Лекція №2

ВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО: ВИЗНАЧЕННЯ, СТРУКТУРА, ЦІЛІ І ЗАДАЧІ

Водне господарство - галузь економіки, яка розробляє і впроваджує заходи щодо використання поверхневих і підземних вод для різних цілей окремих галузей економіки, а також здійснює охорону вод і боротьбу з їх шкідливою дією.

Водне господарство повинно вирішувати ряд складних завдань, зокрема:

- вести облік наявної кількості та якості водних ресурсів у найбільших водоймах і водотоках;

- складати прогноз розвитку водного господарства з врахуванням змін природного середовища і основних тенденцій соціально-економічного розвитку країни і науково-технічного прогресу;

- забезпечувати усі галузі економіки водою в межах раціонального водокористування;

- формувати державні програми водогосподарського будівництва на основі централізованого фінансування;

- вести контроль за станом і якістю вод у процесі їх використання, очистки і відведення та облік джерел забруднень;

- розробляти заходи боротьби з шкідливою дією води, зокрема ерозією, повенями, селями, руйнуванням берегів і ін.

За роки незалежності в Україні сформовано державну політику у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, створено законодавчу та нормативно-методичну базу, розроблено і впроваджено економічний механізм водокористування, прийнято низку відповідних державних програм, утворено систему спеціально уповноважених органів виконавчої влади. Міністерство екології та природних ресурсів України має здійснювати комплексне управління і забезпечення реалізації державної політики у сфері використання природних ресурсів, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у цій сфері. В нашій державі питанням раціонального, комплексного використання води в основному займається Державний комітет з водного господарства (з 2011 року ) при Міністерстві екології та природних ресурсів.

Основними завданнями Державного агенства водних ресурсів є:
- підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, здійснення в цій сфері єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду роботи та забезпечення реалізації цієї політики;
- розроблення та участь у реалізації загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- забезпечення задоволення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу;
- здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель.

Державний комітет житлово-комунального господарства України має забезпечувати регулювання діяльності у сфері централізованого водовідведення та водопостачання, здійснення управління у сфері житлово-комунального господарства, підготовки питної води та питного водопостачання.

Питання охорони водних ресурсів в Україні відображені в наступних основних законодавчих документах :

·        Закон України „Про охорону навколишнього середовища”;

·        Водний кодекс України;

·        Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя”;

·        Закон України „Про питну воду та питне водопостачання”;

·        Закон України "Про природно-заповідний фонд України";

·        Міжнародні угоди.

Водний кодекс України

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

Стаття 3. Водний фонд України

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

природні водойми (озера);

водотоки (річки, струмки);

штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Стаття 4. Землі водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

·        морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами,

·        болотами, а також островами;

·        прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

·        гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

·        береговими смугами водних шляхів.

Стаття 6. Власність на води (водні об'єкти)

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно із законодавством України порушеннями стосовно водних об’єктів, за які накладаються стягнення, є: забруднення та засмічення поверхневих вод; самовільне водокористування; переуступка права водокористування; забір води з порушенням планів водокористування; безгосподарське використання води; порушення правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається з водних об'єктів і скидається до них; самовільне захоплення водних об'єктів; порушення режимів роботи водогосподарських споруд і пристроїв; руйнування русел річок, струмків та водотоків; пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв; порушення режиму господарської діяльності на землях водного фонду; порушення водоохоронного режиму на водозборах; самовільне проведення гідротехнічних робіт.

Водогосподарські комплекси

У сучасних умовах і особливо в перспективі велике значення набувають водогосподарські комплекси (ВГК).

Водогосподарські комплекси - це сукупність гідротехнічних споруд та соціально-економічних, технічних заходів по використанню водних ресурсів в інтересах ефективного розвитку всіх галузей економіки. ВГК - сукупність різних галузей господарства, які спільно використовують водні ресурси одного водного об'єкту.

Галузі, які забирають воду або використовують її з даного водогосподарського комплексу або водного об'єкта називаються учасниками або компонентами ВГК.

До учасників, або компонентів, ВГК відносяться: водопостачання, гідроенергетика, водний транспорт, гідротехнічні меліорації, рибне господарство, водний відпочинок та водний туризм.

До гідротехнічних меліорацій відносяться не тільки осушення та зрошення, а також боротьба з повенями, водною ерозією, селевими потоками, зсувами і руйнуванням берегів, а також із заболоченням і засоленням земель.

ВГК класифікуються за масштабами поширення їх дії, типом споруд та числом учасників.Так, за масштабами поширення їх дії можна виділити глобальні, басейнові і ВГК частини басейну (регіональні).

До глобальних, або міждержавних відносяться проекти використання водних ресурсів прикордонних річок (Прут, Прип'ять) або річок, що проходять через ряд країн (Дунай, Дніпро, Дністер).

До державних ВГК відносяться проекти, що мають на меті створення єдиної водогосподарської системи країни (ЄВГС). У США, Англії, Франції такі системи або частини їх існують, в Україні така система ще не розроблена.

Басейнові ВГК охоплюють басейни великих річок. Розроблені "Схеми комплексного використання і охорони водних і земельних ресурсів". Наприклад, у басейні р.Горині, Південного Бугу і т. п.

ВГК частини басейну (регіональні) можуть складатися для окремих територій, наприклад, області чи району.

ВГК за кількістю учасників можуть бути галузевими або комплексними. Галузеві комплекси можуть створюватись для однієї галузі, наприклад, для зрошення, рибного господарства та ін.

Комплексні ВГК включають в себе декілька учасників (комунально-побутове господарство, гідроенергетика, зрошення, водний транспорт, лісосплав, водний туризм і ін.). Наприклад, на Дніпрі створено шість комплексних ВГК: Київський, Канівський, Кременчуцький, Дніпродзержинський, Дніпровський (Дніпрогес), Каховський.

За своєю дією та характером використання водних ресурсів учасники ВГК поділяються на водоспоживачів і водокористувачів.

Водоспоживачі (або водоспоживання) - забирають воду із водних об'єктів, при цьому частина води втрачається безповоротно, так як вона входить до складу промислової та сільськогосподарської продукції, а також випаровується в процесі використання, а інша частина повертається у водойму. До водоспоживачів відносяться промислове і комунальне водопостачання, зрошення, теплова та атомна енергетики і ін.

Водокористувачі (або водокористування) - не забирають воду із водних об'єктів, а лише використовують її для виконання різних операцій. До їх чиста відноситься гідроенергетика, водний транспорт, лісосплав, рибне господарство, водний туризм.

В сучасних умовах спостерігається поступове стирання меж між ними в зв'язку з тим, що водні ресурси використовуються комплексно. Так, наприклад, будівництво електростанцій пов'язане із створенням водосховищ, з яких вода забирається для зрошення, комунального і промислового водопостачання, а також сприяє розвитку судноплавства, лісосплаву, водного туризму, спорту. Крім того, створені водосховища повинні обов'язково використовуватись для розвитку рибного господарство, інакше такі комплекси не повинні прийматись в експлуатацію.

Розрізняють загальне і спеціальне водокористування. Загальне водокористування здійснюється без застосування технічних споруд і пристроїв. Спеціальне водокористування здійснюється з застосуванням споруд і пристроїв.

Кожний учасник ВГК залежно від притаманних йому особливостей має певні вимоги до водних об'єктів відносно таких показників:

1) необхідної кількості води і постійності її подачі протягом року;

2) якості води;

3) рівня забезпеченості водоподачі.

Відомо, що використання води нерівномірне не тільки протягом року, але і протягом доби, що пояснюється особливостями водокористування учасників ВГК. До найбільш постійних водокористувачів відносяться промисловість, комунальне водопостачання, теплові, атомні і гідроелектростанції. Менш постійні - зрошення, судноплавство, рибне господарство, лісосплав. Наприклад, зрошення потребує подачі води тільки у вегетаційний період. Водний транспорт і лісосплав вимагають підтримання необхідних глибин у період навігації. А, наприклад, рибне господарство найбільш чутливе до подачі води в період нересту риби.

Різні галузі економіки ставлять неоднакові вимоги до якості води в залежності від тих функцій, які вода виконує при її у використань. Якість води визначається її фізичними (температура, прозорість, колір, запах, смак) і хімічними (рН, мінералізація, вміст речовин), а також санітарно-бактеріологічними (наявність бактерій) властивостями. На якість води впливає у водотоках та водоймах господарська діяльність людини.

Таблиця 2.1

Можливості використання води в залежності від її якості

Якість води	Види водокористування
	господарсько-питне	промисловість	рибне господарство	відпочинок, спорт	транспорт
Дуже чиста	Придатна	Придатна	Цілком придатна	Цілком придатна	Цілком придатна
Чиста	Придатна з хлоруванням	Придатна	Придатна	Цілком придатна	Придатна
Помірно чиста	Придатна після стандартного очищення	Придатна	Придатна	Придатна	Придатна
Забруднена	Придатна тільки після спеціального очищення	Придатна	Придатна (крім цінних видів риб)	Використання сумнівне і небезпечне	Придатна
Брудна	Непридатна	Придатна для спеціальних цілей після очищення	Непридатна	Непридатна	Використання небажане

Найбільш високі вимоги до якості води ставлять питне водопостачання і харчова промисловість, а також рибне господарство. Менші вимоги у зрошення та бвльшості галузей промисловості. Не ставлять серйозних вимог до якості води гідроенергетика, судноплавство, лісосплав.

Відносно забезпеченості водоподачі (тобто можливих перебоїв водоподачі) різні галузі економіки мають також різні вимоги. Так, найбільші вимоги в питного водопостачання, промисловості, гідро- і теплоенергетики, рибного господарства, зрошення.

Запитання для контролю

1.                Поняття про водне господарство.

2.                 Законодавчі акти України з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів.

3.                Поняття водогосподарських комплексів (ВГК).

4.                Класифікація, типи та компоненти ВГК.

5.                Вимоги учасників ВГК до водних ресурсів.