Самостійна робота № 12

 

Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості роботи об’єктів господарювання при виникненні надзвичайних ситуацій

 

Мета: ознайомити з технологією проведення досліджень з оцінки стійкості роботи об’єктів господарювання при виникненні надзвичайних ситуацій

Зміст

1. Суть сталості роботи об'єктів господарювання (ОГ) у надзвичайних ситуаціях, фактори, що впливають на сталість роботи ОГ.

2. Вимоги до будівництва та експлуатації підприємств транспорту.

3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта.

4. Технологія дослідження сталості роботи об'єкта.

5. Питання для контролю знань.

1. Суть сталості роботи об'єктів господарювання (ОГ) у надзви­чайних ситуаціях, фактори, що впливають на сталість роботи ОГ

Під сталістю об'єкта розуміють здатність його будівель і спо­руд, комунально-енергетичних мереж, верстатів та обладнання (тобто всього інженерно-технічного комплексу) протистояти впли­ву різних несприятливих факторів.

Під сталістю роботи ОГ розуміють його здатність випускати встановлені види продукції у необхідних обсягах і номенклатурах в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, а при не­значних і середніх руйнуваннях і при частковому порушенні зв'язків по кооперації і поставках відновлювати своє виробництво в міні­мально короткі терміни. Для об'єктів галузей, які не виробляють ма­теріальних цінностей (транспорт, зв'язок, торгівля тощо), сталість їх роботи передбачає здатність безперебійно виконувати свої функції.

На сталість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях впливають наступні фактори:

- ступінь надійності захисту робітників і службовців від впли­ву шкідливих факторів надзвичайних ситуацій;

-  здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта проти­стояти певною мірою наслідкам надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу;

- ступінь захищеності об'єкта від вторинних уражаючих фак­торів (пожеж, вибухів, затоплень, зараження СДОР і т.д.);

-  ступінь надійності системи постачання об'єкта усім необ­хідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, електро­енергією, водою тощо);

-  сталість і безперервність управління виробництвом та Ци­вільною обороною;

- підготовленість об'єкта до ведення РІНР і робіт по віднов­ленню порушеного виробництва.

Досвід показує, що на тих об'єктах, де завчасно проведені відповідні інженерно-технічні заходи, спрямовані на підвищення опірності цих об'єктів до впливу уражаючих факторів надзвичай­них ситуацій, збитки виявляються значно менші, а терміни введен­ня в дію коротші, ніж у решти.

 

2. Вимоги до будівництва та експлуатації підприємств транспорту

При проектуванні та плануванні автотранспортних підпри­ємств вирішуються питання використання і забудови земельної ділянки, взаємною розташування будівель і споруд з урахуванням рельєфу місцевості і панівного напрямку вітру, дотримання проти­пожежних розривів; забезпечення шляхами і проїздами.

Автотранспортні підприємства, які мають число постів технічного обслуговування автомобілів понад 10 або призначені для зберігання понад 50 автомобілів, повинні мати не менше двох в'їздів.

Протипожежні розриви від площ для зберігання автомобілів до промислових автотранспортних будівель та споруд приймають­ся в залежності від їх ступеня вогнетривкості.

Для зберігання автоцистерн, призначених для перевезення легкозаймистих і горючих рідин, передбачаються спеціальні ізо­льовані майданчики.

Проектування автотранспортних підприємств проводиться з урахуванням розміру автомобілів, що зберігаються і обслуговуються.

Ступінь вогнетривкості будівель гаражів залежить від їх площі та поверховості. Багатоповерховими зводять будівлі не ниж­че II ступеня вогнетривкості з площею поверху між протипожежни­ми стінами не більше 5200 м². Одноповерхові гаражі розміщують у прибудовах до громадських будівель при умові відділення їх про­типожежними стінами. Приміщення для зберігання автомобілів відділяють від площ для технічного обслуговування і ремонту во­гнетривкими стінами та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.

При проектуванні та будівництві автопідприємств передба­чають ряд заходів, які забезпечують успішну евакуацію авто­мобілів у випадку пожежі: достатнє число евакуаційних воріт, виз­начають розстановку автомобілів у зоні стоянки і належне утри­мання шляхів евакуації.

Автотранспортні цехи допустимо розміщувати у виробничих будівлях зі ступенем вогнестійкості не менше III категорії по по­жежній небезпеці В, Г, Д при умові виділення цих цехів від решти будівлі протипожежними перегородками 1-го типу.

Приміщення для технічного обслуговування і ремонту авто­мобілів необхідно відділити від приміщень дія зберігання авто­мобілів протипожежними перегородками 1-ю типу. Ворота і двері у цих перегородках повинні бути протипожежними 2-го типу.

В автомобільних цехах з числом автомобілів понад 25 пови­нен бути розроблений і затверджений начальником цеху спеціаль­ний план розстановки автомобілів і порядок їх евакуації.

У приміщеннях гаражів не допускається:

- підігрівати двигуни відкритим вогнем, користуватися відкритим вогнем під час техогляду, проведенні ремонтних робіт;

- залишати автомобілі з включеним запалюванням.

 

3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта

     Дослідження стійкості роботи ОГД — це всебічне вивчення обстановки, яка

може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та  виробити  найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.

     Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій.

Організатором та керівником досліджень  є керівник підприємства.

     Весь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:

     — І етап — підготовчий;

     — II етап — оцінка  стійкості роботи ОГД;

     — III етап — розроблення заходів, які  підвищують стійкість  роботи ОГД

в умовах НС.

     На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад

учасників досліджень  та організовується  їх  підготовка.

 

3.1. Основними документами для організації досліджень стійкості

роботи ОГ є:

     — наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження;

     — календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень;

     — план проведення досліджень.

     Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого

начальника  з урахуванням  умов  пов'язаних  з  виробничою діяльністю об'єкта.

В наказі  вказується:

     — мета і завдання дослідження;

     — терміни проведення робіт;

     — склад учасників досліджень;

     — склад і  завдання дослідницьких груп;

     — строки  готовності  облікової документації.

     Календарний план основних  заходів з підготовки до проведення досліджень

визначає:

     — основні заходи;

     — терміни їх виконання;

     — відповідних виконавців;

     — сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.

     План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст

роботи керівника  дослідження і груп головних  спеціалістів.

     В плані вказується:

     — тема дослідження;

     — мета дослідження;

     — тривалість дослідження (1,5/3 міс);

     — склад дослідницьких груп та зміст їх  роботи;

     — порядок проведення дослідження.

     Термін  дослідження встановлюється залежно від обсягу роботи та підготовки учасників  і може  тривати 2—3 місяці.  Залежно від  складу основних виробничотехнічних  служб на об'єкті створюються дослідницькі групи, їх кількість і чисельність залежить від обсягу вирішуючих  завдань,  специфіки виробництва.

 

 

3.2. Основні етапи планування і проведення досліджень

     На підготовчому етапі  з керівниками груп  проводиться спеціальне  заняття, на якому керівник підприємства доводить до  виконавців план роботи, завдання кожної групи та визначає терміни дослідження.

     На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи

об'єкта. В ході  дослідження визначаються умови захисту робітників та служ-

бовців від уражаючих  факторів,  проводиться оцінка уразливості  виробничого

комплексу від  різних  уражаючих факторів, оцінюється характер  можливих

пошкоджень від вторинних уражаючих факторів,  вивчається стійкість роботи

системи забезпечення  та  економічних зв'язків  з іншими об'єктами,  з'ясо-вуються вразливі  місця в системі управління виробництвом.

     Кожна  група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки.  До складу групи комплексних досліджень (керівник  — головний  інженер) входять  керівники всіх груп.

На третьому  етапі  підводяться підсумки проведених досліджень.

Групи спеціалістів за підсумками  досліджень готують підсумки  і  пропозиції з захисту робітників  та  службовців  і підвищенню  стійкості  елементів виробництва,  які досліджуються.

     Група комплексних досліджень на основі доповідей інших груп складає загальний план, в якому визначаються: можливості  щодо захисту робітників  і службовців в ЗС;  загальна оцінка стійкості об'єкта,  найбільш слабкі (вразливі) ділянки виробництва; практичні заходи, терміни та обсяги робіт,  які виконуються при повсякденній діяльності та при загрозі АС; порядок та приблизні строки відновлюваних робіт при різних  ступенях руйнування.

     За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються

відповідні заходи, необхідні кошти на їх проведення, терміни і відповідальні особи за їх виконання.

     В зв'язку з тим, що заходи щодо підвищення стійкості роботи виконуються

завчасно (в мирний час), з оголошенням загрози виникнення АС (нападу ворога) та в умовах НС, відповідні плануючі документи, для зручності користування ними, складаються на кожну можливу  ситуацію.

     1. Перспективний план заходів щодо підвищення стійкості роботи ОГД, які

проводяться завчасно.

     2. План-графік нарощування заходів з підвищення стійкості роботи ОГД при

загрозі виникнення НС (нападу противника).

     3. Графік безаварійної зупинки  виробництва.

     Правильність проведених розрахунків та реальність пропозицій і рекомендацій

перевіряються на спеціальних навчаннях під керівництвом начальника ЦО об'єкта.

      Завчасно  плануються і проводяться,  в основному, заходи які потребують

значних матеріальних витрат та часу на їх виконання. Економічна ефективність цих заходів може бути досягнута при їх коригуванні з завданнями щодо безаварійної роботи об'єкта, поліпшення  умов праці, удосконаленню виробничого процесу, реконструкції виробництва і таке інше.

4. Технологія дослідження сталості роботи об'єкта

 

Кожен об'єкт, залежно від його структури, технологічного процесу, місця розташування та інших характеристик, має свої особливості, але більшість промислових об'єктів мають і багато спільного: схожі будівлі і споруди, в яких містяться цехи та основ­не технологічне обладнання; схожі споруди енергогосподарства, водопостачання, мережі внутрішнього транспорту, системи зв'язку й управління, складське господарство, адміністративні, побутові й господарські будівлі тощо.

Подібність й однотипність основних елементів промислових підприємств дозволяють визначити загальні принципи підготовки їх до сталої роботи. Можна вважати, що для всіх ОГ, незалежно від профілю виробництва і призначення, характерні деякі спільні фак­тори, що впливають на підготовку до роботи у надзвичайних умо­вах. До цих факторів належать: район розташування об'єкта, внутрішнє планування і забудова території, системи енергопоста­чання, технологічний процес, виробничі зв'язки об'єкта, системи управління, підготовленість до відновлення виробництва та ін.

Район розташування ОГ вивчається по картах і планах. Ана­лізується характер забудови території навколо об'єкта, насамперед на наявність джерел виникнення вторинних факторів ураження (гідровузлів об'єктів хімічної промисловості, лісових масивів і т.д.), а також метеорологічні й природні умови (напрямок панівних се­реднього висотного і приземного вітрів, характер ґрунту, глибина залягання підґрунтових вод тощо).

При вивченні забудови (будівлі, споруди) аналізуються тех­нічні дані (конструкція, поверховість, довжина і висота, вид карка­са, стінове заповнення, світлові пройоми, покрівля, перекриття), необхідні для розрахунків їх уразливості від сейсмічних хвиль при землетрусах, від ударів хвилі і світлового випромінення при ядер­них вибухах і від можливих вторинних факторів ураження; врахо­вується наявність розташованих поблизу сховищ та укриттів, кіль­кість працівників , які одночасно перебувають у кожній будівлі.

При оцінці внутрішнього планування об'єкта визначається вплив щільності й типу забудови на можливість виникнення і по­ширення   пожеж,   утворення   завалів,   виникнення  вторинних факторів ураження, тобто аналізуються наявність, розміщення і можливості руйнування з легкозаймистими та сильнодіючими от­руйними рідинами, складів ВР і вибухонебезпечних технологічних установок, комунікацій, пошкодження яких можуть викликати по­жежі, вибухи, загазованість тощо.

Вивчення технологічного процесу відбувається з точки зору переведення підприємства на випуск воєнної продукції, а також визначення необхідних запасів деталей, вузлів, обладнання, сиро­вини, паливно-мастильних матеріалів і т.д.

Вивчається можливість безаварійного зупинення виробництва у випадку виникнення над­звичайної ситуації.

Визначаються залежність роботи об'єкта від зовнішніх дже­рел енергопостачання, аналізуються внутрішні ресурси, підрахову­ються необхідні мінімуми електроенергії, газу, води, пари, стисну­того повітря та інших видів електропостачання на воєнний період, розглядаються їх надійність та захищеність.

Вивчається система управління, а саме: стан пунктів управ­ління та вузлів зв'язку, надійність зв'язку із заміською зоною, надійність системи оповіщення.

Вивчаються джерела поповнення робочої сили і можливості взаємозамінності керівного складу.

Аналіз системи матеріально-технічного постачання передба­чає коротку характеристику її роботи в мирний час і можливі зміни у зв'язку з переходом на випуск нової продукції; оцінку запасів си­ровини, деталей і комплектуючих виробів, без яких виробництво не може продовжуватися; можливі способи їх поповнення. Розгляда­ються способи зберігання готової продукції і питання її реалізації.

Підготовка об'єкта до відновлення виробництва визна­чається на основі вивчення вищеназваних питань; при цьому вра­ховуються підготовленість персоналу, можливості будівельних та ремонтних підрозділів і організацій, що обслуговують об'єкт, мож­ливі руйнування і пошкодження.

Отримані під час аналізу дані використовуються для визна­чення фізичної стійкості елементів об'єкта, виявлення вразливих ділянок та оцінки сталості його роботи.

 

4.1. Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на об'єкти господарювання

Головну небезпеку для наземних об'єктів становлять ударна хвиля, світлове (теплове) випромінення, вторинні уражаючі фактори і радіоактивне зараження місцевості. Проте іноді доводиться врахо­вувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.

Критеріями оцінки фізичної стійкості об'єкта прийняті:

-  при впливі ударної хвилі —- надлишкові тиски, при яких елементи виробничого комплексу не руйнуються або одержують такі ушкодження чи руйнування (слабкі і середні), при яких вони можуть бути відновлені в короткі терміни;

-  при впливі світлового випромінювання максимальні значення світлових імпульсів, при яких не відбувається загоряння матеріалів, сировини, устаткування, будинків і споруд;

-  при впливі вторинних факторів -• надлишкові тиски, при яких руйнування і пошкодження не призводять до аварій, по­жеж, вибухів, затоплень, небезпечного зараження місцевості й ат­мосфери, тобто не призводять до ураження людей і виходу з ладу засобів виробництва.

Оцінка стійкості об'єкта включає визначення:

-  видів уражаючих факторів, вплив яких можливий на об'єкт, та їх параметрів;

-  впливу ударної хвилі на елементи об'єкта;

-  можливості виникнення пожеж;

-  впливу вторинних вражаючих факторів. Після цього робиться висновок.

4.2. Оцінка впливу ударної хвилі

Дія ударної хвилі на об'єкт характеризується складним ком­плексом навантажень: надлишковим тиском, тиском відбиття, тис­ком швидкісного напору, тиском затікання, навантаження відсейсмовибухових хвиль і т.д. Значення їх залежить в основному від виду і потужності вибуху, відстані до об'єкта, конструкції і розмірів еле­ментів об'єкта, орієнтації щодо епіцентру вибуху, місця розташу­вання будинків і споруджень у загальній забудові об'єкта й окремих елементів виробництва в приміщеннях будинків, рельєфу місцевості і деяких інших факторів. Врахувати їх у сукупності для кожного еле­мента об'єкта, як правило, неможливо. Тому можливість елементів опиратися дії ударної хвилі характеризують тільки надлишковим тиском у її фронті, вважаючи, що масштаби руйнувань не залежать від потужності і висоти найбільш ймовірних ядерних вибухів.

Для визначення ступеня руйнувань чи ушкоджень:

-  вивчають вихідні дані і розраховують параметри ударної хвилі на відповідних відстанях;

-  для розрахованих значень надлишкових тисків оцінюють ступінь руйнування розглянутих елементів;

-  оцінюють можливість виникнення вторинних вражаючих факторів;

-  з огляду на ступінь руйнувань найслабших елементів об'єкта, визначають ступінь руйнування об'єкта в цілому.

Вихідними даними для оцінки фізичної стійкості є: конструк­тивні особливості елемента, його форма, вага, габарити, характе­ристики міцності.

Оцінка ступеня руйнувань будинків і споруд, сховищ і ПРУ, енергетичного устаткування і мереж, верстатного і технологічного устаткування, вимірювальної апаратури, засобів зв'язку й оповіщення, транспортних та інших засобів може здійснюватися або методом порівняння наявних довідкових даних для розгляну­того виду чи аналогічного йому елемента, або методом розрахунку впливу ударних навантажень і сил зсуву на елемент.

Для порівняльної оцінки необхідно мати відповідні таблиці можливих руйнувань елементів об'єкта в залежності від надлишко­вого тиску у фронті ударної хвилі: будинків, споруд, транспорту, устаткування, енергетичних споруд і мереж. Ці таблиці складають­ся на основі статистичних даних, отриманих при аналізі руйнувань у Хіросімі й Нагасакі та при проведенні випробувальних ядерних вибухів на полігонах, і можуть поповнюватися результатами роз­рахунків при конструюванні нових елементів.

Метод розрахунку передбачає визначення динамічних наван­тажень, створюваних надлишковим тиском у фронті ударної хвилі, і реакції елемента на ці навантаження. Вихідними даними при ви­користанні цього методу є: надлишковий тиск у фронті ударної хвилі і характер його зміни в часі (протягом фази стискання), три­валість фази стискання і швидкість руху фронту ударної хвилі. У більшості випадків дію ударної хвилі оцінюють питомим імпуль­сом — добутком надлишкового тиску на час його дії. Оскільки Р_ф залежить не тільки від часу, а й від відстані до епіцентру, і від по­тужності джерела ПУХ, розрахунок імпульсу з використанням інтегрального числення ускладнений. Тому звичайно використову­ють кусково-лінійну апроксимацію кривої Р_ф як функції часу.

4.3. Оцінка можливості виникнення пожежі

Можливість виникнення осередків спалахування і горіння встановлюють за даними займистості матеріалів; при цьому необхідно враховувати вплив вторинних факторів ураження, обумов­лених ударною хвилею (руйнування печей, газопроводів, розриви і пробиття електропроводки, кабелів тощо).

Розвиток пожеж значною мірою залежить від ступеня вогне­стійкості будинків і споруд і пожежонебезпеки технологічних процесів.

За пожежною небезпекою об'єкти відповідно до характеру технологічного процесу підрозділяють на категорії «А», «Б», «В», «Г», Д».

Об'єкти категорії «А» — нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, цехи фабрик штучного волокна, склади бензину, це­хи обробки і застосування металічного натрію, калію тощо.

Об'єкти категорії «Б» — цехи підготовки і транспортування вугільного пилу і деревного борошна, розмелювальні відділення млинів, цехи обробки синтетичного каучуку, виготовлення цукро­вої пудри, склади кіноплівки тощо.

Пожежі на підприємствах категорії «А» і «Б» можливі при се­редніх і навіть слабких руйнуваннях; найбільш вражаючими на цих об'єктах є повітряні комунікації.

Об'єкти категорії «В» — лісопильні, деревообробні, столярні, модельні і лісотарні цехи, відкриті склади олії, мазутне господарст­во електростанцій, цехи текстильного виробництва тощо.

Об'єкти категорії «Г» — металургійні виробництва, підпри­ємства гарячої обробки металів, термічні цехи, котельні.

Об'єкти категорії «Д» — підприємства холодної обробки ме­талів й інші, пов'язані зі збереженням і переробкою вогнетривких матеріалів.

На об'єктах категорій «В», «Г» і «Д» можливість виникнення окремих пожеж залежить від ступеня вогнестійкості будинків, а ут­ворення суцільних пожеж — від густоти забудови.

Будинки і споруди по вогнестійкості поділяються на п'ять ступенів:

I — основні елементи виконані з матеріалів, що не горять, не­сучі конструкції мають підвищену опірність до впливу вогню;

II — основні елементи виконані з матеріалів, що не горять;

III  — стіни кам'яні (цегляні), перегородки і перекриття де­рев'яні оштукатурені;

IV — дерев'яні оштукатурені будинки;

V — дерев'яні неоштукатурені будівлі.

Найбільш небезпечними є будинки і споруди, виконані з ма­теріалів, що згорають, — III,  IV і V ступенів вогнестійкості.

Орієнтовний час розвитку пожежі до повного охоплення вогнем:

для будинків і споруд І і ІІ ступенів — не менше 2 год., III ступе­ня — не менше 1,5 год., IV та V ступенів — не менше 1 год.

На розвиток пожеж впливає також ступінь руйнування бу­динків, споруд і технологічних ліній ударною хвилею. Окремі і суцільні пожежі можливі на підприємствах, які одержали в основно­му слабкі й середні руйнування. Так, у будинках І, II і III ступенів во­гнестійкості виникнення і розвиток пожежі (але не тління чи горіння в завалах) спостерігається при одержанні руйнувань від надлишко­вого тиску у фронті ударної хвилі порядку 30-50 кПа, в у будинках IV і V ступенів — при руйнуваннях від Р_ф приблизно в 20 кПа.

Поширення пожеж і перетворення їх у суцільні істотно зале­жить від густоти забудови території об'єкта. Вогонь швидко поши­рюється на ділянках, на яких переважно розташовані будинки І та II ступенів вогнестійкості з густотою забудови 30%, або будинки III ступеня вогнестійкості з густотою 20%, або будинки IV и V сту­пенів вогнестійкості при густоті забудови 10%.

При збільшенні густоти забудови будинками III, IV і V сту­пенів ще на 10% створюються сприятливі умови для виникнення вогняного шторму.

Оцінюючи можливість виникнення пожеж, вивчають усі бу­динки, споруди, виробничі установки на території об'єкта (цеху) і визначають місця можливого загоряння, а також наслідки, що ви­никають від пожежі з урахуванням характеру виробництва.

За вогнестійкістю окремих будинків і споруди та характером технологічного процесу робиться висновок про пожежостійкість кожного цеху і об'єкта в цілому та на його основі виробляються за­ходи щодо підвищення пожежної безпеки.

4.4. Оцінка впливу вторинних вражаючих факторів

Оскільки розв'язання конкретних задач з оцінки наслідків дії вторинних факторів ураження залежить від специфіки вироб­ництва й особливостей, властивих кожному об'єкту окремо, за ос­нову приймаються висновки з аналізу характеру і ступеня руйну­вань окремих елементів при впливі ударної хвилі ядерного вибуху. Потім розглядаються особливості об'єкта і продукції, яка вироб­ляється. Так, оцінюючи характер і масштаби вражаючої дії, що за­стосовуються при виробництві СДОР, необхідно знати і враховува­ти не тільки умови зберігання їх на об'єкті і ступінь руйнування ємностей і комунікацій, а й їх об'єми, токсичність речовин, густоту виробничої забудови, якість захисних споруджень і забезпеченість ними людей, наявність 3І3 тощо.

Оцінку впливу вторинних фак­торів здійснюють у такому порядку:

1.  Визначають елементи, при впливі на які ударної хвилі, світ­лового випромінювання, проникаючої радіації та ЕМІ можуть відбу­тися вибухи, пожежі, зараження атмосфери і місцевості; ці елементи вважаються внутрішніми джерелами вторинних факторів зараження.

2.   З аналізу особливостей характеру виробництва розташо­ваних поблизу інших ОНГ або їх окремих цехів визначають зов­нішні джерела можливих вторинних факторів.

3.  Встановлюють вид вторинного фактора ураження від кожного джерела і радіус його дії.

4. З погляду на метеорологічні умови і місце перебування дже­рела, розраховують час початку і тривалість дії кожного фактора на всі елементи об’єкта.

5. На основі аналізу впливу можливих вторинних факторів ураження розробляють заходи щодо запобігання їх утворення або зниження впливу.

 

4.5. Оцінка стійкості роботи об'єкта

Висновки щодо оцінки стійкості ОГ роблять на підставі виз­начення комплексного впливу ударної хвилі, світлового ви­промінювання і вторинних факторів ураження, а також радіоак­тивного зараження на його території. Для цього оцінюють ступінь ушкодження кожного елемента при заданих (чи розрахованих) над­лишкових тисках у фронті ударної хвилі з урахуванням впливу світлового випромінювання і вторинних факторів. Виявляють найбільш слабкі місця і по них оцінюють рівень стійкості елементів об'єкта для надлишкових тисків, при яких:

а)  виробництво не зупиняється;

б)  потрібна зупинка виробництва для виконання поточного ремонту (випадок одержання об'єктом слабких руйнувань);

в)  потрібна зупинка виробництва для виконання капітально­го ремонту (випадок одержання об'єктом середніх руйнувань).

Критичним вважається надлишковий тиск, що витримується в заданих умовах найбільш вражаючим елементом об'єкта, який раніше за інших втрачає здатність опиратися і виходить з ладу, викликаючи часткову або повну зупинку виробництва. Для встановлених рівнів руйнування елементів об'єкта оціню­ють ймовірні матеріальні втрати виробництва за всіма основними фондами: стан будинків і споруд та можливість їх використання; стійкість систем електропостачання, подачі газу, пари тощо; мож­ливі втрати верстатного, технологічного і лабораторного устатку­вання тощо.

Важливим критерієм стійкості роботи об'єкта в умовах ра­діоактивного зараження є максимальна припустима доза оп­ромінення, яка не призводить до втрати працездатності людей і за­хворювання їх променевою хворобою.

Оцінка стійкості роботи об'єкта в цілому здійснюється за:

-  рівнем стійкості його елементів;

-  забезпеченістю виробничого персоналу захистом від вражаючих факторів;

-  можливістю матеріально-технічного забезпечення вироб­ництва при тимчасовому порушенні постачань;

-  готовністю об'єкта до виконання відбудовних робіт;

-  забезпеченістю надійного керування об'єкта.

При цьому ступінь забезпеченості робітників та службовців за­хистом від вражаючих факторів оцінюється відсотком укриття більшості працюючої зміни у сховищах, наявністю 3І3, а також готовністю об'єкта до розміщення і захисту відпочиваючих змін у позаміській зоні. Мож­ливість матеріально-технічного забезпечення виробництва оцінюєть­ся часом (у днях), протягом якого об'єкт може пропрацювати в умо­вах автономності. Готовність ПГ до виконання відбудовних робіт оцінюється (для випадків одержання слабких і середніх руйнувань) наявністю варіантів плану відновлення об'єкта і практичною забезпе­ченістю відбудовних робіт матеріалами і робочою силою. А забезпе­ченість надійного управління діяльністю об'єкта оцінюється на­явністю, якістю і готовністю пунктів управління та засобів зв'язку, а також розробкою порядку заміщення керівного складу при втратах.