ТЕМА 9. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙ
|
9.1. Сутність та напрямки проектного
аналізу інноваційної форми інвестицій |
|
9.2. Оцінка ефективності реалізації та
використання інновації |
9.1. Сутність та напрямки проектного аналізу інноваційної форми
інвестицій
Інновації, що
плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форми капітальних
інвестиційних проектів. Але проекти треба підібрати, розрахувати, виконати, а
головне - оцінити їх ефективність на підставі порівняння витрат на проект та результатів
його реалізації.
Проектним
аналізом називається процес аналізу прибутковості інноваційного проекту, або
зіставлення витрат на проект та вигод, які можуть
бути одержані в результаті його реалізації.
Оскільки вигоди
від будь-якого інноваційного проекту та витрати на його реалізацію численні й
не завжди їх легко підрахувати, то визначення прибутковості перетворюється у
тривалий та трудомісткий аналіз усіх стадій та аспектів інвестиційного
проекту.
У міру підготовки
та реалізації інноваційний проект проходить "життєвий цикл", що
складається з різних стадій. Межі між ними не завжди чіткі, проте можна
виділити шість таких стадій.
Перша та друга
стадії - це передідентифікація та ідентифікація
проекту. На цих стадіях спочатку народжується сама ідея, а потім готуються
основні деталі проекту. Він проходить попереднє обґрунтовування та
порівнюється з попередніми даними інших проектів. Цей процес можна назвати
стадією попереднього техніко-економічного обґрунтування.
Третьою стадією
є розробка проекту. На цій стадії проводиться детальне опрацювання всіх
аспектів проекту, які остаточно повинні обґрунтувати його вигідність.
Четвертою стадією є оцінка /експертиза/ проекту. Це експертиза,
яку проходить підготовлений проект, він вивчається та обговорюється
керівництвом фірми, незалежними експертами, потенційними інвесторами та
кредиторами, міністерствами, банком тощо.
П'ята стадія -
це прийняття проекту. На цій стадії керівництво всіх рівнів, інвестори та
кредитори приймають остаточне рішення стосовно проекту, а оскільки в самій
фірмі звичайно існують альтернативні можливості використання економічних
ресурсів або ж у кредиторів є пропозиції про фінансування інших проектів, то
ця стадія може виявитись тривалою.
Шоста стадія являє собою здійснення проекту. Тут головне - це
контроль та спостереження за реалізацією проекту з тим, щоб він не відхилявся
від графіка, та одночасне внесення в нього оперативних змін, якщо вони дійсно
потрібні.
На всіх стадіях проекту, але особливо на стадії розробки, йде
аналіз його основних аспектів. Часто їх називають напрямками аналізу або просто
аналізом.
Основними
напрямками проектного аналізу є:
1. Технічний аналіз, завданням якого є
визначення найбільш придатної для даного інвестиційного проекту техніки та
технології.
2. Комерційний /маркетинговий аналіз, у ході
якого аналізується ринок.
3. Інституційний аналіз, завдання якого -
досконало оцінити організаційно-правове, адміністративне і навіть політичне
середовище, в якому буде реалізовуватись проект, та пристосувати його до цього
середовища, особливо до вимог державних організацій.
4. Соціальний
аналіз, під час якого необхідно досліджувати вплив проекту на життя місцевих
жителів, досягти доброзичливого ставлення до проекту.
5. Аналіз навколишнього
середовища, який повинен виявити шкоду, якщо вона буде нанесена проектом
навколишньому середовищу, та дати експертну оцінку їй, а також запропонувати
способи запобігання цій шкоді.
6. Фінансовий
аналіз.
7. Економічний аналіз.
Два останні напрямки є ключовими. Обидва вони базуються на
зіставленні витрат та вигод від проекту, але
відрізняються підходом до оцінки. Економічний аналіз оцінює прибутковість
проекту з точки зору всього суспільства, фінансовий аналіз - тільки з точки
зору фірми та її кредиторів.
У процесі
аналізу проектів, що фінансуються міжнародними організаціями, необхідно
враховувати їх економічні, технологічні, організаційні, соціальні, екологічні
та фінансові аспекти.
Економічні
аспекти. Аналіз економічних аспектів покликаний
визначити, чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної
економіки України, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих
економічних вигод з меншими витратами. Однією з
важливих вимог, що пред'являються практично всіма міжнародними фінансовими
організаціями, є адекватне стимулювання різних учасників. Конкретний метод
аналізу проекту вибирається стосовно рівня розвитку галузі, що розглядається.
Технічні
аспекти. Аналіз технічних аспектів містить ряд
факторів, у тому числі:
- передбачуваний
масштаб проекту; типи процесів, матеріалів та обладнання;
- місце
розташування проекту;
- наявність
планів, креслень та іншої проектної документації;
- наявність необхідної інфраструктури;
- методи реалізації, експлуатації та обслуговування проекту, що
пропонуються;
- порядок укладення контрактів та оформлення поставок товарів і
послуг;
- реальність здійснення графіків реалізації проекту та поетапного
одержання вигод.
Організаційні аспекти. У ході підготовки
та аналізу проекту розглядається компетентність адміністративного персоналу,
ефективність та відповідність організаційної структури підприємства
вирішуваним у проекті завданням.
Проект може включати програму професійної підготовки, метою якої
має бути підготовка кадрів для економічно ефективної реалізації проекту.
Соціальні аспекти. При вирішенні
питання про виділення інвестицій міжнародні фінансові організації вимагають
обов'язкового врахування соціальних факторів, традицій та цінностей як
важливих факторів, що впливають на здійснюванність,
практичну реалізацію та експлуатацію проектів, спрямованих на сприяння
конкретним галузям та регіонам.
Мета аналізу -
врахувати наступні чотири фактори:
•
соціально-культурні та демографічні особливості місцевих отримувачів
економічних вигод;
• соціальну
структуру зайнятості в регіоні здійснення проекту;
• соціальну
стратегію реалізації та експлуатації проекту, що забезпечує сталу участь у
проекті отримувачів економічних вигод.
Екологічні
аспекти. Екологічна оцінка переслідує мету: визначити
можливий вплив реалізовуваного проекту на навколишнє
середовище та врахувати екологічні аспекти в ході розробки проекту, визначити
шляхи екологічної оптимізації проекту або обмеження та шляхи усунення
негативних впливів.
Фінансові
аспекти. Докладний аналіз фінансових ресурсів
підприємства здійснюється шляхом вивчення підготовленого балансового звіту, звіту
про прибутки, збитки та звіту про ліквідність.
Кінцевою метою
фінансового аналізу, що проводиться міжнародними фінансовими інститутами, є
оцінка рентабельності інноваційного проекту, комерційного та фінансового
ризику, пов'язаного з інвестуванням у проект, оцінка ймовірності реалізації
проекту у встановлений строк. Тому при підготовці передінвестиційної
документації для подання у міжнародні фінансові інститути потрібно звернути
увагу на фінансову ефективність проекту, з тим щоб довести здатність підприємства
виконати всі фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінансові
ресурси для забезпечення прийнятого коефіцієнта окупності наявних активів, а
також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб.
Фінансовий аналіз
нерідко виявляє необхідність коригування рівня та структури призначених цін.
Фінансовий та економічний аналізи доповнюють один одного, оскільки фінансовий
аналіз проводиться з позицій окремих учасників проекту, а економічний - з
позиції суспільства.
9.2. Оцінка ефективності реалізації та
використання інновації
На етапі, коли дослідний зразок вже виготовлений, невизначеність
технічних параметрів проекту знімається. За таких умов найважливішими для
оцінки ефективності проекту при розв'язанні питання щодо його подальшої
реалізації є економічні (комерційні) показники. На цьому етапі розроблення
інноваційного проекту його характеристики практично не відрізняються від
будь-якого інвестиційного проекту:
- існує
потреба в інвестиціях для організації виробництва і реалізації
нововведення, яка може бути оцінена з достатнім ступенем достовірності на
основі запланованих масштабів реалізації проекту;
- характерна невизначеність
в обсягах продаж (ймовірності комерційного успіху), рівень якої залежить як
від внутрішніх факторів, так і зовнішніх факторів.
Ефективність
проекту характеризується системою показників, які відтворюють співвідношення
затрат і результатів.
Рис. 9.1. Види ефектів від інноваційного
проекту
Комерційна
ефективність (фінансове обґрунтування)
проекту визначається співвідношенням фінансових затрат і результатів, які
забезпечують необхідну норму прибутковості.
В рамках кожного виду діяльності відбувається притік Пі (t)
і відтік Оі (t) грошових
коштів. Позначимо різницю між ними через Фі (t):
Фі (t)= Пі (t) - Оі
(t), (9.1)
де і= 1,2,3.
Потоком реальних грошей Ф (t) називається різниця між притоком і відтоком грошових коштів від інвестиційної і
операційної діяльності в кожному періоді здійснення проекту (на кожному етапі
розрахунку):
Ф(t)=[Пі (t) - Оі (t)] + [П2 (t) –
О2 (t)] = Фі (t)+ Ф’(t). (9.2)
Бюджетний ефект (Вt) для t-го
етапу здійснення проекту визначається як різниця між доходами відповідного
бюджету (Dt)
та витратами (Рt) у зв'язку із
здійсненням даного проекту:
Вt = Dt
- Рtt (9.3)
Показники бюджетної
ефективності відтворюють вплив результатів здійснення проекту на доходи і
витрати відповідного (національного чи місцевого) бюджету.
Показники народногосподарської
ефективності розглядають ефективність проекту з точки зору народного господарства
в цілому, а також для регіонів, галузей, організацій, які залучені до
інноваційного проекту. При розрахунку показників економічної ефективності на
рівні національного господарства, до складу результатів проекту включаються (у
вартісному виразі):
- кінцеві
виробничі результати (виручка від реалізації продукції; виручка від продажу
майна і інтелектуальної власності);
- соціальні та
екологічні результати, які розраховані, виходячи із впливу проекту на здоров'я
населення, екологічну ситуацію в регіоні, соціальні фактори;
- прямі
фінансові результати;
- опосередковані
фінансові результати (зміна доходів сторонніх організацій і громадян, ринкової
вартості земельних ділянок, споруд та іншого майна, а також затрати на
консервацію або ліквідацію).
Оцінка майбутніх
затрат і результатів при визначенні ефективності інноваційного проекту
здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого
приймається, враховуючи:
- тривалість створення, експлуатації та
ліквідації проекту;
-
середньозважений нормативний строк служби основного технологічного обладнання;
- вимоги інвесторів.
Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, показники, які
розраховуються для різних часових інтервалів, приводяться (дисконтуються) до
вартості у початковому періоді. Для приведення різночасових затрат
використовується норма дисконту (δ), яка прирівнюється до норми
доходу на капітал. Для приведення до базового моменту часу затрат, результатів
та ефектів, які відбуваються на t-ому році розрахунку
реалізації проекту, зручно множити їх на коефіцієнт дисконтування, який
визначається за формулою:
, (9.4)
де t - рік
розрахунку (t= 0,1,2,...,Т ),
Т- горизонт
розрахунку, який дорівнює часу реалізації проекту.
Ефект від
інноваційної діяльності є багатоаспектним. Умовна взаємозалежність всіх
ефектів представлена на рис. 9.2 та табл. 9.1.
Рис. 9.2. Багатоаспектність ефекту від інноваційної діяльності
Ці ефекти не
можна ні в якому разі підсумовувати або встановлювати певні співвідношення між
ними, оскільки вони лежать у різних площинах, але
взаємопов'язані.
Таблиця 9.1
Взаємозалежність ефектів
Види ефектів |
||||||
Науковий Ен |
Науково-технічний Ент |
Технічний Ет |
||||
Види економічного ефекту ЕЕ |
||||||
Потенційний |
Очікуваний |
Фактичний |
||||
Стадії інноваційного проекту |
||||||
ФД 100% |
15% 85% |
ДКР 100% |
30%70% |
Промислове виробництво 100% |
||
Масштаб використання результатів ЕЕ по стадіям
інноваційного процесу |
||||||
Соціальний ефект
притаманний для всіх видів наукових робіт; науковий ефект — для фундаментальних
досліджень (ФД) і прикладних досліджень (ПД); науково-технічний ефект - для ПД
і дослідно-конструкторських робіт (Д КР); а технічний ефект - для розробок при
освоєнні наукових робіт.
Науковий ефект
переходить в науково-технічний, а останній зі зростанням розвитку інформації
про новий виріб - в технічний ефект. Всі ці 3 перераховані види ефекту можна
оцінити через економічні показники. Ймовірність та повнота визначення ефекту
збільшується по мірі проходження науковою ідеєю стадій циклу „дослідження -
виробництво".
Розмір ефекту
від реалізації нововведень безпосередньо визначається через очікувану
ефективність, яка проявляється:
а) у товарному
аспекті (підвищення якості, ріст товарного асортименту);
б) у технологічному аспекті (ріст продуктивності
праці, покращення умов);
в) у функціональному аспекті (ріст ефективності
управління);
г) в соціальному
аспекті (покращення якості життя).
Отже, економічна
цінність (вартість) нововведення для його покупця безпосередньо визначається їх очікуваною корисністю,
яка дозволяє йому розв'язати проблему обмеженості ресурсів. Терміни вартості і
корисності нововведень в економічному сенсі ідентифікуються із
взаємопов'язаним аналізом якості і кількості:
а) вироблених
товарів;
б) виконаних
робіт (функцій);
в) зміни витрат
виробництва;
г) зміни обсягів
продаж, частки реалізації на ринку, прибутків, інших показників.
Ефективність нововведень безпосередньо
визначається здатністю заощаджувати відповідну кількість праці, часу, ресурсів,
коштів в розрахунку на одиницю всіх створених товарів, технічних систем чи
структур. Економічним називається результат, який призводить до
збереження трудових, матеріальних або природних ресурсів; чи результат, який
дозволяє збільшити виробництво засобів виробництва, предметів споживання і
послуг, які отримують вартісну оцінку.
Соціальним називається результат, який сприяє задоволенню потреб людини і
суспільства, водночас не отримуючи вартісної оцінки (покращення здоров'я,
задоволення естетичних потреб тощо). Прояви соціального ефекту тяжко виміряти
безпосередньо, або навіть опосередковано. Слід обмежуватись лише якісними
показниками. Чим суттєвіше соціальне досягнення, тим складніше дати йому
інтегральну кількісну оцінку.
Науково-технічний
ефект є результатом прикладних досліджень, ДКР і
етапу освоєння і може бути оцінений через очікуваний економічний ефект.
На практиці
використовують цілу низку показників оцінки економічної ефективності
інноваційних проектів, які узагальнено представлені у табл. 9.2.
Таблиця 9.2
Показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів
Показники |
Статичні |
Динамічні |
Абсолютні |
Сумарний прибуток Середньорічний прибуток |
Чистий дисконтований дохід |
Відносні |
Рентабельність інвестицій |
Індекс дохідності Внутрішня рентабельність |
Часові |
Період окупності інвестицій |
Абсолютні
показники: узагальнюючі показники визначаються як
різниця між вартісними оцінками результатів і затрат, необхідних для реалізації
проекту.
Відносні показники: узагальнюючі показники
визначаються як відношення вартісних оцінок результатів проекту до сукупних
затрат.
Часові показники оцінюють період окупності інвестиційних затрат.
Статичні
показники – це показники, в яких грошові потоки, які виникають в різні
моменти часу оцінюються як рівноцінні;
Динамічні
показники: передбачають дисконтування, таким чином забезпечуючи
співставлення різночасових ІП.
Сумарний
прибуток визначається як різниця сукупних вартісних
результатів і затрат, пов'язаних з реалізацією проекту:
,
(9.5)
де Рt — вартісна оцінка результатів,
які отримують учасники проекту протягом t-го інтервалу часу;
Зt — сукупні затрати, пов'язані з реалізацією проекту протягом t-го
інтервалу часу;
т - число інтервалів в інвестиційному періоді (період життєвого
циклу проекту).
Середньорічний
прибуток - це розрахунковий показник, який визначає
усереднену величину чистого прибутку, яку учасник проекту отримує за рік:
, (9.6)
де Т— тривалість
інвестиційного періоду, роки.
Проект можна
вважати економічно привабливим, якщо ці показники є додатними. Ступінь
прибутковості проекту глибше можна оцінити за допомогою RОІ.
Рентабельність
інвестицій визначається як відношення річного прибутку
до вкладених в проект інвестицій:
, (9.7)
де RОІ - показник
„Return On Investments";
Пр — прибуток від реалізації
проекту, грн;
ПІ — початкові інвестиції в проект,
грн.
Період окупності інвестицій, визначає
період часу від початку інвестування проекту до моменту, коли чистий дохід від
реалізації проекту повністю компенсує початкові інвестиції в проект. Зазвичай,
чим менше період окупності проекту, тим привабливішим він є для інвестора.
- для проектів, які
характеризуються постійним за величиною чистим доходом По і одноразовими
капітальними вкладеннями в проект ПІ.
В сучасних умовах господарювання, ефективність інноваційної
діяльності підприємства можна аналізувати за двома групами показників.
До першої групи
можна віднести такі показники, які вимірюють результати інноваційної
діяльності - появу інноваційної продукції, інноваційних технологічних процесів
тощо. Це можуть бути наступні:
- коефіцієнт
оновлення продуктового асортименту (частка виторгу і прибутку від реалізації
нової продукції (робіт, послуг), впровадженої протягом останнього року);
- тривалість
розробки, освоєння і виведення на ринок нової продукції;
- тривалість
досягнення точки беззбитковості для нового виробу;
- коефіцієнт
оновлення технологій (частка технологічних процесів, які відповідають рівневі
світового НТП);
- частка
морально застарілого обладнання;
- коефіцієнт
наукомісткості виробництва (або технологічної
місткості) - це співвідношення обсягу витрат на інноваційну діяльність до
загальної вартості витрат виробництва;
- кількість
патентів у відношенні до суми витрат на НДДКР тощо.
Такий комплекс показників дає змогу оцінити продуктові і
техніко-технологічні інновації, рівень наукової забезпеченості виробництва),
ефективність досліджень і розробок на підприємстві тощо.
Інноваційна інфраструктура - це підсистема, що забезпечує
можливість здійснення інноваційного процесу. Показники оцінки інноваційної
інфраструктури включать:
- рівень розвитку інформаційних технологій на підприємстві;
- рівень кваліфікації персоналу;
- соціально-психологічний клімат у колективі;
- рівень мотивації персоналу до інноваційної діяльності;
- рівень
організаційного навчання та саморегуляції тощо.
Узагальнюючи,
можна стверджувати, що в сучасних умовах кардинального реформування
господарського механізму, його орієнтації на ринкові моделі економічного
розвитку, проблема обґрунтування інвестиційних рішень в товарній інноваційній
політиці вимагає творчого та індивідуального підходів. Водночас реалізації
будь-якого інноваційного проекту передує рішення двох взаємопов'язаних задач:
оцінка вигідності всіх можливих альтернатив, а також порівняння варіантів та
вибір найефективнішої альтернативи.