6.4 Методика навчання та техніка виконання потрійного стрибка Загальна характеристика виду

Потрійний стрибок є складним видом легкої атлетики і у відповідності з правилами виконуються три послідовні стрибки по прямій лінії. Перший стрибок виконують з поштовхової ноги з приземленням на неї – «скок». Другий стрибок виконують як стрибковий крок з приземленням на махову ногу – «крок». Третій стрибок у довжину маховою і з приземленням на обидві ноги – «стрибок». При виконанні потрійного стрибка з повного розбігу швидкість останніх кроків сягає 10,5 м/с., а сила відштовхування наближується до 1000 кг. Тому цей вид представляє високі вимоги як до техніки виконання, так і до виховання таких фізичних якостей як швидкість, сила, гнучкість і координація рухів.

Довжина стрибка залежить від швидкості польоту (що залежить від швидкості розбігу) і кутів вильоту після кожного відштовхування. Звичайно, в потрійному стрибку самим довгим є «скок» – близько 78% всього стрибка; довжина «кроку» складає близько 29,5% і «стрибок» – 32,5% всього результату.

Основи техніки потрійного стрибка.

Для досягнення високих результатів у потрійному стрибку спортсмен бесперечно повинен добре оволодіти технікою стрибка.

Потрійний стрибок з розбігу це складна легкоатлетична вправа, яка має три послідовно виконувані стрибки – скок, крок і стрибок. Відштовхнувшись від планки, спортсмен приземляється на ту ж саму ногу (скок), далі відштовхнувшись цією ж ногою, приземляється на іншу (крок), і далі, відштовхнувшись, робить приземлення в яму з піском на дві ноги (стрибок).

Результат у потрійному стрибку залежить від горизонтальної швидкості, отриманої під час розбігу, кута і висоти загального центра маси тіла (ЗЦМТ) після кожного відштовхування, оптимального співвідношення довжини окремих частин стрибка і технічної підготовленості стрибуна. Швидкість розбігу у провідних спортсменів становить 10-10,5 м/с. Кути вильоту ЗЦМТ становить 17°, 15° і 18° відповідно (скок, крок, стрибок). Співвідношення довжини окремих частин стрибка знаходиться в межах 38; 29,5 і 32,5 відсотків. Залежно від індивідуальних особливостей параметри виконання рухових дій можуть відозмінюватись. Так, у початківців довжина розбігу складає 25-30 м. або 13-16 кроків, у кваліфікованих стрибунів ‒ 40-43 м. або 19-22 кроки.

Завдання у розбігу ‒ набрати максимальну швидкість перед відштовхуванням. Розбіг може бути виконаний з місця або з деякого підбігання.

За рахунок підвищення швидкості розбігу збільшується початкова швидкість вильоту стрибуна, а значить, і дальність стрибка. Швидкість в кінці розбігу зростає за рахунок збільшення довжини та темпу кроків.

Характерним для розбігу у потрійному стрибку є відсутність попередньої підготовки до відштовхування, а довжина останніх кроків не змінюється, що забезпечує збереження швидкості розбігу перед відштовхуванням. У потрійному стрибку атлет ставить ногу на місце відштовхування з передньої частини стопи під кутом 70° з дещо більшою амортизацією, а тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє в «скоку» більшому просуванню ЗЦМТ вперед, ніж вгору. На думку В. А. Креєра, В. Б. Попова, зв'язок «скока» з «кроком» характеризує рівень спеціальної підготовки стрибуна і є найбільш відповідальним фактором підготовки стрибуна до високих спортивних результатів. Кут відштовхування при «скоку» складає 60-65° при незначному куті вильоту. Це не дає підстави вважати перше відштовхування механічним пробіганням.

Підготовка до наступного відштовхування проводиться в останній третині польоту з великою активністю, створюючи визначений ритм відштовхування і стрибка в цілому. Цей ритм складається із довгого зльоту у положенні «кроку», енергійного виносу поштовхової ноги для підготовки повторного відштовхування і відведення назад махової ноги, замаху і загрібаючого опускання поштовхової ноги, з пружним її ставленням, поступаючим і довгим відштовхуванням у поєднанні з маховими рухами.

Такий характер підготовчих дій (замах, опускання поштовхової ноги із зустрічними маховими рухами ногою і руками) дозволяє стрибуну: а) надати нозі необхідної швидкості кутового переміщення щодо тіла і за найменшої амплітуди; б) досягнути цілісності і активності при переході від польотної до опорної фази; в) не допустити перевантаження опорної ноги та розвинути більше зусилля для пересування вперед по всій амплітуді відштовхування.

У другому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу більш випрямленою і з більшим нахилом до доріжки. У зв'язку з необхідністю зміни направлення руху тіла на 32-34° (сума кутів при опусканні і вильоті) навантаження на м'язи і суглоби досягає найбільшої величини. Надмірне згинання в кульшовому та колінному суглобах негативно впливає на досягнення висоти і довжини «кроку». Після другого відштовхування і вильоту в «кроці» стрибун приймає вихідне положення для наступного відштовхування, піднімаючи махову ногу і відводячи назад поштовхову. Кут розведення стегон на момент замаху досягає найбільшої амплітуди (100-105°). Опускання поштовхової ноги проводиться таким же загрібаючим рухом як і в «скоку» одночасно з зустрічним швидким і за широкою амплітудою рухом махової ноги і рук. Це сприяє збільшенню потужності поштовху і зберіганню стійкої рівноваги в польоті. Після відриву від опори стрибун займає характерне положення у «кроці», коли зігнута махова нога попереду, а поштовхова позаду. Перед приземленням стрибун розгинає махову ногу, готуючись до приземлення, а руки відводить назад. В останньому відштовхуванні нога ставиться на всю стопу майже випрямленою під кутом 65°, тіло ‒ у вертикальному положенні або дещо нахилено вперед. Великий нахил тулуба вперед приводить до втрати рівноваги.

Завдання в останньому відштовхуванні – не втратити поступальної швидкості. Рухи у стрибку майже не відрізняються від стрибка у довжину з незначного розбігу. Стрибуни виконують політ в «кроці» з витягнутими вгору руками, а потім зводять ступні ніг і готуються до приземлення. Деякі стрибуни використовують спосіб «прогнувшись». Після зведення стоп обидві ноги утримуються разом високо і далеко спереду тулуба. У зв'язку зі зниженням швидкості доцільно одразу після торкання піску, м'яко згинаючи коліна, активно рухатися вперед через сильно зігнуті ноги.

Розбіг та підготовка до відштовхування

Розбіг характеризується чотирма основними параметрами:

1)  кількістю кроків;

2)  довжиною кроків;

3)  швидкістю;

4)  ритмом.

Довжина розбігу складає 35-50 м. або 12-22 бігових кроки (менш підготовлені атлети використовують короткий розбіг).

Розбіг виконується рівномірно – прискорено чи стартоподібно. Вихідне положення аналогічне стрибку у довжину. Початок бігу має забезпечити стандартність довжини перших кроків. Набір швидкості на початку розбігу забезпечується значним нахилом тулуба, енергійними рухами рук, активним і повним поштовхуванням стопою. В середині розбігу тулуб поступово випрямляється, збільшується амплітуда рухів рук і ніг. В кінці розбігу зростає довжина кроків та їх темп. Останні 2-3 кроки розбігу виконуються однакової довжини, без підсідання та інших приготувань до відштовхування. Нога для відштовхування ставиться на всю стопу під кутом 68-79º (немов пробігаючи через місце поштовху). Кут відштовхування дорівнює 62-64º, а кут вильоту тіла стрибка – 14-18º.

«Скок». Після відштовхування стрибун набуває положення в «кроці». Початок «скоку» характеризується високим положенням махової ноги та незначним нахилом тулуба вперед. В середині «скока» махова нога опускається вниз відводиться назад з одночасним виведенням вперед поштовхової. Розведення стегон до 120º забезпечує швидку постановку поштовхової ноги на сектор, яка ставиться теж всією стопою, але більш випрямленою і з більшим (до 65-66º) нахилом до доріжки. Під впливом інерційних сил (які складаються з взаємодії горизонтальної швидкості та маси тіла) відбувається амортизація поштовхової ноги в колінному суглобі до 40º і тазостегновому до 25º.

«Крок». З постановкою другий раз поштовхової починається виконання кроку. Кут відштовхування складає 60-62º. Махова нога виноситься вперед, руки та тулуб теж подається вперед, стрибун знову набуває положення «в кроці». Кут вильоту складає 12-15º. В середині фази «кроку» стрибун групується для подальшого виконання широкого розмаху. Для цього стегно махової ноги підноситься ще вище. В кінці польоту махова нога активно опускається загрібаючим рухом вперед-вниз, таз подається вперед, руки зігнуті в ліктях через сторони відводяться назад. Кут постановки ноги складає 62-65º.

З постановкою махової ноги на сектор руки і зігнута нога активно виноситься вперед, а тулуб утримує майже вертикальне положення.

«Стрибок». Відштовхування виконується маховою ногою. Кут відштовхування складає 60-63º, а кут вильоту становить 18-22º. Поштовхова нога і руки активно виносяться вперед-вгору, тулуб подається вперед і стрибун набуває положення «в кроці». Потім обидві ноги (коли задня вже виведена вперед) підносяться коліном вгору. Тулуб нахиляється вперед, руки відводяться вниз-всторони-вперед. Стрибун набуває положення групування, аналогічне стрибкам у довжину. При торканні пятами піску коліна м’яко згинаються, руки виносяться через сторони вперед і разом з нахилом тулуба вперед забезпечують рівновагу, стрибун сідає в свої сліди. Деякі спортсмени останній елемент – «стрибок» виконують способом «прогнувшись» або «ножиці».

Методика навчання техніки потрійного стрибка.

Завдання 1. Створити в учнів уяву про техніку потрійного стрибка.

Засоби:

1.  Розповідь про техніку потрійного стрибка.

2.  Демонстрація техніки потрійного стрибка.

3.  Пробне виконання потрійного стрибка учнями.

Завдання 2. Навчити техніки «скока».

Засоби:

1.  Завдання 3. Навчити техніки «кроку» і поєднанню Розповідь про техніку «скока» та її демонстрація.

2.  «Скоки» на поштовховій нозі з просуванням вперед.

3.  Стрибок у довжину з місця, відштовхуючись поштовховою ногою і приземляючись на неї.

4.  «Скок» з 3-4 бігових кроків з приземленням на поштовхову ногу, з наступним пробіганням вперед.

Виконання «скоку» з 6-8 бігових кроків.

«скока» і «кроку».

Засоби:

1. Розповідь про техніку «кроку» і її демонстрація.

2. Стрибки з ноги на ногу з просуванням вперед.

3. Стрибки в «кроці» з 4-6 бігових кроків в пісок з наступним пробіганням.

4. Стрибок у «кроці» з 4-6 бігових кроків з приземленням на бігову доріжку і наступним пробіганням вперед.

5. Розповідь про техніку поєднання «скока» і «кроку» та її демонстрація.

6. Виконання поєднання «скок» і «крок» з місця в пісок.

7. Виконання поєднання «скок» і «крок» з 3-5 бігових кроків.

8. Виконання поєднання «скок» і «крок» з 6-8 бігових кроків в пісок з наступним пробіганням вперед.

Завдання 4. Навчити техніки «стрибка» і поєднанню «крок» і «стрибок».

Засоби:

1.  Розповідь про техніку «стрибка» і її демонстрація.

2.  Стрибок у довжину з місця з приземленням на обидві ноги.

3.  Стрибок у довжину з 3-5 бігових кроків, відштовхуючись маховою ногою.

4.  Виконання поєднання «крок» + «стрибок» з місця.

5.  Виконання поєднання «крок» + «стрибок» з 6-8 бігових кроків.

Завдання 5. Підібрати розбіг та навчити стрибку вцілому.

Засоби:

1.  Розповідь про техніку потрійного стрибка вцілому.

2.  Демонстрація стрибка вцілому з короткого розбігу.

3.  Потрійний стрибок з 2-3 кроків розбігу.

4.  Потрійний стрибок з 6-8 кроків розбігу.

5.  Потрійний стрибок з 6-8 кроків розбігу.

6.  Підбір повного розбігу.

Потрійний стрибок з повного розбігу.

Засоби:

1.  Стрибки з повного розбігу на секторі з різним покриттям.

2.  Стрибки на результат, що збільшується з кожною наступною спробою.

3.  Стрибки на досягнення максимального результату.

4.  Участь в навчальних та офіційних змаганнях.