середовищу, та дати експертну оцінку їй, а також запропонувати способи запобігання цій шкоді.

6. Фінансовий аналіз.

7.  Економічний аналіз.

Два останні напрямки є ключовими. Обидва вони базують­ся на зіставленні витрат та вигод від проекту, але відрізняють­ся підходом до оцінки. Економічний аналіз оцінює прибутковість проекту з точки зору всього суспільства, фінансовий аналіз - тільки з точки зору фірми та її кредиторів.

У процесі аналізу проектів, що фінансуються міжнародними організаціями, необхідно враховувати їх економічні, технологічні, організаційні, соціальні, екологічні та фінансові аспекти.

Економічні аспекти. Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної економіки України, а також чи існу­ють альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигод з меншими витратами. Однією з важливих вимог, що пред'являються практично всіма міжнародними фінансови­ми організаціями, є адекватне стимулювання різних учасників. Конкретний метод аналізу проекту вибирається стосовно рівня розвитку галузі, що розглядається.

Технічні аспекти. Аналіз технічних аспектів містить ряд факторів, у тому числі:

- передбачуваний масштаб проекту; типи процесів, матеріалів та обладнання;

- місце розташування проекту;

- наявність планів, креслень та іншої проектної документації;

- наявність необхідної інфраструктури;

- методи реалізації, експлуатації та обслуговування проекту, що пропонуються;

- порядок укладення контрактів та оформлення поставок товарів і послуг;

- реальність здійснення графіків реалізації проекту та поетапного одержання вигод.

Організаційні аспекти. У ході підготовки та аналізу проек­ту розглядається компетентність адміністративного персона­лу, ефективність та відповідність організаційної структури під­приємства вирішуваним у проекті завданням.

Проект може включати програму професійної підготовки, метою якої має бути підготовка кадрів для економічно ефективної реалізації проекту.

Соціальні аспекти. При вирішенні питання про виділення інвестицій міжнародні фінансові організації вимагають обов'язкового врахування соціальних факторів, традицій та цінно­стей як важливих факторів, що впливають на здійснюванність, практичну реалізацію та експлуатацію проектів, спрямованих на сприяння конкретним галузям та регіонам.

Мета аналізу - врахувати наступні чотири фактори:

• соціально-культурні та демографічні особливості місцевих отримувачів економічних вигод;

• соціальну структуру зайнятості в регіоні здійснення проекту;

• соціальну стратегію реалізації та експлуатації проекту, що забезпечує сталу участь у проекті отримувачів еко­номічних вигод.

Екологічні аспекти. Екологічна оцінка переслідує мету: виз­начити можливий вплив реалізовуваного проекту на навколишнє середовище та врахувати екологічні аспекти в ході роз­робки проекту, визначити шляхи екологічної оптимізації проек­ту або обмеження та шляхи усунення негативних впливів.

Фінансові аспекти. Докладний аналіз фінансових ресурсів підприємства здійснюється шляхом вивчення підготовленого балансового звіту, звіту про прибутки, збитки та звіту про лік­відність.

Кінцевою метою фінансового аналізу, що проводиться міжнародними фінансовими інститутами, є оцінка рентабельності інноваційного проекту, комерційного та фінансового ризику, пов'язаного з інвестуванням у проект, оцінка ймовірності реалізації проекту у встановлений строк. Тому при підготовці передінвестиційної документації для подання у міжнародні фінансові інститути потрібно звернути увагу на фінансову ефективність проекту, з тим щоб довести здатність підприємства ви­конати всі фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінансові ресурси для забезпечення прийнятого коефіцієнта окупності наявних активів, а також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб.

Фінансовий аналіз нерідко виявляє необхідність коригування рівня та структури призначених цін. Фінансовий та еко­номічний аналізи доповнюють один одного, оскільки фінансовий аналіз проводиться з позицій окремих учасників про­екту, а економічний - з позиції суспільства.

 

9.2. Оцінка ефективності реалізації та використання інновації

На етапі, коли дослідний зразок вже виготовлений, невизна­ченість технічних параметрів проекту знімається. За таких умов найважливішими для оцінки ефективності проекту при розв'я­занні питання щодо його подальшої реалізації є економічні (комерційні) показники. На цьому етапі розроблення іннова­ційного проекту його характеристики практично не відрізня­ються від будь-якого інвестиційного проекту:

- існує потреба в інвестиціях для організації виробництва і реалізації нововведення, яка може бути оцінена з дос­татнім ступенем достовірності на основі запланованих масштабів реалізації проекту;

- характерна невизначеність в обсягах продаж (ймовірності комерційного успіху), рівень якої залежить як від внутрішніх факторів, так і зовнішніх факторів.

Ефективність проекту характеризується системою показ­ників, які відтворюють співвідношення затрат і результатів.

 

Рис. 9.1. Види ефектів від інноваційного проекту

 

Комерційна ефективність (фінансове обґрунтування) проекту визначається співвідношенням фінансових затрат і результатів, які забезпечують необхідну норму прибутковості.

В рамках кожного виду діяльності відбувається притік Пі (t) і відтік Оі (t) грошових коштів. Позначимо різницю між ними через Фі (t):

 

Фі (t)= Пі (t) - Оі (t),                          (9.1)

де і= 1,2,3.

Потоком реальних грошей Ф (t) називається різниця між притоком і відтоком грошових коштів від інвестиційної і операційної діяльності в кожному періоді здійснення проекту (на кожному етапі розрахунку):

 

Ф(t)=[Пі (t) - Оі (t)] + [П2 (t) – О2 (t)] = Фі (t)+ Ф(t).                          (9.2)

 

Бюджетний ефект (Вt) для t-го етапу здійснення проекту визначається як різниця між доходами відповідного бюджету (Dt) та витратами (Рt) у зв'язку із здійсненням даного проекту:

Вt = Dt - Рtt                                                  (9.3)

Показники бюджетної ефективності відтворюють вплив результатів здійснення проекту на доходи і витрати відповід­ного (національного чи місцевого) бюджету.

Показники народногосподарської ефективності розглядають ефективність проекту з точки зору народного господар­ства в цілому, а також для регіонів, галузей, організацій, які залучені до інноваційного проекту. При розрахунку показ­ників економічної ефективності на рівні національного гос­подарства, до складу результатів проекту включаються (у вар­тісному виразі):

- кінцеві виробничі результати (виручка від реалізації продукції; виручка від продажу майна і інтелектуальної власності);

- соціальні та екологічні результати, які розраховані, виходячи із впливу проекту на здоров'я населення, екологічну ситуацію в регіоні, соціальні фактори;

- прямі фінансові результати;

- опосередковані фінансові результати (зміна доходів сторонніх організацій і громадян, ринкової вартості земельних ділянок, споруд та іншого майна, а також затрати на консервацію або ліквідацію).

Оцінка майбутніх затрат і результатів при визначенні ефек­тивності інноваційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого приймається, враховуючи:

-  тривалість створення, експлуатації та ліквідації проекту;

- середньозважений нормативний строк служби основного технологічного обладнання;

-  вимоги інвесторів.

Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, показники, які розраховуються для різних часових інтервалів, приводяться (дисконтуються) до вартості у початковому періоді. Для приведення різночасових затрат використовується норма дис­конту (δ), яка прирівнюється до норми доходу на капітал. Для приведення до базового моменту часу затрат, результатів та ефектів, які відбуваються на t-ому році розрахунку реалізації проекту, зручно множити їх на коефіцієнт дисконтування, який визначається за формулою:

 ,                              (9.4)

 

де t - рік розрахунку (t= 0,1,2,...,Т ),

    Т- горизонт розрахунку, який дорівнює часу реалізації проекту.

Ефект від інноваційної діяльності є багатоаспектним. Умов­на взаємозалежність всіх ефектів представлена на рис. 9.2 та табл. 9.1.

 

 

Рис. 9.2. Багатоаспектність ефекту від інноваційної діяльності

 

Ці ефекти не можна ні в якому разі підсумовувати або вста­новлювати певні співвідношення між ними, оскільки вони ле­жать у різних площинах, але взаємопов'язані.

Таблиця 9.1

Взаємозалежність ефектів

Види ефектів

 

Науковий Ен

Науково-технічний Ент

Технічний Ет

Види економічного ефекту ЕЕ

Потенційний

Очікуваний

Фактичний

Стадії інноваційного проекту

ФД

 


100%

ПД

 

15% 85%

ДКР

 


100%

Освоєння

 

30%70%

Промислове виробництво

100%

Масштаб використання результатів ЕЕ по стадіям інноваційного процесу

 

Соціальний ефект притаманний для всіх видів наукових робіт; науковий ефект — для фундаментальних досліджень (ФД) і прикладних досліджень (ПД); науково-технічний ефект - для ПД і дослідно-конструкторських робіт (Д КР); а техніч­ний ефект - для розробок при освоєнні наукових робіт.

Науковий ефект переходить в науково-технічний, а ос­танній зі зростанням розвитку інформації про новий виріб - в технічний ефект. Всі ці 3 перераховані види ефекту можна оці­нити через економічні показники. Ймовірність та повнота виз­начення ефекту збільшується по мірі проходження науковою ідеєю стадій циклу „дослідження - виробництво".

Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо виз­начається через очікувану ефективність, яка проявляється:

а) у товарному аспекті (підвищення якості, ріст товарного асортименту);

б)  у технологічному аспекті (ріст продуктивності праці, покращення умов);

в)  у функціональному аспекті (ріст ефективності управ­ління);

г) в соціальному аспекті (покращення якості життя).

Отже, економічна цінність (вартість) нововведення для його покупця безпосередньо визначається їх очікуваною ко­рисністю, яка дозволяє йому розв'язати проблему обмеженості ресурсів. Терміни вартості і корисності нововведень в еконо­мічному сенсі ідентифікуються із взаємопов'язаним аналізом якості і кількості:

а) вироблених товарів;

б) виконаних робіт (функцій);

в) зміни витрат виробництва;

г) зміни обсягів продаж, частки реалізації на ринку, при­бутків, інших показників.

Ефективність нововведень безпосередньо визначається здатністю заощаджувати відповідну кількість праці, часу, ре­сурсів, коштів в розрахунку на одиницю всіх створених товарів, технічних систем чи структур. Економічним називається ре­зультат, який призводить до збереження трудових, матеріаль­них або природних ресурсів; чи результат, який дозволяє збільшити виробництво засобів виробництва, предметів спо­живання і послуг, які отримують вартісну оцінку.

Соціальним називається результат, який сприяє задоволен­ню потреб людини і суспільства, водночас не отримуючи вартіс­ної оцінки (покращення здоров'я, задоволення естетичних по­треб тощо). Прояви соціального ефекту тяжко виміряти безпо­середньо, або навіть опосередковано. Слід обмежуватись лише якісними показниками. Чим суттєвіше соціальне досягнення, тим складніше дати йому інтегральну кількісну оцінку.

Науково-технічний ефект є результатом прикладних дос­ліджень, ДКР і етапу освоєння і може бути оцінений через очі­куваний економічний ефект.

На практиці використовують цілу низку показників оцін­ки економічної ефективності інноваційних проектів, які уза­гальнено представлені у табл. 9.2.


Таблиця 9.2

Показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів

Показники

Статичні

Динамічні

Абсолютні

Сумарний прибуток Середньорічний прибуток

Чистий дисконтований дохід

Відносні

Рентабельність інвестицій

Індекс дохідності

Внутрішня рентабельність

Часові

Період окупності інвестицій

Абсолютні показники: узагальнюючі показники визначаються як різниця між вартісними оцінками результатів і затрат, необхідних для реалізації проекту.

Відносні показники: узагальнюючі показники визначаються як відношення вартісних оцінок результатів проек­ту до сукупних затрат.

Часові показники оцінюють період окупності інвестицій­них затрат.

Статичні показники – це показники,  в яких грошові потоки, які виникають в різні моменти часу оцінюються як рівноцінні;

Динамічні показники: передбачають дисконтування, таким чином за­безпечуючи співставлення різночасових ІП.

 

Сумарний прибуток визначається як різниця сукупних вартісних результатів і затрат, пов'язаних з реалізацією проек­ту:

 

,                                               (9.5)

 

де Рtвартісна оцінка результатів, які отримують учасники проекту протягом t-го інтервалу часу;

Зt — сукупні затрати, пов'язані з реалізацією проекту протягом t-го інтервалу часу;

т - число інтервалів в інвестиційному періоді (період життєвого циклу проекту).

Середньорічний прибуток - це розрахунковий показник, який визначає усереднену величину чистого прибутку, яку учасник проекту отримує за рік:

 ,                                     (9.6)

де Т— тривалість інвестиційного періоду, роки.

Проект можна вважати економічно привабливим, якщо ці показники є додатними. Ступінь прибутковості проекту глиб­ше можна оцінити за допомогою RОІ.

Рентабельність інвестицій визначається як відношення річного прибутку до вкладених в проект інвестицій:

 ,                                      (9.7)

де RОІ - показник „Return On Investments";

Пр — прибуток від реалізації проекту, грн;

ПІ — початкові інвестиції в проект, грн.

Період окупності інвестицій, визначає період часу від початку інвестування проекту до моменту, коли чистий дохід від реалізації проекту повністю компенсує початкові інвестиції в проект. Зазвичай, чим менше період окупності проекту, тим приваб­ливішим він є для інвестора.

  - для проектів, які характеризуються постійним за величиною чистим доходом По і одноразовими капітальними вкладеннями в проект ПІ.

 

В сучасних умовах господарювання, ефективність інноваційної діяльності підприємства можна аналізувати за двома групами показників.

До першої групи можна віднести такі показники, які вимі­рюють результати інноваційної діяльності - появу інновацій­ної продукції, інноваційних технологічних процесів тощо. Це можуть бути наступні:

-          коефіцієнт оновлення продуктового асортименту (частка виторгу і прибутку від реалізації нової продукції (робіт, послуг), впровадженої протягом останнього року);

-          тривалість розробки, освоєння і виведення на ринок нової продукції;

-          тривалість досягнення точки беззбитковості для нового виробу;

-          коефіцієнт оновлення технологій (частка технологічних процесів, які відповідають рівневі світового НТП);

-          частка морально застарілого обладнання;

-          коефіцієнт наукомісткості виробництва (або технологіч­ної місткості) - це співвідношення обсягу витрат на інноваційну діяльність до загальної вартості витрат виробництва;

-          кількість патентів у відношенні до суми витрат на НДДКР тощо.

Такий комплекс показників дає змогу оцінити продуктові і техніко-технологічні інновації, рівень наукової забезпече­ності виробництва), ефективність досліджень і розробок на підприємстві тощо.

Інноваційна інфраструктура - це підсистема, що забезпечує можливість здійснення інноваційного процесу. Показни­ки оцінки інноваційної інфраструктури включать:

- рівень розвитку інформаційних технологій на підприємстві;

- рівень кваліфікації персоналу;

- соціально-психологічний клімат у колективі;

- рівень мотивації персоналу до інноваційної діяльності;

- рівень організаційного навчання та саморегуляції тощо.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що в сучасних умовах кардинального реформування господарського механізму, його орієнтації на ринкові моделі економічного розвитку, проблема обґрунтування інвестиційних рішень в товарній інноваційній політиці вимагає творчого та індивідуального підходів. Водночас реалізації будь-якого інноваційного проекту передує рішення двох взаємопов'язаних задач: оцінка вигід­ності всіх можливих альтернатив, а також порівняння варіантів та вибір найефективнішої альтернативи.