Лекція 14, 15

Тема 12. Україна на світовому
фінансовому ринку

План

1. Національна валютна система України. Валютний ринок України: становлення та розвиток.

2. Міжнародне кредитування та фінансування України. Платіжний баланс України та оцінка його позицій.

3. Зарубіжні інвестиції в Україні.

Ключові поняття: валютний ринок і його структура, котирування валют, основні валютні операції, валютний ринок України, платіжний баланс.

 

1. НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ. ВАЛЮТНИЙ РИНОК УКРАЇНИ: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК.

Розвиток валютної системи України почався в липні 1990 р., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет.

Першим кроком у створенні національної грошової системи, став вихід України у 1991 р. з числа держав, що використовують у грошовому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці — українського купоно-карбованця в листопаді 1992 р.

У березні 1994 р. було засновано Банкнотну фабрику, а в жовтні того самого року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України, де друкувалися карбованці, згодом — гривні.

Запровадженням національної валюти України — гривні став вересень 1996р. Однією з особливостей її обігу були багаторазові валютні інтервенції, що проводилися Національним банком України за рахунок власних резервів.

Але вже 1997 р. ознаменувався величезною фінансовою кризою і шаленим зростанням попиту на долари США, тим самим спричиняючи різку девальвацію гривні. Ці події потягли за собою ще більш критичну монетарну політику Національного банку.

Офіційний курс гривні щодо долара США встановлюється Національним банком України. До 23 жовтня 1994 р. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, у тому числі офіційного валютного курсу, який визначався НБУ, і ринкового, який установлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс установлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Середній за період курс гривні до долара США визначається: для місячних значень — як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень. Розвиток валютного ринку в Україні впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів:

ü  Перший етап – 1991—1994 роки. Характеризувався впровадженням національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.

ü  Другий етап – 1995 — 1998 роки. Характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996 — 1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998 р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

ü  Третій етап – 1999 р. – до сьогодні. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку з 8063,78 млн  доларів США в 1999 році до 13052,62 млн доларів США 2001 та поступовою ревальвацією національною валюти.

І так, пройшовши в своєму розвитку як роки певної неврегульованості операцій на початку 90-х, так і роки знаних фінансових потрясінь та девальвацій середини та кінця 90-х, в друге десятиріччя свого функціонування банківська система України входить зі стабільної валютою та ефективно функціонуючим валютним ринком .

Регулювання здійснення валютних операцій комерційними банками України.

Регулювання будь-якої діяльності починається з визначення об’єкта регулювання. Тому Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. №15-93 було визначено що основним об’єктом регулювання є "валютні операції", до яких цим Декретом віднесено :

Ø  операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

Ø операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

Ø операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Враховуючи вищезазначене, постає питання визначення валютних цінностей. До валютних цінностей цим Декретом віднесено:

—валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

—платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

—іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ

—за межами України;

—платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

—банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (рафіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Уповноважені банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Операції, зазначені в ліцензії, здійснюються в межах та порядку, що визначені нормативними актами Національного банку України.

Здійснення банківських операцій без ліцензії Національного банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

До валютних операцій, які підлягають ліцензуванню, належать:

1) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

2) неторговельні операції з валютними цінностями;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

9) валютні операції на міжнародних ринках;

10) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

11) операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

Операції на міжбанківському валютному ринку регламентуються "Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України". Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать: Національний банк України, уповноважені комерційні банки, уповноважені кредитно-фінансові установи, валютні біржі.

На сьогодні основною ціллю придбання валюти резидентами є здійснення міжнародних розрахунків.

Валютні операції комерційних банків України

До пріоритетних напрямів діяльності переважної частини великих українських комерційних банків відносяться валютні операції.

Серед основних валютних операцій та послуг, що надаються зараз комерційними банками можна виділити:

1 Ведення валютних рахунків клієнтів;

2. Неторгові операції ( основні пункти валют );

3. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками ( прямих та через кореспондентські рахунки НБУ або уповноважених банків );

4. Операції за міжнародними торговими розрахунками;

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;

6. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку здійснюються з резидентами України;

7. Операції з залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;

8. Валютні операції на міжнародних грошових ринках;

9. Операції з банківськими металами на внутрішньому ринку;

10.Операції з банківськими металами на міжнародному ринку .

Основним напрямком кредитування у ВКВ залишалися кредити на проведення експортно — імпортних операцій. Сьогодні кредити в іноземній валюті стали привабливими не тільки для суб’єктів міжнародної економічної діяльності, а й для фірм, які працюють на внутрішньому ринку. Ця привабливість виходить з основної особливості отримання кредитів в іноземній валюті – вони, на сьогодні, стали набагато дешевшими ніж кредити в національній валюті; це пояснюється тим, що ставки, за якими банки надають кредити в ВКВ, є значно нижчими, ніж ставки за кредитами в іноземній валюті, та і ставки за кредитами у ВКВ падали значно швидше ніж за кредитами в національній валюті (таблиця). Також до цього слід додати, що за останні два роки гривня ревальвувала в номінальному, а особливо в реальному вираженні, що, звісно, сприяло підвищенню привабливості банківських кредитів у ВКВ.

Також слід відмітити, що постійні інтервенції НБУ, з метою викупити надлишок пропозиції валюти на міжбанківському ринку, зробили валютний ринок основним каналом емісії гривні в економіку, та результатом збільшення обсягу грошей в банківській системі стала не девальвація національної валюти, а зростання ліквідності комерційних банків і суттєве здешевлення кредитних ресурсів. Адже нині у банків залишається один шлях вкладання грошей – кредитування реального сектора економіки.

Характеристика банківських операцій з валютними ціннісними була б неповною, якби не розглянути наймолодший сегмент валютного ринку – ринок банківських металів. Він розпочав свою діяльність як організований ринок в 1998 році з відповідної постанови НБУ «Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України», яка встановила правила діяльності банків з банківськими металами. Результати роботи «золотого» ринку за цей період експерти оцінюють двояко. З одного боку, оптимістичний варіант розвитку ринку (він передбачав досягнення протягом року з початку роботи обсягів продажу на УМВБ однієї тонни золота) реалізувати не вдалося, і обсяги торгівлі залишають бажати кращого. З іншого боку в 2001 році з’явилася тенденція до збільшення кількості банків, які бажають працювати з банківськими металами, і це свідчить про чималий потенціал розвитку даного ринку і можливості отримувати вигоду від операцій на ньому як для банків, так і для клієнтів. На сьогодні ліцензію НБУ мають 14-ть банків.

Практично весь метал, який постачається в Україну — іноземного виробництва. Це пов’язано з невизнанням українських афінажорів на світовому ринку. Загалом, українські банки купують зливки банківських металів в Німеччині.

 

2. МІЖНАРОДНЕ КРЕДИТУВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНИ. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ Й ОЦІНКА ЙОГО ПОЗИЦІЙ

Україна дуже залежна від імпорту, а, отже, і від наявності валюти. Так, за даними Укрстату, більше 32% товарів, що продавалися підприємствами торгівлі у 2014 р., були імпортовані. Але й ті, що вважаються українськими, часто виробляються з імпортних комплектуючих чи сировини.

Обвал національної валюти привернув увагу громадськості до понять та термінів, які зазвичай цікавлять лише фахівців. Серед таких – розмір валютних резервів НБУ та платіжний баланс країни.

Свіжі дані з їх динамікою оприлюднюють масові ЗМІ, хоча ще недавно вони цікавили лише суто ділові видання. При цьому часто висловлюються думки, які не відповідають сутності цих понять.

Зокрема, часто кажуть, нібито валютні резерви потрібні, щоб керувати курсом національної валюти. І коли курс падає, публіка висловлює незадоволення (і прямі звинувачення) на адресу НБУ.

Щоб зрозуміти, що таке валютні резерви і платіжний баланс, треба згадати, що в сучасному світі національну валюту емітує (часто кажуть «друкує») національний банк для потреб національної економіки. Тобто, Національний банк України емітує гривню. Жодної іншої валюти НБУ «друкувати» не може. Всі інші валюти поступають в Україну в результаті торгівельних чи фінансових операцій.

Яким чином поступають інші валюти в Україну? Готівкова валюта ввозиться банками чи фізичними особами. Долари українського банку насправді знаходиться в американському банку на рахунку, який там відкритий для українського банку

Безготівкова валюта зараховується на кореспондентські рахунки українських банків у банках інших країн. Наприклад, долари, якими володіє український банк насправді знаходиться у якомусь американському банку на рахунку, який там відкритий для українського банку. Вони можуть бути і на коррахунку у банку іншої країни, який у свою чергу має коррахунок у банку США. Тобто, український банк чи його клієнт керує доларами, але знаходяться вони у США.

Іноземна валюта поступає в Україну в якості оплати товарів та послуг, а також у ході фінансових операцій, коли іноземець купує в Україні власність, цінні папери, надає кредити. Валюту надсилають через приватні перекази знайомим чи у вигляді зарплати.

Навіщо в Україні потрібна валюта? Так само для закупівлі товарів та послуг закордоном, для приватних переказів фізичним особам, для фінансових операцій – інвестицій закордон, повернення інвесторам їхніх раніше зроблених інвестицій в Україні.

Наприклад, закінчився термін кредиту – його треба повернути. Чи італійський банк, що колись купив Укрсоцбанк, хоче його продати, а отримані гроші повернути в Італію.

Ми не можемо розраховуватись з іноземцями за потрібні нам товари чи послуги гривнею. Її майже не беруть закордоном, тому що наша валюта лише частково конвертована.

Зараз українець не може просто купити валюту та перевести її закордон. Для цього треба пред’явити контракт на імпорт або отримати дозвіл на інвестиції. В результаті цих законодавчих обмежень іноземці не беруть гривню в якості засобу оплати, бо не певні, що зможуть при необхідності поміняти її на потрібну їм валюту.

Для переказу валюти закордон, при наявності підстав, український резидент може використати ту валюту, що надійшла йому на рахунок, або купити її на міжбанківському ринку України. Тобто, хтось має продати ту валюту, а, наприклад, імпортер чи колишній інвестор – купити.

Україна дуже залежна від імпорту, а, отже, і від наявності валюти. Так, за даними Укрстату, більше 32% товарів, що продавалися підприємствами торгівлі у 2014р. були імпортовані. Але й ті, що вважаються українськими, часто виробляються з імпортних комплектуючих чи сировини.

В України є «стратегічні» потреби в імпорті нафти та газу, а тепер ще й вугілля з електрикою. Тобто, Україні потрібна валюта.

Можемо собі уявити, що в якийсь місяць країна в особі держави, державних та приватних підприємств має повернути кредити та інвестиції, наприклад, на $10 млрд, а на українському ринку є тільки $5 млрд.

Більше зовсім немає, або є, але власники не хочуть продавати. І взяти більше нема де, бо коли країна у такому становищі, їй зазвичай не дають кредити, бо велика вірогідність не отримати кошти назад. Виникає ситуація дефолту, тобто, коли держава та учасники ринку не можуть платити за своїми зобов’язаннями. Навіть не тому, що немає грошей. Гривня є. Але немає валюти.

Для запобігання такої ситуації Національний банк тримає валютні резерви. Їх обсяг залежить від обсягу імпорту країни та зовнішнього боргу, який належить до виплати у найближчий час. Так, у 2012 р. Україна у середньому імпортувала товарів більше, ніж на $8 млрд, а у 2014р. тільки на $4,5млрд.

Тобто, і в 2012р., і в 2014 країна мала резерви, що дозволяли їй імпортувати товари протягом 4-х місяців. Це, насправді, не дуже великі резерви, вважається, що для надійного забезпечення імпорту треба мати піврічний запас.

Валовий зовнішній борг України (держави та приватних боржників) в останні роки - $120 млрд

Валовий зовнішній борг України (держави та приватних боржників) в останні роки складає більше $120 млрд, виплати за ними розподілені нерівномірно, - є роки, коли треба виплачувати по 10 млрд і більше. Тобто, наявні на сьогодні валютні резерви України – десь $10 млрд - недостатні.

Резерви НБУ – це здебільшого цінні папери у вільно конвертованій валюті – $6,8 млрд на кінець червня. $2,6 млрд резервів лежить на депозитах в іноземних банках. На ці гроші нараховуються відсотки. $900 млн лежить у золоті у сховищах НБУ. Це більш надійний вид резервів, але на нього не нараховуються відсотки і нині золото дешевшає.

Таким чином, головне, для чого потрібні резерви, - це гарантувати виплати держави та приватних бізнесів за зовнішніми запозиченнями та імпорт критично важливих для країни товарів. Це саме резерв на чорний день. І витрачати його на щось інше неприпустимо.

Але у валютних резервів є й інша функція – згладжування кон’юнктурних коливань. Адже і попит, і пропозиція валюти на ринку нерівномірні. Може так статися, що в якийсь місяць власники валюти не мають потреби її продавати, а потреба імпортерів, навпаки, збільшилась.

Якщо НБУ не втрутиться, курс національної валюти сильно впаде. В інший місяць може бути навпаки, власникам валюти конче потрібна гривня і вони продають, а особливої потреби в імпортерів немає. Якщо не втручатись, курс національної валюти виросте.

Щоб запобігти різким коливанням, НБУ може виходити на ринок і купляти валюту при її надлишку та продавати при нестачі. Але це можна робити коли є впевненість, що на ринку рівновага, а коливання чисто кон’юнктурні.

Якщо нестача або надлишок валюти – стійка тенденція, то втручатись у ринок за рахунок резервів шкідливо. Якщо постійно викупати валюту у резерви, на ринок буде поступати надлишкова гривня, що призведе до інфляції. А припинити купувати – і курс все одно впаде до нового рівня рівноваги.

Але Національний банк може таким чином поповнити резерви.

І навпаки, якщо стійка нестача валюти, НБУ може її продавати до тих пір, доки вистачає резервів. Після чого все одно курс доведеться опускати, а резервів уже не буде. Саме так вчиняв НБУ за часів Арбузова, коли кількість резервів впала з 35 у 2010 р. до $ 15 млрд у 2013 р., після чого курс усе одно довелося відпускати. Це неприпустиме використання резервів.

Тому можливості НБУ тримати курс за рахунок резервів дуже обмежені і їх постійне використання може загрожувати національній фінансовій системі.

Якщо НБУ починає тримати курс адміністративними заходами виникає «чорний ринок»

Але НБУ може тримати курс і суто адміністративними заходами. Наприклад, заборонити купувати та продавати за ринковим курсом. Але в такому разі виникає «чорний ринок», тобто агенти ринку купляють і продають валюту поза легальним полем. Або легально продають за рекомендованим НБУ курсом, а потім доплачують гроші до ринкового курсу у вигляді «комісійних» чи якійсь іншій формі.

Зараз НБУ ввів жорсткі обмеження на купівлю та переказ валюти закордон. І навпаки, вимагає від експортерів продавати на валютному ринку України 75% валюти, що надходить. Це дозволило збалансувати платіжний баланс, але надходження валюти у країну різко впали.

З одного боку, в експортерів зменшилися можливості і мотивація заводити валюту, з іншого, інвестори не йдуть у країну, бо не впевнені, що зможуть в умовах обмежень НБУ забрати свої інвестиції при потребі.

Що відбувається на валютному ринку, приходить валюта у країну чи навпаки виводиться з країни, якими каналами надходить і якими полишає видно з платіжного балансу. У ньому відображається кожне надходження валюти на коррахунок або у касу банку і кожна витрата з коррахунку чи каси.

Коли валюти приходить у країну більше, ніж виводиться з неї, курс гривні зазвичай зростає, коли навпаки - падає. Ринковий курс вирівнює баланс і нормалізує валютний ринок. Але інколи країни з політичних причин не хочуть ринкового курсу. Або завищують його, щоб не впав дохід громадян перед виборами, або занижують, підтримуючи таким чином національного виробника.

В результаті валютні резерви стрімко падають. Або, навпаки, зростають. При швидкому падінні резервів може бути загроза дефолту країни. І приватні кредитори в таких випадках зазвичай не дають грошей.

На цей випадок був запроваджений Міжнародний Валютний Фонд. Він може надати кредити для вирівнювання резервів та запобігання дефолту, але на умовах зміни економічної політики, яка призвела до такої загрози.

Тобто, краще не проводити ризиковану валютну та курсову політику і не доводити до дефолту. Але якщо вже так сталося, можна скористатися допомогою МВФ. Це важкі ліки і їх можна приймати, як і всі важкі ліки, лише в дійсно скрутних обставинах. Часто запитують – це погано, брати кредити МВФ? Так от, погано – це доводити фінанси країни до такого стану, що їй потрібні кредити МВФ.

На графіку платіжного балансу України за 2004-14 роки видно, що кошти МВФ бралися саме в той час, коли платіжний баланс був на найнижчій точці.

З таблиці видно, які напрямки надходжень та витрат валюти в Україні. Сальдо торгівлі товарами та послугами стало трохи позитивним з 2-го кварталу 2015 р. До цього воно було від’ємним багато років поспіль. Великі суми валюти виводяться з України у вигляді відсотків за кредитами та дивідендів на закордонні інвестиції.

В Україну надходять кошти приватних переказів з-за кордону – допомога родичам та зарплата. Ці позиції створюють поточний рахунок. Інші позиції відображають процеси надходження та відтоку інвестицій, кредитів, купівлі-продажу акцій, облігацій та ін. У таблиці з цієї суми в окремий рядок винесена купівля-продаж валюти населенням у банках. Як видно, інвестиції продовжують лишати країну. А населення начебто несе гроші до банків.

У 2-му кварталі 2015 року і торговий баланс, і платіжний стали позитивними. Сума невелика, але в плюсі. Тим не менше, радіти зарано.

Населення начебто понесло валюту до банку. Але насправді, несе десь $200-300 млн на місяць, а купує – $30-50 млн. Для порівняння у 2013 р. суми ходили на порядок вищі - $1-2 млрд. Грошей не стало менше, просто зараз конвертація йде поза банками.

Збільшення імпортних мит та фактичне зменшення акцизів (у перерахунку на валюту) зробили вигідним контрабанду, що обслуговується готівковою валютою. НБУ враховує надходження та сплату готівкової валюти поза банками у балансі деяким відсотком, який вони вирахували задовго до кризи і який не відображають сучасну реальність.

Те саме відбувається і з безготівковими розрахунками. Обмеження на користування та купівлю валюти негативно вплинули на легальний імпорт та експорт, зробили невигідними інвестиції. Але контрабандна торгівля навпаки ж квітне - валюта надходить у країну та лишає її у невідомих кількостях.

Баланс цього процесу стане зрозумілим лише тоді, коли обмеження будуть зняті.

Проте ринок усе ж звикає до нових реалій, таких дисбалансів, які були в минулі роки, зараз немає. Дефіцит торгівельного балансу (торгівлі товарами та послугами) у 2013 р. становив $15,6 млрд, у 2014 р. - $5,5 млрд.

Це в минулому. Сьогодні торгівельний баланс коливається навколо нуля. Це вже досягнення. Сьогодні торгівельний баланс коливається навколо нуля. Але експорт продовжує падати, валюта у країну не йде. На фінансовому рахунку «мінус», тобто країна повертає інвестиції, кредити, але не отримує нових. Валютні обмеження стримують зростання економіки, інвестиції.

Насправді, щоб нормалізувати валютний ринок та забезпечити зростання, потрібно суттєво зменшити залежність нашої економіки від імпортного палива і навчитися випускати різноманітні затребувані на ринку товари та послуги. Інакше платіжний баланс і далі залежатиме від кон’юнктури світового ринку. І країна буде і далі залежати від кредитів МВФ.

 

3. ЗАРУБІЖНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНІ

Іноземні інвестиції є одним з основних джерел формування фінансових ресурсів, яке сприяє підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню продуктивності національних ресурсів, розвитку економіки та інноваційної діяльності підприємств, створенню конкурентних переваг й економічному зростанню країни.

В таблиці 12.1 можна спостерігати динаміку капітальних інвестицій. Аналізуючи таблицю 12.1 видно, що інвестиції в основний капітал у 2011 році, в порівнянні з 2010 роком, зменшилися на 1110 млн.грн., а у відсотковому виразі це становить 0,73%, а от у 2012 році вони зазнали росту і у порівнянні з 2011 роком збільшилися на 58463 млн.грн. чи на 38,80%. У кошти державного бюджету у 2011 році проінвестували на 2792 млн.грн. більше, ніж у 2010 році, а у 2012р., порівняно з 2011р., інвестиції збільшилися на 6120 або на 64,56%. Інвестиції у місцеві бюджети у 2011р., порівняно з 2010р., збільшилися на 196 млн. грн., а у 2012р., порівняно з 2011р, збільшилися на 1754 млн. грн. А от інвестиції у власні кошти підприємств та організацій у 2011р., порівняно з минулим роком, зменшилися 12022 млн. грн., а у 2012р., порівняно з 2011р., збільшилися на 28992 чи на 34,52%. Інвестиції у кредити банків та інших позик у 2011р., порівняно з попереднім роком, теж зазнали зменшення на 970 млн. грн., а у 2012р., в порівнянні з 2011р., знову зросли на 81,63%. Інвестиції у інші джерела фінансування у 2011р., порівняно з 2010р., збільшилися на                    1789 млн. грн., а у 2012 р., порівняно з попереднім роком, ще збільшилися на 2913 млн. грн.

Слід зазначити, що структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2003-2012 роки значно змінилася. Так, у 2001-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів  домінують вкладення в грошових внесках.

Таблиця 12.1

Інвестиції в основний капітал за 2010-2012 роки

Види	Освоєно (використано)
	у фактичних цінах, млн.грн.			у % до загального обсягу			Темп росту, %		Абсолютний приріст, млн.грн
	2010	2011	2012	2010	2011	2012	2010/ 2011	2011/ 2012	2010/ 2011	2011/2012
Усього	151777	150667	209130	100	100	100	-1110	58463	-0,73	38,80
у т.ч. за рахунок: коштів держ. бюджету	6687	9479	15599	4,4	6,3	7,5	2792	6120	41,75	64,56
коштів місцевих бюджетів	4161	4357	6111	2,7	2,9	2,9	196	1754	4,71	40,26
власних коштів підпри-ємств	96019	83997	112989	63,3	55,7	54	-12022	28992	-12,52	34,52
кредитів банків та інших позик	21581	20611	37436	14,2	13,7	17,9	-970	16825	-4,49	81,63
коштів іноземних інвесторів	6859	3429	6544	4,5	2,3	3,1	-3430	3115	-50,01	90,84
коштів населення на будівниц-тво власних квартир	4792	4653	4470	3,2	3,1	2,2	-139	-183	-2,90	-3,93
коштів населення на інд. житлове будівниц-тво	5502	16176	15103	3,6	10,7	7,2	10674	-1073	194,00	-6,63
інших джерел фінансува-ння	6176	7965	10878	4,1	5,3	5,2	1789	2913	28,97	36,57

Обсяги залучення інвестицій в основний капітал підприємств України у січні - вересні 2012 року складають 117,2 млрд. грн., що становить 121,2 відсотків до відповідного періоду 2011 року.

 Найбільш активно у січні-вересні 2012 року освоювались капіталовкладення в Автономній Республіці Крим (289,8 відсотка у порівнянні з відповідним періодом попереднього року),  у Кіровоградській (185,8 відсотка),  Вінницькій (164,1 відсотка), Донецькій (155,2 відсотка) областях. Найбільший спад інвестиційної активності відбувався у Запорізькій (59,9 відсотка), Івано-Франківській областях (63,5 відсотка).

Рис.12.1. Інвестиції в основний капітал за 2003-2012роки.

Аналіз динаміки освоєних інвестицій в основний капітал у 2010-2012 роках також свідчить про спад темпів їх зростання, що свідчить про можливість виникнення ризиків щодо незавершеного виконання та недофінансування інвестиційних проектів у перспективі, збільшення обсягів зносу основних фондів та зниження конкурентоспроможності продукції.

Провідними сферами за обсягами залучення інвестицій в основний капітал залишаються: промисловість – 52,9 млрд. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 20,9 млрд. грн., діяльність транспорту і зв’язку – 21,5 млрд. грн.

Порівняно з січнем – вереснем 2011 року обсяги інвестицій в основний за всіма видами економічної діяльності, крім операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям.

Капіталовкладення у діяльність готелів та ресторанів збільшились на 113,0 відсотки порівняно з відповідним періодом попереднього року і становили 2,1 відсотка від їхнього загального обсягу. Також збільшилися обсяги капіталовкладень в надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту – на 89,9 відсотки (4,1 відсотка); у державне управління – на 67,9 відсотка (0,5 відсотка); в сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на 63,5 відсотка (8,1 відсотка); в освіту на 44,5 відсотка (0,8 відсотка); у торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 29,3 відсотка (7,1 відсотка); у будівництво – на 19,2 відсотка (3,6 відсотка); у діяльність транспорту та зв’язку – на 14,4 відсотків (16,1 відсотка); у рибальстві, рибництві – на 7,3 відсотка (0,0 капітал у промисловість зросли на 29,9 відсотків. Це насамперед зумовлено збільшенням  інвестицій у розвиток добувної промисловості та в підприємства з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, частка яких становила 12,0 та 8,4 відсотка від усіх капіталовкладень у промисловість відповідно. Інвестиції у розвиток переробної промисловості збільшились на 7,0 %.

Рис.12.2. Розподіл освоєних інвестицій в основний капітал за сферами економічної діяльності.

 

Потенційно  наша  країна,  володіючи  значним  внутрішнім  ринком,  розгалуженим промисловим  і  сільськогосподарським  потенціалом,  багатими  та  різноманітними  природними ресурсами,  а  також  вигідним  геополітичним  розташуванням,  може  стати  одним  із  провідних європейських  реципієнтів  інвестицій.  Україною  успадкована  потужна  інфраструктура  виведення добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто- і газопроводи, портове  господарство,  залізниця  тощо.  Водночас  в  Україні  поки  що  невисока  порівняно  з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країна здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи,  по-перше,  людські  ресурси (трудові,  управлінські,  адміністративні),  що  володіють навичками,  необхідними  для  перетворення  інвестиційних  засобів (заощаджень)  у  реальні інвестиції,  по-друге,  ефективний  платоспроможний  попит  на  продукцію,  вироблену  в  результаті інвестицій.

Важливим  кроком  на  шляху  до  активізації  процесів  іноземного  інвестування  в  економіку України  вважається  впровадження  дійових  механізмів  приватизації  підприємств  стратегічними іноземними  інвесторами,  до  яких  насамперед  належать  транснаціональні  компанії (наприклад,  із США, Німеччини та ін.).

Отже,  на рис.12.3. можна  помітити,  що  найбільша  частка  іноземних  інвестицій  в  економіку  України припадає на Кіпр (22,8% загального обсягу інвестицій).

Рис.12.3. Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України за станом на поч. 2014р.

 

Що  стосується  галузевого  розподілу  інвестицій,  то  на  підприємствах  промисловості  зосереджено 13135,3 млн  дол.  США (32,8%  загального  обсягу  прямих  інвестицій  в  Україну),  у  т.ч. переробної – 11745,9 млн дол. США та добувної – 1089,6 млн дол. США.

За даними Державного комітету статистики України з  рис.12.4  чітко  видно,  що  протягом  останніх  років  обсяг  прямих  іноземних  інвестицій  в Україну  збільшився.  До  того  ж  залучилися  нові  інвестори,  такі  як  Італія  та  Швеція,  розміри вкладених інвестицій яких з кожним роком зростають.

Рис.12.4. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну та з України

за 1997-2011 роки (за станом на початок року).

Глибокий аналіз дослідження причин та мотивів здійснення фінансових вкладень суб’єктами інвестування однієї країни в об’єкти економіки інших країн був проведений Джоном Даннінгом, який показав, що фірми зацікавлені у таких інвестиціях лише в тому випадку, коли вони отримуючи переваги, пов’язані з прямим доступом до існуючих ринків, природних ресурсів, сировини та дешевої робочої сили, мають позитивне співвідношення з витратами інвестування, пов’язаними з транспортуванням та комунікаціями, подоланням тарифних і нетарифних бар’єрів. Ґрунтуючись на цій логіці, він виділив чотири основних спонукальних мотиви прямих іноземних інвестицій:

 a) підприємства,  що шукають ресурси та прагнуть отримати доступ до природних або специфічних ресурсів, кваліфікованої або малокваліфікованої робочої силі і технологічного потенціалу за цінами нижче, ніж у їх власній країні;

 б) підприємства, що шукають ринок збуту та зацікавлені в його розширенні для свого асортименту товарів і послуг за рахунок внутрішнього ринку країни в яку здійснюється інвестування, а також у перспективі можливості експорту на суміжні ринки інших країн;

 в) фірми, для яких пріоритетом є підвищення ефективності, які хочуть використати економію від глобалізації виробничого масштабу і отримати виграш за рахунок мінімізації витрат, та за рахунок конструктивного використання якісної фізичної інфраструктури і людського капіталу;

 г) інвестиційні підприємства, які шукають стратегічні активи, прагнуть придбати фонди та капітал іноземних фірм для досягнення своїх довгострокових стратегічних цілей і підвищення міжнародної конкурентоспроможності.

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку України необхідні нестандартні підходи в розробці та втіленні в життя оновленої інвестиційної політики розвитку регіонів. При розробці і проведенні такої політики важливим є використання зарубіжного досвіду, який емпірично обґрунтовує можливість створення сприятливого інвестиційного клімату та зміцнення власного інвестиційного потенціалу.

Рівень привабливості країни для прямих іноземних інвестицій залежить від цілого ряду визначальних чинників (табл. 12.2).   

Таблиця 12.2

Фактори, що визначають приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ)

 

Слід зазначити, що кожен тип прямих іноземних інвестицій  має свою шкалу пріоритетності даних факторів і вимагає використання різних стратегій залучення інвестицій. Разом з тим, як показують дослідження, макроекономічна стабільність, форми власності на землю, зрозумілість та структурованість процедури приватизації, транспарентність, передбачуваність, послідовність і ліберальність законів, норм, кваліфікована робоча сила, добре розвинена інфраструктура входять до числа факторів, що роблять найбільший вплив при прийнятті позитивних рішень інвесторами про пряме іноземне інвестування.

В результаті проведеного дослідження щодо факторів впливу на надходження прямих іноземних інвестицій в економіку країни та регіонів вважаємо, що з метою розвитку інвестиційного потенціалу регіонів є доцільним: зменшення податкового навантаження як на внутрішніх суб’єктів ринкового процесу, стимулюючи продуктивність виробництва, так і на економічну діяльність підприємств з іноземними інвестиціями; створення нових та активізація і розширення діяльності вже існуючих організаційних інститутів, які здійснюють інформаційну підтримку інвесторів; розробка і впровадження програм пільгового кредитування та пошук фінансово-кредитної платформи для забезпечення процесу підтримки діяльності інвестованих бізнесових структур; створення особливого режиму для інвестування в нерозвинені сектори існуючого ринку, а також для інвестицій інноваційного порядку в його стратегічно важливі сектори.

Використовуючи систему реалізації позитивних напрямів інвестиційного стимулювання, економіка України має можливість наростити виробничий потенціал, збільшити обсяги ВВП, та активно приймати участь у світовій економіці.

 

Запитання для самоперевірки

1.  Яка структура національної валютної системи України?

2.  Охарактеризуйте етапи формування валютного ринку в Україні.

3.  Проаналізуйте тенденції залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

4.  Яку позицію займає Україна і МВФ?

5.  Як проявляється взаємодія України  з Групою Світового банку?

6.  Охарактеризуйте структуру платіжного балансу України.