1. Побудова моделей деталей.

2. Створення складальної моделі.

1. Побудова моделей деталей.

Існує величезна кількість деталей і вузлів , подібних за формою і відрізняються лише своїми параметрами – розмірами. Схожі до деталей, що з’єднуються (рис. 5.1) ми вже проектували, тому на їх створенні ми не будемо зупинятися. Зупинемо увагу на деталі типу Болт. Особливістю є шестигранна головка із фаскою. Спочатку побудуємо циліндричну чистину (стержень) на якій нарізатиметься різьба. Наступним кроком є створення циліндричної головки висотою шестигранної головки. Зверху на якій створимо фаску з кутом 30° (рис. 5.2).

Способів побудови шестигранника є декілька. Наприклад, можна використовувати допоміжні січні площини, або ж операцію Сечение поверхностю. Ми виберимо найпростіший. Для цього побудуємо ескіз шестикутника та замкнену криву більшу за описане коло (рис. 5.3). Для видавлювання шестигранника використаємо операцію Вырезать выдавливанием.

Для побудови різьбового елемента необхідно необхідно спочатку створити різь, яка будується спрощено. Для цього використаємо команду Условное изображение резьбы на панелі Елементы оформления . Потім побудуємо фаску під кутом 45°. Особливу увагу слід звернути на послідовність виконання операцій – спершу необхідно створювати різь, а потім фаску. Така потреба виникає для правильного відображення на асоціативних видах різьби. При створенні гайки особливу увагу слід звертити на лінійний розмір фаски та кут який має становити 30°. Тому при формуванні фаски крім довжини та кута необхідно встановити напрям формування фаски (рис. 5.4). На рисунку 5.5 представлено етапи формування фаски.

Шайбу створимо методом видавлювання. Перед створенням тривимірної сборки необхідно побудувати всі деталі у форматі 3D. Що ми вище описали. Особливу увагу необхідно звернути на просторове розміщення тіла. Воно повинне бути у робочому положенні так як на сладальному кресленні. Це спрощує формування 3D складальної одиниці.

2. Створення складальної моделі. Для вставляння деталей в документ Сборка (файл з розширенням .а3d) призначена кнопка яка розміщена на Інструментальній панелі. Після відкриття вікна, необхідно вибрати файл який Ви хочете розмістити в 3D складальній одиниці. При вставлянні тривимірних об’єктів у документ Сборка точкою прив’язки служить початок координат. Тобто початок координат локальної системи деталі прив’язується до початку координат 3D складальної одиниці. Кординати точки прив’язки можна змінювати, задаючи їх на Панелі властивостей (рис. 5.6). Також існує ряд команд, що забезпечують спряження двох деталей, їх взаємне розміщення (рис. 5.7). Вони стають активни-ми після того, як в 3D складальній одиниці буде хоча б дві деталі.

На завершальному етапі створимо асоціативні види (рис. 5.8), вказавши, за необхідності, потрібні розрізи, перерізи, місцеві види тощо. Створюючи розрізи та перерізи, необхідно звертати увагу на те, чи активний вид (контури деталі виділені, за замовчуванням, синім) на якому вказуємо площину розрізу. В програмі КОМПАС передбачено в автоматичному режимі формувати асоціативні види без спрощення на зображеннях деталей, за виключенням різьби. Хоча допускаються на складальних кресленнях зображення окремих елементів спрощувати. Існує також ряд деталей 3D моделі яких можна проектувати, використовуючи бібліотеки КОМПАС. Наприклад, пружини, зубчаті передачі тощо. Однак це вже вимагає вивчення дисципліни «Деталі машин», так як потрібно задавати параметри, що розраховуються за формулами. Складаючи з окремих деталей вузол, ми в автоматичному режимі можемо формувати специфікацію вказуючи розділ, шифр та назву деталі. На складальному кресленні наносяться тільки габаритні та прив’язочні розміри, а також вказуються посадки спряжених деталей. В навчальних цілях ми нанесемо тільки розміри.