ТЕМА 6. СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТ

1. Поняття сталого розвитку.

2. Хронологія подій, пов’язаних з вирішенням питань сталого розвитку на міжнародному рівні та в Україні.

3. Фактори, що визначають сталий розвиток поселень.

В наш час гострі суперечності викликають питання розвитку міст, адаптації їх до людини, екологічної рівноваги, енергетичного балансу.

Сталий розвиток (англ. sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Як сформулювала визначення сталого розвитку у своїй доповіді Комісія Брундтланд, це «розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби».

В 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася міжнародна конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, на якій були визначені головні цілі та задачі сталого розвитку. Ці проблеми загострювалися також на Всесвітній конференції Хабітат II в Стамбулі в 1996 р., де було продекларовано: "Населені пункти будуть плануватися, розвиватися і поліпшуватися в повній відповідності до принципів сталого розвитку". Головним результатом роботи конференції є прийняття Стамбульської декларації - документу, який підсумував світовий містобудівний розвиток після прийняття "Афінської Хартії" в 1933 році на 4-му "Міжнародному конгресі сучасних архітекторів" (СІАМ). В цьому документі сформульовані нові принципи містобудування для майбутнього розвитку в умовах глобальних соціально-економічних і екологічних змін в розвитку суспільства.

Згідно з Стамбульською декларацією основними принципами сталого розвитку міст і формування умов оптимальної життєдіяльності вважаються:

- обмеження територіального розвитку міст, формування компактної структури міст за рахунок раціональної функціонально-правової організації;

- мінімальне споживання усіх видів ресурсів при забезпеченні соціального ефекту (територіальних, енергетичних, фінансових, матеріальних тощо) на основі комплексної оцінки умов розвитку міст:

- ефективне використання міських територій з допомогою інтегрування функцій;

- раціональне функціональне зонування території за пріоритетами (для виробництва і транспорту, мешкання населення, відпочинку тощо);

- максимальний рівень задоволення екологічного стану житлової забудови (інсоляція, провітрювання, озеленення, створення сприятливого мікроклімату);

- створення ефективних методів управління з допомогою законів, правил, містобудівних проектів з одного боку та економічного стимулювання з іншого;

- створення механізму єдиної системи планування і управління містобудівними процесами на рівні країни, регіону, міста шляхом: перспективного планування і прогнозування; економічного стимулювання; юридичного регулювання; автоматизованого контролю і управління процесами життєдіяльності.

У програмі проведення Конференції Міжнародна академія архітектури разом з іншими недержавними організаціями зібрала форум спеціалістів для проведення міжнародного конкурсу проектів "Екополіси — шляхи сталого розвитку населених пунктів". На цьому форумі була прийнята декларація щодо екополісів, як поселень із сталим розвитком. В ній, зокрема, визначені фактори, які зумовлюють долю людини — політична та адміністративна системи, економічний розвиток, культурний та моральний розвиток суспільства та ін. Відзначається, що існуюча модель розвитку індустріального суспільства повністю вичерпала себе і для того, щоб вижити, людству потрібно створити нову, яка б відповідала потребам теперішнього і майбутніх поколінь.

Необхідність сталого розвитку є особливо актуальною для України, економіка якої довгий час була складовою єдиного загальносоюзного народногосподарського комплексу. Тому розпад СРСР не міг не вплинути негативно на стабільність розвитку України. Крім того, екологічна ситуація в країні ускладнюється наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Останній період у розвитку України ознаменувався швидкими змінами в розумінні проблем розвитку міст і необхідності корінних економічних і соціальних перетворень Умови і перспективи розвитку міст зумовлюють необхідність переоцінки пріоритетів і визначення нових напрямків для подальших глобальних перетворень.

Спостерігаються деякі позитивні тенденції в забезпеченні сталого розвитку міст України. Певна роль в цьому належить “Концепції сталого розвитку", ухваленої Постановою Верховної Ради 24.12.1998 р. Є позитивний досвід розробки сучасних принципів управління життєдіяльністю міст. Розробляється законодавча база управління містами, економічного регулювання і архітектурно-будівельної діяльності.

Створюються умови для реалізації складних містобудівних проектів, удосконалюється нормативна база містобудівної діяльності і сучасна матеріально-технічна база будівництва. Стає можливим застосування практично необмеженої номенклатури матеріалів і конструкцій. І все це сприяє створенню сучасних містобудівних і архітектурних об'єктів та комплексів. Широко впроваджується міська інформаційна інфраструктура, яка базується на сучасних геоінформаційних системах, застосовуються земельні і містобудівні кадастри. В останні роки створюється нова законодавча база захисту і заохочення інвестицій, розвитку та удосконалення містобудівної діяльності. Нова концепція житлової політики дозволить забезпечити сталий розвиток міст України в нових соціально-економічних умовах. У зв'язку ₃ соціальним розшаруванням населення, диференціацією житла та виникненням районів висококомфортних престижних будинків, а також районів старого занедбаного житла необхідна муніципальна підтримка малозабезпеченого населення для створення умов мешкання, які виключають можливі соціальні конфлікти.

В загальному розумінні оптимальний розвиток можна визначити, як розвиток, який відповідає потребам теперішнього покоління і не приносить збитків проживанню наступних поколінь людей. Визначення правильне, проте стосується тільки кількісних показників без врахування якісних. Більш чітке визначення було б таким: оптимальний розвиток гарантує послідовне зростання якості життя і розвиток особистості. Це визначення містить цілі і критерії, яким повинні відповідати програми оптимального розвитку.

Оптимальний розвиток в поселеннях визначається трьома групами чинників:

- екологічні, які безпосередньо впливають на людину в біологічному сенсі;

- соціально-економічні, що визначають матеріальні умови і ресурси для існування та розвитку суспільства;

- культурні (наука, мистецтво, моральність), які безпосередньо впливають на свідомість людини.

Збалансований розвиток цих трьох груп в структурах поселень надає їм ознак поселень з оптимальним розвитком.

Поселення із стабільним розвитком повинні мати високий потенціал стійкого існування в таких основних сферах:

1. Висока екологічна ефективність. Як штучна просторова структура, що була створена людиною відповідно до її задумів, поселення с вторинною реальністю, яка зв'язана з первинною, але значно трансформована. У цьому процесі дуже важливою обставиною є ступінь зберігання природного середовища. Правильне розв'язання питання оптимальної інтеграції природної та штучної реальності - це перша проблема моделей поселень з оптимальним (стабільним ) розвитком. Це відноситься до трьох рівнів: макрорівень - регіон; мезорівень - поселення, мікрорівень - споруда. Збереження екологічного балансу - перша мета сучасної урбанізації.

2. Техніко-економічна ефективність. Кожне поселення мас свою економічну структуру, яка забезпечує процес виробництва та гарантує дохід своїм мешканцям. Програми створення найбільш ефективної економічної структури та активне стимулювання їх реалізації - основа моделі поселень з оптимальним (стабільним) розвитком. Ефективність поселень залежить від технологічного рівня у сфері виробництва та послуг. Потрібно впроваджувати екологічно чисті та безвідходні технології виробництва з замкнутим циклом і повною переробкою сировини.

3. Соціальна ефективність означає:

- ліквідацію бідності;

- максимальну зайнятість;

- скорочення робочого дня за рахунок підвищення продуктивності праці;

- збільшення частки власного часу по відношенню до суспільного за рахунок покращання технологій у сфері виробництва і послуг;

- розвиток повного циклу послуг: охорона здоров'я, освіта, управління, транспорт, торгівля тощо;

- вирішення проблем бездомних, гідне, прийнятне житло для кожного;

- створення в поселеннях спеціальних структур для дітей, людей похилого віку та інвалідів;

- надання гарантій, прав людини, права на проживання і права власності для населення

Ці елементи є обов'язковими для моделі поселень з стабільним розвитком.

4. Культурна ефективність:

- нагромадження стійких культурних традицій населення за тривалий час;

- високі естетичні якості міського середовища;

- збереження та розвиток культурної спадщини;

- висока громадянська відповідальність, екологічна відповідальність, а також етичні міжособистісні стосунки;

- висока культурна та громадянська відповідальність за розвиток поселень.

Це важливі елементи, які роблять поселення привабливим і оптимально існуючим.

5. Ефективне управління. Управління - вирішальний чинник для економічного, соціального та культурного розвитку поселення.Поселення повинні мати: систему демократичного самоврядування з високим ступенем автономії; консенсус мешканців; досить високо автоматизований контроль, структурований до сучасних умов

6. Ефективна міська структура. Кожний містобудівельний план являє собою програму поєднання даної структури поселення з певним просторовим середовищем, а також програму розвитку певного потенціалу оптимального існування.

Ефективність міської структури забезпечується за допомогою:

- комплексного будівництва усіх систем населення відповідно до нормативних документів;

- створення вигідних умов міському населенню для праці, житла, відпочинку, зв'язку;

- ефективної системи управління та забезпечення функціонування структур поселення;

- можливості адаптування поселення при появі нових потреб і функцій.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Розкрийте зміст Всесвітньої конференції Хабітат ІІ

2. Вирішення проблеми сталого розвитку міст в Україні

3. Сформулюйте основні фактори, що визначають сталий розвиток міст