ТЕМА 7. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ
1. Структура
законодавства України у сфері містобудування.
2. Закон
України «Про основи містобудування».
3. Закон
України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та
організацій за правопорушення у сфері містобудування".
4. Закон
України "Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів".
5. Закон
України "Про архітектурну діяльність".
6. Закон
України «Про планування та забудову територій».
Законодавство України у
сфері містобудування складається з Конституції України, законів та інших
законодавчих і нормативно-правових актів. Найвищу юридичну силу має Конституція
України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України і повинні відповідати їй. Конституцією України
встановлюється: адміністративно-територіальний устрій країни, права власності
на землю і майно, повноваження управління ними, у тому числі територіальних
громад населених пунктів. Територіальний устрій ґрунтується на засадах єдності
державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні
державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з
урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і
демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Першим у новій Україні
став Закон "Про основи містобудування", введений в дію в 1992 р.,
який концептуально визначив принципи розвитку міст, основи самоврядування,
основні напрями містобудівної діяльності, її об'єкти, зміст державного регулювання
і контролю у сфері містобудування, регулювання земельних відносин у цій сфері,
регламентацію розробки нормативних документів, розробки і реалізації
містобудівної проектної документації. Закон визначає правові, економічні,
соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і
спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при
цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального
природокористування та збереження культурної спадщини. У відповідності до цього
закону розробляються правила забудови населених пунктів.
До об'єктів
містобудування віднесені: територія України та території її
адміністративно-територіальних одиниць, їх частини та окремі земельні ділянки;
функціональні території (зони) адміністративно-територіальних одиниць (житлової
і громадської забудови, виробничі, рекреаційні, комунальні, охорони нерухомої
культурної та природної спадщини та інші); будинки і споруди, їх комплекси;
комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури; об'єкти
архітектурної діяльності.
Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, фізичні та юридичні особи. При розробці та реалізації
містобудівної документації суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись
основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених
пунктів та екологічної безпеки територій.
Закон України "Про
відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за
правопорушення у сфері містобудування" (1994 р.) спрямований на посилення
державного контролю за забудовою населених пунктів, поліпшення якості
будівництва, забезпечення експлуатаційної надійності будинків і споруд, захист
прав споживачів будівельної продукції. Суб'єкти містобудування, які здійснюють
проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність
у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання
будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушення вимог
законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування
об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Суб’єкти містобудування,
які є замовниками будівництва об’єктів (у разі провадження містобудівної
діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно,
несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання
підготовчих робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення
недостовірних даних у такому; виконання будівельних робіт без отримання дозволу
на їх виконання; експлуатація або використання об’єктів будівництва,
неприйнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації
про готовність об’єкта до експлуатації чи
в акті готовності об’єкта до експлуатації; незабезпечення замовником
здійснення технічного та авторського нагляду у випадках, якщо такий нагляд є
обов’язковим згідно із законодавством; неподання чи несвоєчасне подання
замовником інформації про передачу права на будівництво об’єкта іншому
замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за
проведення авторського і технічного нагляду,
відповідальних виконавців робіт, а також про коригування проектної
документації у випадках, коли подання такої інформації є обов’язковим згідно із
законодавством.
Суб'єкти містобудування,
які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за
такі правопорушення: виконання підготовчих робіт без повідомлення про початок
їх виконання; виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх
виконання щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного
паспорта; виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання;
ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів
і правил; застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що
не відповідають державним нормам,
стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають
обов'язковій сертифікації, але не пройшли її; виконання будівельних робіт з
порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або
затверджених проектних.
Суб'єкти містобудування,
які виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції, несуть
відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виробництво або
виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які підлягають
обов'язковій сертифікації або показники безпеки яких наводяться в нормативних документах і
підлягають підтвердженню відповідності шляхом сертифікації або декларування,
але не пройшли їх; виробництво або виготовлення будівельних матеріалів,
виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів
або технічним умовам. Сплата штрафів не звільняє підприємство від усунення
допущених порушень і відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень,
передбачених законодавством.
Справи про правопорушення
розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які
здійснюють державний нагляд за дотриманням підприємствами вимог містобудівної
документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів,
норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні
будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
На виконання Указу
Президента України "Про пріоритетні завдання у сфері містобудування"
прийнято Закон України "Про Концепцію сталого розвитку населених
пунктів" (2001р.). Концепцією визначаються основні напрями державної
політики у збалансованому розвитку поселень та заходи з її
реалізації на довгостроковий період (15-20 років). При цьому особлива увага
приділяється питанням раціонального використання природних ресурсів, поліпшення
соціальних умов життєдіяльності населення, вирішення житлової проблеми,
удосконалення виробничої, транспортної та інженерної інфраструктури, покращання
санітарно-гігієнічного стану, захисту від несприятливих природних явищ,
запобігання виникненню техногенних аварій. Пропонується встановити відповідні
правові та економічні засади реалізації такої державної політики і здійснити
заходи щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів.
Закон
"Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів" сприяє
збалансованому формуванню міських та сільських поселень, спрямованому на
створення повноцінного середовища для сучасного та наступних поколінь на основі
раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення та
реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої,
транспортної, інженерної інфраструктури, поліпшення умов мешкання, відпочинку
та оздоровлення населення, збереження та збагачення культурної спадщини,
виходячи з реальних можливостей економіки.
Закон України "Про
архітектурну діяльність" (1999 р.) визначає правові та організаційні
засади здійснення архітектурної діяльності, зокрема у сфері містобудування,
включаючи проектну, науково-дослідницьку, освітню, контролюючу, правові
відносини, у т.ч. правила ліцензування, авторські права тощо. Закон спрямований
на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної
виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх
комплексів. Закон встановлює основні принципи державного сприяння архітектурній
діяльності, порядок її організації від підготовки вихідних даних на
проектування до прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію. В законі обумовлюються
права та обов'язки спеціально уповноважених органів містобудування і
архітектури, творчих спілок архітекторів щодо регулювання архітектурної
діяльності. Згідно з законом держава забезпечує умови для здійснення
архітектурної діяльності шляхом: фінансування наукових досліджень, сприяння
підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів в галузі містобудування,
архітектури і будівництва; залучення інвестицій у проектування і будівництво
об'єктів архітектури; проведення містобудівних та архітектурних конкурсів на
створення об'єктів архітектури загальнодержавного значення; захисту авторських
прав і забезпечення свободи творчості архітекторів; створення сприятливих
організаційних, правових та економічних умов для діяльності творчих спілок
архітекторів; заохочення архітекторів, інших суб'єктів архітектурної діяльності
за видатні досягнення у сфері містобудування та архітектури; здійснення інших
заходів, спрямованих на розвиток національної архітектури.
Нове будівництво,
реконструкція, реставрація капітальний ремонт об'єкту архітектури здійснюється
відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і
правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Архітектор - автор проекту
або уповноважена ним особа, бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого
будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт. Без підпису
архітектора - автора проекту або уповноваженої ним особи такий акт є недійсним.
Для забезпечення під час
забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання
суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої
проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог
вихідних даних, а також з метою захисту Державою прав споживачів будівельної
продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний
архітектурно-будівельний контроль. Під час будівництва об'єкта архітектури
здійснюється авторський нагляд архітектором — автором проекту або
уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до
законодавства та договору із замовником.
Окремий розділ закону,
присвячений порядку здійснення, архітектурної діяльності, включає питання
ліцензування і атестації архітекторів, як заходів, необхідних для запобігання
непрофесійним діям і спрямованих на підвищення якості архітектурних рішень.
Законом встановлені права і обов'язки суб'єктів архітектурної діяльності -
архітекторів, замовників, підрядників, громадян і громадських організацій при
створенні і експлуатації об'єктів архітектури. Передбачено захист авторських
прав архітектора. Встановлена відповідальність за порушення законодавства у
сфері архітектурної діяльності, яка тягне за собою дисциплінарну,
адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з
законами України. Спірності, що виникають у процесі здійснення архітектурної
діяльності, в тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб,
вирішуються у встановленому законом порядку.
Закон України "Про
планування і забудову територій" (1998 р.) встановлює правові і
організаційні основи розпланування, забудови і іншого використання територій на
різних рівнях - загальнодержавному, регіональному, місцевому та вимоги щодо
розробки змісту відповідної містобудівної документації. Основними завданнями
щодо планування і забудови територій є: обґрунтування майбутніх потреб із
визначенням переважних напрямів використання територій; урахування державних,
громадських і приватних інтересів під час розпланування, забудови та іншого
використання територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням
та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального
розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення
і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови
промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та
інших територій і об'єктів; обґрунтування та встановлення режиму раціонального
використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна
містобудівна діяльність; вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для
містобудівних потреб на основі містобудівної документації; визначення
територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством
обмежень на її розпланування, забудову та інше використання; охорона довкілля
та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених
пунктів та інших територій.
Це стосується різних
рівнів містобудівного проектування. В розділі про планування території на
державному і регіональному рівнях розглядаються види планувальних документів
для кожного рівня, їх склад, організація і затвердження. В розділі про
планування територій на місцевому рівні - види планувальних документів, що
розробляються на місцевому рівні: схема планування територій, генеральний план,
детальний план території, план червоних ліній, проект забудови територій та
інші. Визначені дії щодо врахування державних і громадських інтересів,
встановлення режиму забудови. Визначаються також засади регулювання планування,
забудови та іншого використання територій. Встановлені вимоги щодо нормативних
територій, регіональних і місцевих правил забудови, процедури організації
забудови територій від часу одержання дозволу на будівництво до одержання
дозволу на виконання будівельних робіт; забезпечення моніторингу використання
територій. Викладені положення щодо державного контролю за плануванням,
забудовою та іншим використанням територій, відповідальності за порушення законодавства.
Закон України "Про
генеральну схему планування території України" (2002 р.) визначає
пріоритети та концептуальні вирішення планування і використання території
країни, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку
населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної
інфраструктури, формування національної екологічної мережі.
Генеральну
схему розроблено інститутом «Діпромісто» відповідно до законів України та інших
нормативно-правових актів з питань використання територій з урахуванням
економічних, географічних, історичних, екологічних, демографічних особливостей
регіонів. Реалізація Генеральної схеми розрахована на два етапи: 2001-2010 та
2011-2020 роки. На першому етапі передбачається: удосконалення законодавчого,
наукового, інформаційного, проектного, організаційного забезпечення планування
території на загальнодержавному рівні; організація проведення моніторингу
реалізації Генеральної схеми; здійснення першочергових заходів щодо планування
території відносно до вирішень Генеральної схеми, які забезпечуватимуть
досягнення найбільшого економічного, соціального та екологічного ефекту.
На другому етапі
передбачається здійснення заходів щодо планування території відповідно до
вирішень Генеральної схеми та проведення моніторингу її реалізації. Реалізація
Генеральної схеми забезпечується органами державної влади та органами місцевого
самоврядування в порядку, визначеному законодавством. З метою забезпечення
реалізації Генеральної схеми, Кабінет Міністрів України: враховує вирішення
Генеральної схеми у процесі підготовки прогнозів і державних програм
економічного і соціального розвитку України, схем розвитку окремих галузей
економіки, інших державних програм з питань охорони земель, охорони здоров'я
населення, охорони природи, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури,
збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму, прийняття рішень
щодо регулювання використання територій загальнодержавного значення;
організовує проведення моніторингу реалізації Генеральної схеми та здійснення
аналізу змін у пріоритетних напрямах використання території України; приймає
рішення про розроблення схем планування окремих частин території України.
Ряд питань містобудівної
діяльності регулюється і іншим законодавством. Так, окремі питання
відповідальності за порушення у сфері містобудування і будівництва, крім
спеціального закону, регулюються також Законом "Про внесення змін і
доповнень до Кримінального кодексу України" та Кодексом України "Про
адміністративні порушення".
Грошову оцінку земель, у
т.ч. населених пунктів, земельні податкові відносини регулює Закон "Про
плату за землю", орендні земельні відносини - Закон "Про оренду землі".
Особливості статусу та
розвитку окремих територій регулюють Закони "Про статус гірських
населених пунктів", "Про загальні засади створення і функціонування
спеціальних (вільних) економічних зон", "Про столицю України — місто
Київ", "Про місто-герой Севастополь".
Охорона середовища, у т.ч.
населених пунктів, регулюється Законами "Про охорону навколишнього
природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря",
"Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення". Вимоги щодо природоохоронних територій, їх статус, форми
власності регулюються Законом "Про природно-заповідний фонд
України".
У Законі "Про
охорону культурної спадщини", прийнятому У 2000 р., надається
класифікація пам'яток: за типами (споруди, комплекси, визначні місця) та видами
(археологічні, історичні, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва,
ландшафтні). Визначаються органи управління охороною культурної спадщини та їх
повноваження; порядок занесення об'єктів до Державного реєстру нерухомих
пам'яток України (залежно від категорії національного або місцевого значення).
Встановлюються форми
власності на пам'ятки (державної, комунальної, приватної); правила, обов'язки,
відповідальність у сфері охорони, утримання та використання; форми захисту
(надання територіям статусу охоронюваних археологічних заповідників,
музеїв-заповідників; віднесення поселень до списку історичних місць України,
визначення меж їх історичних ареалів; складання переліку пам'яток, які не
підлягають приватизації та інші).
Належність територій до
земель транспорту різних видів та вимоги щодо їх цільового використання регулюються
Законом "Про транспорт". Класифікація автодоріг та вулиць,
вимоги щодо їх проектування визначається Законом "Про дорожній
рух".
Законом "Про
науково-технічну інформацію" визначена приналежність до неї (поміж
іншими матеріалами) нормативно-технічної, дослідно-конструкторської,
проектно-технологічної документації, звітів з науково-дослідних робіт.
Встановлені права на одержання і використання власності на неї, вимоги щодо
державної реєстрації і обліку.
Авторські права на твори
архітектури (у т.ч. містобудівні проекти) захищаються (поряд з іншими творами)
законами України "Про авторське право і суміжні права".
Враховуючи комплексний міжгалузевий характер сфери містобудування, крім
вищеназваних законів, окремі питання цієї сфери розглядаються багатьма іншими
законами.
Однак багато питань ще не
охоплені законодавчими актами або потребують більш детального вивчення та
регулювання, особливо, такі як вилучення земель приватної і колективної
власності, розпайованих сільськогосподарських земель для містобудівного
розвитку та інші.
Слід мати на увазі, що при
користуванні законами іноді виникають деякі питання. Справа в тому, що
законодавство дає правовий інструмент вирішення питань, але як ним
користуватися залежить від багатьох факторів. Важливою ланкою між законом і
практикою є підзаконні акти. Наприклад, в розвиток Закону України "Про
архітектурну діяльність" розроблені положення про архітектурно-планувальне
завдання (АПЗ), про конкурси, про містобудівну раду тощо.
Прийняті закони,
практично, сформували правове поле в галузі містобудування і архітектури та від їх дії значною мірою залежить успіх у
розвитку і забудові міст. Але треба враховувати, що якість і результативність
містобудівної діяльності залежить не стільки від існування закону, скільки від
економічних взаємовідносин, які закон має створити.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Назвіть основні
законодавчі документи у сфері містобудування.
2. Основні положення ЗУ
"Про основи містобудування".
3. Об’єкти та суб’єкти
містобудування.
4. Яким чином відбувається
правове регулювання діяльності суб’єктів містобудування?
5. Основні положення
Закону України "Про планування і забудову територій".
6. Яким ЗУ визначено види
та зміст містобудівної документації?
7. Які питання у сфері
містобудування регулюються ЗУ «Про архітектурну діяльність»?
8. Основні положення Закону
України "Про генеральну схему планування території України".