ТЕМА 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ
ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ
1. Сутність та мета економічного контролю.
2. Основні види і форми здійснення економічного
контролю.
3. Методичні прийоми економічного контролю.
4. Контроль в умовах комерційної таємниці.
1. Сутність
та мета економічного контролю.
Контроль є функцією
управління без якої неможливо уявити діяльність будь-якого підприємства. Запорукою успішності суб’єктів господарювання є визначення
основних потоків інформації контролю, що отримується управлінським персоналом
для прийняття відповідних рішення. Контроль є важливою складовою частиною
прийняття управлінських рішень і процесу управління, яка здійснює вагомий вплив
на якість та оперативність управління.
Економічний контроль – це
процес перевірки виконання узгоджених господарських рішень з метою встановлення
їх законності та економічної доцільності. Контрольний процес здійснюється
керівництвом починаючи з моменту створення підприємства.
Основною метою
проведення економічного контролю є вивчення фактичного стану справ у діяльності
підприємства та виявлення факторів, які негативно впливають на прийняття та
виконання управлінських рішень.
Важливою вимогою
економічного контролю є гнучкість, оскільки ефективний контроль повинен
узгоджуватися із змінами у структурі підприємства та системі керування, з
процесом планування. Усвідомлення важливості контрольного процесу для
забезпечення достовірності даних,
підтримання належної роботи об’єкта господарювання взагалі – це ознака
професійного рівня управлінського персоналу.
Об'єктом економічного контролю виступає діяльність підприємства
та його ресурси (фінансові, трудові та матеріальні).
Суб'єктами економічного контролю є уповноважені особи державними
органами та посадові особи суб’єкта господарювання.
Підконтрольними суб'єктами є посадові та
матеріально-відповідальні особи суб’єкта господарювання визначені розпорядчими
документами.
2. Основні
види і форми здійснення економічного контролю.
По відношенню до
діяльності будь-якого підприємства можна виділити контроль, що здійснюється на
макрорівні та мікрорівні:
1) контроль на
макрорівні – на даному рівні здійснюється державний контроль, який спрямований на забезпечення законності дій
посадових осіб підприємства щодо використання бюджетних коштів та здійснюються
органами державної влади.
2) контроль на
мікрорівні – здійснюється безпосередньо на самому підприємстві власниками,
завданням є дотримання платіжної дисципліни, забезпечення правильного ведення
обліку.
Загальноприйнятним є
виокремлення таких видів контролю, що
класифікуються за наступними ознаками[1]:
1. Залежно від часу проведення:
|
попередній |
- контроль, який здійснюється суб'єктами контролю на етапі розгляду і прийняття
управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними
ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою
упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства
об'єктами контролю; |
|
поточний |
- контроль, який здійснюється суб'єктами контролю під час реалізації управлінських рішень
та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією
з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів
України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами
контролю; |
|
наступний (ретроспективний) |
- контроль, який здійснюється контролю по закінченню
реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами
за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню
деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством
України) об'єктами контролю з метою виявлення фінансових недоліків і
порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та
притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства. |
2. 
За інформаційним забезпеченням:
документальний дозволяє
встановити суть і достовірність господарської операції за контроль даними первинної
документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення
в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.
фактичний
контроль полягає в
установленні дійсного реального стану об'єкта лічбою, зважуванням,
вимірюванням, лабораторним аналізом та ін.
3. Залежно
від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта:
зовнішній контроль здійснюється визначеними нормативно-правовими актами
державними органами у межах наданих їм повноважень.
внутрішній
контроль здійснюється
в межах
підприємства, власниками або уповноваженими особами.
4. По
відношенню до власника:
внутрішньовідомчий проводиться
міністерствами, відомствами, органами державного контроль управління стосовно діяльності
підвідомчих їм підприємств і
організацій
у формі тематичних перевірок та ревізій.
внутрішньогосподарський здійснюється
власниками, апаратом управління підприємницьких контроль структур
відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності дільниць, інших
підрозділів підприємств.
Форми здійснення контролю[2]:
|
Ревізія |
- це форма документального контролю за фінансово-господарською
діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з
фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень
та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових
зловживань. |
|
Аудит |
- це перевірка даних
бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта
господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її
достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів
України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил
(внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами
користувачів. |
|
Тематична перевірка |
- це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань
фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. |
|
Камеральна
перевірка |
- форма фінансового контролю, яку застосовують в органах
виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. |
|
Службове
розслідування |
- це форма контролю дотримання працівниками підприємств,
організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які
регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом
керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат. |
|
Слідство |
- як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких
установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні
тих чи інших порушень, пов'язаних з присвоєнням матеріальних цінностей,
безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться
судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим
процесуальним законодавством. |
3. Методичні
прийоми економічного контролю.
Методичні прийоми
економічного контролю поділяються на дві групи:
Загальнонаукові методичні прийоми – включають
аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і
конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.
Специфічні методичні прийоми - включають прийоми,
вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи на основі досягнень
економічної науки.
Специфічні методичні
прийоми і способи економічного контролю використовують для одержання необхідних
доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних
перевірок. Їх класифікують за двома групами:
а) методичні прийоми
фактичного контролю;
б) методичні прийоми
документального контролю.
МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ФАКТИЧНОГО
КОНТРОЛЮ[3]
|
Інвентаризація |
це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним
бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату |
|
Контрольні
заміри |
прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці
достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг. Наприклад,
виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо. |
|
Спостереження
(обстеження) |
прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних
характеристик. Наприклад, при контролі
дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження,
порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства і
т. ін. |
|
Експертно-лабораторний
аналіз |
прийом фактичного
контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання діючих
стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній
промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. |
|
Контрольний
запуск сировини і матеріалів у виробництво |
застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції
в переробній промисловості. При цій формі контролю в присутності ревізора та
уповноваженого спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, починаючи
зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи
зважуванням готової продукції. |
МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ3
|
Нормативно-правова
перевірка |
за змістом господарської операції, відображеної в документі,
установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам,
вимогам статутів та інших засновницьких документів. |
|
Формальна
перевірка документів |
застосовується для контролю дотримання діючих форм документів,
послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності
відповідних підписів у документах. |
Арифметична включає
контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у перевірка
документів підсумках, що
здійснюються при оформленні та обробці документів.
|
Експертна
перевірка документів |
це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про
господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До
останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних
актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа,
застосовуваних способів внесення правомірних виправлень. |
|
Зустрічна
перевірка документів |
полягає в дослідженні достовірності документів шляхом
зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих
самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого
підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські)
відносини. |
|
Логічна
перевірка документів |
полягає у порівнянні господарської операції, відображеної в
документі, з різними взаємозв’язаними показниками інших господарських
операцій на предмет того, чи існувала об’єктивна можливість її виникнення. |
|
Контрольні порівняння на збалансованість
окремих показників |
полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з
документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і
документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої
сторони (залишок на початок + надходження = залишок |
|
|
на кінець + витрати). |
|
Перевірка
правильності відображення господарських операцій з даних документів
у реєстрах бухгалтерського
обліку |
контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків,
виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота
наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових реєстрах
записами на рахунках бухгалтерського обліку. |
|
Камеральна
перевірка звітності |
полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності
даним аналітичного і синтетичного обліку. |
4. Контроль в
умовах комерційної таємниці.
Відповідно до ст. 505
Цивільного кодексу України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною
в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових
є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом
інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та
була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її
секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною
таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного,
виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не
можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Ст. 162 Господарського
кодексу України визначає, що суб'єкт господарювання, який є власником
технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист
від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця
інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім
особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а
власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
Відповідно при проведені
контролю, склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок
їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з
дотриманням чинного законодавства. Підприємство
як власник відомостей, які є комерційною таємницею, має право призначати особу
(осіб), яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією,
визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати
інші умови щодо комерційної таємниці.
Варто відмітити, що не
будь-якій інформації підприємство може надати статус комерційної таємниці,
обмеживши таким чином доступ до неї третіх осіб і, перш за все, контролюючих
органів. Склад та обсяг відомостей,
які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником з
урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не
становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611. Для визначення переліку відомостей, що становлять комерційну
таємницю в процесі проведення контролю, на підприємстві доцільним є створення
відповідної комісії, яка займатиметься групуванням і уточненням інформації для
цього переліку.
