ТЕМА 10. НАУКОВІ ПЕРЕДПРОЕКТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОСНОВА ОБҐРУНТОВАНОСТІ МІСТОБУДІВНОГО РОЗВИТКУ

1.   Суть та мета наукових передпроектних наукових досліджень в соціальній та містобудівній сферах.

2.   Соціально-демографічний прогноз.

3.   Поняття плану соціально-економічного розвитку.

4.   Структура та призначення концепції розвитку міста.

 

Проблема удосконалення розвитку міст не може успішно вирішуватись без попередніх наукових розробок. Базуючись на загальних закономірностях містобудівних процесів передпроектні дослідження обґрунтування проектних вирішень та вибір оптимальної стратегії їх досягнення. Метою цих досліджень є розкриття специфічних для кожного об'єкту проявів загальних закономірностей функціонально-планувальної організації міських систем та визначення їх основних ознак і властивостей. Наукові передпроектні дослідження виконуються фахівцями містобудівних інститутів разом з суміжними галузевими інститутами за завданням органів місцевої влади або Держбуду України. Однак в будь-якому випадку потрібне взаємоузгодження програми спеціальних наукових досліджень і містобудівного проектування.

Метою досліджень в соціальній сфері є визначення соціальних компонентів, що входять в поняття рівня життя населення, які необхідно передбачити в плануванні міського і регіонального розвитку. Тому містобудівні вирішення повинні відзначатися ретельним обґрунтуванням, глибоким розумінням реальних потреб мешканців. В дослідженнях проблем забудови міст  находять відображення питання політики житлового будівництва з урахуванням сучасних і перспективних вимог.

Враховуючи, що змінилася правова та юридична основа розвитку міст, земельні та майнові стосунки, що розпочався процес приватизації, масштаби розвитку міста повинні визначатися стосовно нових умов і завдань керування реалізацією містобудівних вирішень, а також ґрунтуватися виходячи з оцінки ресурсних можливостей: демографічного розвитку міста (чисельності населення, його демографічної структури, доцільних структурних змін та обсягів росту економічної бази і зайнятості в матеріальному виробництві), основних напрямків його територіального розвитку та перебудови, комплексної оцінки території; функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації; обмежень за зовнішніми факторами інженерного та енергетичного забезпечення тощо. Розробці нових і коригуванню нині діючих генеральних планів крупних і найкрупніших міст має передувати виконання наукових основ, проведення передпроектних досліджень, розробка концепції їх розвитку. Зокрема, розробкам генеральних планів міст, в яких є джерела забруднення навколишнього середовища повинні передувати роботи з обстеження і прогнозування обмежень щодо санітарних умов.

Наукові дослідження мають бути орієнтовані на розробку соціально-демографічного прогнозу та плану соціально-економічного розвитку населеного пункту, в рамках якого визначаються такі нормативи, як мінімальна забезпеченість об’єктами соціальної інфраструктури, житлова забезпеченість, економічна (грошова) оцінка території. Дані, одержані в результаті соціально-демографічного прогнозу, визначають концепцію розвитку міста яка визначає стратегію, ресурсозбалансованість, його масштаб в довгостроковій перспективі. Концепція передбачає альтернативи територіального розвитку, проблеми та пріоритетні цілі розвитку міста, житлову та соціально-економічну політику, принципи структурно-планувальної організації міської території та охорони навколишнього середовища. Концепція є основою розробки містобудівної програми, стратегічного планування, соціально-економічного та архітектурно-планувального розвитку міста.

Одночасно з розробкою концепції здійснюється комплекс проблемно-орієнтованих досліджень, які повинні забезпечити науково обґрунтований перехід до розробки генерального плану міста. Ці дослідження охоплюють створення імітаційних, нормативних, нормативно-цільових та ресурсо-цільових моделей міста, аналіз та базову економічну оцінку територій і соціально-просторове кваліметричне зонування для обґрунтування напрямків розвитку та інтенсивності використання територій різних функціональних видів, визначення тенденцій удосконалення житлового середовища на різних структурно-планувальних рівнях та розміру орендної плати за землю в міський бюджет.

Зростає значення теоретичного узагальнення всього попереднього досвіду містобудівної діяльності і розробка нових методологічних основ міського планування і управління. Вимоги до планування і забудови міст в нашій країні безперервно підвищуються з поліпшенням матеріально-просторового середовища. Аналіз накопиченого досвіду свідчить про те, що методика розробки генеральних планів міст вимагає систематичного удосконалення. Це пов'язано, перш за все, з тим, що розраховані на 20-25 років з прогнозними розробками на більш віддалену перспективу, вони старіють і вимагають істотного коригування вже через 10 років.

Основними причинами старіння генпланів є відхилення від розрахункових показників чисельності населення і розвитку економічної бази міста, а також порушення містобудівної дисципліни. Це перешкоджає формуванню наміченої планувальної структури міст, викликає істотні диспропорції в створенні підсистем міського транспорту, інженерного обладнання, культурно-побутового обслуговування, негативно впливає на стан міського середовища.

Важливою методичною основою удосконалення генеральних планів є перехід від автономного до взаємопов'язаного розвитку міст. В цьому випадку забезпечується функціональний, територіальний і структурно-планувальний взаємозв'язок окремих населених пунктів, створюється в них відносно рівноякісне міське середовище, досягається поєднання інтересів виробництва, дійове стримування зростання крупних і найкрупніших міст за рахунок перерозподілу існуючих і нових місць трудової діяльності т масового відпочинку.

Формування містобудівної програми (генеральний план) слід розглядати як документ стратегічного планування соціально-економічного і архітектурно-планувального розвитку та реконструкції міста. З імовірними альтернативами досягнення поставлених цілей (економічних, соціальних, функціональних, територіальних, архітектурно-планувальних, історико-архітектурних, екологічних) на базі ресурсо-економічних обґрунтувань. На стадії розробки генплану можуть також провадитися більш деталізовані соціально-економічні, екологічні, археологічні та історико-архітектурні дослідження розвитку міста, які можуть виконуватися фахівцями суміжних дисциплін як містобудівного інституту, так і спеціалізованих установ. Підвищення ефективності і якості розробки генерального плану міста залежить від того, як в процесі проектування і забудови міста враховуються результати досліджень життєдіяльності населення.

Одним з гострих питань сучасної містобудівної політики, яка пов'язана з удосконаленням методичної бази, є територіальний розвиток міст і оцінка ефективності використання міських територій. Середні показники інтенсивності використання міських земель в усіх категоріях міст України значно відстають від вимог і сучасних рекомендацій. Аналіз територіального розвитку різної категорії міст і розміщення основних видів будівництва показав, що перед містами України досить гостро стоїть загальна проблема - невідкладність оновлення основних положень проектно-планувальної документації, і хоч звичайно це називається коригуванням, насправді мова йде про розробку нових генеральних планів і інших проектів розвитку і забудови міс сучасних умовах.

Враховуючи, що визначення чисельності населення міста на перспективу може мати за мету виявлення можливих масштабів розвитку міста (планувальної структури, функціонального зонування, обсягів водопостачання тощо), достатньою мірою точності перспективних розрахунків в проектах планування території і генеральних планів міст в більшості випадків можуть бути показники в межах 15-20%.

В загальному комплексі задач генерального плану міста особливе місце відводиться техніко-економічному обґрунтуванню. Це пояснюється необхідністю:

врахування народногосподарських інтересів і функцій, що виконує місто в загальній системі населених міст регіону (виробничо-територіального комплексу) і народного господарства країни в цілому;

 прийняття планувальних рішень з використанням критеріїв раціонального вибору варіантів, що піддаються розрахунку і точному обґрунтуванню, а також досить широко охоплюють різнобічні функції міста, наприклад, використання критерію оптимальності, що ґрунтується на досягненні максимального значення економічної ефективності прийнятих вирішень при плануванні території міста; ефективного вирішення  питань економіки міста, виходячи з того, що економіка містобудування являє собою істотно важливий елемент народного господарства країни і значною мірою сприяє вирішенню загальногосподарських завдань.

Методологією оптимального планування територій висувається вимога вибору критерію оптимальності. Оптимальним визнається варіант, що забезпечує досягнення заздалегідь заданої величини результату при мінімумі витрат. Аналогічно визначається і критерій оптимальності містобудівних вирішень, але з деякими характерними особливостями. Передбачається досягнення мінімуму сумарних містобудівних витрат, в які включаються капітальні вкладення в міське будівництво усіх видів і експлуатаційні витрати міського господарства за ряд років. Результат будівництва не є в повному розумінні заданим. Поряд з нормативними параметрами (середня забезпеченість населення житлом, об'єктами культурно-побутового призначення згідно з планувальними нормативами тощо) враховуються також показники, які є результатом прогнозування (наприклад, проектна чисельність населення)

Тобто критерій оптимальності повинен враховувати не лише будівельні і експлуатаційні витрати, але й умови мешкання людей. Так, показниками щільності житлової забудови враховуються необхідні площі ділянок культурно-побутових закладів, територій зелених насаджень житлових районів з нормативним рівнем благоустрою і обслуговування При визначенні обсягів знесення і вибуття з експлуатації житлового фонду враховується якість і комфортність (фізичне і моральне зношення будинків). До експлуатаційних витрат на транспорт додається оцінка в грошовому виразі змарнованого населенням часу на поїздки, що має важливе значення, особливо для крупних міст, де ці втрати слід зводити до мінімуму.

На основі критерію мінімізації містобудівних витрат безпосередньо визначається розміщення і поверховість житлового будівництва. Проте в розрахунки включаються витрати усіх видів міського господарства, що дає можливість підстановкою у ті ж формули визначити оптимальне вирішення в галузі транспорту, вуличної мережі, інженерного обладнання в єдиному комплексі містобудівних витрат. Разом з тим техніко-економічна спрямованість у розв'язанні містобудівних задач не означає ігнорування решти аспектів містобудування, які враховуються при розробці генерального плану міста.

Застосування наукових методів розв'язання цих задач в різноманітних умовах розвитку міст, кожен з яких є неповторно своєрідним організмом, що історично склався, вимагає чіткого розуміння місця,  яке  займає  населений  пункт в  загальні системі розселення, визначення факторів, які впливають я розвиток міста, та їх взаємодії. Необхідно також з'ясувати структуру містобудівного проектування і самої суті завдань генерального плану, який поєднує в собі планування, прогноз, інженерне та архітектурне проектування. При цьому необхідно врахувати зв'язки містобудівного проектування з суміжними дисциплінами (суспільний та народногосподарський розвиток, демографія, комунальна гігієна, технічні дисципліни в галузі будівництва і міського господарства, соціології, архітектурного мистецтва та ін.).

Складність оцінки економічної ефективності містобудівних вирішень, особливо в крупних і найкрупніших містах, обумовлена масштабністю і якісною різнорідністю усіх елементів міського господарства, їх раціональне розміщення і формування може забезпечуватися тільки на основі всебічного врахування соціальних, економічних, архітектурно-планувальних і екологічних проблем. Враховуючи особливу важливість природоохоронних заходів, що передбачаються проектами регіонального планування, разом з економічною і соціальною ефективністю велике значення має екологічна ефективність містобудівних вирішень.

Безумовно, за таких умов пошук найбільш об'єктивних, узагальнюючих показників комплексної ефективності може забезпечуватися тільки за допомогою електронно-обчислювальної техніки, яка дозволяє здійснити розробку великої кількості альтернативних варіантів і вибір на цій основі найефективнішого проектного вирішення. Для цього необхідно узагальнити і удосконалити накопичений містобудівними інститутами досвід підготовки вихідної інформації, удосконалення економіко-математичних методів обґрунтувань.

При розв'язанні задач з окремих підсистем - вибору архітектурно-планувальних і об'ємно-просторових вирішень, структури і напрямків розвитку системи громадського обслуговування, інженерно-транспортної інфраструктури, будівельно-виробничої бази та ін. - необхідна розробка альтернативних заходів з визначенням економічного ефекту в сукупності з соціальним, екологічним та ін.

До найважливіших проблем щодо підвищення активності заходів з містобудівного проектування необхідно віднести:

- створення містобудівних передумов для стримування зростання найкрупніших міст та обласних центрів шляхом розміщення промислового і громадського будівництва в населених пунктах адміністративних районів;

-          концентрації промислового і цивільного будівництва в містах - центрах місцевих систем розселення;

-          створення єдиних укрупнених міжрайонних будівельних баз промислового і житлового громадського  будівництва;

-          створення єдиних укрупнених міжселенних зон відпочинку, громадських центрів, інженерних систем, а також розвиток міжселенної транспортної інфраструктури і ін.

В сучасних умовах широкого розгортання робіт з регіонального планування і прогнозування, а також робіт з комплексного соціально-економічного планування областей, районів і міст, підвищення рівня реалізації містобудівних вирішень, а значить їх ефективності, вимагає перш за все, їх інтеграції з роботами, пов'язаними з довгостроковим економічним і соціальним плануванням і прогнозуванням. Особливого значення набуває удосконалення обґрунтованості містобудівних проектів. Програми досліджень соціально-економічного розвитку міст і регіонів мають міжгалузевий характер. Рівень і спрямованість розробок визначаються тими завданнями, які вирішуються на рівні країни, регіону, міста. До недавнього часу увага в дослідженнях щодо розвитку та планування населених пунктів зосереджувалась, в основному, на технічних, економічних і деякою мірою, на соціальних аспектах. Але такий підхід виявився недостатнім. Необхідні комплексні всебічні дослідження, в яких слід приділяти більше уваги соціальним, екологічним, біологічним, а також психологічним аспектам і врахуванню їх результатів при розробці і реалізації містобудівної документації.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.          Обґрунтуйте доцільність проведення наукових передпроектних досліджень

2.          Що таке соціально-демографічний прогноз?

3.          Охарактеризуйте призначення концепції розвитку міста.