Лекція №1

 

ВОДНІ ДЖЕРЕЛА ТА ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА СВІТУ

 

Стан водних ресурсів: ситуація в світі та в Україні

 

На початку ХХІ століття близько 1,1 мільярда людей на Землі не мають доступу до безпечного водопостачання, а понад 2,4 мільярда не мають належних умов санітарії.

Для початку необхідно усвідомити, що:

·         1,1 мільярда людей (17% світового населення) не мали доступу до безпечної питної води (до централізованого водопостачання з чітким контролем за якістю води, ефективними технологіями водопідготовки; до захищених колодязів і джерел, громадських водонапірних башт або резервуарів — накопичувачів дощової води та інше);

·         серед цієї частини населення, що не має доступу до безпечних джерел води — майже дві третини жителів Азії;

·         2,6 мільярда (42% населення планети) не мають доступу до необхідних санітарних умов;

·         1,8 мільйона людей умирає щодня від діареї (включаючи хворих холерою), 90% — це діти віком до 5 років, що проживають, головним чином, у країнах, що розвиваються ;

·         80% населення, що не мають доступу до питної води — це сільські мешканці, але в умовах швидкої урбанізації необхідно приділяти більше уваги вирішенню проблем міського населення;

·         кожний рік біля 250 мільйонів людей потерпають від хвороб, що спричинені неадекватними водопостачанням та каналізацією, а більш ніж 3 мільйони людей щорічно помирають від цих хвороб, головним чином це жінки та діти. Лише кишкові інфекції щорічно забирають життя більше двох мільйонів дітей у країнах, що розвиваються.

 Стрімке зростання кількості населення протягом 1990-х років, особливо у мегаполісах, зумовило розширення доступу людей до послуг водопостачання та водовідведення. За оцінками фахівців, у 2000 році вже на 620 мільйонів людей більше, ніж у 1990 році, отримали доступ до водопостачання і на 435 мільйонів більше — доступ до каналізації. Проте, незважаючи на позитивні зрушення протягом Міжнародного Десятиліття Водопостачання і Каналізації (1981—1990), усе ще залишається жахливе відставання у країнах третього світу, де мільярди людей, переважно бідних городян, мешкають у вбогому, нездоровому довкіллі.

Доступ до системи каналізації (умов санітарії) — основне право людини, яке забезпечує її здоров'я та гідність. Кожен заслуговує на захист від хвороб та інших загроз для здоров'я, що виникають через брак утилізації продуктів життєдіяльності людини та відходів виробництва. Діти, як найбільш вразлива соціальна група, стають найпершими жертвами цих загроз. Згідно з Конвенцією про права дітей, яку ратифікували майже всі країни світу, діти мають бути забезпечені кращим довкіллям і найвищими життєвими стандартами.

Загальна кількість води на Землі складає біля 1400 млн куб. км, з них 97,5% припадає на солену воду Світового океану і лише трохи більше 2% (або 39 500 куб.км) припадає на прісну воду, яка придатна для використання людиною. У свою чергу, запаси прісної води розподіляються таким чином:

·   69% припадає на воду у вигляді снігу та льоду Антарктики і Гренландії;

·   біля 30% — це підземні води;

·   тільки 0,12% припадає на поверхневі води рік та озер.

Води придатної до безпосереднього використання є лише 9000 куб.км. Використовується 4000 куб.км.

Географічне розподілення використання води :

·   Азія - 55% всієї води;

·   Північна Америка - 19%;

·   Європа - 9,2%;

·   Африка - 4,7%;

·   Південна Америка - 3,3%;

·   Решта світу використовує 8,8%.

Використання води за секторами економіки:

·   сільське господарство - 70%, але при цьому 800 млн людей лишаються голодними;

·   промисловість - 22%;

·   у комунальному господарстві - 8%.

Використання води на душу населення в день:

·   600 л у Північній Америці і Японії;

·   250—350 л у Європі;

·   10—20 л в країнах біля Сахари.

В середньому у світі річний забір води з рік та підземних джерел складає 600 куб.м на людину, з яких 50 куб.м складає питна вода або 137 л на людину в день.

Вода і санітарні умови

·   1,1 млрд людей у світі не мають доступу до безпечної питної води (це біля 1/3 всього людства) та 2,6 млрд. людей не забезпечені умовами санітарії. З них за регіонами:

·   2% в Європі;

·   13% в Африці;

·   80% в Азії;

·   5% в Латинській Америці і Карибському басейні.

·   Водний дефіцит відчувають 250 млн людей в 26 країнах.

·   Щорічно 250 млн людей страждають від хвороб, пов'язаних з дефіцитом води, та 2,2 млн людей в світі щорічно вмирають таких хвороб.

·   6000 дітей щоденно вмирають від хвороб через нестачу води та відсутність санітарних умов.

·   40% людства живе в регіонах, що потерпають від високого рівня водного стресу.

·   До 2025 року біля 5,5 млрд людей можуть відчути такий водний стрес.

·   За минулі 100 років використання води зросло у 6 разів, а приріст населення виріс у 2 рази.

·   Водні екосистеми дуже сильно деградують.

·   Майже половина водно-болотяних районів та берегових зон (областей з підвищеним зволоженням) були втрачені, більше 20% видів із 10 000 прісноводних видів зникли.

·   У таких областях, як США, Китай та Індія, підземні води використовуються швидше, ніж встигають поповнитися.

 

Ситуація в Україні

·   70% питної води споживає населення України з поверхневих джерел (рік, відкритих водойм), а 30% — з підземних джерел.

·   На сьогодні в країні практично не залишилося джерел водопостачання 1-ї категорії якості. Практично всі водойми за рівнем забруднення наблизилися до 3-ї категорії.

·   Житлово-комунальне господарство є основним споживачем (83%) питної води.

·   70% населення забезпечене послугами централізованого водопостачання, у тому числі міське населення — на 83%, сільське — 26%.

·   Через старі водогони до 35% (1153 млн м3) води втрачається щорічно при транспортуванні.

·   Питомі витрати води на одного міського жителя України у 2000 році становили 262 л на добу.

·   11 млн населення малих міст та сільської місцевості використовує воду колодязів, каптажів та відкритих джерел.

·   В 13 областях України та АР Крим у 1228 сільських населених пунктах 814 тисяч людей використовують привізну воду, часто низької якості.

·   Послугами водовідведення користується 53% населення: у містах — 74%, у селах — 9%.

Захворювання, пов'язані з водою в Україні:

Централізоване водопостачання:

·   вірусний гепатит А (Суходольськ 2003 р. — 774 випадки);

·   ротавірусні інфекції, Одеса — 2001 рік — 3143 випадки.

Децентралізоване водопостачання:

·   нітратні отруєння немовлят — метгемоглобінемія, флюорози.

У 2003 році мало місце 6 спалахів інфекційних захворювань, пов'язаних з вживанням недоброякісної питної води, внаслідок яких постраждало 913 осіб, з них 357 дітей.

У м. Суходольську Луганської області внаслідок інтенсивного забруднення каналізаційними стоками значної території міста та водогону 774 людини, серед них 242 дитини захворіло на вірусний гепатит А. На проведення заходів, спрямованих на ліквідацію спалаху та лікування хворих державою витрачено близько 4,5 млн грн.

У 2004 році зареєстровано 3 спалахи інфекційних захворювань пов'язаних з питною водою, внаслідок яких постраждало 80 осіб, в т.ч. 59 дітей. Тільки у Житомирській області у 3 школах та технікумі через неякісну питну воду захворіло 35 дітей на гепатит А.

 

Водні ресурси України і їх особливості

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3),  Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — переважно транзитний.

Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км2. Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов'язані з поверхневим стоком.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

За визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тисячі м3 річного стоку на людину, вважається водонезабезпеченою. За запасами води, доступними для використання в Україні, у середньоводні роки на людину припадає 1,09 тис м3, а у маловодні — 0,62 тис. м3 води. По областях ця величина дуже коливається, зокрема, найбільше сумарного стоку на одного жителя припадає в Херсонській області - 2620 м3, найменше - в Харківській - 160 , найбільше місцевого стоку на одного жителя формується в Закарпатській області - 3720 м3, найменше - в Херсонській - 20 м3 і Дніпропетровській - 40 м3 областях.

Централізованим водопостачанням забезпечено 65% українців: 83% — у містах, 26% у сільській місцевості. Водою з колодязів користується близько 11 млн громадян України. За офіційними даними, 1,8 млн колодязів забруднені. Понад 800 тисяч людей у 13 областях та АР Крим користуються привізною водою, часто низької якості.

Централізованим водовідведенням забезпечено 53% населення України, з них: 74% — у містах, та 9% — у сільській місцевості

Річний об'єм стоку, який формується в межах України, становить в середній за водністю рік - 47,8 км3, в рік 75% забезпечення - 35,8 км3, а в рік 95% забезпечення лише - 25,9 км3. При врахуванні притоку з прикордонних країн досягає відповідно - 87,1, 71,1, 55,9 км3. В середньому з 1 км2 території України стік складає 2,7 л/с км2, тоді як у багатьох країнах він значно вищий, наприклад, у Бразилії-47,7, Югославії - 31,7, Фінляндії - 26,3, Грузії - 24,4, Таджикистані - 11,3, Франції - 10,1, Білорусії - 5,6 л/с-км2.

За рівнем водозабезпечення Україна відноситься до країн з напруженим водогосподарським балансом, таких як Молдова, Узбекистан, Казахстан, Туркменистан.

Водні ресурси України формуються за рахунок атмосферних опадів, стоку з прикордонних країн, а також підземних вод, які гідравлічно не зв'язані з поверхневими, в межах таких основних басейнів:

- р.Вісли (притоки Сян, Західний Буг), охоплює річки північного заходу України;

- р.Дунаю, куди належать річки басейнів Тиси і Прута, а також кілька річок, що впадають у Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута (Сирет, Черемош, Ялпух, Великий Катлабух, Киргиж-Китай і ін.);

- р.Дністра, включає річки східних схилів Українських Карпат, а також річки Подільської височини (Стрий, Бистриця, Серет, Збруч, Мурафа, Кучурган і ін.);

-р.Південного Бугу, охоплює річки Подільської та Придніпровської височин (Соб, Кодима, Синюха, Гнилий і Гірський Тікіч, Велика Вись, Ятрань. Інгул, Чичиклея, Чорний Ташлик і ін.);

- р.Дніпра, що перерізує Україну з півночі на південь і охоплює річки ба­гатьох геоморфологічних областей (р.Прип'ять з притоками Турія, Стохід, Іква, Горинь, а також Тетерів,  Ірпінь, Десна, Трубіж, Рось, Сула, Тясьмин, Псьол, Ворскла, Орель, Самара, Конка, Базавлук і ін.);

- між Дунаєм і Дністром, а також Дніпром і Південним Бугом є близько 70 річок, що течуть у Причорноморській низовині і впадають у лимани Чорноморського узбережжя або у море (Когильник, Тилигул і ін.);

- р.Сіверського Дінця, правобережної притоки річки Дону (р.Уда, Великий Бурлук, Берека, Оскіл, Казенний Торець, Айдар, Лугань, Дергул і ін.);

- річки Азовського моря (Молочна, Кальміус, Міус, Великі Сірогози та ін.);

- річки Криму (Західний і Східний Булганак, Альма, Кача, Чорна, Бельбек, Дерекойка, Улу-ізень, Су-індол, Салгир, Біюк-Карасу і ін.).

Запаси підземних вод оцінюються в 8,9 км3. На території країни вони розподілені нерівномірно. Більше їх на території Чернігівської, Київської, Харківської і Полтавської областей, а на території Миколаївської, Одеської, Кіровоградської, Тернопільської і Чернівецької областей їх значно менше.

Пересічнобагаторічний стік Дніпра складає 53,4 км3, у маловодний рік -32,3 км3, причому 60-80% стоку припадає на весняну повінь.

Кількість річок України перевищує 25,5 тисяч із загальною довжиною 240 тис.км. Річки на території України розподілені нерівномірно, що зумовлено різноманітними кліматичними особливостями, характером рельєфу, геологічною будовою і іншими факторами. Взагалі, кількість і водність річок зменшується з північного заходу на південний схід.

Середня густота річкової мережі на території України складає 0,25 км/км2. Найбільша густота річкової мережі спостерігається в Карпатах, зокрема в басейнах Тиси і Дністра, у верхів'ях яких вона досягає 1 км/км2. У південних областях України густота річкової мережі не перевищує 0,1 км/км2, а у Херсонській області менше 0,02 км/км2.

Річки живляться, в основному, атмосферними опадами, причому на 50-80% із них - зимовими опадами у вигляді снігу, виняток складають гірські річки, які живляться дощовими водами. Стік річок нерівномірний протягом року і 60-70% його припадає на весняний період. За уточненими даними (Яцик і ін., 1991), більша частина країни (98% площі) належить до басейнів Чорного і Азовського морів і 2% її площі - до басейну Балтійського моря.

 

Запитання для контролю

 

1.                 Стан водних ресурсів в світі та в Україні.

2.                 Розподіл води на Землі.

3.                 Структура сучасного водоспоживання.

4.                 Вода і санітарні умови.

5.                 Водні ресурси України.